Лиця одноколірна - Abies concolor

Дерево до 60 м заввишки та до 1,8 м в діаметрі, з широко конусо подібною, густою кроною у молодих і рідкою, притупленою — у старих дерев. У молодому віці кора стовбура світло-сіра, а в 40 — 50-річному — з глибокими тріщинами, пластинчаста. Хвоя одноколірна, матова або синьо-попелясто-зелена, серпоподібно зігнута, завдовжки до 8 см, розташована на пагонах У-подібно або гребінчасто. Молоді шишки оливково-зелені, пурпурові, дозрілі — світло-коричневі, завдовжки до 12 см і до 4 см в діаметрі.

Природно росте на гірських схилах Північної Америки. Морозо- і вітростійка, тіньовитривала, не вибаглива до родю­чості Грунту, росте швидко. Витримує деяке забруднення повітря пилом і газами, відносно посухостійка. Порівняно з іншими видами ялиць краще переносить пересаджування.

Декоративні форми: забудовою крони — колоноподібна, повисла, куляста; за забарвленням хвої — голуба, срібляста, золотиста, з блідо-жовтою, а пізніше сріблясто-білою хвоєю. Рекомендується для створення поодиноких, групових і алейних посадок у І, II, НІ, в районах.

Ялиця цілолиста — АЬіes hоlорhуllа Махіm. Дерево до 45 м заввишки та до 1 м в діаметрі з густою ширококонусоподібною, низько опущеною до землі кроною. Кора стовбура сіро-бура. Хвоя темно-зелена, розташована густо, гострокін-цева або притуплена, зі світлими смужками знизу. Шишкициліндричні, дозрілі — світло-коричневі, до 12 см завдовжкита до 4 см у діаметрі.

Природно поширена на півдні Приморського краю Далеко­го Сходу, культивується в Україні. Вибаглива до родючості та вологості ґрунту, не витримує сухого повітря. Росте швидко (може рости на дрібних кам'янистих ґрунтах), тіньовитрива­ла, морозо-, вітростійка, доживає до 350 —4С0 років.

Рекомендується для створення поодиноких, групових і алейних посадок у І, II, III районах.

Тсуга канадська — Тsuga саnаdеnsіs (L.) Сагт. Дерево заввишки до ЗО м зі струнким, збіжистим стовбуром, укритим бурою корою. Крона ширококонусоподібна, основні гілки розташовані горизонтально. їхні кінці та тонкі бічні пагони звисають. Хвоя темно-зелена, до 1,5 см завдовжки, на верхівці притуплена, знизу має білуваті смужки. Шишки сірувато-бурі, дрібні, овальні, до 2,5 см завдовжки і 1 см у діаметрі.

Природно росте в Північній Америці. Трапляється в пар­ках України. Відносно моро­зостійка, витримує морози до мінус ЗО °С, краще росте на досить родючих, глибоких, сві­жих і навіть вологих, але не заболочених грунтах. На сухих засолених, вапнякових ґрунтах росте погано. Декоративні форми: за будовою крони — колоноподібна, пірамідальна, повисла, куляста; за ростом — низькоросла, компактна; за забарвленням хвої — золотиста, срібляста, сріблясто-пістрява.

Рекомендується для створення поодиноких посадок, неве­ликих груп на узліссях лісопарків, для садіння на берегах водойм Іа, 16, На, Пб, ІИа, Шб районів.

Ялиця сибірська — АЬіеs sіЬігіса Ldb. Дерево до 30м заввишки та 50—60 см у діаметрі. Стовбур стрункий, покритий гладенькою, коричнювато-сірою корою. Крона вузькопірамі-дальна або вузькоконусоподібна, опущена низько. Хвоя м'я ка,зверху — темно-зелена, блискуча, знизу — світліша, з двомасмужками, завдовжки до 4 см, розташована настильно, доживаєдо 11 років. Шишки овально-циліндричні, 9 см завдовжки та4 см в діаметрі, молоді — від світло-коричневих до темно-пурпурових, дозрілі — світло-бурі.

Природно поширена в Західному і Східному Сибіру, культи­вується в Україні. Найкраще росте на добре дренованих бага­тих дерново-підзолистих ґрунтах. Надмірного зволоження не витримує, морозостійка, однак пошкоджується пізніми вес­няними приморозками, тіньовитривала, але добре росте і на освітлених місцях. Потерпає від задимлення і загазованості повітря.

Рекомендується для створення поодиноких, групових, алей­них посадок у парках і лісопарках І, II, III районів.

Ялина Шренка (тянь-шанська) — Рісеа schrenkiana
Струнке дерево до 40 м заввишки і до 2 м у діаметрі з вузькоконусоподібною кроною, гострою верхівкою і повислими гілками. Хвоя світло-зелена або голубувата, 4 см завдовжки, дуже декоративна. Шишки видовжено-циліндричні, блискучі, коричнюваті, 7 — 12 см завдовжки.

Природно росте на західних і північних схилах Джун-гарського Алатау і Тянь-Шаню. До ґрунтових умов не вибаг­лива: добре росте як на багатих, так і па бідних кам'янистих ділянках. Витримує морози до мінус ЗО —40 °С, світлолюбна, але потерпає від сухості повітря та ґрунту.

Декоративна форма: за формою крони - куляста карли­кова заввишки до 1,8 м.

Рекомендується для створення поодиноких і групових посадок у парках у Іа, Ів, На, Пб, Ша, ІПб районах.

Ялина аянськая (P. jezoensis Carr.)

Найважливіша лісовими хвойна порода Далекого Сходу, що виростає також на Камчатці і Сахаліні, а також у Китаї, Кореї та Японії. У висоту досягає 30-50 м. Хвоя плоска, зверху блискуча, знизу синювато-біла, довжиною 10-20 мм і шириною до 2 мм. Цвіте в травні. Шишки довгасто-еліптичні, з волністозазубреннимі по краю шкірястими лусками, пухкі, довжиною 3-5 (8) см і товщиною до 2 см, дозрівають в кінці літа, ранньою осінню і в суху теплу осінь (у лісах Примор'я), розкриваються в кінці серпня - початку вересня. Насіння дрібне, в 2 рази легше, ніж у ялини звичайної. Вага 1000 насінин 2-3 г.

Коренева система поверхнева. Ялина росте на свіжих суглинкових грунтах, на кам'янистих породах гірських схилів, але уникає малородючих піщаних і заболочених торф'яних грунтів. Теневинослива і морозостійка. Росте у вигляді чистих деревостанів або в суміші з модриною, ялицею, кедром, березою та іншими породами. На суцільних вирубках змінюється березою, модриною, осикою.

Деревина ялини аянськой йде на ті ж потреби, що і деревина ялин сибірської і звичайної. Однак за своїми фізико-механічними властивостями вона поступається названим видам ялини.