Еоретична частина. Розділ 3.7.

абораторна робота №17

 
  еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru

ДОСЛІДЖЕННЯ КОЛИВАНЬ СТРУНИ

еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru

Мета роботи

Вивчити явище утворення стоячих хвиль у струні, знайти частоти власних коливань та швидкість поширення хвиль у струні при фіксованій силі натягу.

Прилади та обладнання

Звуковий ґенератор, віброперетворювач, струна, нерухомий блок, масштабна лінійка, тягарці.

Опис вимірювального пристрою

 
  еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru

Рис.1  
Об’єктом дослідження є вертикальна натягнена струна (1), у якій можуть виникати стоячі хвилі (рис.1). Її нижній кінець прикріплений до вібратора віброперетворювача (2). Це пристрій, що перетворює електричні коливання, створені звуковим ґенератором (5), у механічні коливання тієї ж частоти і збуджує вимушені коливання струни. Верхній кінець струни перекинуто через нерухомий блок (3) і

навантажено основним тягарцем (4). Накладаючи на тягарець (4) додаткові тягарці, можна змінювати силу натягу струни. Довжина L частини струни, яка здійснює механічні коливання, дорівнює віддалі між нижньою точкою закріплення та точкою дотику струни до блоку, і надалі буде вважатися довжиною струни. Частоту (у звуковому діапазоні) і амплітуду коливань вихідного сигналу звукового ґенератора можна регулювати за допомогою відповідних ручок на його передній панелі. Координати вузлів та пучностей стоячої хвилі, а також її довжину визначають масштабною лінійкою (6).

Виведення розрахункових формул

Збуджені вібратором поперечні коливання струни поширюються до верхньої точки закріплення струни. Тут хвиля відбивається і рухається у зворотньому напрямі. В результаті у струні виникають стоячі хвилі. При цьому точки закріплення струни є одночасно вузлами стоячої хвилі, оскільки стоячі хвилі виникають тільки при таких частотах, коли на довжині струни L вкладається ціле число півхвиль, тобто ціле число довжин стоячої хвилі.

Звідси випливає, що

еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru або еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru , (1)

де n= 1, 2, 3 ...

Відповідні власні частоти коливань струни зв’язані з довжиною хвилі співвідношенням:

νn еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru , (2)

де u - швидкість поширення хвиль у струні, однакова для всіх частот.

Найнижча частота ν1 еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru називається основним тоном коливань або першою гармонікою. Всі вищі частоти, кратні до ν1, називаються обертонами, наприклад: подвоєна частота ν2 = 1– це перший обертон або друга гармоніка і т.д.

Вигляд струни у випадку спостереження основного тону та першого і другого обертонів подано на рис.2.

Рис.2  
 
  еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru

Швидкість поширення поперечних хвиль у струні залежить від сили натягу струни:

еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru = еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru = еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru = еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru . (3)

де F=mтg- сила натягу струни (mтмаса тягарця),

еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru – густина матеріалу струни (m – маса струни, V – її об’єм ),

S - площа поперечного перерізу струни, L – довжина струни.

Позначивши еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru - маса одиниці довжини струни, або лінійна густина струни, одержимо:

еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru . (4)

Враховуючи (4), для частот коливань струни отримаємо вираз:

νn еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru , (5)

де n=1, 2, 3 ...

Виберемо за початок відліку одну із точок закріплення струни і вісь х спрямуємо вздовж струни. Тоді рівняння стоячої хвилі, що виникає у струні при частоті νn , запишемо у вигляді:

еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru n =2A sin k(L-x) cos(kL - еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru t)=Acт cos( еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru n – ωt), (6)

де еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru n - поперечне відхилення точки струни з координатою x у момент

часу t;

еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru - хвильове число;

Acт=2A|sin еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru (L-x)|- амплітуда стоячої хвилі

З умови еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru (L-xп) = (2m+1)πзнаходимо координати пучностей ст=2А)стоячої хвилі: xn=[n-(m+ еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru )] еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru. (7)

З умови еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru (L-xв) = знаходимо координати

вузлів( Аст =0)стоячої хвилі: xв = (n – m) еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru (8)

В таблиці наведені координати пучностей xn і вузлів xв для основного тону (n=1) і вищих гармонік (n=2,3).

n m xn xв
1 2 L L
34 L 14 L L
12L
56 L 12 L 16 L L
23 L
13 L

При підготовці до виконання роботи використати:

еоретична частина. Розділ 3.7.

Послідовність виконання роботи

1. Увімкнути звуковий ґенератор (ЗҐ) , прогріти його протягом 5 хв. Ручкою регулювання частоти встановити мінімальну частоту.

2. Збільшуючи частоту ЗҐ, одержати стоячу хвилю, що відповідає основному тону коливань струни. Записати відповідну частоту ЗҐ ( νд ) у таблицю. (Частоту власних коливань струни можна вважати рівною частоті сигналу ЗҐ при максимальній амплітуді коливань струни (резонанс)). Перевірити узгодження координат вузлів і пучностей з (7) та (8).

3. Поступово збільшуючи частоту ЗҐ, одержати перший та другий обертони (n=2, 3,).Провести вимірювання, аналогічні п.2.

4. Накласти на основний тягарець один додатковий тягарець і повторити вимірювання п.п. 2, 3.

5. Додати другий додатковий тягарець і ще раз повторити вимірювання п.п. 2, 3.

6. За формулою (5) розрахувати частоти власних коливань струни νр , результати записати у таблицю.

7. Визначити абсолютну і відносну похибки вимірювань, як:

еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru Δν еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru(Δν1+Δν2+Δν3)=еоретична частина. Розділ 3.7. - student2.ru(½νр- νД1½+½νр- νД2½+½νр- νД3½)

δν=(Δν/νр)×100%

8. За формулою (4) розрахувати швидкості поширення хвиль у струні при різних силах натягу; результати записати у таблицю.

лінійна густина струни mL=600 ×10-6 г/м, маса основного тягарця250 г,

маси додаткових тягарців50 гі65 г.

Таблиця результатів вимірювань і розрахунків

      n = n = n =  
mт, г νд, Гц νр, Гц Δν Гц δν % νд, Гц νр, Гц Δν Гц δν % νд, Гц νр, Гц Δν Гц δν % u, м/с
  вим.   роз.   вим.   роз.   вим.   роз.    
  вим.   роз.   вим.   роз.   вим.   роз.   роз.
вим.   роз.   вим.   роз.   вим.   роз.    
сер.   роз. роз. роз.   роз. роз. роз.   роз. роз. роз.  
  вим.   роз.   вим.   роз.   вим.   роз.    
  вим.   роз.   вим.   роз.   вим.   роз.   роз.
вим.   роз.   вим.   роз.   вим.   роз.    
сер.   роз. роз. роз.   роз. роз. роз.   роз. роз. роз.  
  вим.   роз.   вим.   роз.   вим.   роз.    
  вим.   роз.   вим.   роз.   вим.   роз.   роз.
вим.   роз.   вим.   роз.   вим.   роз.    
сер.   роз. роз. роз.   роз. роз. роз.   роз. роз. роз.  
                               

Контрольні запитання

1. Вивести рівняння стоячої хвилі.

2. В якому випадку можливе виникнення стоячих хвиль?

3. Чому дорівнює амплітуда стоячої хвилі?

4. З яких умов знаходимо координати вузлів та пучностей?

5. У яких точках струни швидкість коливань буде максимальною?

6. Як впливає величина сили натягу на частоту власних коливань струни?

Рекомендована література

1. Курс фізики / За редакцією І.Є.Лопатинського.

– Львів: Вид. «Бескид Біт», 2002.

2. Трофимова Т.И. Курс физики.– М.: Высшая школа, 1990.

3. Савельев И. В. Курс общей физики, т.2 –М.: Наука, 1982.

Наши рекомендации