Оцінка використання устаткування за часом

№ п/п	Показники	За планом	Фактично
1.	Календарний фонд (тис. машино-годин)
2.	Режимний фонд (тис. машино-годин)
3.	Можливий фонд (тис. машино-годин)
4.	Плановий фонд (тис. машино-годин)	14830 *
5.	Фактичний фонд (тис. машино-годин)	X
6.	Коефіцієнти використання устаткування за часом: ♦ до календарного фонду (ряд. 5 : ряд. 1) ♦ до режимного фонду (ряд. 5 : ряд. 2) ♦ до можливого фонду (ряд. 5 : ряд. 3) ♦ до планового фонду (ряд. 5 : ряд. 4)	Х Х Х Х	0,4159 0,8439 0,8742 0,9096 0,8949

Плановий фонд часу показано дробом: у чисельнику – на запланований, а в знаменнику - на фактичний випуск продукції.

Як видно з таблиці, календарний фонд часу становить 99,5 % до плану (32437 : 32614), режимний час - 98,6 % (і 5986 : 16214). Різні показники використання календарного і режимного фондів часу роботи устаткування свідчать про те, що коефіцієнт змінності і фактична кількість робочих днів були меншими, ніж передбачено планом.

Можливий фонд часу устаткування становить 98,2 % (15344 : 15629). За планом на ремонт устаткування передбачалось витратити 585 тис. машино-годин (16214 - 15629). Фактично витрачено 642 тис. машино-годин (15986 - 15344), або на 57 тис. машино-годин більше.

На підприємстві були простої устаткування. Так, за планом на фактичний випуск продукції передбачалось витратити 15075 тис. машино-годин, фактично витрачено 13490 тис. машино-годин, у тому числі 245 машино-годин понад норму (15075 - 14830). Таким чином, втрати часу внаслідок простоїв устаткування становлять 1830 тис. машино-годин (13490 - 245 – 15075). Окрім того, підприємство не використало 1854 тис. машино-годин можливого фонду часу (15344 - 13490). Звідси, загальний обсяг невикористаного та нераціонально використаного часу становить 3741 тис. машино-годин (57+ 1830+ 1854). Це упущені можливості підприємства.

Важливо вивчити причини внутрізмінних простоїв устаткування. Як показує аналіз, головною причиною таких простоїв є недоліки в організації виробництва і праці (несправність і позаплановании ремонт устаткування, брак інструменту, матеріалів, налагодження і піднала-годження устаткування та ін.).

Для того, щоб визначити, скільки продукції недоодержано внаслідок неповного використання планового фонду часу роботи устаткування, необхідно виробіток на 1 машино-годину за планом помножити на кількість годин простою.

Підприємству необхідно посилити контроль за раціональним використанням часу роботи не лише в середньому за всією кількістю устаткування, а й за конкретними його видами. Як показує практика, часто дорогі і високопродуктивні верстати (протягувальні, розточувальні, агрегатні, з числовим програмним управлінням) мають коефіцієнт змінності роботи нижчий за середній по підприємству. Для контролю за-раціональним використанням часу роботи устаткування доцільно використовувати автоматизовані прилади контролю й обліку часу його роботи, які базуються на використанні обчислювальної техніки.

Дані Табл.10 свідчать, що, попри втрати часу роботи устатку­вання, підприємство досягло підвищення інтенсивності використання устаткування: якщо при плановій інтенсивності роботи устаткування на фактично випущений обсяг продукції слід було витратити 15075 тис. машино-годин, то фактично підприємство витратило 13490 тис. машино-годин, або 89,5 % (13490 : 15075).

У ході аналізу використання устаткування за часом його роботи обчислюють коефіцієнт екстенсивного використання устаткуванняяк відношення фактичної кількості відпрацьованих машино-годин (Чф) до планової (Чп):

Екстенсивне використання устаткування характеризується також і коефіцієнтом змінності ( К_зм ),який визначається як відношення відпрацьованих машино-змін за добу, тобто кількості одиниць устаткування, яке працювало в першу, другу та третю зміни (Мзм) до загальної кількості встановленого устаткування (Увст.) включаючи резервне устаткування та устаткування, яке в плановому ремонті:

Якщо, наприклад, на підприємстві 2600 одиниць встановленого устаткування, з них: у першу зміну працювало 2250 одиниць, у другу -1620, у третю - 870, і 3 50 одиниць не брало участі у виробничому процесі, то коефіцієнт змінності визначається в 1,82 ((2250+1620+870) / 2600) тобто кожна одиниця устаткування в середньому за добу відпрацьовує 1,82 зміни.

Що вищий коефіцієнт змінності, то довше устаткування працює і більше випускається продукції, тобто підвищення коефіцієнта змінності прямо пропорційне збільшенню випуску продукції.

Фактичний коефіцієнт змінності порівнюється з нормативним рівнем, визначається, наскільки збільшився випуск продукції при доведенні коефіцієнта змінності до нормативу.

У нашому прикладі, якщо коефіцієнт змінності підвищується до нормативного його значення (2,2), то випуск продукції зростає до

Тобто додатковий випуск продукції становить 5585 тис. грн. (32334 -26749).

Підвищення коефіцієнта змінності забезпечує значний економічний ефект, оскільки при тих же капітальних вкладеннях збільшується випуск продукції на кожну одиницю устаткування, іншими словами - підви­щується фондовіддача.

У ході аналізу вивчають причини відхилень фактичного коефіці­єнта змінності від нормативного значення. Основними причинами зниження коефіцієнта змінності є недоліки в організації виробництва, не поєднання потужностей окремих виробничих дільниць і груп устат­кування, неукомплектованість робітниками, особливо робітниками-верстатниками, несправність устаткування і тривалий незапланований ремонт, недоліки матеріально-технічного постачання (брак вузлів, деталей, інструментів).

Аналіз передбачає визначення та оцінку впливу екстенсивних та інтенсивних факторів на відхилення за обсягом продукції.

Таблиця 11