Вихідні данні до лабораторної роботи №6
№ п/п | Об’ємна вага руди g, т/м3 | Ширина виробки в проходці, Впр, м | Максим. – допустиме зміщення анкера U, м | Несуча здатність анкера, кН | Коефіцієнт запасу, Кз |
2,8 | 2,0 | 0,3 | 0,90 | ||
2,9 | 2,1 | 0,27 | 0,85 | ||
3,0 | 2,2 | 0,25 | 0,80 | ||
3,1 | 2,3 | 0,22 | 0,75 | ||
3,2 | 2,4 | 0,20 | 0,70 | ||
3,3 | 2,5 | 0,18 | 0,65 | ||
3,4 | 2,4 | 0,16 | 0,60 | ||
3,5 | 2,3 | 0,14 | 0,55 | ||
3,6 | 2,2 | 0,15 | 0,50 | ||
3,7 | 2,1 | 0,16 | 0,55 | ||
3,6 | 2,0 | 0,18 | 0,60 | ||
3,5 | 1,9 | 0,20 | 0,65 | ||
3,4 | 1,8 | 0,22 | 0,70 | ||
3,3 | 1,9 | 0,24 | 0,75 | ||
3,2 | 2,0 | 0,26 | 0,80 | ||
3,1 | 2,1 | 0,28 | 0,75 | ||
3,0 | 2,2 | 0,30 | 0,70 | ||
2,9 | 2,3 | 0,28 | 0,65 | ||
2,8 | 2,4 | 0,26 | 0,60 | ||
2,9 | 2,5 | 0,24 | 0,55 | ||
3,0 | 2,4 | 0,22 | 0,50 | ||
3,1 | 2,3 | 0,20 | 0,55 | ||
3,2 | 2,2 | 0,18 | 0,60 | ||
3,3 | 2,1 | 0,16 | 0,55 |
Приклад: об’ємна вага руди g = 3,3 т/м3 (33 кН/м3); ширина виробки в проходці Впр = 2,1 м; коефіцієнт запасу 0,8; довжина анкера ℓанк = 1,7 м; максимально-допустиме зміщення анкера U = 0,3 м; Qанк = 90 кН.
1. Навантаження порід на 1 м2 виробки визначаємо по формулі ДОНУГІ (6.1)
кН/м2.
2. Нормативне навантаження на 1 м виробки розраховуємо за виразом (6.2)
кН/м.
3. Кількість анкерів на 1 м виробки визначаємо за формулою (5.3)
анкера.
Приймаємо 4 анкери на 1 м виробки.
4. Визначаємо відстань між анкерами в ряду за виразом (5.4)
а £ 0,7 × 1,7 = 1,19 м.
Приймаємо а = 1,0 м
5. Викреслюємо в масштабі 1 : 50 паспорт анкерного кріплення.
|
Найменування | Значення |
Площа поперечного перерізу виробки, м2: | |
у світлі | 4,3 |
у проходці | 4,3 |
Ширина виробки, м: | |
у світлі | 2,1 |
у проходці | 2,1 |
Міцність порід | |
Стійкість порід | Породи шаруваті |
Тип кріплення | Клино-щелевий |
Елементи кріплення на 1 м виробки, шт: | |
- анкер, ст. 3, d = 24 мм, ℓанк = 1700 мм | |
- клин, ст. 3, ℓ = 220 мм | |
- опорна плитка, ст. 3 150х150х10 | |
- шайба, ст. 3 | |
- гайка, М24, ст. 3 | |
- сетка, d = 5 – 6 мм, м2 | |
Несуча спроможність анкера, кН | 80 – 120 |
Відстань крепі від вибою, м |
Лабораторна робота № 7.
Проходка підняттєвого дрібношпуровим способом на два
відділення. Складання паспорту буропідривних робіт.
Завдання: По заданим гірничо-геологічним умовам (табл. 7.2) визначити:
1. Розрахувати необхідну кількість шпурів для обурення вибою.
2. Визначити довжину контурних, врубових та відбійних шпурів.
3. Визначити загальну довжину шпурів необхідних для обурення вибою.
4. Визначити об’єм гірничої маси, який відбивається.
5. Розрахувати питомі витрати шпурів.
6. Розрахувати питомі витрати вибухових речовин.
7. Визначити масу заряду вибухової речовини (ВР).
8. Розрахувати час необхідний для обурення вибою.
9. Визначити необхідну кількість повітря.
10. Розрахувати продуктивність вентилятора.
11. Вибрати вентилятор місцевого провітрювання.
12. Розробити паспорт буропідривних робіт.
13. Скласти паспорт кріплення.
Дано: розміри підняттєвого у перерізі, коефіцієнт міцності порід, f; висота поверху, швидкість буріння, uбур, мм/хв.
Методика виконання роботи
1. Кількість шпурів необхідних для оббурювання вибою визначається за формулою:
а) при f < 10 розраховуємо за формулою В. І. Богомолова
, шт, (7.1)
де f – міцність руди (породи);
Sпр – площа поперечного перерізу виробки у проходці, м2.
б) при f > 10 розраховуємо за формулою М. М. Протод’яконова
, шт, (7.2)
Слід мати на увазі, що обидві формули емпіричні і на практиці їх показники уточнюються перевірочними вибухами (див. [ЕПБ, п. 182.2]).
2. Глибина шпурів при проходженні горизонтальних виробок з використанням найбільш популярних клинових врубів приймається
- для контурних та відбійних: , м, (7.3)
- для врубових: , м, (7.4)
де Впр – ширина виробки у проходці, м.
Довжина врубових шпурів приймається на 10 – 15% глибшими ніж за контурні та відбійні.
3. Загальна довжина шпурів необхідних для оббурювання вибою визначається за виразом
, шпурометрів, 7.5)
де N – кількість шпурів, шт.;
– середня глибина шпурів, м;
, , – сумарна довжина відповідно врубових шпурів, контурних та відбійних шпурів, м.
4. Об’єм відбитої гірничої маси з урахуванням КВШ визначається за формулою
, м3 (7.6)
де hвик = 0,9 – коефіцієнт використання шпуру (КВШ).
5. Питомі витрати шпурів, м/м3 знаходимо за виразом
, м/м3 (7.7)
6. По емпіричній формулі А. І. Стешенка питомі витрати вибухових речовин (ВР) складуть
, кг/м3 (7.8)
7. Кількість ВР на вибій визначається за формулою
, кг (7.9)
8. Час на оббурювання вибою визначається за формулою
, год, (7.10)
де n – кількість робочих, які одночасно оббурюють вибій, чол.;
uбур – швидкість буріння перфоратора, мм/хв.
9. Кількість повітря необхідного для провітрювання виробки, при нагнітальному способі, краще розраховувати за формулою І. О. Ксенофонтової
, м3/хв, (7.11)
де t – час на провітрювання виробки, хв.;
А – кількість ВР, яке висаджується за один вибух, кг;
L – довжина виробки, м, (у нашому випадку висота підповерху).
10. Визначити швидкість руху повітря по підняттєвому за виразом
, м/сек., (7.12)
де Qповн – кількість повітря необхідного для провітрювання підняттєвої виробки, м3/хв.
Якщо швидкість руху повітря менше ніж 0,25 м/сек., то необхідно збільшити кількість повітря. Тоді Qповн визначається за виразом
, м3/хв.,
nпов – швидкість руху повітря приймається 0,25 м/сек.
11. Продуктивність вентилятора визначається за виразом
, м3/хв., (7.13)
де р – коефіцієнт втрат повітря, який визначається за виразом
,
де nповн – втрати повітря на 100 м труб, %, (в залежності від типу труб та якості їх з’єднання приймається 5 – 10%).
12. По табл. 7.1. підбирати тип вентиляторної установки по продуктивності, та вибрати діаметр трубопроводу.
Таблиця 7.1