Частина друга – звернення «Invocatio».
Починається зі слова Recipe, що означає «візьми» (скорочено – «Rр.:»).
Після йде перелік лікарських речовин латинською мовою з великої літери, в родовому відмінку із зазначенням їх кількості (дози): для рідких ліків - в мілілітрах або краплях, а для твердих і в’язких рідин (лініментів, суспензій) – в грамах або в частках грама.
Якщо в рецепті виписана одна речовина, то це простий рецепт, а якщо кілька – складний. Під час виписування складного рецепта назви препаратів пишуть одну під одною і в певному порядку: спочатку основна лікарська речовина, на дію якої розраховує лікар, потім – допоміжна, яка посилює дію основної, потім, якщо потрібно, речовина, яка зменшує неприємний смак і запах ліків, і формівна речовина.
Приписка (Subscriptio) - медичний працівник дає фармацевту вказівку, яку форму з перелічених речовин і в якій кількості він повинен виготовити (заповнюється латинською мовою). Можливі приписки:
̶ Da tales dosеs numero 10 –видай таких доз кількістю; скорочено– D. t. d. № 10;
̶ Misce fiat ... –змішай, щоб утворився певна лікарська форма; скорочено – M. f. ...
Скорочення позначень у рецепті дозволяється тільки відповідно до правил, прийнятих у медичній і фармацевтичній практиці.
Сигнатура (Signatura). Починається зі слова Signa (познач). Цю частину пишуть державною чи іншими мовами згідно із Законом України «Про мови в Україні», без будь-яких скорочень, тому що вона адресована пацієнту містить інформацію стосовно вживання або застосування данного лікарського засобу.
Рецепт закінчується підписом лікаря та його особистою печаткою
Позначення доз у рецептах
| Одиниці, г | В рецепті | Значення |
| 1,0 | Один грам | |
| 0,1 | 0,1 | Один дециграм |
| 0,01 | 0,01 | Один сантиграм |
| 0,001 | 0,001 | Один міліграм |
| 0,0001 | 0,0001 | Один дециміліграм |
| 0,00001 | 0,00001 | Один сантиміліграм |
.
ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИДо твердих лікарських форм відносять порошки, таблетки, драже, гранули, збори тощо.
Порошок – Рulvis, Pulveris, Pulv. - це тверда лікарська форма для внутрішнього або зовнішнього застосування, до складу якої входять сухі, сипучі, рівномірно подрібнені речовини.
Для виготовлення порошків використовують лікарські речовини різного походження: синтетичного, рослинного, тваринного та мікробного, а також неорганічні сполуки.
Класифікація порошків:
1) за способом використання:
а) порошки для внутрішнього використання;
б) порошки для зовнішнього використання.
2) за ступенем подрібнення:
а) великі - застосовують всередину після попереднього розчинення;
б) дрібні - застосовують усередину і запивають водою;
в) найдрібніші - використовують для зовнішнього застосування.
3) за кількістю інгредієнтів:
а) простий порошок, який містить лише одну лікарську речовину;
б) складний порошок, який складається з двох і більше речовин.
4) за масою:
а) дозований порошок має масу від 0,1 до 1,0 г, призначають всередину, відпускаються у папері, що має гігроскопічні властивості - вощений, парафіновий;
б) недозований порошок має масу від 5,0 до 100,0 г і більше, призначають зовнішньо, рідше всередину, відпускаються у баночках, тубах.
5) за місцем виготовлення:
а) офіцинальний, тобто виготовлений на фабрично-заводським шляхом;
б) магістральний, тобто виготовлений в аптеці.
Правила виписування порошків в рецептах:
1.Слово порошок – pulvis – в рецепті не пишеться, є тільки два виключення:
а) коли порошок складний та його потрібно змішати – M.f.pulvis;
б) коли порошок рослинного походження.
2.Якщо до складу порошку входять лікарські речовини з однаковою масою, то цю дозу вказують лише один раз, після назви останньої речовини з часточкою ana, що значить порівну.
3.Якщо доза лікарської речовини менше 0,1 г – то необхідно додати формоутворюючі речовини в кількості 0,2 – 0,3 г:
цукор Saccharum; крохмаль Amylum; глюкозу Glucosum.
Алгоритм пропису: