Контроль засвоєного матеріалу

1. Що покладено в основу геологічних карт?
2. Які тектонічні елементи нанесені на геологічну карту?
3. Які основні елементи наносяться на геологічні карти?
4. Якими кольорами наноситься вікова індексація на геологічних картах?
5. Як зображуються дислокації на геологічних картах?
6. Що являє собою геологічний розріз?
7. Що покладено в основу побудови стратиграфічної колонки?

Література

1. Куровець М.І., Гунька Н.Н. Основи геології/ Підручник для вузів. – Львів, 1997 р. – 694 с.

2. Куровець М.Ї. , Гунька Н.Н. Загальна геологія/ Навчальний посібник. – Львів, 1998 р. – 420 с.

3. Пособие к лабораторным занятиям по общей геологии//під ред. Павлинова В.Н. і ін. – М.:Недра, 1988. – 149 с.

4. Куровець М.І. Кристалографія і мінералогія// Кристалографія мінералів. – Львів: Світ, ч. 1, 1996. – 285с.

5. Куровець М.І. Кристалографія і мінералогія//Систематика, короткий опис та методика визначення мінералів. – Львів: Світ, ч. 2, 1996. – 215 с.

6. Лапинская Т.А., Прошляков Б.К. Основы петрографии/ Учеб. пособие для вузов. – М.: Недра, 1981. – 232с.

Найважливіші геологічні і геоморфологічні терміни

А

Абразія– процес руйнування гірських порід хвилями і течіями у береговій зоні моря, озера чи водосховища.

Авгіт – породотворний мінерал, моноклінний піроксен, переважно магматичного походження.

Авлакоген – внутрішньоплатформова лінійна зона підвищенної тектонічної активності, що розсікає фундамент платформи вглиб до верхньої мантії.

Агат– смугаста різновидність халцедону (SiO₂·H₂O) із прошарками різного забарвлення.

Агломерат – розсипчасті скупчення різнорідних за формою уламків гірських порід і мінералів переважно вулканічного походження.

Агрегат – сукупність мінеральних зерен або їх зростань, що утворюють гірську породу або її частину.

Адсорбція – поглинання окремих компонентів із газових або рідинних сумішей на поверхні твердого тіла або рідини.

Аерозйомка – дистанційний метод вивчення об’єктів земної поверхні в різних областях із літаків або інших літальних апаратів.

Азбест – група волокнистих мінералів, які мають здатність розщеплюватися на тонкі згинні волокна.

Азимут – двогранний кут між площиною меридіана точки спостереження і вертикальною площиною, яка проходить в даному напрямку, що вираховується від північного напрямку по годинниковій стрілці від 0 до360°.

Азія – найбільша частина світу площею 30% всієї суші Землі, частина материка Євразія.

Акумулятивний берег – берег моря (озера), що формується під впливом процесів нагромадження морських або озерних наносів.

Акумулятивні форми рельєфу – форми рельєфу, що утворюються в результаті нагромадження пухких геологічних відкладів внаслідок дії різних геоморфологічних чинників і гравітаційних процесів.

Акумуляція – накопичення мінеральних речовин або органічних залишків на дні водойм і на поверхні суші.

Алевроліт – осадова зцементована гірська порода, що складається більш ніж на 50% із зерен алевролітової фракції (розмір 0,01-0,1 мм).

Алмаз – кристалічна поліморфна модифікація вуглецю (С), найтвердіший мінерал.

Алювіальні відклади – відклади, що формуються постійними водними потоками рік і ручаїв.

Альпійська складчастість – наймолодша за геологічним віком і одна з найбільш тектонічно активних планетарних деформацій земної кори.

Ангідритові породи – осадові галогенні гірські породи, що містять мінерал ангідрит CaSO₄ разом з гіпсом, кальцитом, доломітом.

Америка – частина світу, утворена двома материками – Північною Америкою та Південною Америкою. Розташована у західній півкулі між Атлантичним і Тихим океанами.

Амфіболи – велика група породотворних мінералів класу силікатів багатьох вивержених і метаморфічних порід.

Андезит – дрібнозерниста магматична порода, утворена в процесі виверження вулканів при застиганні лави на денній поверхні або в надрах Землі недалеко від поверхні.

Анізотропія гірських порід – різні значення властивостей гірських порід в різних напрямках.

Аномальна пластова температура – різка змінена температури в межах локальних структур порівняно із фоновою температурою, характерною для відповідних пластів великих структурно–тектонічних елементів.

Аномальний пластовий тиск – тиск, який діє на флюїди, що містяться у поровому об’ємі породи, величина якого відрізняється від нормального (гідростатичного ) тиску.

Антарктида – південний полярний материк, який займає центральну частину південної полярної області Антарктиди. Майже повністю розташований в центрі Південного полярного кола.

Антекліза – велике склепінноподібне пологе підняття шарів земної кори в межах платформ.

Антикліналь - складка пластів гірських порід, звернута випуклістю вверх із заляганням більш давніх порід в ядрі.

Антиклінорій – великий і складно побудований комплекс складок шарів земної кори.

Антрацит – викопне вугілля найбільш високого ступеня вуглефікації (метаморфізму ).

Антропогенні форми рельєфу – нерівності земної поверхні, утворення або зміна яких пов’язана з діяльністю людини.

Апатит – мінерал класу фосфатів з формулою Ca₅[PO₄]₃ (F, Cl, OH)₂, типовий акцесорний мінерал розповсюджений в магматичних породах.

Ангідрит– безводний сульфат кальцію – CaSO₄.

Аргіліт – осадова гірська порода, що утворюється в результаті ущільнення і дегідратації глин.

Аркозовий пісковик – грубозерниста гірська порода, яка являє собою продукт руйнування гранітів і гнейсів.

Арктика – область в центрі Північного полярного кола.

Артезіанський басейн – басейн підземних вод, пов’язаний із від’ємними геологічними структурами, який містить напірні пластові води.

Архей – найдавніший відрізок часу формування земної кори.

Астеносфера – шар пониженої в’язкості у верхній мантії Землі.

Астероїд – відносно мале тіло, яке обертається навколо Сонця.

Асфальт – в’язкий чорний бітум, що утворюється при вивітрюванні нафти.

Атлантичний океан – басейн Світового океану, обмежений на заході берегами Америки, на сході - Європи та Африки, на півдні – Антарктидою.

Атмосфера Землі – газова оболонка, яка огортає Землю і приймає участь в її добовому обертанні під дією сили тяжіння.

Атмосферний тиск – тиск атмосфери на всі предмети, що знаходяться в ній та на земну поверхню.

Атол - кільцеподібний кораловий острів, в середині якого знаходиться лагуна.

Африка – другий за величиною материк після Євразії.

Б

Багаторічна мерзлота – частина криолітозони, де породи мають від’ємну температуру і містять підземний лід.

Базальт – виливна вулканічна гірська порода основного складу з вмістом кремнезему до 53 %.

Базис денудації – рівень поверхні суші, нижче якого не проходить денудація і припиняється рух схилових відкладів.

Базис ерозії – поверхня поздовжнього профілю водного потоку, на рівні якої потік втрачає свою енергію і не може заглиблювати своє ложе.

Базисна поверхня – геометричне місце ліній стоку певного порядку.

Байкальська складчастість – сукупність тектонічних процесів, що наприкінці протерозою завершили розвиток тогочасних геосинкліналей.

Байрак – сухий яр, балка з древньою рослинністю у верхів’ях ерозійних форм рельєфу в місцевостях з глибоким базисом ерозії та добре розвинутими схилами.

Балка – форма рельєфу, яка являє собою ерозійну долину з пологими схилами і плескатим днищем без постійного водоконтакту.

Бар – підводна або надводна форма прибережно-морського рельєфу, що утворюється в результаті переміщення хвилями наносів у напрямку, перпендикулярному до загального напряму берегової лінії.

Баранячий лоб – скала, обточена і відшліфована льодовиком.

Барит – мінерал класу сульфатів, BaSO₄. Складає конкреції в піщаних і глинистих осадках.

Басейни ріки – частина суходолу, з якого відбувається природний стік води у річку.

Батиграфічна крива – сумарна крива розподілу позначок глибин на поверхні Світового океану.

Батіальні відклади – океанічні і морські осадки, які відклалися на материковому схилі між неритовою та абісальною зонами в інтервалі глибин 200- 2500 м.

Батоліти – величезні інтрузивні тіла, складені гранітоїдами, що залягають серед осадових товщ, переважно в ядрах антикліноріїв.

Берегова зона – область взаємодії суші і водойми, яка складається із берега, берегової лінії і берегового схилу.

Береговий бар – піскова гряда, витягнута паралельно до берега і відокремлена від берега лагуною.

Біогенний осад – це осад, який утворився в результаті життєдіяльності різноманітних організмів.

Біотит – мінерал класу силікатів, збагачений залізом, породотворний мінерал магматичних і метаморфічних гірських порід.

Бітум – тверда суміш вуглеводнів чорного кольору, розчинна в дисульфіді вуглецю.

Бітумінозне вугілля – м’яке вугілля із вмістом С біля 80% і О – 10%.

Бентоніти – милоподібні глинисті породи з явно вираженими колоїдними властивостями.

Бентос – сукупність організмів, що населяють дно морських та прісноводних водойм.

Берегові форми рельєфу – комплекс форм рельєфу на межі моря і суходолу, які сформувалися в результаті взаємодії літосфери, гідросфери та біосфери за участю антропогенного фактору.

Біосфера- загальнопланетна оболонка, склад, будова та енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих організмів.

Блиск– властивість мінералу відбивати від своєї поверхні світлові промені.

Бокова морена-морена, яка утворюється по боках долини руху льодовика і складена необкатаними уламками гірських порід.

Боксит- основна алюмінієва руда, яка складена гідроксидами алюмінію.

Болотні відклади- відклади мінерального та органічного походження, що накопичуються у болотах.

Болото- ділянка земної поверхні з надмірним зволоженням, на якій зростає специфічна вологолюбна рослинність.

Бриз- вітер на берегах морів та великих водойм, що змінює напрям протягом доби.

Брекчія- крупноуламкова гірська порода, яка складається із зцементованих кутуватих уламків різних гірських порід розміром більше 10 мм.

Будини- невеликі лінзовидні блоки міцних гірських порід, відокремлені один від одного або розділені тонкими пережимами-шийками.

Буре вугілля-горюча корисна копалина рослинного походження низького ступеню вуглефікації, перехідна форма від торфу до кам’яного вугілля.

Бухта- мала затока або затокоподібне заглиблення в береговій лінії.

В

Валуни- крупні обкатані уламки і глиби гірських порід діаметром від 10 до 100 см.

Вапняки- осадові гірські породи, що складаються з кальциту.

Вапняковий карст- тип карсту, що розвивається у вапнякових відкладах.

Верхня мантія- геосфера, розташована між земною корою і нижньою мантією Землі.

Вибух- процес швидкого фізико-хімічного перетворення речовини, при якому виділяється енергія і виконується робота.

Вибухове руйнування- швидкоплинний процес розділення твердого середовища на окремі частини під впливом вибуху.

Вивітрювання- процес руйнування і зміни мінералів гірських порід під впливом фізичних, хімічних і біологічних процесів в умовах земної поверхні або поблизу неї.

Викид в атмосферу- викид речовини, що надходить в атмосферу з джерела її забруднення.

Висяча долина- долина, донна частина якої розміщена вище від донної частини головної долини, в яку вона впадає.

Висяче крило- пласт гірської породи, розміщений над площиною розмиву.

Висячий бік-маса гірських порід, розміщена над рудним тілом або жилою.

Випаровування-надходження в атмосферу водяної пари з поверхні вологого ґрунту, водойми, снігу, льоду, рослинного покриву.

Відновлення– процес видалення кисню із хімічних речовин.

Відслонення- відкритий вихід гірських порід певних розмірів на денну поверхню.

Вітер- рух повітря відносно земної поверхні внаслідок нерівномірного розподілу атмосферного тиску.

Включення- фрагмент більш древньої породи, що входить в більш молоду; включення газів, рідини і твердих частин в мінералах.

Води природні -сукупність всіх вод земної кулі у рідкому, твердому й пароподібному станах.

Водний режим- зміна в часі рівнів та об’ємів води в річках,озерах і болотах.

Водобійний колодець- велике заглиблення під водоспадом, видовбане падаючою водою.

Водобійний котел- виїмка циліндричної форми,яка утворюється біля порогів або водоспатів.

Вододіл- межа між басейнами суміжних водних систем.

Водозбірна площа- площа постачання водою артезіанського басейну.

Водозбірний басейн- річковий басейн або площа однієї річкової системи.

Водоносність ріки- кількість води, що переноситься водопотоком протягом року.

Водоспад- падіння води з уступу в річці водотоку.

Водоносний горизонт- проникна гірська порода або осад з вільною циркуляцією води.

Водопроникна порода- проникні гірські породи або осади,які мають пустоти, через які проходить вільно вода назовні.

Водотік- природний водний потік, який переміщується в напрямку схилу.

Врізна меандра- меандра, яка врізана в дно долини.

Вуглеводні - органічні сполуки, молекули яких складаються із атомів вуглицю і водню.

Вулкани- геологічні утворення, які виникли над каналами і тріщинами в земній корі, по яких проходить виверження на демну поверхню із глибинних магматичних джерел лави, горючих газів та уламків гірських порід.

Вулканічне озеро-озеро, улоговина якого має вулканічне походження.

Вулканічні гірські породи- гірські породи, пов’язані з вулканічною діяльністю.

Г

Габітус- зовнішня форма кристалів.

Габро- магматична різнозерниста гірська порода основного складу із вмістом кремнезему 44-55%.

Галеніт- мінерал класу моносульфідів (PbS).

Галечник- незцементована грубоуламкова осадова порода, в складі якої переважають обкатані уламки гірських порід або мінералів розміром 10-100 мм.

Галіт- мінерал класу хлоридів (NaCl).

Галургія- галузь науки і техніки по видобутку, збагаченню та комплексній переробці природних мінеральних солей.

Гама-промені– короткохвильове випромінювання, шо виникає при ядерному розпаді радіоактивних елементів.

Галька– уламки гірських порід розміром від 10 до100 мм, окатані в різній мірі текучими водами або морськими хвилями.

Гейзери– джерела, які періодично викидують гарячу воду і пару.

Гейзерит– променеві осадки, які формуються новколо гейзера.

Гематит– мінерал класу оксидів (Fe₂O₃)

Геодезична сітка– сукупність опорних геодезичних пунктів на земній поверхні, в яких у єдиній системі визначено координати і висоти над рівнем моря.

Геодезія– наука про визначення фігури, розмірів і гравітаційного поля Землі та про вимірювання об’єктів місцевості на її поверхні.

Геологічна карта– карта, на якій зображені виходи гірських порід і корисних копалин.

Геологічне середовище– багатокомпонентна динамічна система верхньої частини літосфери, яка знаходиться під впливом людини і визначає її діяльність.

Геологічні дослідження– дослідження геологічної будови території, складу та властивостей гірських порід і корисних копалин.

Геоморфологічна карта– карта, на якій зображено головні морфологічні риси рельєфу.

Геоморфологічне районування– поділ території на таксономічні одиниці різного рангу за особливостями рельєфу, які відображають характерні для нього морфологічні, морфометричні, морфогенетичні та історико-генетичні відмінності.

Геоморфологічні дослідження– вивчення походження закономірностей розвитку і поширення форм рельєфу.

Геоморфологія– наука про форми рельєфу поверхні Землі.

Геосинкліналь- лінійної, дугоподібної чи мозаїчної будови тектонічна структура, що характеризується інтенсивними контрастними вертикальними та горизонтальними рухами, значним розчленуванням поверхні, підвищеною проникністю земної кори, активним магматизмом і метаморфізмом.

Геосинклінальний етап- прогинання окремих регіонів, накопичення осадів, магматизм і метаморфізм.

Геосистема- сукупність взаємодіючих природних та штучних об'єктів.

Геотектонічний цикл- розвиток земної кори, який включає геосинклінальний, орогенний та платформенний етапи.

Геотермальна енергія- енергія, яка одержується за рахунок глибинного тепла Землі.

Геотермічний градієнт- величина зміни температури на 1°С з глибиною.

Геотермічна ступінь- це глибина, на якій при зануренні температура підвищується на 1 °С.

Геофізика- комплекс наук про фізичні властивості Землі та фізичні процеси, що відбуваються в її геосферах.

Геохімія- одна із галузей геології, яка вивчає хімічний склад Землі і процеси, які в ній відбуваються з позицій хімії.

Геохронологічна шкала- шкала послідовності формування та абсолютного віку гірських порід земної кори.

Геохронологія- вивчення історії Землі методом визначення відносного та абсолютного віку гірських порід та їх датування.

Герциніди- гірські складчасті споруди, що утворилися в герцинський етап тектоногенезу.

Герцинська складчастість- одна з найактивніших в історії Землі деформацій земної кори, що відбувалася з девонського до початку тріасового періоду.

Гетероатомні мінерали- мінерали, які складені двома і більше хімічними елементами.

Гирло річки- місце впадання ріки в море, озеро або іншу річку.

Гідравлічний градієнт- градієнт, обумовлений гідростатичним тиском.

Гідратація- взаємодія речовин з водою, при якій молекули води не руйнуються.

Гідрологія- наука, що вивчає природні води і виявляє закономірності їхнього формування, руху і розподілу.

Гідростатичний тиск- тиск води в будь-якій точці об'єму.

Гідросфера- водяна оболонка Землі.

Гіпоцентр- область (точка) виникнення землетрусу в земній корі.

Гіпс- осадова гірська порода, складена з мінералу гіпсу Ca[SO₄]₂H₂O та ангідриту Ca[SO₄]₃ з домішками інших мінералів.

Гіпсовий карст- літологічний тип карсту, що виникає при розчиненні гіпсоангідритових порід підземними водами.

Гіпсометрія- метод відображення рельєфу на гіпсометричних та топографічних картах за допомогою горизонталей та кольорової шкали.

Гірнича справа- область діяльності людини по освоєнню надр Землі.

Гірська порода- асоціація (агрегат) мінералів, яка складає земну кору.

Глауконіт- мінерал класу шаруватих силікатів (KH₃O)(Fe,Al,Mg)₂[AlSi₃O₁₀].

Глауконітова глина- глина, яка складена в основному глауконітом.

Глауконітовий пісок- пісок з високим вмістом глауконіту.

Глини- незцементовані осадові гірські породи, що складаються головним чином з тонкодисперсних глинистих мінералів.

Глинистий сланець- тонкозерниста метаморфічна порода, складена глинистими мінералами.

Глинисті мінерали- тонкодисперсні мінерали, складені, в основному, слюдами і гідрослюдами.

Гнейс- метаморфічна порода, складена переважно кварцем, калієвим польовим шпатом, плагіоклазом і чорноколірними мінералами.

Гори- дуже підняті над прилеглими рівнинами ділянки земної поверхні, що характеризуються значним коливанням відносних висот і контрастним рельєфом.

Гороутворення - процес розвитку окремих ділянок земної кори, що завершуються утворенням гір.

Горст- блок земної кори, піднятий по площинах розломів по відношенню до бокових порід.

Горючі сланці- осадові гірські породи, що містять тугоплавку, дисперсну, рівномірно розподілену органічну речовину (5-40%), генетично пов'язану з мінеральною масою.

Грабен- форма тектонічного порушення гірських порід, при якому блок земної кори опущений по площинах розломів по відношенню до бокових порід.

Гравій- розсипчаста осадова гірська порода, яка складена із окатаних уламків гірських порід і різних мінералів діаметром 1-10 мм.

Гравітаційні процеси- процеси зміни поверхні Землі під дією сили тяжіння.

Гранати- мінерали підкласу острівних силікатів із загальною формулою R₃⁺²R₂⁺³[SiO₄]₃, де R⁺²-Ca,Mg,Fe,Mn, a R⁺³-Al,Fe,Cr.

Граніти- магматичні гірські породи із вмістом кремнезему більш як 64%.

Гранітизація- процес утворення граніту при метаморфізмі.

Грань- рівна поверхня на кристалах, яка відповідає плоскій сітці.

Грауваки- зцементована уламкова осадова порода сірого кольору, складена із уламків гранітів та інших гірських порід.

Графіт- мінерал, поліморфний різновид вуглецю зі структурою верствуватого типу.

Граніто-гнейс- повнокристалічна полосата або сланцювата гірська порода, по складу аналогічна граніту.

Грифон- раптовий прорив на поверхню флюїда, що рухається під високим тиском.

Грунт- багатокомпонентна, динамічна система, яка включає гірські породи, орні землі, техногенні утворення і є об'єктом інженерної діяльності.

Грязьовий потік- потік грязьової маси з більш крупними уламками гірських порід.

Грязьові вулкани- різні за формою геологічні утворення, з яких постійно або періодично викидуються на земну поверхню грязьові маси, горючі гази, тверді уламки тощо.

Гуано- пухкий осад, який утворився з екстрементів птиць та летючих мишей.

Гумусове вугілля- вугілля торф'яного походження- залишки наземної рослинності.

Густина - відношення ваги мінералу до його об'єму.

Д

Дайка - плоске тіло магматичної породи, яке проникло з глибини по тріщині і сформувалось у вміщуючих породах.

Дамба- природний або штучний насип, який розмежовує рух води.

Дарсі- одиниця проникності, яка використовується для оцінки фільтраційних властивостей гірської породи.

Дацит- ефузивна кисла гірська порода кайнотипного обліку.

Двійники- закономірні зростання обох і більше кристалів.

Дебіт- об'єм рідини або газу, який поступає в одиницю часу із природного або джерела.

Двійники- закономірні зростання двох і більше кристалів.

Делювіальні утворення- геологічні відклади,утворені акумуляцією продуктів вивітрювання гірських порід, змитих із схилів дощовими і талими водами.