Алгоритм самопідготовки студента.

№	Інформаційний блок	Питання
1.	Щільна сполучна тканина.	1. Дайте морфофункціональну характеристику щільної сполучної тканини, назвіть її види. 2. Назвіть локалізацію, особливості будови та функцій оформленої сполучної тканини. 3. Назвіть локалізацію, особливості будови та функцій неоформленої сполучної тканини. 4. У альбомі заповніть таблицю «Щільна сполучна тканина». 5. Охарактеризуйте особливості будови сухожилка. У альбомі намалюйте будову сухожилля.
2.	Сполучні тканини зі спеціальними властивостями.	1. Назвіть локалізацію, особливості будови та функцій ретикулярної тканини. 2. Охарактеризуйте локалізацію, особливості будови та функцій білої та бурої жирової тканини. 3. Назвіть локалізацію, особливості будови та функцій пігментної тканини. 4. Охарактеризуйте локалізацію, особливості будови та функцій слизової тканини.

Теоретичні питання

1. Загальна морфофункціональна характеристика щільної сполучної тканини.

Щільна волокниста сполучна тканина (textus connectives fibrosus compactus). Для цього виду сполучної тканини характерним є переважний розвиток волокнистих структур і в першу чергу колагенових волокон над основною речовиною. Клітинний склад незначний та одноманітний, представлений в основному фіброцитами. Колагенові волокна об′єднані в товсті пучки, що створює міцний остов та забезпечує високі амортизаційно-механічні властивості. Організація остова, направлення волокон в ньому чітко адаптовані до тих механічних загрузок, які несе конкретний вид тканини. Залежно від способу орієнтації колагенових волокон у про­сторі розрізняють оформлену щільну волокнисту сполучну тканину і неоформлену щільну волокнисту сполучну тканину.

2. Будова та функції щільної оформленої сполучної тканини.

Оформлена щільна волокниста сполучна тканина розміщена у складі фіброзних мембран, зв'язок, сухожиль. Останні, з'єднуючи м'язи з кістками, зазнають дії вектора сили переважно в одному напрямі, тому пучки колагенових волокон орієнтовані у просторі строго паралельно. Між окремими пуч­ками волокон розміщені високодиференційовані клітини фібробластичного ряду (фіброцити), які забезпечують фізіологічну регенерацію сухожильних пучків. Пучок колагенових волокон, оточений шаром фіброцитів, називається сухожильним пучком І порядку. Фіброцити розмежовують сусідні сухожильні пучки І порядку, і на поздовжньому розрізі сухожилля мають вигляд рисочок. Характерним є чергування пучків колагенових волокон і рядів фіброцитів. На поперечному розрізі сухожилля можна побачити характерні пластинчасті відростки фіброцитів, які виникають внаслідок стискання клітинного тіла сусідніми колагеновими волокнами. Кілька сухожильних пучків І поряд­ку в своїй сукупності утворюють сухожилля і пучки ІІ по­рядку, останні розмежовані прошарками пухкої сполучної тка­нини - ендотендинієм. У складі великих сухожиль пучки ІІ поряд­ку, об'єднуючись, утворюють сухожильні пучки ІІІ і навіть ІV порядків. Зовні сухожилля оточене перитендинієм, утвореним пухкою сполучною тканиною.

3. Будова та функції щільної неоформленої сполучної тканини.

Неоформлена щільна сполучна тканина. Колагенові волокна об′єднані в товсті пучки, розташовані в різних напрямках, що створює міцний остов та забезпечує високі амортизаційно-механічні властивості. Клітинний склад представлений в основному фіброцитами в невеликій кількості. Єдиний механічний остов утворений розгалуженими еластичними волокнами та товстими пучками колагенових волокон, які йдуть у різних напрямах – прямому, косому та поперечному, що забезпечує резистентність шкіри при найрізноманітніших на­прямках дії механічних факторів. Між пучками колагенових волокон розміщені фібробласти та макрофаги, судинно-нервові пучки та основна міжклітинна речовина. Прикладом неоформле­ної щільної волокнистої сполучної тканини може служити сітчастий шар дерми шкіри.

4. Загальна морфофункціональна характеристика сполучної тканини зі спеціальними властивостями.

Для сполучних тканин цієї групи характерний переважний розвиток того чи іншого різновиду клітинних елементів, а також ряд особливостей міжклітинної речовини.

Жирова тканина (textus adiposus). Характерною її особливістю є переважний розвиток жирових клітин – адипоцитів, які розташовуються великими групами за ходом мілких судин, мають шаровидну форму та великі розміри. Вона забарвлюється суданом у яскраво-оранжевий колір (суданофільна). Розрізняють два види жирової тканини - білу і буру.

Біла жирова тканина побудована з адипоцитів, які містять одну велику крап­лю жиру, ядро потіснене на периферію клітини, тому клітина має вигляд персня. Розміщення жирових клітин щільне, між ними майже немає міжклітинної речовини, адипоцити утворюють часточки різних розмірів і форми, розмежовані вузенькими прошарками пухкої сполучної тканини, у якій є фібробласти, тканинні базофіли, лімфоцити, тонкі колагенові волокна. Тут також локалізовані кровоносні та лімфатичні капіляри, які охоплюють своїми петлями жирові часточки. Біла жирова тканина відіграє, в основному, роль депо високоенергетичного поживного матеріалу, яким для організму є нейтральні жири. Вона також бере участь в обміні води, виконує амортизаційні функції і при захисті життєво важливих органів від механічних пошкоджень. Білий жир у людини розміщений переважно на передній черевній стінці, на стегнах, у ділянках сідниць, в очеревині, підшкірній жировій клітковині. Під час голодування підшкірна, навколониркова жирова тканина, а також сальник швидко втрачають запаси жиру. На відміну від цього, жирова ткани­на в ділянці долонь і підошв, очної орбіти навіть при тривалому голодуванні не втрачає ліпідів, тому що її основна функція механічна, а не обмінна.

Бура жирова тканина складається з адипоцитів, які містять у цитоплазмі велику кількість дрібних жирових включень. Ядро займає центральне положення. У цитоплазмі цих клітин є значна кількість мітохондрій, цитохроми останніх зумовлюють бурий колір тканини. Адипоцити мають високу окисну здатність, а їхній обмін забезпечує вивільнення тепла, яке зігріває кров у численних капілярах між клітинами. Таким чином, основна функція цієї тканини терморегуляторна. Бурий жир у людини є лише у дитячому віці, найчастіше він локалізований у міжлопаточній ділянці, на шиї, під пахвами, в навколонирковій клітковині. Запаси його у немовлят становлять 30 г. Існують дані, що у навколонрковій жи­ровій клітковині, яка є основним місцем локалізації цієї тканини у людини, знайдено бурий жир в осіб віком до 50 років.

Ретикулярна тканина (textus reticularis) утворює сполучнотканинну строму кровотворних органів, формуючи мікрооточення для клітин крові, що дозрівають. В основі ретикулярної тканини лежать ретикулярні клітини і волокна. Ретикулярні клітини мають відростки, якими во­ни контактують одна з одною, утворюючи сітку. Сітка доповнюється ретикулярними волок­нами, які тісно пов'язані з клітинами. Серед ретикулярних клітин розрізняють фібробластоподібні клітини, фагоцити моноцитарного генезу та малодиференційовані клітини.

Пігментна тканина (textus pigmentosus) порівняно з іншими видами сполучної тканини збагачена пігментними клітинами - меланоцитами. Пігментної тканини багато у райдужній оболонці ока, у шкірі сосків молочних залоз, навколо анального отвору. Пігментні клітини у зв'язку з високим вмістом меланіну, який може поглинати ультрафіолетові промені, відіграють захисну роль щодо пошкоджуючої дії сонячної радіації.

Слизова тканина (textus mucosus) розміщена у складі пупко­вого канатика зародка. Її особливість - відсутність волокнистих структур і значний вміст в основній міжклітинній речовині високомолекулярних біополімерів, які забезпечують тургор (пружність) тканин пупко­вого канатика і попереджують можливість перетискання кровоносних судин, які живлять зародок.