Загальні симптоми кровотечі

Надзвичайно важливо знати загальні симптоми кровотечі. По-перше, це необхідно для діагностики внутрішньої кровотечі, коли стан хворого погіршується, а причи­на цього незрозуміла. По-друге, це дає можливість оцінити об'єм крововтрати, що вкрай важливо для визначення тактики лікування.

Класичні ознаки кровотечі: блідість шкіри, тахікардія та зниження артеріаль­ного тиску.

При докладнішому вивченні клінічну картину кровотечі можна представити таким чином.

Скарги:

• слабкість;

• запаморочення, особливо при піднесенні голови;

• «темніє в очах», «мушки» перед очима;

• відчуття нестачі повітря;

• занепокоєння; нудота.

При об'єктивному обстеженні:

• блідість шкіри, холодний піт, акроціаноз;

• гіподинамія;

• загальмованість та інші порушення свідомості;

• тахікардія, ниткоподібний пульс;

• задишка;

• зниження АТ;

• зниження діурезу.

ЛАБОРАТОРНІ ПОКАЗНИКИ ПРИ КРОВОТЕЧІ

Оцінюють такі показники:

1. Кількість еритроцитів у периферійній крові. При кровотечі цей показник зни­жується внаслідок аутогемодилюції; в нормі він становить 4,0—5,0 х 10¹² г/л.

2. Вміст гемоглобіну в периферійній крові. При кровотечі цей показник зни­жується внаслідок аутогемодилюції; в нормі НЬ становить 125—160 г/л.

3. Гематокрит — відношення об'єму формених елементів до об'єму цілісної крові. При кровотечі знижується. В нормі Ні; (гематокрит) становить 44—47 %.

4. Питома вага крові. У практичній медицині визначається рідко. При кровотечі спостерігається її зниження. В нормі цей показник становить 1057—1060.

КЛІНІЧНІ СИМПТОМИ

ПРИ РІЗНОМУ СТУПЕНІ КРОВОВТРАТИ

Клінічні ознаки ступеня крововтрати представлені в табл. 2. Найчастіше спостерігаються такі ускладнення:

Таблиця 2. Клінічні симптоми при різному ступені крововтрати

Ступінь крововтрати	Клінічні ознаки	Втрата ОЦК
Легка Середньої тяжкості     Тяжка     Масивна	Відсутні Мінімальна тахікардія, зниження АТ, ознаки периферійної вазоконстрикції (бліді, холодні кінцівки) Тахікардія до 120 за 1 хв, АТ нижче 100 мм рт. ст. Занепокоєн­ня, холодний піт, блідість, ціаноз, задишка, олігурія Тахікардія більше 120 за 1 хв, АТ - 60 мм рт. ст. і нижче, часто не визначається. Ступор, блідість, анурія	До 10 % 10-20 %     20-30 %     Понад 30 %

1) гостре недокрів'я, що розвивається при втраті 1—1,5 л крові;

2) геморагічний шок, при якому виникають тяжкі порушення мікроциркуляції; геморагічний шок вимагає проведення екстрених реанімаційних заходів і ін­тенсивної терапії;

3) здавлення органів і тканин вилитою кров'ю — здавлення головного мозку, тампонада серця тощо;

4) повітряна емболія, яка може створити загрозу для життя хворого;

5) коагулопатичне ускладнення — порушення в системі згортання крові. Необхідно вжити всіх заходів, щоб якомога раніше спинити кровотечу. Індекс Альговера (шоковий): відношення ЧСС до систолічного АТ (норма 0,5). Якщо він дорівнює 1, то крововтрата становить 1—1,5 л крові. Поліглюкіновий тест: внут­рішньовенно струминно вводять 200 мл поліглюкіну і вимірюють ЦВТ. Якщо низький ЦВТ на цьому фоні підвищується — крововтрата помірна, якщо ні — масивна.

ГЕМОРАГІЧНИЙ ШОК

Геморагічний шок— один з видів гіповолемічного шоку. Клінічна картина шоку може з'являтися починаючи з крововтрати 20—30 % ОЦК; значною мірою це зале­жить від початкового стану хворого (мал. 9). Розрізняють 3 стадії геморагічного шоку:

1 стадія — компенсований зворотний шок;

2 стадія — декомпенсований зворотний шок;

3 стадія — незворотний шок.

Компенсований шок характеризується такою крововтратою, яка поповнюється завдяки компенсаторно-пристосовним можливостям організму хворого.

Декомпенсований шок характеризується глибшими розладами кровообігу, за умови, що спазм артеріол вже не може підтримувати центральну гемодинаміку, нормальну величину АТ. Надалі через накопичення метаболітів у тканинах відбу­вається парез капілярного русла, розвивається децентралізація кровотоку.

Незворотний геморагічний шок характеризується тривалою (більше 12 год) некерованою гіпотонією, неефективністю трансфузійної терапії, розвитком поліорганної недостатності.

Невеликі кровотечі припиняються самостійно завдяки спонтанному гемоста­зу: вазоконстрикція судин, активація тромбоцитів з утворенням тромбоцитарного згустку, активація системи згортання крові. Спостерігаються при поперечних розривах судини.

При геморагічному шоку хворі скаржаться на слабкість, запаморочення, дзвін у вухах, мигтіння «мушок» перед очима, спрагу. Об'єктивно: блідість шкіри, холод­ний липкий піт, прогресивне зниження АТ, погане наповнення пульсу, задишка. Наростає гіпоксія мозку, можливі втрата свідомості, зупинення серця, дихання; зменшення ниркового кровотоку призводить до олігоанурії і гострої ниркової не­достатності.

Об'єм крові від маси тіла становить 6—10 %. В артеріях циркулює 20 %ОЦК, у венах — 75 %, у капілярах — 5 %. Втрата 35 % ОЦК призводить до летального наслідку. Депо крові: легені, печінка, селезінка. На кожні 9 % гемоглобіну, якого бракує, треба перелити 500 мл крові. Завдання першої медичної допомоги при кро­вотечах — спинити кровотечу, поповнити дефіцит ОЦК, усунути патологічні зміни в органах.

При наданні невідкладної допомоги головним є правильне і послідовне вико­нання всіх дій. За наявності відкритих ушкоджень перш за все необхідно спинити кровотечу. Способи спинення кровотеч поділяють на тимчасові та остаточні.