Модифікація способу життя та дотримання спеціальних рекомендацій

* Припинення куріння, оскільки останнє підвищує ризик дестабілізації ІХС та тромбоутворення, активує симпатоадреналову систему, посилює периферичну вазоконстрикцію та зменшує дихальний резерв.

* Уникнення вживання алкоголю.

* Харчування та питний режим. Усім хворим з ХСН рекомендують обмежити споживання харчової солі (NaCl) – не більше 3 г на добу, тобто з раціону потрібно виключити солоні продукти (тверді сири, ковбаси, копчені, мариновані продукти тощо) та відмовитися від досолювання готової їжі.

Обмеження споживання рідини хворим з гемодинамічно стабільною ХСН є помірним – дозволяється вживати до 1,5-2 л на добу. При декомпенсованій ХСН, що потребує активної діуретичної терапії, добове надходження рідини в організм має контролюватися й бути обмеженим (не більше 1-1,2 л на добу).

Добір харчових продуктів, виходячи з загальної калорійності раціону, має визначатися з огляду на масу тіла пацієнта, який перебуває у компенсованому (без ознак гіперволемії) стані. Їжа хворих з ХСН має бути висококалорійною, достатньо вітамінізованою та містити достатньо багато білка, калію та магнію. При ожирінні (індекс маси тіла більше 30 кг/м²) калорійність раціону має бути обмежена. Обмеження білкової складової раціону є вимушеним заходом лише у випадках ниркової недостатності.

* Самоконтроль маси тіла. Регулярне (2-3 рази на тиждень) зважування на домашніх вагах дозволяє своєчасно виявити ознаки декомпенсації кровообігу на її доклінічному етапі. Відносно швидке (2 кг та більше за 2-3 дні) зростання маси тіла, як правило, є ”сигналом” затримки рідини в організмі. Це дозволяє своєчасно внести корективи у схему лікування, насамперед, щодо режиму застосування діуретиків.

* Режим фізичної активності. Істотне обмеження фізичної активності (ліжковий або ”палатний” режим) рекомендоване лише при гострій та декомпенсованій (з явищами вираженої гіперволемії) ХСН. В усіх інших випадках показана регулярна щоденна фізична активність у межах, які не супроводжуються виникненням таких симптомів ХСН, як задишка, серцебиття.

* Вакцинація. Оскільки при ХСН грип та пневмонія часто є чинниками гемодинамічної дестабілізації, протигрипозна та протипневмококова імунізація у таких хворих є бажаною.

* Контрацепція. Пацієнткам з клінічно маніфестованою ХСН бажано уникати вагітності, з огляду на підвищений ризик виникнення ускладнень і смерті на пізніх етапах вагітності та під час пологів. Незважаючи на достатню безпечність новітніх пероральних контрапцептивних засобів, не можна виключити, що ризик тромбоемболічних ускладнень, пов’язаних з їх застосуванням, у пацієнток з ХСН є вищим, ніж у загальній популяції. Застосування внутрішньоматкових спіралей у жінок з ХСН є безпечним, за винятком випадків вад клапанного апарату серця (підвищений ризик інфекції).

* Подорожі. Не рекомендується перебувати на високогір’ї в умовах спеки та високої вологості. Оптимальним засобом пересування до місця призначення є не занадто тривалий авіапереліт. Тривалого перебування у нерухомому стані хворим з ХСН слід уникати, насамперед, через підвищений ризик тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок або тазу. Корекція доз ліків, насамперед діуретиків, у незвичних кліматичних умовах має суто індивідуалізований характер.

* Фізичні тренування показані хворим з гемодинамічно стабільною, медикаментозно контрольованою ХСН ІІ або ІІІ ФК. Регулярне виконання ізотонічних (динамічних) навантажень помірної інтенсивності (аеробних) дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів за рахунок зростання толерантності до фізичного навантаження, запобігання зменшенню м’язової маси і може сприяти поліпшенню прогнозу виживання. Натомість, вправи ізометричного (статичного) характеру та навантаження високої інтенсивності (анаеробні) протипоказані. Програми фізичної реабілітації хворих з ХСН реалізуються у спільній компентенції лікаря ЛФК та кардіолога і мають здійснюватися за відповідними стандартизованими рекомендаціями.

Протипоказаннями до фізичних тренувань є:

1) декомпенсована застійна ХСН;

2) міокардит;

3) клапанні стенози;

4) ”сині” вроджені вади серця;

5) шлуночкові аритмії високих градацій;

6) нескоригована тахісистолія;

7) відсутність належного контролю стенокардії антиангінальними препаратами.

* Відмова від призначення певних фармакологічних засобів (табл. 3).

Таблиця 3. Препарати, які не бажано застосовувати при лікуванні хворих з ХСН.

Групи засобів	Можливі небажані ефекти
Нестероїдні протизапльні засоби (інгібітори циклооксигенази), в тому числі коксиби.	Погіршення ниркового кровотоку, затримка рідини.
Глюкокортикостероїди.^*	Затримка рідини, гіпокаліємія.
Антиаритмічні засоби І класу.	Поглиблення систолічної дисфункції ЛШ та аритмогенний ефект, збільшення ризику смерті.
Антагоністи кальцію^** (окрім амлодипіну та фелодипіну).	Поглиблення систолічної дисфункції ЛШ (верапаміл, дилтіазем). Активація симпатоадреналової системи (дигідропіридини).
Трициклічні антидепресанти, препарати літію.	Зниження скоротливої здатності міокарда.