Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок
Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується: конструкцією електроустановок, технічними заходами захисту, та організаційними (рис. 13.7).
Розглянемо деякі з них.
Конструкція електроустановок.Конструкція електроустановок повинна відповідати умовам їх експлуатації та забезпечувати захист персоналу:
- від можливого доторкання до рухомих та струмопровідних частин;
- від потрапляння в середину електроустановок сторонніх предметів (води);
Ізоляція струмопровідних частин. Вона забезпечується шляхом покриття шаром діелектрика струмопровідних частин для захисту людини від випадкового доторкання до частин електроустановок, через які проходить струм.
Ізоляція буває:
- робочою при забезпеченні нормальної роботи електроустановок;
- додатковою застосовується у разі пошкодження робочої ізоляції;
- посиленою – покращена ізоляція.
Попереджувальна сигналізація.Є пасивним засобом захисту, який сигналізує про наявність небезпеки. Сигналізація може бути світловою або звуковою.
Рис. 13.7. Класифікація засобів та заходів безпечної експлуатації електроустановок
Мала напруга. Застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом. При використанні малої напруги струм не може пройти через тіло людини. До малих напруг належать номінальні напруги, що не перевищують 42 В. Малі напруги застосовують у приміщеннях з підвищеною небезпекою (напруга до 36 В включно) та в особливо небезпечних приміщеннях (напруга 12 В). Джерелами такої напруги можуть бути батареї гальванічних елементів, акумулятори, трансформатори та інше. На рис. 13.8. наведено схеми трансформаторів малої напруги.
Рис. 13.8. Схема трансформаторів малої напруги: 1 – обмотка малої напруги; 2 – обмотка високої напруги; 3 – магнітнопровід, 4 - екран
Захисне заземлення. Застосовують у мережах з напругою до 1000 В з ізольованою нейтралю та в мережах напругою вище 1000 В з будь-яким режимом нейтралі джерела живлення.
Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання із землею або з її еквівалентом металевих нормально не струмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою.
Якщо корпус устаткування є незаземленим і відбулось замикання на нього однієї з фаз, то доторкання людини до такого корпусу рівнозначно доторканню до фази. Якщо корпус електрично з’єднаний із землею (рис. 13.9), то він опиниться під напругою замикання Uз = IзRз, а людина, що доторкається до цього корпуса, потрапляє під напругу доторкання Uдот = Uзα. Струм, який пройде через людину визначається за формулою:
,
звідки видно, що чим меншими є значення Rз та α, тим менший струм пройде через тіло людини, яка стоїть на землі і доторкається до корпусу електрообладнання. Таким чином, захист від ураження струмом забезпечується шляхом приєднання корпуса до заземлювача, який має малий опір заземлення Rз та коефіцієнт напруги доторкання α.
Заземлювальним пристроєм називають сукупність конструктивно об’єднаних заземлювальних провідників та заземлювача. Заземлювач – провідник, який перебуває у контакті з землею. Заземлювачі бувають природні і штучні. Природні – можуть бути електропровідні частини будівельних та виробничих конструкцій, які мають надійний контакт з землею. Для штучних заземлювачів використовують сталеві труби діаметром 35 – 50 мм з товщиною стінок не менше 3,5 мм, кутники (40х40 та 60х60 мм) довжиною 2,5 – 3,0 м, та сталеві прути діаметром не менше ніж 10 мм та довжиною до 10 м. В більшості випадків штучні вертикальні заземлювачі знаходяться у землі на глибині 0,5 – 0,8 м. Вертикальні заземлювачі з’єднують між собою поперечним перерізом не менше ніж 4х12 мм або прутом з діаметром не менше 6 мм (рис. 13.10).
Залежно від розташування заземлювачів стосовно устаткування, розрізняють виносне (зосереджене) та контурне (розподілене) заземлення. Перевага виносного заземлення (рис. 13.11) полягає у тому, що можна вибирати місце розташування заземлювачів з найменшим опором ґрунту. Заземлювачі контурного заземлення (рис. 13.12) розташовують безпосередньо по периметру дільниці на якій знаходиться устаткування. До переваг контурного заземлення слід віднести вирівнювання потенціалів всередині контуру, що дає змогу знизити напругу доторкання і кроку.
 |  |
| Рис. 13.11. Виносне заземлення | Рис. 13.12. Контурне заземлення |