Порезервуарний передавальний журнал 4 страница

Ємність ПЗ або резервуар перед початком приготування суміші авіаційного палива з ПВК присадкою перевіряється на наявність підтоварної води. У разі виявлення водного шару він негайно повинен усуватися. При неможливості його усунення паливо з ємності необхідно злити і зробити її зачищення.

2.8.1. Приготування суміші авіаційного палива з ПВК присадкою в одну стадію в резервуарі або ПЗ

Розрахункова кількість ПВК присадки додається в резервуар або ПЗ рівномірно при їх наповненні паливом. Після наповнення резервуара або ПЗ проводиться перемішування палива з ПВК присадкою "на кільце" ("резервуар – насос – резервуар"). Час перемішування залежить від кількості авіаційного палива в ємності і подачі насоса. Необхідно, щоб все паливо, яке знаходиться в резервуарі або ПЗ, пройшло через насос двічі. Час перемішування розраховується за формулою:

Т = 2 V * 60/ А ,

де: Т – час перемішування, хв;
V – об’єм авіаційного палива в резервуарі або ПЗ, м³;
А – подача насоса, м³/год

Після одноразового проходження палива через насос роблять зливання відстою в кількості 10 л, який виливається назад у ємність резервуара або ПЗ під час циркуляції палива.

Після закінчення перемішування здійснюється відбір проби для контролю якості отриманої суміші. Якщо при візуальному огляді в пробі виявляється розшаровування палива і ПВК присадки або помутніння палива, то перемішування палива необхідно продовжити до одержання прозорого палива. Потім проводиться відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки в авіаційному паливі.

2.8.2. Змішування авіаційного палива з ПВК присадкою в дві стадії здійснюється з попереднім приготуванням 5- % ного (не більше) концентрату в ПЗ.

У ємність ПЗ в процесі її наповнення додається ПВК присадка в кількості, необхідній для одержання потрібної концентрації в резервуарі. Після наповнення ємності насосом ПЗ протягом 30 хвилин проводиться перемішування суміші "на кільце" ("ємність ПЗ – насос – ємність ТЗ"). Через кожні 10 хвилин здійснюється зливання відстою в кількості 10 л, який виливається назад у ємність ПЗ під час циркуляції палива. Помутніння концентрату після закінчення перемішування не є бракувальною ознакою.

У наполовину наповнений паливом резервуар перекачується концентрат з ПЗ і потім повністю заповнюється авіаційним паливом. Після заповнення резервуара проводиться перемішування суміші в резервуарі "на кільце" ("резервуар – насос – резервуар") протягом часу, який забезпечує проходження всього палива, яке знаходиться в резервуарі, через насос не менше 1 разу. Після закінчення перемішування суміші здійснюється відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки.

2.8.3. Якщо результати аналізу покажуть, що концентрація ПВК присадки в паливі виходить за допустимі межі, наведені в табл.1, необхідно провести коректування її концентрації.

Якщо ПВК присадки в авіаційному паливі виявиться недостатньо, то необхідну її кількість для коректування можна визначити за формулою:

дельта V_П= V_т * (К_H – К_D ) _/ 100,

де: дельта V_П – кількість ПВК присадки, яку необхідно додати в резервуар або ПЗ, л;
V_т – об’єм палива, л;
К_H – потрібна норма по концентрації ПВК присадки, % об'ємні (0,1; 0,2 або 0,3);
К_D – дійсна концентрація ПВК присадки за результатами лабораторного аналізу, % об'ємні.

Після додавання додаткової кількості ПВК присадки в резервуар або ПЗ проводиться перемішування суміші "на кільце" протягом 30 – 40 хв. Після закінчення перемішування здійснюється відстоювання протягом 15 хвилин, відбір проби і визначення концентрації ПВК присадки в паливі.

При передозуванні ПВК присадки в паливі до суміші необхідно додати паливо, яке не містить ПВК присадку, кількість якого можна визначити за формулою:

дельта V_{Т =} V_Т * [(К_D / К_Н ) ^- 1],

де: дельта V_Т – необхідна кількість палива без ПВК присадки, яку треба додати до палива з ПВК присадкою,л;
V_Т – об’єм палива з підвищеною концентрацією ПВК присадки, л;
К_Н – необхідна норма по концентрації ПВК присадки, % об'ємні (0,1; 0,2 або 0,3);
К_D – дійсна концентрація ПВК присадки за результатами лабораторного аналізу, % об'ємні.

2.8.4. Якщо змішування авіаційного палива з ПВК присадкою проводиться за температури повітря нижче – 15^оС, час перемішування необхідно збільшити в 2 рази.

3. Застосування палива, що містить противодокристалізаційну присадку

3.1. Якщо паливо, що містить ПВК присадку, за тих або інших причин знаходилося в контакті з водою, то необхідно відібрати пробу палива і направити її на аналіз у лабораторію ПММ.

Якщо результати аналізу покажуть, що в паливі знаходиться менше заданої кількості ПВК присадки, то необхідно відсутню її кількість додати, і тільки після цього паливо допускається для заправлення в ПС.

3.2. При зберіганні палива, що містить ПВК присадку більше 1 доби, перед його використанням перевіряють вміст у ньому ПВК присадки.

4. Зберігання присадок

4.1. ПВК присадка чутлива до впливу різних зовнішніх факторів: температури, вологості, тиску, контакту з повітрям і різними металами (цинк, алюміній, мідь) та їх сплавами, які викликають зміну якості ПВК присадки.

При недотриманні правил транспортування, зберігання, перекачування має місце зміна якості ПВК присадки за такими показниками, як "вміст води", "показник заломлення", "кислотність".

У разі контакту ПВК присадки з деякими металами і їх сплавами або при змішуванні з нафтопродуктами відбувається забруднення ПВК присадки розчинними з'єднаннями, внаслідок чого ПВК присадка не витримує випробування по показнику "змішуваність з водою".

4.2. Збереження якості ПВК присадки досягається:

• підготовкою технічних засобів приймання, зберігання, перекачування, транспортування і заправлення;
• проведенням профілактичних заходів з підтримки в справному стані технічних засобів приймання, зберігання, транспортування, фільтрування та заправлення в процесі їх експлуатації;
• своєчасним зачищенням засобів зберігання та транспортування не рідше 2 разів за рік (тари, резервуарів), а витратних ємностей – не рідше 1 разу за квартал, витратних ємностей з легованої сталі – не рідше 2 разів за рік;
• обліком якісного стану ПВК присадки, яка зберігається і видається на заправлення.

При видаванні ПВК присадки іншим підприємствам проводиться огляд внутрішніх поверхонь і тари одержувачів. Налив ПВК присадки в брудну тару або погано зачищені ємності ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ.

4.3. ПВК присадка И-М зберігається в справних сталевих резервуарах, у спеціально виділених цистернах або в сталевій тарі, заповнених на величину 0,9 об’єму.

4.4. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

• зберігання ПВК присадки в ємності і тарі, які мають внутрішнє лакофарбове або цинкове покриття, а також у тарі з алюмінію й алюмінієвих сплавів;
• перекачування ПВК присадки трубопроводами з алюмінію й алюмінієвих сплавів або сталевими трубопроводами, що мають внутрішнє лакофарбове або цинкове покриття.

4.5. Дозволяється використовувати для короткочасного перевезення (не більш 2 діб) ПВК присадки в ПЗ і АПЦ із непорушеним внутрішнім протикорозійним покриттям.

4.6. Резервуари, цистерни і тара з ПВК присадкою герметично закриваються та пломбуються. У якості прокладочных матеріалів використовуються пластмаса на основі поліетилена і пароніт.

4.7. На резервуарах, цистернах і тарі, призначених для зберігання ПВК присадки, позначається найменування продукту, наносяться написи:

"Вогненебезпечно" і "Отрута", клас небезпеки "6" та знак небезпеки з зображенням черепа і схрещених кісток.

4.8. При виявленні підтікання ПВК присадку необхідно перекачати або перелити в справну, чисту ємність (тару) і перевірити вміст у ній води.

5. Контроль якості противодокристалізаційної присадки

5.1. Контроль якості ПВК присадки проводиться згідно з ДСТУ 3982-2000, який визначає організацію і правила контролю якості авіаПММ та ТР, застосовуваних на ПС підприємств цивільного авіаційного транспорту України.

5.2. Оперативний контроль якості ПВК присадки при зберіганні на складі не проводиться.

5.3. Повний контроль якості ПВК присадки виконують:

• після зливання в резервуари складу ПММ;
• у випадку зберігання на складі ПММ (один раз за 3 місяці);
• після доливання в резервуар;
• у разі виникнення підозри про погіршення якості.

5.4. Вхідний контроль якості ПВК присадки проводять у лабораторії авіаПММ.

5.5. Контроль якості ПВК присадки, яка надходить розфасованою в герметично закритій тарі, проводиться в обсязі вимог повного контролю якості тільки після закінчення терміну зберігання, а також у випадку порушення упаковки або коли є підозра про можливе псування продукту. У разі подальшого збереження продукту такий контроль якості проводиться кожні три місяці.

5.6. Перелік показників якості ПВК присадки, які перевіряють при вхідному і повному контролі якості:

Вхідний контроль якості	Повний контроль якості
1.Густина за температури 20оС 2.Зовнішній вигляд 3.Вміст механічних домішок 4.Вміст води 5.Вміст розчинних забруднень 6.Показник заломлення	1.Густина за температури 20оС 2.Зовнішній вигляд 3.Вміст механічних домішок 4.Вміст води 5.Вміст розчинних забруднень 6.Показник заломлення

5.7. Аналіз ПВК присадки з витратної ємності на вміст води і розчинних забруднень проводиться 1 раз за тиждень.

5.8. Порядок застосування і контролю якості ПВК присадки “И-М” виробництва Росії викладений в ОСТ 54-3-175-73-99 і зміні №1, затверджених і введених в дію 30.06.03 р., а також в інструкції, затвердженій Генеральним директором ДП “УкравіаПММ” від 25.10.02 р.

6. Аналіз якості противодокристалізаційної присадки і визначення її концентрації в паливі

6.1. Густину ПВК присадки визначають за стандартними методами з використанням ареометрів промислового виробництва.

6.2. Для оцінки зовнішнього вигляду ПВК присадки в циліндр із притертою пробкою місткістю 100 см³ наливають 100 см³ присадки і струшують. При розгляді в прохідному світлі ПВК присадка повинна бути прозорою і в ній не повинні бути виявлені завислі й осілі на дно циліндра механічні домішки.

6.3. Визначення вмісту води у ПВК присадці проводять за стандартним методом Фішера або іншими методами, допущеними у встановленому порядку.

6.4. Показник заломлення ПВК присадки визначають за стандартною методикою за допомогою рефрактометра.

6.5. Визначення вмісту розчинних забруднень у ПВК присадці проводять за двома показниками: "змішування з водою" і "розчинність у паливі".

Для визначення показника "змішуваність з водою" 5 мл ПВК присадки і 50 мл дистильованої води наливають при кімнатній температурі в скляний циліндр із притертою пробкою. Суміш струшують протягом 2 хвилин і потім дають відстоятися протягом 15 хвилин Візуально перевіряють стан суміші. При відсутності розчинних забруднень суміш після відстоювання повинна бути прозорою, не повинно бути помутніння, пластівців, осаду та інших сторонніх домішок.

Для визначення показника "розчинність у паливі" 100 мл попередньо відфільтрованого палива без ПВК присадки наливають у ділильну лійку або колбу з притертою пробкою, додають 1 мл ПВК присадки. Після перемішування протягом 2 хвилин і відстоювання протягом 15 хвилин перевіряють візуально стан суміші. Суміш повинна бути прозорою, не повинно бути помутніння, пластівців, осаду та інших сторонніх домішок, а на стінках – крапель ПВК присадки.

6.6. Кислотність ПВК присадки визначають стандартними методами з використанням зазначених у стандартах індикаторів.

6.7. Визначення концентрації ПВК присадки в паливі проводять рефрактометричним методом, який оснований на екстракції присадки з палива, що аналізується, і наступному вимірюванні показника заломлення водної витяжки за температури 20^о С стандартним методом.

У ділильну лійку наливають 100 мл палива, яке містить ПВК присадку И-М, та 3 мл дистильованої води, яку слід точно відміряти за допомогою піпетки місткістю 5 мл або бюретки місткістю 10 – 25 мл. Вміст лійки енергійно струшують протягом 5 хв. Після відстою відокремлюють від палива водну витяжку.

На горизонтальну поверхню нижньої призми рефрактометра наносять 2-3 краплі досліджуваної витяжки, потім вимірюють показник заломлення за температури 20^о С.

Аналогічним шляхом визначають показник заломлення дистильованої води, яка використовується для приготування водної витяжки.

Концентрацію присадки И-М у паливі визначають за формулою:

( П²⁰ _D1 - П²⁰ _D2 )
A = ---------------------------------------- ^* 3 + 0,02,
( П²⁰ _D3 - П²⁰ _D1)

де: А – концентрація ПВК присадки И-М у паливі, % об’ємн.;
П²⁰ _D1 – показник заломлення водної витяжки за температури 20⁰ С;
П²⁰ _D2 - показник заломлення дистильованої води за температури 20⁰ С;
П²⁰ _D3 - показник заломлення ПВК присадки И-М за температури 20⁰ С.

Якщо показник заломлення П²⁰ _D3 не представляється можливим визначити через відсутність ПВК присадки , введеної в паливо, то за його величину допускається приймати значення 1,3680.

Показник заломлення дистильованої води П²⁰ _D2 дорівнює, як правило, 1,3330.

6.8. В окремих випадках аналіз з визначення показника заломлення ПВК присадки і визначення концентрації ПВК присадки в паливі може виконуватися поза приміщенням лабораторії ПММ на атестованому робочому місці фахівцями, які мають допуск до виконання цієї роботи.

Додаток 6

до пункту 2.12.2 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Порядок наземного забезпечення дистильованою водою повітряних суден, які обладнані системою упорскування води в двигун

1. Виробництво і зберігання дистильованої води.

1.1. Виробництво дистильованої води на підприємствах ЦА організується на базі дистиляторів, які випускаються промисловістю. Нестандартне устаткування, яке використовується для конденсації водяної пари, заміняється на дистилятори, що серійно випускаються, в міру їх придбання підприємствами ЦА.

1.2. Допускається для заправлення системи упорскування на ПС використання води, знесоленої на іоннобмінних установках, або конденсату ТЕЦ за умови відповідності якості води вимогам, які пред’являються.

1.3. Устаткування для виробництва дистильованої води, а також стаціонарні ємності для її збору і зберігання розміщуються й експлуатуються в умовах, які виключають попадання в дистильовану воду пилу, атмосферних опадів і впливу прямих сонячних променів.

1.4. Приміщення пунктів виробництва дистильованої води обладнуються джерелами водопостачання, електроенергії, а також вентиляцією і каналізацією.

1.5. Для збору і зберігання дистильованої води дозволяється застосовувати наступні ємності:

• баки, цистерни і каністри з поліетилену або з поліетиленовим покриттям;
• баки, цистерни з матеріалу АМЦМ;
• алюмінієві баки і цистерни, що випускаються для харчової промисловості;
• емальовані баки і цистерни;
• скляні ємності.

Ємності для зберігання дистильованої води герметично закриваються й обладнуються дренажем і відстійником зі зливальним краном, а також покажчиком рівня води.

1.6. Для перекачування дистильованої води зі стаціонарної ємності в заправний агрегат застосовується насосна установка, яка складається з насоса типу ПНВ-2 або ЕЦН-104, фільтра типу 12ТФ29СН або 12ТФ15СН і роздавального крана.

Трубопроводи роздавальної магістралі виконуються з матеріалу АМЦМ або гуми.

При непрацюючій роздавальній системі вода з гумових шлангів видаляється. Постійне заповнення гумових шлангів забороняється.

Подача дистильованої води від працюючого дистилятора в ємність здійснюється по закритому трубопроводу, який виконано з матеріалу АМЦМ або нержавіючої сталі.

Ємності для прийому і зберігання дистильованої води підготовляються до експлуатації згідно з вимогами п.п. 4.2,4.3 цього Додатку до Інструкції.

Наконечники роздавальних кранів і заливні горловини ємностей захищаються від пилу брезентовими чохлами.

Поліетиленові каністри з герметизуючими кришками і прокладками готують відповідно до вимог, викладених в п.п.4.2, 4.3 цього Додатку цієї Інструкції, заповнюють водою і пломбують. На ярлику, що прикріплюється до кожної каністри, зазначаються: “Дистильована вода”, місце, дата заповнення і номер паспорта.

Зберігання дистильованої води допускається протягом 15 діб, після закінчення яких невикористана вода зливається.

2. Контроль якості дистильованої води

2.1. Солевміст у дистильованій воді визначається за допомогою лабораторного солеміра ЛС-4 або кондуктометра ЛК-563М.

2.2. Концентрація водневих іонів визначається за допомогою іонометрів (потенціометрів) зі скляним електродом або рН- метрів.

2.3. Для орієнтованої оцінки концентрації водневих іонів у дистильованій воді допускається використовувати універсальний індикаторний папір для вимірювання величини pН від 1 до 10.

2.4. Для відбору проб дистильованої води застосовується підготовлений поліетиленовий або скляний посуд, що герметично закривається поліетиленовими пробками. Дозволяється використовувати гумові і коркові пробки з підкладкою з поліетиленової плівки.

Перед узяттям проби посуд і пробку необхідно ретельно вимити, а потім не менше 3 разів обполоскати дистильованою водою, яка відбирається для аналізу.

Проби для аналізу відбираються:

• зі стаціонарної ємності для зберігання води 1 раз на добу;
• з ємності заправного засобу після кожного заповнення й у процесі зберігання води не менше 1 разу на добу.

Відбір проб здійснюється через пробовідбірні і зливні крани на ємностях стаціонарного зберігання води або на виході з роздавальних кранів заправних агрегатів.

У момент відбору проби води повинно бути виключено її забруднення пилом і атмосферними опадами.

2.5. Проби реєструються лабораторією ПММ у спеціальному журналі. У цьому ж журналі записуються результати аналізу проби води.

Паспорт на якість проби дистильованої води виписується за встановленою формою на підставі позитивних результатів аналізу, записаних у журналі.

Паспорт на дистильовану воду є підставою для її видавання в заправний агрегат і для заправлення в систему упорскування води в двигун ПС.

Заправлення води у ПС.

3.1. Доставка дистильованої води до ПС і заправлення системи упорскування води в двигун здійснюється за допомогою серійного водозаправного агрегату (ВЗА).

3.2. Нестандартні заправні агрегати замінюються серійними ВЗА в міру їх придбання підприємствами ЦА.

3.3. Допускається робити заправлення баків системи упорскування води в двигун ПС вручну з поліетиленових каністр. Заправлення води в цьому випадку проводиться через лійку з фільтрувальною сіткою № 0,056.

3.4. Роботи з заправлення ПС дистильованою водою проводяться на підставі добових диспетчерських планів польотів під контролем працівників ІАС.

3.5. Необхідність упорскування дистильованої води при зльоті ПС, виходячи з гранично допустимої злітної маси ПС, температури і тиску зовнішнього повітря, визначає командир ПС.

3.6. Перед заправленням ПС водою бортмеханік (авіатехнік) перевіряє паспорт якості на воду, чистоту і справність роздавального крана, наявність пломб на ємності ВЗА.

3.7. При заправленні води через заливну горловину бака системи упорскування необхідно виключити попадання в нього атмосферних забруднень.

3.8. Контроль за кількістю залитої води здійснюється по мірній лінійці бака. Після заправлення води необхідно ретельно закрити горловину бака кришкою .

Попередження. Негерметично закритий водяний бак може привести до відмови системи упорскування води при зльоті ПС

3.9. Після заправлення ПС представник екіпажу виписує вимогу на фактично відпущену кількість дистильованої води.

3.10. У випадку скасування упорскування води в двигуни ПС вода з водяних баків ПС підлягає зливанню без повторного її використання.

4. Підготовка і контроль засобів зберігання та заправлення дистильованої води.

4.1. Підготовка засобів зберігання і заправлення полягає:

• у передсезонному і періодичному промиванню ємностей для зберігання води й емностей ВЗА не рідше 1 разу за квартал;
• у періодичному огляді і промиванні фільтрів;
• у проведенні планового (попереджувального) ремонту засобів зберігання та заправлення.

4.2. Промивання всіх видів ємностей, як передсезонне, так і періодичне, здійснюється гарячою водою, а потім – дистильованою водою. При можливості ємності пропарюються, конденсат при цьому зливається через відстійник.

4.3. Після закінчення промивання ємність заповнюється свіжою дистильованою водою і витримується протягом доби. За умови позитивних результатів аналізу води на солевміст і концентрацію водневих іонів (pН) ємність вважається придатною для подальшої експлуатації. У противному випадку весь цикл робіт повторюють.

4.4. Контроль за станом технологічного устаткування ВЗА і допуск до заправлення ПС здійснюється в тому ж порядку, який установлений для ПЗ і ОЗ.

Додаток 7

до пункту 3.1.7 Інструкції
з забезпечення заправлення повітряних
суден паливно-мастильними матеріалами і
технічними рідинами в підприємствах
цивільного авіаційного транспорту України

Відбір проб авіаційних паливно-мастильних матеріалів та технічних рідин

Відбір проб здійснюється згідно з ГОСТ 2517. Недотримання правил відбору проби може призвести до перекручення оцінки якості продукту.

1. Загальні положення

1.1. Відповідно до ГОСТ 2517 проби авіаПММ та ТР підрозділяються на точкові й об'єднані.

Точкова проба – це проба, відібрана за один прийом із установленого верхнього, середнього та нижнього рівня резервуара або в одному тарному місці (бочка, бідон і ін.).

Об'єднана проба – це проба, складена в результаті змішування точкових проб у встановленому співвідношенні об’ємів.

1.2. Контрольна (арбітражна ) проба – це частина точкової або об'єднаної проби, що зберігається на випадок арбітражного контролю якості.

1.3. Донна проба – це проба, що відбирається в самому нижньому шарі продукту, який аналізується окремо і не включається в об'єднану пробу. Результати аналізу цієї проби не поширюються на якість усього продукту.

1.4. Для відбору проб авіаПММ та ТР застосовують пробовідбірника відповідно до вимог ГОСТ 2517.

1.5. Інвентар (пробовідбірники, посуд, контейнери для відбору, зберігання і перевезення проб) повинен бути чистим і сухим.

Перед застосуванням його ополіскують продуктом, пробу якого відбирають. Зазначений інвентар повинен бути виготовлений з матеріалу, який не створює іскор при ударі і не накопичує статичної електрики.

1.6. Всі точкові проби, призначені для складання об'єднаної проби, відбирають одним пробовідбірником, не ополіскуючи його перед кожним зануренням. Після застосування пробовідбірник ополіскують неетильованим бензином або нефрасом С 50/170, висушують і ставлять у закрите місце, захищене від пилу й атмосферних опадів.

1.7. Тара (посуд) при огляді не повинна мати механічних ушкоджень і смолистих забруднень. Порядок підготовки тари (посуду) повинен бути наступний:

• для попереднього видалення залишків авіаПММ та ТР зі скляного посуду слід використовувати розчинники, головним чином неетильований бензин або нефрас –С 50/170;
• видалення забруднень (механічних і смолистих) слід проводити миючим складом з гарячої води з додаванням пральних порошків, паст, соди, господарського мила; миючий склад може бути використаний багаторазово ; пляшки, великі колби слід наповняти миючим складом не менше ніж на 1/3 об’єму і протягом 1-2 хвилин енергійно струшувати, потім чистити йоржем і знову струшувати; миючий склад злити в окрему ємність для зберігання, а тару (посуд), що промивається, багаторазово (не менш 3-х разів) обробити гарячою чистою водою, особливо після пральних порошків і соди, тому що вони стійко адсорбуються на скляній поверхні;
• потім посуд слід обробити водяною парою; при цьому видаляються сліди миючих засобів; тривалість обробки водяною парою 20-40 хв; для одержання пари можна використовувати будь-які найпростіші перегінні прилади зі скла або металу; оброблюваний посуд (пляшки, колби) повинен знаходитися у вертикальному положенні горлом униз;
• після обробки паром посуд необхідно обполоскати дистильованою водою і сушити у вертикальному положенні для видалення залишків води на кілочках сушильних дошок або в сушильній шафі;
• допускається мийка забрудненого посуду хромовою сумішшю з наступним ополіскуванням водопровідною і дистильованою водою.

2. Методи відбору проб

2.1. При відборі з резервуара точкових проб авіаПММ та ТР переносними пробовідбірниками з метою визначення маси продукту в резервуарі середню густину визначають за складеною у лабораторії об'єднаною пробою та приводять цю густину до середньої температури продукту в резервуарі. У цьому випадку в момент відбору точкової проби заміряють її температуру. При цьому пробовідбірник витримують на даному рівні 5 хв. За середню температуру продукту в резервуарі приймають середнє арифметичне значення температур точкових проб, узятих у співвідношенні, прийнятому для складання об'єднаної проби.

2.2. Об’єм об'єднаної проби встановлюється в нормативно-технічній документації (НТД) на конкретну продукцію.

2.3. Об’єм проб, призначених для повного контролю якості, повинен бути не менше наступних величин:

• паливо для реактивних двигунів - 1,5 дм³ (л);
• авіаційний бензин - 1,5 дм³ (л);
• авіаційна олива - 0,7 дм³ (л);
• робоча рідина для гідросистем - 0,7 дм³ (л);
• пластичні мастила - 0,7 кг;
• технічна рідина - 0,7 дм³ (л);

2.4. Відбір проб з резервуарів

2.4.1. Перед відбором проби з резервуара продукт відстоюють і видаляють підтоварну воду.

2.4.2. Точкові проби з вертикальних циліндричних резервуарів відбирають переносним або стаціонарним пробовідбірником з 3-х рівнів:

• верхнього – на 250 мм нижче поверхні нафтопродукту;
• середнього – із середини висоти стовпа продукту;
• нижнього – на 250 мм вище днища резервуара.

Об'єднану пробу продукту складають змішуванням об'ємних частин точкових проб з 3-х рівнів у співвідношенні 1:3:1.

При висоті рівня продукту у вертикальному резервуарі не більше 2000 мм, точкові проби слід відбирати з верхнього і нижнього рівнів і змішувати в рівних об’ємах.

2.4.3. Відбір проб з горизонтальних резервуарів

2.4.3.1. З горизонтального циліндричного резервуара діаметром більше 2500 мм точкові проби відбирають з 3-х рівнів:

• верхнього – на 200 мм нижче поверхні продукту;
• середнього – із середини висоти стовпа продукту;
• нижнього – на 250 мм вище нижньої внутрішньої утворюючої резервуара.

Об'єднану пробу складають змішуванням об'ємних частин точкових проб з 3-х рівнів у співвідношенні 1:6:1.

2.4.3.2. З горизонтального циліндричного резервуара діаметром менше 2500 мм, незалежно від ступеня заповнення, а також з горизонтального циліндричного резервуара діаметром більше 2500 мм, заповненого до висоти половини діаметра і менше, точкові проби відбирають з 2-х рівнів:

• середнього – із середини висоти стовпа продукту;
• нижнього – на 250 мм вище нижньої внутрішньої утворюючої резервуара.

Об'єднану пробу складають змішуванням об'ємних частин точкових проб середнього і нижнього рівнів у співвідношенні 3:1.

2.5. Відбір проб з наливних суден

2.5.1. З танка наливного судна, у якому висота стовпа (взлива) продукту більше 3000 мм, точкові проби відбирають з 3-х рівнів:

• верхнього – на 250 мм нижче поверхні продукту;
• середнього – із середини висоти стовпа продукту;
• нижнього - на 250 мм вище днища танка.

Об'єднану пробу з танка складають змішуванням об'ємних частин точкових проб з 3-х рівнів у співвідношенні 1:3:1.

2.5.2. З танка наливного судна, у якому висота стовпа (взлива) продукту 3000 мм і менше, точкові проби слід відбирати з 2-х рівнів: