Vi. зміст лекційного матеріалу

А) розгорнутий конспект .

Дихання є комплексом фізіологічних процесів, які постійно відбуваються у організмі і забезпечують споживання кисню та видалення вуглекислого газу. Дихання людини забезпечується шляхом взаємодії систем органів:

- дихання,

- кровообігу,

- крові та

- регуляторних механізмів.

Дихання - це сукупність процесів, які забезпечують засвоєння ор­ганізмом кисню і виділення вуглекислого газу.

Весь шлях надходження кисню, використання його в окисних процесах і зворотний транспорт вуглекисло­го газу, що утворився, складає єдину систему дихання.

Знання фізіологічних констант зовнішнього дихання, механізмів вдиху та видиху, ознайомлення з методами дослідження та оцінки показників зовнішнього дихання потрібні для професійної підготовки лікаря.

Саме фізіологію дихальної системи ми і розглянемо на сьогоднішній лекції.

План лекції такий:

Будова та функції системи дихання, значення для організму.

2. Основні етапи процесу дихання:

А) Зовнішнє дихання. Вентиляція легень. Дихальний цикл. Біомеханіка вдиху і видиху.

Б) Дифузійна здатність легень.

В)Перфузія газів

Д)Тиск у плевральній порожнині, його зміни при диханні. Еластичні властивості легень і стінок грудної клітки. Сурфактант, його значення.

Склад повітря. Парціальний тиск газів та їх напруга в крові. Механізм обміну газів .

Крива дисоціації оксигемоглобіну, фактори, що її змінюють. Киснева ємність крові. Тканинне дихання.

Статичні та динамічні показники функції зовнішнього дихання.

Методи дослідження функцій дихальної системи.

Будова та функції системи дихання, значення для організму.

Анатомічнодихальна система складається з:

- провідні дихальні шляхи ( в газообміні участі не приймають, а лише проводять повітря до легень),

- органів дихання ( легень)

Функціональна система транспорту газів складається з:

- дихальних шляхів,

- легень,

- серцево-судинної системи і

- крові.

Основним завданням усієї системи транспорту газів є забезпечення ор­ганізму такою кількістю кисню, яка адекватна його енер­гетичним потребам.

До виконавчих органів системи дихання відносять:

- каркас грудної клітки,

- провідні дихальні шляхи,

- плевра з плевральною порожниною,

- альвео­ли,

- кров як переносник газів,

- судини і серце як шляхи і мотор для транспорту газів.

Дихальні шляхи

(порожнина но­са, глотка, гортань, трахея, бронхи)

виконують ще кілька функцій:

- проводять повітря до легень,

- очищають,

- зволожують,

- зігрівають або охолоджують вдихуване повітря;

- в носовій порожнині мі­ститься нюховий апарат для аналізу повітря, що надходить у організм.

1. Зігрівання. Повітря, що проходить дихальними шляхами, зігрівається завдяки тісному контакту із широкою мережею кровоносних капілярів
підслизового шару.

2. Зволоження. Незалежно від вологості атмосфери в легенях повітря

насичується парами води до 100%. Повітря, проходячи дихальними шля­хами, під час видиху частково встигає повернути слизовим оболонкам як тепло, так і воду. Таким чином, у повітроносних шляхах відбувається ре­генерація повітря. Але частина тепла і води може виділятися у зовнішнє середовище. Вираженість цих процесів багато в чому залежить від стану зовнішнього середовища і глибини дихання.

3. Очищення (захисна функція). Частки розміром понад 10 мкм затри­муються на волосках і вологій слизовій оболонці носових ходів. Частки, що оминули ці бар'єри, осідають на стінках трахеї, бронхів, бронхіол, які покриті миготливим епітелієм. Війки здійснюють коливальні рухи: вони повільно нахиляються у напрямку до виходу і швидко повертаються у по­переднє положення. Унаслідок цього слиз разом зі сторонніми частками поступово просувається у бік гортані, де відхаркується або заковтується. Середня швидкість руху слизу складає близько 1 см/хв. Дрібні частки, що потрапили до альвеол, можуть захоплюватися макрофагами сполучної тканини. Після цього вони залишаються на місці (вугільний пил у тканині легень зберігається роками) або через лімфу і кров видаляються із легень. Приблизно те ж саме відбувається і з мікроорганізмами. Дихальні шляхи можуть виконувати захисну функцію також і рефлекторним шляхом: під час чхання та кашлю зі струменем повітря видаляється і подразник. Чхальний рефлекс починається із рецепторів слизової оболонки носа, а кашлевий - глотки, трахеї і бронхів.

Дихальні шляхи поділяють на:

- верхній

- нижні.

Верхні складаються з:

- носових хо­дів,

- носових пазух,

- носової і ротової частий глотки.

До нижніхдихальних шляхів відно­сять:

- гортань,

- трахею і

- бронхи аж до кінце­вих бронхіол.

Порожнина носа

утворена кістками черепа та хрящами і поділена носо­вою перегородкою на дві симетричні половини.

Вона вистелена зсередини слизовою оболонкою, у якій виділяють дві частини - дихальну і нюхову.

Дихальна частина покрита війчастим епітелієм. Завдяки руху війок слиз, що покриває епітелій, пересувається назовні і видаляється, водночас видаляючи і сто­ронні частки. Носовий слиз також містить імуноглобулін А, який перешкоджає проникненню повітряно – крапельної інфекції в дихальну систему.

Три носові раковини (верхня, середня і нижня) збільшують за­гальну поверхню порожнини носа й утворюють три носових ходи:

верхній,

середній,

нижній.

Між поверхня­ми раковин і перегородкою носа розташований щілиноподібний загальний носовий хід.

У ділянці верхньої носової раковини розташована нюхова зона. Слизова оболонка тут вкри­та одношаровим багаторядним миготливим війчастим епітелієм, до складу якого входять нюхові біполярні клітини.

З носовими ходами з'єднані приносові пазухи: лобова, верхньощелепна, клиноподібна та решітчасті (передні, середні, задні). Запалення слизової цих пазух призводить до виникнення синуситів.