Тип плоскі черви. Клас Сисуни ( Trematoda).
Лекція № 11
Медична гельмінтологія. Плоскі та круглі
Черви – паразити людини.
ПЛАН
Біологічні особливості життєвих циклів гельмінтів.
Тип плоскі черви. Клас Сисуни.
Тип плоскі черви. Клас Стьожкові черви.
Тип круглі черви. Клас Власні круглі черви.
Біологічні особливості життєвих циклів гельмінтів.
Для гельмінтів характерною є зміна хазяїна в циклі розвитку, що забезпечує розмноження, розселення і поширення паразитів. Ще в 1937 р. К.І.Скрябін і Р.С.Шульц поділили всіх паразитичних червів на дві групи: геогельмінти і біогельмінти.
До геогельмінтів відносяться види,що розвиваються без участі проміжного хазяїна . їхні яйця або личинки досягають інвазійної стадії у зовнішньому середовищі й потрапляють до організму остаточного хазяїна переважно через рот.
До біогельмінтів належать види, життєві цикли яких обов’язково пов’язані зі зміною хазяїна – проміжного й остаточного.
Тип плоскі черви. Клас Сисуни ( Trematoda).
Властиві ознаки:
· Сисуни – паразитичні організми;
· Покрив тіла утворений шкірна – м’язовим мішком, який складається з зовнішнього покриви і трьох шарів м’язів : кільцевих, діагональних, поздовжніх;
· Органи кріплення – присоски: ротовий – на передньому кінці тіла і черевний – на черевному боці.
· Травна система: рот, що міститься на дні ротовий присоски, глотка, стравохід, розгалужені замкнене кишкові стовбури;
· Видільна система представлена протонефрідіями дрібними канальцами;
· Нервова система вузлового типу об’єднує : навкологлоткове нервове кільце і три пари нервових стовбурів;
· Статева система гермафродитного типу; чоловіча – представлена парою сім’яників , сім’япроводів , і копулятивним органом – цитрусом. Жіноча – утворена яєчником, жовточниками, сім’яприймальником , який відкривається в оротип, де відбувається запліднення. Із оротипу заплідненні яйця надходять в матку. Запліднення переважно перехресне, інколи відбувається самозапліднення.
· Статевозріла гермафродитна стадія сисунів називається маритою.
Хвороби, збудниками яких є сисуни, називаються трематодозами.
Сисун печінковий, або фасціола (Fasciola hepatica) – збудник фасціольозу.
Поширене повсюдне.
Морфологічні особливості і життєвий цикл. Статевозріла особина листоподібна, довжиною 20-30 мм, на передньому кінці тіла знаходиться невеликий конічний виступ – 4-5 мм.. Дві присоски ротова і черевна. Яйця фасціоли великі,розміром 150 х 80, овальні, мають кришечку.
Фасціола - біогельмінт. Остаточний хазяїн – велика і мала худоба, зрідка людина.
Проміжний хазяїн – молюск ставковик малий.
Запліднені яйця з випорожненнями хазяїна виходять назовні. Подальший розвиток відбувається в воді, де з яєць формуються личинки – мірацидії, тіло їх вкрито війками. На цій стадії личинки діляться. Мірацидії проникають у тіло проміжного хазяїна – ставковика малого, де проходять стадії спороцисти, редій, церкарій. Церкарій залишає тіло молюска, активно плавають, відкидають хвіст, інцистуються у воді або на водяних рослинах, утворюючі адолескарій..
Інвазійна стадія для остаточного хазяїна – адолескарій.. у травному тракті основного хазяїна личинки звільняються від оболонок, руйнують стінки кишечнику, проникають у черевну порожнину через 3-4 місяці.
Патогенна дія. Маріта і личинки механічно руйнують тканини печінки і жовчних ходів хазяїв, паразит викликає токсично - алергічні реакції, тривале паразитування фасціол може сприяти розвитку цирозу або раку печінки.
Хвороба проявляється слабкістю, головним болем, підвищенням температури до 39-400 С, спостерігається біль у правій підребернїй ділянці, нудота, блювання.
Діагностика. Мікроскопічне дослідження фекалії, на вміст яєць фасціоли.
Сисун легеневий (Paragonimus ringeri) – збудник парагонімозу, природно осередкові хвороби.
Морфологічні особливості і життєвий цикл.
Зустрічається в країнах Далекого Сходу, Південної Азії, Америці.
Статевозріла особина яйцеподібної форми, розміром до 1 см, червоно – коричневого кольору, яйця овальної форми, золотистого кольору, довжиною до 100 мкм, з кришечкою.
Парагонім – біогельмінт. Остаточний хазяїн – тварини з родини собачих, котячих, рідше людина. Проміжний хазяїн: перший – молюск, другий – раки, краби.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: дрібні бронхи. Можлива поза легенева локалізація (печінка, селезінка, головний мозок, м’язи ). Яйця виділяються в зовнішнє середовище з харкотинням хворого. Подальший розвиток відбувається в воді: → мірацидій → у тіло проміжного хазяїна – молюска, в якому проходять стадії: спороцисти → редії → церкарії. Церкаріїї виходять із молюсків і потрапляють в організм крабів, раків, де перетворюються в інвазійну форму – метацеркарії.
Людина й інші остаточні хазяї заражаються при вживанні крабів і раків у сирому вигляді або через воду. Молоді паразити вивільняються в кишківнику, мігрують крізь стінку кишківника у черевну порожнину, згодом через діафрагму – в легені, де через 5-6 тижнів досягають статевої зрілості.
Патогенна дія. Легеневий сисун спричиняє ураження тканин травної і дихальної систем. Хворі скаржаться на слабкість, головний біль, підвищення температури до 38-390 С, на кашель з мокротинням.
Діагностика. Мікроскопічне дослідження мокрот хворого на вміст яєць.
Сисун котячий або сибірський (Opisthorhis felineus) – збудник опісторхозу.
Поширено в басейнах Західного Сибіру, Волго-Камського і Донського басейнів.
Морфологічні особливості і життєвий цикл. Статевозріла особина завдовжки 8-13 мм. Тіло звужено спереду. Має дві присоски: ротову і черевну. Яйця дрібні, асиметричні, мають кришечку і невеликий горбок на протилежних кінцях.
Опісторх - біогельмінт. Опісторхоз – природне-осередкове захворювання.
Остаточний хазяїн – люди і тварини, що харчуються рибою.
Проміжні хазяїни: перший – молюск, другий – риби родини коропових.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньо печінкові жовчні протоки, протоки підшлункової залози.
Яйця виділяються в зовнішнє середовище з фекаліями хворого, в яйці знаходиться зрілий мірацидій. В організмі молюска мірацидії проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Розвиток триває близько 2 місяців. Церкарії активно виходять у воду крізь покриви тіла молюска і проковтуються рибами. У м’язах риби церкарії покриваються подвійною оболонкою й інцистуються, перетворюються в метацеркарії. Остаточний хазяїн заражається з’ївши сиру або недостатньо термічно оброблену рибу.
Інвазійна стадія – метацеркарій..
У кишкивнику личинки вивільняються і проникають у протоки підшлункової залози та внутрішньо печінкові жовчні протоки. За місяць паразити стають статевозрілими і починають виділяти яйця. Тривалість життя в організмі людини – до 30 років.
Патогенна дія. Механічне ураження жовчних проток і проток підшлункової залози, що може призвести до первинного раку печінці і підшлункової залози, цирозу печінці, механічної жовтяниці, токсично-алергічним реакціям.
У хворого на ранніх стадіях спостерігається слабкість, біль в животі, запалення жовчного міхура, збільшується печінка.
Лабораторна діагностика. Мікроскопічне дослідження фекалії та дуоденального соку хворого на вміст яєць сисуна котячого.