Вибір трансфузійного середовища

Від правильного вирішення питання про вибір трансфузійного середо­вища, дози, методу і способу введення буде залежати успіх гемотрансфузій-ної терапії і її безпечність. Переливання цільної крові для лікування анемій, лейкопенії, тромбоцитопенії, порушень системи згортання крові, коли спосте­рігають дефіцит окремих компонентів крові, не виправдане, тому що для поповнення окремих факторів витрачаються інші, у введенні яких необхід­ності немає. Лікувальний ефект крові в таких випадках нижчий, ймовірність виникнення ускладнень зростає, а витрата крові значно більша, ніж при вве­денні концентрованих компонентів чи препаратів крові. Так, при гемофілії хворому необхідно ввести лише фактор VIII. Щоб відновити витрати організму в ньому за рахунок крові, необхідно ввести декілька літрів свіжої крові, тоді як цю потребу можна забезпечити лише декількома мілілітрами антигемо-фільного глобуліну (кріопреципітату).

Гемотрансфузійні засоби

Із гемотрансфузійних засобів найбільше поширення мають: еритроци-тарна маса, відмиті еритроцити, свіжозаморожена плазма (табл. 5).

Таблиця 5 Гемотрансфузійні засоби

Назва засобу	Термін зберігання	Основні показання до застосування
Кров консервована	21 доба	Крововтрата, шок
Компоненти крові: еритроцитарна маса відмиті еритроцити лейкоцитарна маса тромбоцитарна маса нативна плазма свіжозаморожена плазма суха плазма	21 доба 24год 24год 24год 24год -20?-6 міс. -30?-1 рік 3 роки	Крововтрата, шок Анемія Агранулоцитоз Тромбоцитопенія Крововтрата, шок, гіпопротеїнемія Крововтрата, шок, гіпопротеїнемія Крововтрата, шок, гіпопротеїнемія

Продовження табл. 5

Препарати крові:
альбумін 5, 10,20%	5 років	Гіпопротеїнемія
протеїн	5 років	Гіпопротеїнемія
свіжозаморожений кріопрециігітат	1 рік	Відсутність VIII і XIII факторів згортання крові, гемофілія
сухий кріопреципітат	3 роки	Відсутність VIII і XIII факторів згортання крові, гемофілія
імуноглобулін	3 роки	Імунодефіцит
фібриноген	2 роки	Гіпофібриногенемія
гемостатична губка	1 рік	Місцевий гемостаз
тромб ін	3 роки	Місцевий гемостаз

Еритроцитарна маса — це кров, з якої видалено 60-65 % плазми. Вона містить ту ж кількість гемоглобіну і еритроцитів, що і кров, але в значно меншому об'ємі. В ній менше міститься цитрату, розчинених антигенів і антитіл, білкових факторів плазми, що зумовлює її меншу реактогенність. Еритроцитарну масу зберігають при температурі +4 °С. Термін зберігання еритроцитарної маси залежить від консерванту. Еритроцитарна маса, заго­товлена на розчині глюгіцир або цитроглюкофосфату зберігається 21 день, на розчині циглюфаду - до 35 днів.

Основним показанням до застосування еритроцитарної маси є значне зниження кількості еритроцитів у результаті гострої або хронічної крово­втрати.

Еритроцитарну масу можна застосовувати в комплексі з кровозамінника­ми і свіжозамороженою плазмою ефективніше, ніж застосування цільної крові.

Відмиті еритроцити — це відмиті 1-3-кратно в фізіологічному розчині (після видалення плазми) донорські еритроцити. Термін зберігання відмитих еритроцитів - не більше 24 год з моменту приготування (в холодильнику при температурі —4°С), краще переливати в перші 3 год. Переливання відми­тих еритроцитів показане у разі анемії і вираженої сенсибілізації організму хворого до факторів плазми крові донора.

Лейкоцитарна маса — компонент крові, який містить переважно білі клітини крові. Лейкоцитарну масу отримують шляхом відстоювання крові або за допомогою цитофарезу. Випускають лейкоцитарну масу у флаконах по 50 мл. У цій кількості міститься одна доза лейкоцитарної маси, що відпо­відає кількості лейкоцитів у 500 мл крові. Під час переливання лейкоцитар­ної маси необхідно враховувати групову належність крові донора і реципієнта. Зберігати лейкоцитарну масу можна не довше однієї доби. Лейкоцитарну масу застосовують при лейкопеніях променевого та інфекційного поход­женнях, сепсисі, медикаментозних агранулоцитозах, для швидкого загоєння ран. Переливають лейкоцитарну масу з інтервалом 2-3 доби зі швидкістю 30-40 крапель на хвилину.

Тромбоцитарна маса. Складається із суспензії 60-70 % тромбоцитів у 40 мл плазми. Використовують відразу ж після приготування (ех іетроге), зберігати її не можна. Тромбоцитарну масу широко використовують при тромбоцитопенічних кровотечах (хвороба Вергольфа, дефіцит тромбоцитів і ін.). Вливання тромбоцитарної маси пришвидшує час згортання крові і рет-ракції кров'яного згустка. Переливання проводять внутрішньовенно з ураху­ванням групової і резус-сумісності з швидкістю 30-40 крапель на хвилину.

Нашивна плазма. Отримують її з цільної крові шляхом відстоювання протягом 48 год при 4 °С або центрифугування. Плазма може бути натив-ною (у рідкому стані) та сухою (ліофілізованою). Нативну плазму можна зберігати в холодильнику протягом 24 год при температурі +4 °С. Перед вливанням плазми слід провести макроскопічний огляд. Нативна плазма по­винна бути прозорою, золотистого кольору і не містити пластівців, які не зникають при струшуванні. На поверхні плазми допускається утворення так званої "хільозної плівки" із жиру.

Свіжозаморожена плазма - найефективніший вид плазми, що прак­тично повністю зберігає свої біологічні функції, зокрема, більшість факторів згортання крові (II, V, VII, VIII, X, XI, XII і XIII).

Суху плазму виготовляють висушуванням у вакуумі при температурі 37-38 °С. Суха плазма зберігається до трьох років. Перед переливанням її розчиняють у дистильованій воді або фізіологічному розчині хлориду на­трію при температурі 37 °С.

Переливання плазми показано хворим із травматичним шоком, крово­течами, при гіпопротеїнеміях та інших станах.

Слід зазначити, що крім звичайної нативної чи сухої плазми, виготовля­ють ще плазму спеціального призначення: антистафілококову, антигемофільну, антисиньогнійну та ін.

Альбумін є основною фракцією плазми. З 400 мл плазми виготовляють 6 г білка, в тому числі 55-60 % альбуміну. Альбумін виготовляють у вигляді 5, 15, 20, 25 % розчинів. 5 % розчин застосовують для швидкого збільшення ОЦК, а 15-25 % - для корекції гіпопротеїнемії. Термін зберігання при темпе­ратурі +4 °С - до 5 років.

Застосовують альбумін для лікування виснажених хворих, з вираженим зниженням рівня білка в крові (гіпопротеїнемії), при зневодненні організму (гіповолемії), опіковому шоку, анеміях.

Протеїн - розчин білків плазми, випускають в дозах 100-200 мл. Містить 75-80 % альбуміну, 20-25 % а- і (3-глобулінів. Показання до переливання про­теїну такі ж, як і для альбуміну.

Кріопреципітат. В одній дозі містить до 200 ОД антигемофільного глобуліну (VIII фактор згортання крові), фібриноген, а також фібрино-стабіл-ізувальний фактор (XIII фактор). Виготовляють з донорської крові. Препа-

рат використовують при кровотечах, особливо при зменшенні кількості VIII і XIII факторів згортання крові і гемофілії.

Фібриноген виготовляють із свіжої донорської крові за допомогою ви­сушування. Він містить активний антигемофільний глобулін. Випускають у стандартних флаконах ємністю по 250-500 мл, що містять 1-2 г фібриногену. Термін придатності - 2 роки. Перед вливанням фібриноген розводять в двічі дистильованій воді або ізотонічному розчині хлориду натрію.

Застосовують при різних кровотечах, фібринолізі, синдромі ДВЗ, травма­тичному шоці.

Імунобіологічні препарати. Виготовляють із донорської і плацентар­ної плазми шляхом активної імунізації донорів відповідним антигеном. Вони містять великий набір антитіл проти різних бактерій і вірусів. Отриманий препарат імуноглобуліну має високу специфічну активність проти відповід­ного збудника захворювання.

Серед таких препаратів широко використовують антистафілококовий у-глобулін, поліглобулія, антирезус (О), антигрипозний, антигепатичний імуно-глобулін та ін. Усі імунологічні препарати випускають в ампулах по 1-1,5 -5 мл і зберігають у холодильнику при температурі 2-10 °С. Термін зберіган­ня - до трьох років. Вводять за встановленою схемою внутрішньом'язово.