Хворіють переважно діти віком від 6 до 18 міс., в основному на початку весни, які хворіють на рахіт.

Клінічна картина. Видокремлюють дві форми клінічного перебігу спазмофілії: латентна (прихована) і маніфестна (явна).

Для латентної спазмофілії характерні такі симптоми:

а)Хвостека — унаслідок легкого постукування по щоці пальцем у ділянці між виличною дугою і кутом рота відбувається скорочення мімічних м’язів відповідного боку;

б)Труссо — унаслідок стискання плечового нерва (можна манжеткою для вимірювання АТ) через 3—5 хв кисть набуває положення “руки акушера”;

в)Маслова — нанесення легкого уколу в шкіру хворої дитини зумовлює зупинку дихання на висоті вдиху, у здорової дитини таке подразнення зумовлює прискорення і поглиблення дихання;

г)Ерба — подразнення серединного нерва у ліктьовому згині гальванічним струмом спричинює скорочення м’язів, у разі сили струму, меншої ніж 5 мА (у нормі — більшої ніж 5 мА).

Явна (маніфестна) спазмофілія характеризується судомним скороченням м’язів гортані (ларингоспазмом), тетанічними скороченнями м’язів стопи і кисті (карпопедальним спазмом), загальними судомами (еклампсією). Ці прояви можуть зустрічатися як ізольовано, так і в поєднанні з іншими.

Ларингоспазм виникає нападоподібно у вигляді легкого спазму голосової щілини або повного короткочасного її закриття. Спостерігають ціаноз, липкий літ, витрішкуватість, дитина лякається. Відразу за спазмом настає гучний вдих (“півнячий крик”). Напад триває від кількох секунд до 1—2 хв, можливе повторення.

Карпопедальний спазм триває від кількох годин до кількох днів. При цьому чисті максимально згинаються, великий палець згинається до долоні, п’ястково- фалангові суглоби розігнуті (“рука акушера”). Нижні кінцівки напівзігнуті в кульшових і колінних суглобах, стопи набувають положення різкого згинання (“кінська стопа”), пальці зігнуті до підошви.

При еклампсії легкого перебігу спостерігають блідість шкіри, закляклість, загальмованість, посмикування мімічних м’язів. Тяжкий напад також починається з посмикувань м’язів обличчя, що залучають інші групи м’язів разом із дихальними. Дихання стає переривчастим, схлипувальним, з’являється ціаноз. Напад триває від кількох секунд до 20—30 хв.

Лікування.

При ларингоспазмі дитину потрібно винести на свіже повітря, бризнути холодною водою, піднести до носа ватку, змочену в нашатирному спирті, надавити на корінь язика.

Ввести в/м 10% розчин кальцію глюконату - 0,2 мг кг

Загальні судоми потребують невідкладної допомоги: контроль за диханням і серцевою діяльністю, застосування протисудомних препаратів (0,5 % розчину седіуксену, сібазонвнутрішньовенно або внутрішньом’язово в дозі 0,1 мл/кг маси тіла; або 20 % розчин натрію оксибутирату внутрішньовенно 0,5 мл — 100 мг/кг). Можна призначати також 25 % розчин магнію сульфату внутрішньом’язово 0,2 мг/кг.

Обгрунтовано і при явній, і при латентній формі спазмофілії застосування -препаратів кальцію: 5—10 % розчин кальцію хлориду по 1 чайній ложці 3 рази на день після їди з молоком протягом 7—10 днів. Через 2—3 дні після призначення препаратів кальцію розпочати антирахітичну терапію.

Профілактика. Велике значення має грудне вигодовування, а в разі штучного вигодовування — адаптовані суміші. Необхідно своєчасно вводити соки, овочеве та м’ясне догодовування.

Первинна профілактика — запобігання, рання діагностика й адекватне лікування рахіту.

Вторинна профілактика — своєчасне виявлення і лікування прихованої форми спазмофілії із застосуванням препаратів кальцію та седативних лікарських засобів.

АНОМАЛІЇ КОНСТИТУЦІЇ

Конституція організму — комплекс індивідуальних функціональних і анатомічних особливостей організму, що зумовлює його реакцію на різноманітні впливи навколишнього середовища.

Діатез — це особливості будови і функцій організму, що зумовлюють схильність до певних хвороб або невідповідних реакцій організму на звичайні подразники, які в здорових дітей не спричинюють ніяких відхилень від норми. Діатез— це аномалія (викривлення) конституції, зумовлена як спадковими властивостями організму, так і несприятливим впливом на нього різних чинників навколишнього середовища.

Залежно від етіології, патогенезу і клініки розрізняють такі типи хвороби: ексудативно-катаральний, лімфатико-гіпопластичний, нервово-артритичний, алергійний діатез .

Ексудативно-катаральний діатез (ЕКД) - це своєрідний стан організма дітей, переважно раннього віку, який характеризується схильністю до рецидиву катаральних процесів у шкірі й слизових оболонках та розладами нервової й ендокринної систем, зумовлених різними змінами навколишнього середовища.

Відомо, що серед дітей раннього віку частота ЕКД коливається від 24 до 54 %.

В етіології і патогенезі хвороби основну роль відіграє алергійна схильність організму. Ексудативно-катаральний діатез можна розглядати як атопічну форму алергійного діатезу.

Причини:

гестози вагітності, нераціональне харчування матері, гіпоксія плода й ушкодження ЦНС під час пологів, зловживання лікарськими засобами, харчові алергени, фізичні та хімічні подразники, характер вигодовування дитини спричинюють розвиток ексудативно-катарального діатезу.

Клінічна картина. Симптоми ЕКД найчастіше спостерігають у дітей перших 2 -3 років життя.

Шкірні прояви

1. Пітницю, що легко виникає

2. Стійкі попрілості в дитини від народження навіть за умови доброго догляду. У природних складках шиї, обличчя, за вухами, під пахвою, у паху, міжсідничних та підколінних складках виникають еритема і попрілості. Шкіра червоніє, нагрубає, далі лущиться, утворюються пухирці молочний струп). Ці явища мають тривалий перебіг, а в разі подальшої дії шкідливих чинників можуть перетворитися на суху або мокру екзему, яка супроводжується свербежем, розладом загального стану дитини та її сну

3. Гнейс - поява жирних лусочок (iнколи з мокнучою пiд ними поверхнею) на головi навколо великого тiм'ячка, на чолi, надбрiвних дугах.

Молочний струп - гiперемований iнфiльтрат шкiри щiк, вiдмежований вiд здорової шкiри, який супроводжується сильною сверблячкою. Тому виникають розчухи, далi ексудат, який засихає, утворюючи кiрочки i струп.

Еритема шкiри - почервонiння шкiри в дiлянцi природних складок на кiнцiвках та тулубi.

4. строфулюс — тверді папули, що сверблять, інколи пухирці, розмір яких, як сочевиці.

Строфулюс - мiхурцi, наповненi прозорою рiдиною, або щiльнi на дотик папульознi висипання розмiром 2-3 мм, оточенi гiперемованим вiнчиком. Згаданi змiни локалiзуються на шкiрi тулуба i кiнцiвок, супроводжуються вираженою сверблячкою, яка особливо турбує дiтей у вечiрнiй та нiчний час. Масивнi розчухи при зниженiй бар'єрнiй функцiї шкiри часто призводять до iнфiкування ерозивних поверхонь, стрептодермiї. Строфулюс проявляється здебiльшого у дiтей 6-8-мiсячного вiку, характеризується тривалим та рецидивним перебiгом

Себорейна екзема - уражується шкiра волосистої частини голови, обличчя, а далi всього тiла. Шкiра при цьому гiперемована, незначно iнфiльтрована, вкрита лусочками сiро-бiлого кольору. Сверблячка не значна, практично не буває мокнуття

Свербецьпроявляється висипанням на розгинальних поверхнях кiнцiвок, бiльше нижнiх. Елементи висипання мають своєрiдний вигляд: пруригiнознi вузлики - папули розмiром вiд 1-3 до 5-7 мм, дуже щiльної консистенцiї на дотик, за забарвленням не вiдрiзняються вiд навколишнiх дiлянок шкiри. Стiйка сверблячка, особливо вночi, призводить до руйнування вузликiв з утворенням екскорiацiй, що вкриваються кiрочкою чорно-бурого кольору