Ендоскопічне лікування при кровотечах

Позначка-аналіз показав що виявлення при ендоскопічному дослідженні ознак активної виразкової кровотечі (струменевої або з повільним виділенням крові) є показанням до застосування ендоскопічних методів зупинки кровотечі, які ефективно знижують ризик повторних кровотеч, показники летальності, частоту екстрених хірургічних втручань. Найчастіше використають різні термоактивні способи ендоскопічної зупинки кровотечі, засновані на тім, що дія високої температури призводить до коагуляції білків тканин, стиску просвіту посудини й зменшенню кровотока. До таких методів відносяться лазеротерапія, мультиполярна електрокоагуляція, термокоагуляція. З гемостатичною метою застосовують також ін'єкційне введення в ділянкуь виразки різні склерозучі і судинозвужуючі препарати (розчинів адреналіну, полідоканола, етанола та ін.). Методом вибору при ендоскопічному лікуванні виразкових кровотеч у цей час вважаються електрокоагуляція, термокоагуляція, ін'єкційна склеротерапія, а також комбіноване застосування термокоагуляції й ін'єкційної склеротерапії (табл. 6)

Таблиця 6. Варіанти ендоскопічного гемостазу

Метод	Тип	Основний механізм дії
Термічне	Електрокоагуляція Термокоагуляція Лазерна фотокоагуляція Аргоноплазмена коагуляція	Стимуляція тромбоутворення в кровоточуючій судині
Інїекційні	Епінефрін	Вазокнстрикція
Алкоголь Склерозанти	Хімічна коагуляція+дегідратація
Ціанакрілати Фібриновий клей	Пломбування
Механічні	Клипування, лігірування	Здавлення судини

2. Особливості оперативних втручань при защемленій грижі.

Особливості оперативного втручання при защемленій грижi

- Пiсля розсiчення шкiрних покровiв i видiлення грижового мiшка його розкривають , не розсікаючи грижові ворота.

- Фiксують защемлений орган в ранi, розсiкають защемлююче кiльце в найбiльш безпечному напрямку.

- Защемлений орган звільнюють вiд злук з грижовим мiшком i виводять назовні.

- Проводять ревiзiю защемленого органу.

- Оцiнюють життєздатнiсть защемленого органу, та резекція кишки якщо та нежиттєздатна

- Пластика грижових воріт

Ознаки життєздатності кишки:

1.запах відсутній.

2.колір рожевий або темно червоний

3.серозна оболонка блискуча і гладка

4.брижа набрякла, її судини пульсують

5.при зігріванні та введенні у брижу 0,25% розчину новокаїну петля кишки рожевіє, відновлюється її перистальтика.

При флегмонi грижового мiшка виконують операцію Замтера.
Операцiю починають пiд загальним знеболюванням з серединної лапаротомiї. Знаходять місце защемленння. Проводять резекцію защемленого органу в межах здорових тканин, якщо защемлений орган кишка - накладають анастомоз “бiк в бiк” або “кiнець в кiнець”. Лапаротомну рану зашивають і переходять до оперативного втручання в дiлянцi грижового випинання. Розтинають шкiру i видаляють защемлений орган разом з грижовим мiшком. Оточуючі тканини дренують гумовим дренажем. Рану не зашивають або накладають рідкі провізорні шви.

Пластику грижових ворiт в таких умовах проводити забороняється.

Білет №32.

1. Хвороби селезінки. Анатомо-функіональні відомості про селезінку. Класифікація. Методи діагностики.

Селезінка– це непарний паренхіматозний орган кровотворної системи людини, який знаходиться в лівому підребер’ї. Основними функціями є: елімінація (видалення) старих еритроцитів, депонування (резервування) крові та заліза, розмноження лімфоцитів, утворення антитіл та інші.

Анатомо-функціональні відомості.
Довжина селезінки становить 10-12 см, ширина 8-9 см, товщина 4-5 см, маса 150—200 г.

У селезінці розрізняють діафрагмальну та вісцеральну поверхні. Своєю діафрагмальною поверхнею селезінка прилягає до нижньої поверхні діафрагми, вісцерально — до дна шлунка, лівої нирки, лівої наднирникової залози та до ободової кишки. На вісцеральній поверхні селезінки є заглиблення — ворота селезінки, крізь які проходять селезінкова артерія, нерви, вени і лімфатичні судини. Селезінка з усіх сторін вкрита очеревиною, яка утворює зв'язки. Від воріт селезінки розходяться дві зв'язки: шлунково-селезінкова і діафрагмально-селезінкова, яка йде до поперекової частини діафрагми. Крім того, від діафрагми до лівого згину ободової кишки проходить діафрагмально-ободова зв'язка, яка підтримує передній корень селезінки.

Селезінка зовні вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої всередину відходять трабекули, що утворюють своєрідний сітчастий каркас. Капсула і трабекули утворюють опорно-скоротливий апарат селезінки.

Паренхіма включає два відділи з різними функціями:

біла пульпа

червона пульпа
Кровопостачання Забеспечується селезінковою артерією — гілкою черевного стовбура.

Селезінку іннервують гілки селезінкового сплетення, яке розміщене навколо селезінкової артерії. В утворенні цього сплетення беруть участь черевне, ліве діафрагмальне та ліве надниркове нервові сплетіння.

Класифікація: Кісти селезінки, Спленомегалія, травми.

Кіста (кісти) селезінки – це утворення порожнини (або порожнин) в селезінці, які заповнені рідиною. Кісти селезінки спостерігаються в 0,5 – 1% населення. При цьому в жінок вони бувають в 3 – 5 разів частіше, і як правило вони проявляються в віці від 35 до 55 років.

Види кіст.

За кількістю кісти бувають одиночні (коли спостерігається лише 1 кіста), та множинні - 2 і більше кіст, які розміщуються в різних місцях селезінки.

За своїм походженням кісти бувають справжні та несправжні.

Справжні кісти – це ті, які утворились в процесі розвитку селезінки, і стінка кісти вистелена епітеліальним шаром.

Несправжні кісти – це ті, які утворились в результаті травм, операцій, тощо. Стінкою кісти в даному випадку являється фіброзно змінена тканина селезінки.

Крім того, зустрічаються кісти, які розвиваються внаслідок враження паразитами, як правило це ехінококові кісти.