Зайняття вихідного положення для наступу. Підготовка до наступу. Перехід в атаку, способи пересування на полі бою. Знищення противника в ході наступу.

Наступ є вид бою, який має рішуче значення в досягненні перемоги над противником.

В наступі, як і в обороні кожен солдат повинен вести спостереження за полем бою і противником; з повним напруженням сил, вогнем своєї зброї знищувати противника, що обороняється, проявляти хоробрість, ініціативу та винахідливість в бою. Наступ повинен бути стрімким і безперервним, щоб противник не зміг організувати опір на проміжних рубежах.

В залежності від обстановки наступ на противника, що обороняється, може вестися з ходу або з положення безпосереднього зіткнення з ним.

Підготовка до атаки і перехід в атаку з траншеї (окопу)

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником починається з вихідного положення, яке в залежності від обстановки та умов місцевості може вибиратися в траншеї, окопах та інших укритих місцях.

Зайняття траншеї для наступу робиться звичайно по ходах сполучення та інших прихованих підступах.

В траншеї солдати займають місця для стрільби, вказані командиром відділення. З цією метою можуть використовуватися вже підготовані окопчики або потай обладнуються нові, готуються виїмки (упори) на висоті 50-60 см для швидкого вискакування з траншеї.

Обладнання вихідного положення - складна і трудомістка робота. На копання та обладнання потрібна велика кількість часу. Тому механізовані підрозділи частіше всього займають підготовані позиції інших підрозділів.

Скільки б часу не знаходилися солдати у траншеї, вони повинні дотримуватися того режиму поведінки, який був у підрозділів, що раніше займали цю позицію.

Перед наступом солдати повинні підготуватися до атаки. Для цього подається команда «Підготуватися до атаки».

Підготовка до атаки включає: дозаряджання зброї, примикання штика-ножа, підготовку ручних гранат (установку запалів), перевірку підгонки спорядження та заправки обмундирування, з тим, щоб ніщо не заважало діям, а також улаштування виступу (виїмки) для швидкого вискакування з траншеї.

Перехід в атаку з траншеї здійснюється за командою «В атаку - вперед». За цією командою солдату слід швидко вискочити з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом, ведучи вогонь на ходу по противнику, рухатися до об’єкту атаки.

Вибір шляху та способу пересування на полі бою, подолання загороджень

І перешкод

Солдат на полі бою може пересуватися прискореним кроком або бігом (у повний зріст або зігнувшись), перебіжками та переповзанням. Спосіб пересування залежить від рельєфу місцевості, щільності вогню противника та інших умов.

Ділянки місцевості, які приховані від спостереження противника і не прострілюються його вогнем, долаються прискореним кроком або бігом. При русі прискореним кроком швидкість досягає 130-150 кроків за хвилину, при русі бігом вона може складати 165-180 кроків за хвилину.

Пересування солдатів в зріст застосовується в ході атаки та наступу вдалині від противника або на місцевості, де виключене спостереження противника (ліс, кущі, лощини, яри, протилежні схили висот). Відкриті ділянки місцевості, які обстрілюються противником, подолаються перебіжками. Вони робляться швидко, від укриття до укриття, тривалістю не більше 5-7 с, з тим, щоб противник не встиг відкрити влучний вогонь. Довжина кожної перебіжки може коливатися в межах 20-40 кроків і визначається інтенсивністю вогню противника та характеру місцевості. Перед тим як зробити перебіжку, потрібно вибрати шлях руху та місце зупинки в будь-якому укритті (у воронці, ямі, канаві, за горбом, купиною). Щоб противник не встиг взяти «на приціл» місце зупинки та не мав можливості уразити солдата, приземлятися потрібно у 2-3 м від вибраного укриття, а потім потай відповзти в це укриття. Почекавши 5-10 с, необхідно у такому ж порядку перебігти до наступного місця зупинки і т.д. до тих пір, поки не буде досягнутий вказаний командиром рубіж.

Невеликі ділянки місцевості, що прострілюються противником, можуть подолатися переповзанням. В залежності від обстановки, висоти рослинного покрову та наявності незначних прикриттів переповзання може здійснюватися напівкарачки, на боці і по-пластунськи.

Переповзання напівкарачки застосовується на місцевості, яка прострілюється вогнем стрілецької зброї, має лише невеликі купини, а також по канавах, неглибоких лощинах, по траншеях та ходах сполучення, по яких рух у зріст і зігнувшись неможливий.

Для переповзання напівкарачки встати на коліна і обпертися на передпліччя або кисті рук. Підтягнути зігнуту праву (ліву) ногу під груди, одночасно підтягнути під себе другу, зігнуту ногу, і, витягуючи другу руку, продовжувати рух в тому ж порядку. Зброю тримати: при опорі на передпліччя - так само, як і під час пересування по-пластунськи, при опорі на кисті рук - в правій руці.

Переповзання по-пластунськи застосовується на місцевості, яка прострілюється вогнем стрілецької зброї противника і не має достатніх укриттів.

Для переповзання по-пластунськи лягти щільно на землю, правою рукою взяти зброю за ремінь біля верхньої антабки і покласти її на передпліччя правої руки. Підтягнути праву (ліву) ногу і одночасно витягнути ліву (праву) руку як можна далі; відштовхуючись зігнутою ногою, пересунути тіло вперед, підтягнути другу ногу, витягнути другу руку і продовжувати рух в тому ж порядку. Під час переповзання голову не піднімати.

Переповзання на боці застосовується звичайно при пересуванні по снігу або на піщаній місцевості, при переповзанні з кулеметом, при піднесенні боєприпасів, доставці їжі та при виносі поранених з поля бою.

Для переповзання на боці лягти на лівий бік; підтягнувши вперед ліву ногу, зігнуту в коліні, обіпертися на передпліччя лівої руки, правою ногою впертися каблуком в землю як можна ближче до себе; розгинаючи праву ногу, пересунути тіло вперед, не змінюючи положення лівої ноги, після чого продовжувати рух в тому ж порядку. Зброю тримати правою рукою, поклавши її на стегно лівої ноги.

Під час пересування на полі бою можуть зустрітися різноманітні види природних перешкод, інженерних загороджень та заражені ділянки місцевості.

Подолання траншей, ходів сполучень, невеликих ям та вирв здійснюється безопорним стрибком з приземленням на одну або дві ноги. Глибокі та широкі ями, рови, вирви подолаються по перекинутій через них колоді, штурмовому містку, який виготовляється з місцевих матеріалів.

Невисокі вертикальні перешкоди подолаються безопорними або опорними стрибками.

Високі вертикальні перешкоди подолаються «зачепом» або силою з опорою на стегно, груди, а також з допомогою товариша.

Дротові загородження, та мінно-вибухові перед переднім краєм і в глибині оборони противника долаються як правило по проходах, які проробляються вибуховим способом або вручну саперами або танками. Подолання здійснюється прискореним кроком або бігом.

В ході атаки вогонь на ходу з автомата (кулемета) ведеться двома способами:

- навскидку;

- з використанням прикладу, який притиснутий до боку.

Стрільбу навскидку можна вести з коротких зупинок або на ходу. Ведення вогню другим способом здійснюється, як правило, без зупинок.

При веденні вогню на ходу перезарядження зброї здійснюється, не зупиняючи руху.

Після подолання загороджень солдат, ведучи вогонь на ходу, повинен стрімко пересуватися до переднього краю оборони противника. З підходом до траншеї на 25‑30 м за командою командира «Гранатами — вогонь» або самостійно він кидає гранату в траншею і з криком «Ура» атакує противника.

Противника, який знаходиться в траншеї, солдат знищує вогнем впритул, гранатою, штиком-ножем або ударом прикладу.

Першу траншею необхідно подолати не спускаючись до неї, потім не затримуючи темпу просування вперед, продовжувати рух в глибину опорного пункту.

Знищення противника в окопах, траншеях та ходах сполучення потребує спеціальної підготовки. Для цього солдати можуть діяти попарно. Спочатку обидва солдати знаходяться за вигином траншеї, один з них кидає гранату, а другий вискакує з-за вигину після вибуху і вогнем впритул завершує знищення противника.

Солдат повинен бути готовий до ведення рукопашного бою, вміти застосовувати уколи штиком, удари прикладом, піхотною лопатою, а також рукою і ногою.

Підготовка до наступу вночі проводиться в світлий час. Всі солдати повинні вивчити напрямок атаки, запам’ятати орієнтири і азимут наступу. Необхідно строго дотримуватися звукового та світлового маскування. Для впізнавання своїх солдатів необхідно підготувати нарукавні пов’язки білого кольору або квадрати, трикутники, круги з білої матерії, які кріпляться на спину або до касок.

При наступі з ходу солдат на БМП висувається до рубежу спішування, ведучи спостереження через прилади спостереження БМП. За командою командира «Приготуватися до спішування» солдат ставить зброю на запобіжник, виймає її із бійниці БМП та готується покинути бойову машину. На рубежі спішування за командою «До машини, до бою, в атаку – ВПЕРЕД!» відчиняються двері десантного відділення (люки) БМП, солдати покидають бойову машину, розгортаються в цеп і рухаються у вказаному напрямку. Далі вони діють так само, як і при наступі із положення безпосереднього зіткнення з противником.

Висновок: Роль людини, яка відмінно володіє сучасною зброєю і бойовою технікою, як і раніше залишається вирішальною. Тому зберігається значення в бою кожного солдата та дрібних підрозділів, від ступені підготовки яких багато буде залежати боєздатність таких підрозділів, як рота і батальйон.

Висновок до заняття: Успішне виконання бойового завдання відділенням досягається тільки за умови умілого і чіткого виконання особовим складом відділення загалом і кожним солдатом зокрема обов'язків, визначених Бойовим статутом. Для досягнення перемоги над ворогом кожен солдат, сержант та відділення в цілому повинні досконало знати і зберігати в постійній бойовій готовності свою зброю та бойову техніку, майстерно володіти ними і вміло застосовувати в бою. Кожен солдат повинен уміло діяти на полі бою як в обороні, так і в наступі, бути готовим замінити при необхідності вибулого із строю товариша і командира.

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:

- визначається ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому та дається загальна оцінка організації його проведення;

- зосереджується увага на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;

- оголошуються оцінки студентів за заняття, відзначаються не тільки кращі, а й ті, хто має гірші результати;

- даються відповіді на запитання студентів;

- доводиться під запис завдання студентам для подальшої самостійної роботи над темою заняття та командира групи з її організації;

- оголошується час і місце відпрацювання завдань (звітування за засвоєння матеріалів теми) тими студентами, які були відсутні на занятті;

- записується завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять.

Наши рекомендации