Післяопераційна грижа хірургічне лікування
На сьогодні відомо більше 200 методів пластики гриж. Нажаль жоден з них не є універсальним, що гарантовано забезпечить надійний результат. Дуже важливим питанням в лікуванні післяопераційних гриж є передопераційна підготовка, так як якісна підготовка суттєво знижує ранні та пізні післяопераційні ускладнення та летальність. Тому необхідно забезпечити виконання наступних факторів:
1. Компенсація супутньої патології.
2. Підготовка черевної порожнини до вправлення в неї випавших органів.
3. Підготовка шлунково-кишкового тракту.
Вирішальне значення має компенсація порушень діяльності серцево-судинної дихальної систем, порушень обмінів, зокрема компенсації цукрового діабету.
Вправлення органів в зменшену в об’ємі черевну порожнину є складною проблемою, через те що виникає здавлення як органів та судин черевної порожнини так і огинав грудної клітки, порушується екскурсія легенів, що приводить до зміни режиму дихання – поверхневе тахіпное, як наслідок паде сатурація артеріальної крові киснем, що веде за собою тахікардію, і можливу серцево-судинну недостатність. Для попередження цього в застосовують як програмоване тренування легеневої та серцево-судинної системи шляхом доопераційного накладання тісних бандажів, пневмоперитонеуму (який в певній мірі, моделює вправлення органів і сприяє збільшенню об’єму черевної порожнини) так і виконання оперативних втручань які мінімізують втрати об’єму черевної порожнини.
Підготовка шлунково-кишкового тракту включає очищення кишечника від вмісту фармакологічне – послаблюючими препаратами або механічно – за допомогою очищаючих клізм, превага надається осмотично активним засобам (фосфосода, фортранс, ендофальк).
Оперативне лікування проводиться не раніше ніж через 8-12 місяців після попередньої операції.
Знечулення при невеликих післяопераційних грижах може бути місцеве: інфільтраційна, провідникова анестезія. При великих грижах операцію слід проводити під наркозом з використанням міорелаксантів, позитивний ефект дає пролонговане перидуральне знеболення
Техніка операції. Розріз шкіри «окаймляющий» в межах здорових тканин з обох сторін післяопераційного рубця з висіченням останнього. Грижовий мішок відділяють від зрошень навкруг до грижового кільця. Розкривають грижовий мішок оцінюють його вміст в разі життєздатності вмісту грижового розсікають грижове кільця. Вміст грижового мішка при необхідності звільняють від злук, що часто зустрічається в багатокамерних килах після чого останній вправляють в черевну порожнину. Існують такі способи герніопластики:
1 – апоневротична;
2 – м’язево-апоневротична;
3 – інші види пластики (клаптем шкіри, фасції, аллопластика).
Пластика апоневрозом передбачає створення дублікатури по типу “поли піджака” чи “в накрій”.
М’язево-апоневротична пластика формування дублікатури з передньої черевної стінки без викроювання пластини апоневрозу (Спосіб Сапежко, Вознесенського і інші).
«Золотим стандартом» в хірургічному лікування післяопераційних вентральних гриж є алогерніопластика. Способи алопластики в залежності від місця розміщення поліпропіленової сітки:
1. Над апоневрозом – onlay (Chevrel)
2. Ретромускулярно – sublay (Rives)
3. Преперитонеально (Stoppa)
4. Інтраперитонеально (відкрита та лапароскопічна методики)
5. Inlay – як латка, що закриває дефект, коли закриття м’язами та апоневрозом неможливе
6. У вигляді сендвіча між двома м’язевими шарами
Лапароскопічна алогерніопластика:
– ПВГ малого та середнього розмірів
– ПВГ великого розміру з діастазом прямих м’язів до 10 см, відсутність їх контрактури та вираженого спайкового процесу
– Використання лише спеціальних сіток з покриттям, які не викликають зрощень з внутрішніми органами (Proceed, Promesh, Dualmesh, Permacol, Physiomesh та ін.)
Лікування у післяопераційному періоді:
– Знеболення
– Оксигенотерапія
– контроль ВЧТ
– тимуляція функції кишечника
– корекція водно – електролітного та білкового обмінів
– антибактеріальна терапія (сульперазон 2г)
– антикоагулянтна терапія (клексан 0,4мг)
– нестероїдна протизапальна терапія (диклоберл 3мл).
Білет 10
1. Ускладнення гострого апендициту:
· перитоніт
· абсцес чи флегмона позачеревної клітковини
· пілефлебіт
· сепсис
Ускладнення апендектомії
1. Ранні (перші 7-14 діб):
- з боку черевної стінки (інфільтрати післяопераційної рани, нагноєння,кровотеча, утворення гематоми, евентерація).
- з боку черевної порожнини (внутрішньочеревні кровотечі, перитоніт, запальні інфільтрати, флегмона позаочеревної клітковини, гостра непрохідність кишківника, гострий післяопераційний панкреатит).
2. Пізні (після 14 діб):
· з боку черевної стінки (лігатурні нориці, запальні "пухлини" передньоїчеревної стінки, післяопераційні вентральні грижі, келоїдні рубці,невріноми рубця).
· з боку черевної порожнини (культіти, інфільтрати та абсцеси черевноїпорожнини, запальні "пухлини", кишкові нориці, спайкова хвороба).
3. Загальні:
· з боку судинної системи (тромбоемболічні ускладнення, тромбофлебіти тафлеботромбози, інфаркт міокарду, пілефлебіт, тромбози та емболіїбрижевих судин).
· з боку органів дихання (ателектаз, бронхіт, осередкові та дольовіпневмонії, плеврити, абсцеси та гангрена легенів).
· з боку сечовивідної системи (затримка сечі, цистіт, гостра ниркованедостатність).