Хірургічне лапароскопічне лікування

На сьогоднішній день це оптимальна можливість ліквідувати причину хвороби та повернути хворого до нормального життя. У всьому світі перевагу в лікуванні кіст селезінки надають саме лапароскопічним методикам, і лише коли це неможливо, виконують традиційні відкриті операції з великими розрізами черевної стінки від мечоподібного відростка до пупка і більше. Лапароскопічна операція полягає у виконанні втручання з допомогою спеціального обладнання.

Так, замість великого традиційного розрізу черевної порожнини виконують 3 – 4 розрізи до 1 см. Через ці розрізи (проколи) в живіт вводять камеру, яка передає зображення на монітор, та тонкі надточні інструменти, з допомогою яких і виконується операція. Такі операції виконуються під загальним наркозом, тривалість операції в середньому становить не більше 1 – 1,5 години.

Дана методика по суті зробила революцію в хірургії, адже завдяки її впровадженню з’явились величезні переваги в порівнянні з традиційними методиками.

Так, наприклад, хворий після операції виписується вже на 3-5 день, великий післяопераційний рубець відсутній, натомість є 3 – 4 маленьких рубчика, які зашиваються одним косметичним швом – бездоганний косметичний ефект. При цій методиці фактично відсутня можливість потрапляння інфекції в черевну порожнину та в рану. Внаслідок невеликих розрізів фактично відсутні такі ускладнення, як післяопераційні грижі. Больовий синдром настільки малий, що в переважній більшості навіть не призначаються сильні наркотичні знеболювальні, натомість достатньо звичайних анальгетиків. Ще однією перевагою є значно менша психологічна травма та дуже короткий час соціальної та трудової реабілітації хворих. Всі ці переваги призвели до того, що дана методика скрізь в світі визнана оптимальною в лікуванні жовчнокам’яної хвороби.

2.Гострий перитоніт.Диференційна діагностика.Ускладнення гострого перитоніту.

ГОСТРИЙ ПЕРИТОНІТ – запалення парiєтальної та вiсцеральної очеревин, яке супроводжується як мiсцевими, так i загальними проявами, порушеннями функцiй рiзних органiв i систем.

Д и ф е р е н ц і й н и й д і а г н о з

Перитоніт слід відрізняти від патологічних процесів у черевній порожнині, які розвиваються в навколишніх органах і тканинах.

Клініка “гострого живота” може з’являтись при переломах кісток таза, хребта, нижніх ребер, пневмоніях. У таких випадках з метою диференційної діагностики необхідні динамічне спостереження, повторні огляди хворого, результати яких дозволяють визначитись стосовно діагнозу.

Рідко клініку перитоніту може спричинити “сухотка” спинного мозку. Відомі також випадки, коли при вузликовому періартеріїті з ураженням судин черевної порожнини спостерігали клінічну картину “гострого живота” (зокрема перфоративної виразки і панкреатиту).

У разі абдомінальної форми інфаркту міокарда виражений больовий синдром та м’язовий захист можуть спонукати хірурга до невиправданої лапаротомії. Важливим диференційно-діагностичним тестом у таких випадках є результати електрокардіографії, а інколи й лапароцентезу.

Хвороба Шенлейн-Геноха (капіляротоксикоз), особливо абдомінальна форма, супроводжується ознаками подразнення очеревини. Геморагічні прояви захворювання та петехії на шкірі суттєво допомагають у диференційній діагностиці.

Розшаровувальна аневризма черевного відділу аорти та вісцерально-ішемічний синдром також можуть супроводжуватись клінікою “гострого живота”.Проте при цих захворюваннях наявні перистальтика кишечника та характерний систолічний шум над черевною аортою чи черевним стовбуром, які дозволяють встановити правильний діагноз

УСКЛАДНЕННЯ

Через розвиток захворювання можливі різні ускладнення. Вони обумовлені тими порушеннями життєво важливих функцій, які виникають внаслідок перебігу захворювання.

Умовно ускладнення гострого перитоніту поділяють на системній місцеві.

Вони спостерігаються в межах черевної порожнини.

Виділяють:

І. Серцево-судинні ускладнення.

1. Гостра серцева недостатність, термінальна форма септичного шоку.

2. Тромбози в системі коронарних, мозкових, мезентеріальних судин, та

системі ворітної вени.

3. Тромбози і тромбофлебіти в здухвинно-стегновому сегменті нижньої

порожнистої вени, тромбоемболія легеневої артерії.