Залежно від кінетичної енергії кулі розрізняють чо­тири види її дії: розривну, пробивну, клиноподібну і контузійну

Розривна дія характеризується тим, що куля, маючи вели чезну кінетичну енергію (до тисячі джоулів при пострілі з гвинтівки) виявляє руйнівну силу: утворюються вели­чезні розриви шкіри, дробляться кістки, руйнуються

—————————————— 276 —————————————

Т

Експертиза вогнепальних пошкоджень

внутрішні органи. Іноді утворюється суцільне вогнище руйнування, де не завжди вдається виявити вхідний і вихідний кульові отвори.

Пробивна дія характеризується тим, що куля діє як пробійник, вибиваючи в пошкоджених твердих (щільних) середовищах мінус-дефект тканини. Куля при цьому має кінетичну енергію в кілька сотень джоулів. Вона вибиває і виносить частинки тканини на своїй поверхні, залишаючи їх в об'єктах, крізь які вона проходить після цього.

Клиноподібна дія проявляється тоді, коли кінетична енергія кулі різко послаблена і вимірюється в десятках джоулів. Куля входить у щільну тканину як клин і розсуває її. Шкіра в таких випадках розривається за ходом її сполуч­нотканинних волокон, утворюючи різної форми отвори, краї яких легко збігаються.

Контузійнадія характеризується тим, що куля втрачає свою швидкість, енергію і, вдаряючись об тіло людини, дещо травмує його. На місці удару на шкірі виникає садно або синець, а іноді поверхнева рана.

При вогнепальних пошкодженнях величезна енергія кулі у вигляді ударної хвилі в рановому каналі раптово передається оточуючим тканинам, спричиняючи їх коли­вання. При цьому за кулею, що рухається, утворюється пульсуюча порожнина, коливання якої передаються на суміжні органи і тканини. Внаслідок цього дія кулі на тіло людини складається з прямого удару і бічної дії снаряду, яка спрямована урізнобіч. У вогнепальній рані виділяють три зони:

1) безпосереднього ранового каналу;

2) удару тканини стінок каналу 1-2 см завширшки;

3) молекулярного коливання тканини, яке поширюєть­ся до 4-5 см і більше. Остання зона виявляється через

(

У

Експертиза вогнепальних пошкоджень

кілька годин або діб проявляється збільшенням кро­вовиливів і дистрофією тканини.

У разі потрапляння кулі в органи, які містять у неве­ликій замкненій порожнині, обмеженій стінками, рідину або напіврідке середовище, вона виявляєгідродинамічну дію, тобто передає свою енергію частинкам цього середо­вища і створює такий значний тиск на стінки, що вони руйнуються. Така дія спостерігається, коли куля прохо­дить крізь серце під час діастоли, переповнений сечовий міхур, головний мозок, печінку тощо.

Кулі спеціального призначення (запальні, бронебійно-запальні, трасуючі), крім механічної, характеризуються термічною і хімічною дією.

Крім кулі, з каналу ствола вилітають порохові гази, полум'я, незгорілі зерна пороху, кіптява, частинки металу, мастила, які дістали назву додаткових чинників пострілу

(рис. 42).

Усі ці чинники справляють різну пошкоджувальну дію на тканини.

Рис, 42. ('хгма дії додаткових факторів пострілу: а) зона механічної дії ПОролмих га-іів: б) зона виразливої дії кіптяви; в) зона відкладення ті/ічшинок та металевих частинок, (за В.Л.Поповим).

Експертиза вогнепальних пошкоджень

Порохові гази спричиняють:

1) механічну (пробивну, розривну і контузійну) дію;

2) термічну (опіки шкіри, опалення волосся і ворси одягу, яке виникає головним чином від дії газів дим­ного пороху);

3) хімічну (наявність в біологічних тканинах навколо вогнепальної рани карбоксигемо і міоглобіну) дію.

Кіптява пострілу — це згорілі частинки пороху, які є окисами металів (оксидами) розігрітих до температури понад 1000°С. Вона містить також частинки металів, які входять в оболонку кулі. Кіптява пострілу проникає в шкіру або в одяг навколо вхідної кульової рани і має комбіновану поверхневу механічну, термічну і хімічну дію.

Зерна пороху є не до кінця згорілими у каналі ствола частинками заряду, які вилітають слідом за кулею і проби­вають одяг, шкіру на різну глибину. Вони також характе­ризуються поверхневою механічною, термічною і хімічною дією.

Частинки металу з внутрішньої поверхні гільзи, кулі, каналу дула, капсуля, що утворюються під час пострілу, діють аналогічним чином.

Розподіл додаткових чинників навколо вхідного вогне­пального отвору залежить переважно від відстані (дис­танції) пострілу і має велике значення для її визначення.

Дія цих чинників докладніше викладена нижче під час розгляду особливостей вхідного вогнепального отвору при різних дистанціях пострілу.

При експертизі вогнепальних пошкоджень потрібно дати органам слідства відповіді на такі запитання:

1) чи є пошкодження вогнепальним;

2) який отвір є вхідним, а який вихідним;

3) який напрям має рановий канал;

Т

Експертиза вогнепальних пошкоджень

4) з якої відстані та з якої зброї зроблено постріл;

5) яка послідовність вогнепальних пошкоджень, якщо їх було кілька;

6) власною чи сторонньою рукою заподіяне по­шкодження;

7) чи був здатний поранений до цілеспрямованих, самостійних дій.

Залежно від певних обставин випадку можуть виникати інші питання, розв'язання яких має грунтуватися на док­ладному дослідженні всіх особливостей пошкодженьнаодязі, шкірі і в рановому каналі.

Висновок про особливості пошкодження роблятьнапідставі вивчення особливостей вхідних і вихідних от­ворів.

Визначення характеру кульових отворів безпосередньо пов'язане з встановленням відстані (дистанції) пострілу, оскільки з її змінами змінюється і вигляд вхідного і вихід­ного отворів.

В судовій медицині і криміналістиці виділяють три дистанції пострілу:

1) впритул;

2) із близької відстані;

3) із неблизької відстані.