Вплив оздоровчої аеробіки на систему кровообігу

ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ОЗДОРОВЧОЮ АЕРОБІКОЮ НА ФУНКЦІОНАЛЬНІ СИСТЕМИ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

План вивчення теми

1. Вплив занять оздоровчою аеробікою на організм людини.

2. Вплив оздоровчої аеробіки на систему кровообігу.

3. Вплив оздоровчої аеробіки на респіраторну систему.

4. Вплив оздоровчої аеробіки на опорно-руховий апарат.

5. Вплив оздоровчої аеробіки на травну систему та обмін речовин.

6. Вплив оздоровчої аеробіки на нервову систему та психічно-емоційну сферу.

7. Вплив оздоровчої аеробіки на ендокринну та імунну системи.

Рекомендована література:

1. Белокопытова Ж. А. Содержание и методика оздоровительных занятий по аэробике : учеб. пособ. / Ж. А. Белокопытова. – К.: НУФВСУ, 2006. – 72 с.

2. Давыдов В. Ю. Методика преподавания оздоровительной аэробики : учеб. пособ. / В. Ю. Давыдов, Т. Г. Коваленко, Г. О. Краснова. – Волгоград: Изд-во Волгогр. гос. ун-та, 2004. – 124 с.

3. Деревлева Е. Б. Гимнастическая аэробика / Е. Б. Деревлева, Н. Г. Михайлов, Э. И. Михайлова. – М.: Чистые пруды, 2008. – 32 с.

4. Жигалова Я. В. Проектирование комплексных оздоровительных фітнес-программ для женщин 30–50 летнего возраста : дис. … канд. пед. наук : 13.00.04 / Янина Владимировна Жигалова. – М., 2003. – 166 с.

5. Іваночко В. В. Фітнес, як засіб оздоровлення : метод. матеріали / В. В. Іваночко (укладач). – Львів: Вид-во Львівської комерційної академії, 2004. – 20 с.

Вплив занять оздоровчої аеробіки на організм людини

Рухова активність – важливий фактор здоров’я, який забезпечує велику працездатність, тому його вплив на організм надзвичайно актуальний. Рухова активність визначає рівень обмінних процесів організму і стан його кісткової, м’язової та серцево-судинної систем. Потреба організму в руховій активності індивідуальна і залежить від багатьох фізіологічних, соціально-економічних і культурних складових.

Відомо, що обмін речовин при збудженні м’язів – обсяжна система хімічних реакцій. Процеси розщеплення складних молекул на більш прості поєднуються з процесами синтезу (відновлення) збагачених енергією речовин. Один з цих процесів може відбуватися лише за умови наявності кисню, тобто в аеробних умовах. При аеробних процесах виробляється значно більше енергії, ніж при анаеробних. Вуглекислий газ і вода є основними продуктами розпаду при аеробному способі вироблення енергії і легко виводяться з організму через дихання і піт. До видів рухової активності, що стимулюють збільшення поглинання кисню під час занять, належать рухи, що виконуються з невисокою інтенсивністю досить тривалий час. У результаті аеробного тренування на тканинному рівні відбуваються структурні і метаболічні зміни, які стимулюють ріст функціонального потенціалу клітини, тому ми можемо спостерігати перебудову на тканинному рівні на прикладі м’язової клітини, яка несе найбільш функціональне навантаження при фізичній праці.

З точки зору фізіології адаптація до м’язової діяльності – це системна реакція організму, спрямована на досягнення високої тренованості.

Навантаження під час фізичної підготовки виконують функції подразника, який збуджує пристосувальні зміни в організмі. Заняття фізичними вправами активізують діяльність усіх органів і систем, підвищують здатність організму до мобілізації функціональних можливостей і більш економної м’язової діяльності. Оздоровча аеробіка впливає на всі системиорганізму людини – кровообігу, респіраторну, опорно-руховий апарат (систему м’язів, кісток, суглобів, зв’язок і сухожиль), травну, нервову, ендокринну, імунну, лімфатичну, репродуктивну, покривну тощо.

Вплив оздоровчої аеробіки на систему кровообігу

Під час аеробного тренування від активних м’язів, суглобів і зв’язок у ЦНС, зокрема в кору головного мозку, поступає велика кількість сигналів, які, в свою чергу, із ЦНС спрямовуються до всіх внутрішніх органів – серця, легень, м’язів тощо. Відбувається прискорення серцевої діяльності і дихання, підвищується артеріальний тиск, посилюється обмін речовин, збільшується швидкість току по кровоносних судинах.

Кров в організмі людини переміщується від серця по артеріях, артеріолах, капілярах. До серця кров повертається по венах і венуалах. Переміщення крові по венах і венуалах здійснюється завдяки м’язовій діяльності. Ритмічні скорочення та розслаблення м’язів спрямовують кров до серця. Допомагають цьому процесові дихання та коливання діафрагми (у процесі дихання).

Регулярні заняття оздоровчою аеробікою підвищують рухливість грудної клітки та діафрагми. У тих, хто тренується, дихання стає більш рідким і глибоким, а дихальна мускулатура – міцнішою і витривалішою. При глибокому та ритмічному диханні розширюються кровоносні судини серця, у результаті чого покращується споживання і постачання киснем серцевих м’язів. Основний оздоровчий ефект аеробного тренування пов’язаний з підвищенням функціональних можливостей ССС. Він полягає в економізації роботи серця в стані спокою та в підвищенні резервних можливостей апарату кровообігу при м’язовій діяльності.

Серце, кровоносні судини і кров, що тече по них, створюють єдину систему, забезпечуючи транспортування кисню до всіх тканин тіла, а також видалення шлаків, різних речовин, від одних органів до інших. Серце – це «м’язовий насос» вагою 200–250 г, що перекачує кров по кровоносних судинах у всі частини тіла. Частота серцевих скорочень (ЧСС) у спокої становить 60– 80 разів за хвилину. Під час фізичної роботи ЧСС може досягати максимальних меж, які коливаються в доволі широкому діапазоні, залежно від віку, статі, тренованості.

Довготривале, систематичне заняття оздоровчою аеробікою призводить до збільшення максимально можливої величини ударного об’єму серця (УОС). Завдяки цьому збільшується діастола, тобто час повного розслаблення серця, воно отримує можливість більшого відпочинку. При переході від стану спокою до навантаження УОС швидко збільшується і досягає стабільного рівня (під час інтенсивної ритмічної роботи тривалістю 5–10 хв). Максимальна величина УОС спостерігається при ЧСС 130 уд/хв. У подальшому, з підвищенням навантаження, швидкість зростання ударного об’єму крові різко зменшується. При довготривалому і зростаючому навантаженні ударний об’єм уже не збільшується. Підтримка необхідного рівня кровообігу забезпечується більшою ЧСС. Серцевий викид збільшується головним чином за рахунок більш повного спустошення шлуночків, тобто шляхом використання резервного об’єму крові.

Також у період аеробного тренування відбуваються зміни величини хвилинного об’єму серця (ХОС). ХОС може змінюватися в широких межах: 4–5 л/хв у спокої, до 25–30 л/хв при важкому фізичному навантаженні. ХОС визначають ударним об’ємом серця (УОС) і частотою серцевих скорочень (ЧСС), він залежить від положення тіла людини, її статі, віку, тренованості, умов зовнішнього середовища і багатьох інших факторів. Під час фізичного навантаження середньої інтенсивності в положенні сидячи і стоячи ХОС приблизно на 2 л/хв менший, ніж при виконанні того ж навантаження у положенні лежачи. Пояснюється це накопиченням крові в судинах нижніх кінцівок завдяки силі тяжіння. У процесі тренування ХОС поступово збільшується до стабільного рівня, який залежить від інтенсивності навантаження та забезпечує необхідний рівень споживання кисню. Після тренування ХОС поступово зменшується. Потрібно відмітити, що при помірному фізичному навантаженні збільшення ХОС відбувається за рахунок збільшення УОС і ЧСС. При надмірному фізичному навантаженні його забезпечує головним чином збільшення ЧСС.

Таким чином, із зростанням рівня тренованості потреба міокарду в кисні знижується як в стані спокою, так і при субмаксимальному навантаженні, що свідчить про економізацію серцевої діяльності і підвищення резервних можливостей апарату кровообігу при м’язовій діяльності. Один із найважливіших ефектів – зменшення ЧСС у стані спокою (брадикардія). Збільшення тривалості фаз діастоли (розслаблення) забезпечує великий кровотік і краще постачання серцевого м’язу киснем.

Підраховано, що в людини, яка знаходиться у стані відносного спокою, на відпочинок передсердь за добу відводиться 16 год., шлуночків – 12 і всього серця – 4 год. Отже, за 60 років життя на відпочинок припадає 20 років, це стосується нетренованого серця з ЧСС 70–72 уд/хв. У того, хто регулярно займається оздоровчою аеробікою, воно скорочується до 45–40 уд/хв, де перевага для відпочинку виходить колосальною.