В перебізі гострої променевої хвороби виділяють періоди формування ураження, відновлення і наслідків

Перший період — формування ураження складається з чотирьох фаз: первинної загальної реакції організму, при­хованого перебігу, виражених клінічних проявів і безпосе­реднього відновлення.

Розрізняють три ступеня тяжкості гострої променевої хвороби -легку (1-2,5 Гр, або 100-250 рад), середньотяжку (2,5-4 Гр, або 250-400 рад), тяжку (4-10 Гр, або 400-1000 рад). При більших дозах поглинання настає швидка заги­бель.

д ' д Експертиза при ураженні випромінюванням _ "тр^

Первинна загальна реакція спостерігається через дея­кий час після опромінення при поглинанні дози понад 2 Гр (200 рад) у вигляді нудоти, блювання, відсутності апетиту, головного болю, загальної слабості і сонливості. У перифе­ричній крові виявляються нейтрофільний лейкоцитоз, лімфопенія, у кістковому мозку — відсутність молодих форм клітин.

У фазі прихованого перебігу (уявного благополуччя) ознак променевої хвороби немає. Самопочуття опроміне­ного нормалізується. Тривалість цього періоду залежить від дози іонізуючого випромінювання і становить від 14 до ЗО діб. Незважаючи на зникнення несприятливих суб'єк­тивних відчуттів, у опромінених може спостерігатися ви­падіння волосся, зниження резистентності стінок судин, пригнічення кровотворення у кістковому мозку.

Після цього самопочуття і стан опромінених погіршуєть­ся. Виникають прояви первинної фази, підвищується тем­пература тіла та швидкість зсідання еритроцитів і настає фаза виражених клінічних проявів променевої хвороби, яка характеризується геморагічним синдромом. Цей синд­ром спостерігається на 8-10-й день після опромінення і характеризується виникненням крапкових і більших за розміром крововиливів у шкіру, слизову оболонку ротової порожнини, дихальних і травних шляхів та внутрішні органи. Майже одночасно розвивається і аутоінфекційний синдром із розвитком запальних ускладнень. Показники клінічних досліджень різко змінені. Тривалість цієї фази г і пновить 1-3 тижні і за сприятливою перебігу вона пере­ходить у фазу безпосереднього відновлення.

І остра променева хвороба може виникнути і при внут­рішньому опроміненні в разі потрапляння до організму ікщіонуклідів, наприклад, із харчовими продуктами. Така

—————————————— 391 ——————————————

д і . Експертиза при ураженні випромінюванням-чв»

форма променевої хвороби характеризується відсутністю первинної реакції або слабкою вираженістю, розтягнені­стю у часі усіх фаз променевої хвороби, особливо й розпалу і відновлення, вибірковим ураженням критичного органа та поступовим зростанням з часом дози опромінення у внутрішніх органах.

Через 3-4 тижні від опромінення гостра променева хво­роба може закінчитися смертю опроміненого. Трупи осіб, які загинули від гострої променевої хвороби, виснажені, з крововиливами на шкірі і слизових оболонках, пролежня­ми. Оглядаючи порожнину рота, виявляють некротичні зміни з крововиливами в яснах. Поверхня мигдаликів сіро­го кольору з фібринозними нашаруваннями.

Внутрішні органи з різко вираженими гемодинамічни-ми розладами, набряклі, повнокровні, з крововиливами, ділянками запалення і змертвіння. Так, у серці виявляють­ся крововиливи і дистрофічні зміни в усіх шарах міокарда. В легенях спостерігаються ділянки апоплексії, некротичні і пневмонічні вогнища, в яких немає нейтрофільних лейко­цитів. У шлунку і кишках крововиливи різної давності, які можуть (особливо в кишках) перетворюватися у виразки і просякати жовчю. Печінка з ознаками жирової дистрофії. Нирки у стані набряку, з крововиливами в паренхіму і • навколониркову жирову клітковину (жирову капсулу нир­ки). У ниркових мисках, сечівниках і сечовому міхурі кров'яні згустки.

При дослідженні ендокринних залоз також мають місце ознаки порушення кровообігу і дистрофічні зміни. Щито­видна залоза тьмяна, надниркові залози сірого кольору, яєчка зморшкуваті і зменшені, в яєчниках крововиливи.

Найзначніші зміни виявляються в органах кровотво­рення. Лімфатичні вузли збільшені, червоні, селезінка в 'я-

39Z

/^"д Експертиза при ураженні випромінюванням

па, кістковий мозок має вигляд кров 'янистої рідини і легко вимивається з кісток.

При гістологічному дослідженні поряд із дистрофічни­ми змінами і крововиливами в тканинах виявляється за­гальне зменшення кількості лімфоїдної тканини і лімфо­цитів у селезінці, лімфатичних вузлах і фолікулах внаслі­док їх розпаду. У разі тривалого перебігу променевої хво­роби можлива наявність гіперплазії ретикулярної строми та ознак регенерації.

Дослідження трупа доцільно доповнювати гістоавто-радіографією внутрішніх органів, яка дозволяє не тільки ниявити в них інкорпоровані частинки, а й за характером малюнка встановити їх походження.

Смерть від гострої променевої хвороби настає внаслі­док гіпоплазії органів кровотворення, масивних крово-и трат і крововиливів у життєво важливі органи або інфек­ційних ускладнень.