Об'єктами судово-медичної експертизи є особи, які постраждали і втратили працездатність внаслідок оп­ромінення, або трупи загиблих

Особи, які зазнали впливу іонізуючого випромінюван­ня, перебувають під наглядом у стаціонарі, де з'ясовують­ся важливі питання про наявність розладу здоров'я, його зв'язок із дією іонізуючого випромінювання та його на­слідки. '

д-і-д Експертиза при ураженні випромінюванням -v>

Важливим моментом експертизи є дозиметричний контроль із визначенням поглиненої дози, від якої зале­жать прояви променевого ураження.

Прямі відомості про дози опромінення рідко є доступ­ними, а часом вони неточні. Тому оцінка дози радіобіоло-гом здійснюється шляхом розрахунків, уточненням на фантомах і моделюванням ситуації з використанням біоло­гічних тестів, які пов'язані з дозою місцевого або загально­го опромінення. До таких тестів відносять реакцію шкіри, судин ока, кісткового мозку і лімфоїдної тканини. Крім цього, визначають кількість лімфоцитів і гранулоцитів у крові в певні строки після опромінення та рівень хромо­сомних аберацій в клітинах кісткового мозку з різних ділянок та в лімфоцитах периферичної крові. Дані цих досліджень дозволяють визначити ступінь тяжкості опро­мінення.

Рівні доз внутрішнього опромінення організму за раху­нок інкорпорованих радіонуклідів визначають розрахун­ковими методами з використанням так званих камерних моделей і прямими методами, коли застосовується спект­рометр випромінювання людини, який реєструє гаммах випромінювання. Доза альфа- та бета-вимромінювання визначається шляхом проведення радіохімічного аналізу проб крові і виділень та визначення кількості (%) хромо­сомних аберацій в клітинах.

При судово-медичному дослідженні трупів осіб, які за­гинули від променевого ураження також проводять дози­метричний контроль. З лабораторних методів застосову­ють гістологічне дослідження, яке дозволяє виявити мор­фологічні зміни в організмі, особливо в органах кровотво­рення — селезінці і кістковому мозку. Наявність інкорпо­рованих джерел випромінювання може бути встановлена

—————————————— 386 ——————————————

д-'-д Експертиза при ураженні випромінюванням 'Tp*

за допомогою гістоавторадіографічного дослідження внутрішніх органів сканувальною електронною мікроско­пією (рис. 66), а спектр радіонуклід ів-гамма-спектромет-ричним аналізом.

Рис. 66. Участок зріза тканини нижньої долі легені з "гарячою частицею " Растрова електронна мікроскопія (за Ю.П.Ревою та Н.М.Портянко)

Іонізуюче випромінювання спричиняє променеве ура­ження, ступінь і характер якого зумовлені поглиненою дочою іонізуючого випромінювання і променевою чутли-ністю тканин, органів і систем, на які безпосередньо впли-инло випромінювання.

Залежно від цих чинників променеве ураження може Г»у і и гострим і хронічним, місцевим і загальним і виникати псчибаром після опромінення або через деякий час.

3. Гостре місцеве променеве ураження

Найчастіше спостерігаються гострі місцеві променеві трвнм й, внаслідок чого виникають променеві опіки. Проте

,-————————————— 387 ——————————————

д і д Експертиза при ураженні випромінюванням-тр>

м'які рентгенівські промені і бета-частинки проникають у шкіру в межах її товщини і не пошкоджують анатомічні структури, які розташовані глибше. Найбільшу здатність до проникнення мають жорсткі рентгенівські промені, гамма- і нейтронне випромінювання. Під їх дією виника­ють глибокі й поширені пошкодження, які охоплюють усі структури та анатомічні утворення.

Місцева променева травма шкіри, яка спричинена гамма-випромінюванням, характеризується ураженням усіх шарів шкіри і прилеглих тканин. Бета-випромінюван­ня впливає тільки на шкіру, а альфа-випромінювання — на епідерміс.

Ступінь змін у тканинах залежить не тільки від погли­неної дози, а й від анатомо-фізіологічної ролі опроміненої ділянки тіла. Так, при опроміненні кінцівок превалюють місцеві зміни шкіри, судин, та вторинні зміни у трофіці м'язів і кісток,

Перебіг гострої місцевої променевої травми складаєть­ся з послідовної зміни клінічних синдромів — періоду розгорнутих клінічних проявів (гострий період) і періоду наслідків. У гострому періоді послідовно виділяють латент­ну фазу, гіперемію, початок набряку, виникнення пухирів, ерозій, трофічних виразок і некрозу.

Залежно від поглиненої дози виділяють чотири ступеня променевих опіків.

Опіки І ступеня виникають при поглинанні дози вип­ромінювання 8-12 Гр (800-1200 рад) і характеризуються місцевою еритемою, лущенням шкіри, пігментацією і ви­падінням волосся. Ці зміни зникають через 2 тижні.

Опіки II ступеня утворюються в разі поглинання 12-20 Гр (1200-2000 рад) іонізуючого випромінювання. На місці опромінення спостерігається набряк шкіри, свербіж і жар з наступним розвитком пухирів та ерозій.

—————————————— 388 ——————————————

д~^7\ Експертиза при ураженні випромінюванням 'T^

Опіки III ступеня виникають при поглинанні дози 20-26 Гр (2000-2600), після чого на 6-10-й день з'являються

пухирі, які перетворюються у первинні променеві трофічні виразки.

У разіопіків IV ступеня доза поглинання перевищує 26-30 Гр (2600-3000 рад). На 3-4-й день змінюється колір

шкіри, виникають пухирі, некротичні рани і розвивається гангрена.

При загоєнні гострих місцевих променевих уражень важливе значення має порушення мікроциркуляції тка­нин, які були опромінені. Це зумовлює дистрофічні і деге­неративні зміни з явищами склерозу і фіброзу тканин. Ці патологічні зміни можуть призводити до некрозу та утво­рення пізніх променевих виразок, розвитку сепсису, маліг-нізації і кровотечі.

Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілес­ного пошкодження у разі гострого місцевого опромінен­ня грунтується як на встановленні факту контакту з іонізу­ючим випромінюванням так і на аналізі клінічної симпто­матики місцевої променевої травми. Обов'язково врахову­ють терміни виникнення перших симптомів, динаміку їх розвитку, наявність суб'єктивних відчуттів (біль, свербіж

тощо) та коливання температури в зоні ураження і зміни в прощ.

Експертиза закінчується після визначення наслідків променевої травми, які можливо оцінити після стихання

нпінічних проявів, найчастіше через кілька місяців після опромінення.

V разі сприятливого прогнозу, який характеризується і ют 111 м відновленням функції організму, І-П ступенем про-мрііоіюі о опіку, незначно вираженими трофічними пору­шеннями, судово-медичним критерієм для визначення

•————————— 389 ——————————————

а і д Експертиза при ураженні випромінюванням "«е»

ступеня тяжкості пошкодження є тривалість розладу здо­ров'я.

Якщо прогноз несприятливий і спостерігаються

трофічні, дегенеративні, склеротичні зміни, рубці з кон­трактурами, ампутаційні дефекти, рецидивуючі виразки, променеві опіки П-rV ступеня, то судово-медичним кри­терієм визначення тяжкості пошкоджень є втрата працез­датності.

Гостра променева хвороба

Гостра променева хвороба розвивається при однора­зовому загальному відносно рівномірному опроміненні організму за умови дози поглинання від 1 до 10 Гр (100-1000 рад) і більше. Якщо поглинена доза становить 0,25-0,5 Гр (25-50 рад), то відзначають лише реакцію окремих систем організму.

Гостра променева хвороба стала об'єктом вивчення лише після застосування ядерної зброї в Японії. В наступні роки вчені аналізували усі випадки опромінення під час різних аварій.