Оформлення ілюстрацій і додатків

РОЗДІЛ 1.

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ПРОЕКТУВАННЯ

Мета і завдання куросого проектування

Відповідно до положення про курсове і дипломне проектування з предмету "Електропостачання підприємств і цивільних споруд", що входить у методичні матеріали комплексної системи керування якістю підготовки фахівців, метою курсового проектування є:

1. Закріпити і систематизувати знання студентів, отримані з загальнотехнічних і спеціальних дисциплін.

2. Розвивати навички самостійної роботи з технічною літературою, довідниками, нормативними документами, ДСТ і на електронно-обчислювальних машинах.

3. Навчити працювати творчо, практично застосовувати теоретичні знання при розв’язанні виробничо-технічних питань, переносити в нові ситуації раніше отримані знання.

4. Підготувати студентів до виконання дипломних проектів.

Основні теми, склад і об’єми курсового проекта

Основні теми

1. Електропостачання хімічного комбінату.

2. Електропостачання заводу хімічної промисловості.

3. Електропостачання заводу електровиконавчих механізмів

4. Електропостачання заводу гірничої металургії.

5. Електропостачання заводу електросталей.

Курсовий і дипломний проекти складаються з розрахунково – пояснювальної записки і графичної частини

Склад пояснювальної записки:

1. Титульний аркуш

2. Завдання на курсове проектування

3. Зміст

4. Методика виконання розрахунково – пояснювальної записки

5. Перелік використаної літератури

Пояснювальна записка, що містить пояснення, технічне й економічне обґрунтування прийнятих рішень, повинна мати обсяг, що не перевищує 30-35 сторінок паперу формату А4 ( 210 х 297 мм ) за ГОСТ 2.301-68 ЕСКД з розміщенням тексту на одному боці аркуша. Пояснювальна записка оформлється відповідно до ГОСТ 2.105-95 ЕСКД.

Для курсового проекту рекомендуються наступні креслення:

схеми електропостачання підприємства (зовнішня і внутрішня, обрані за результатами техніко-економічного порівняння);

план розміщення електротехнічних споруджень (з розміщенням ТП, РП, ГЗП, кабельними трасами);

план, розріз і схема заповнення (ГЗП, РП, ТП і т.д.);

релейний захист (трансформатора, збірних шин і т.д.).

Перелік креслень, виконуваних у конкретному проекті, задається керівником проекту.

Обсяг графічних матеріалів - два аркуша формату А1.

Завдання на курсове проектування включає такі розділи:

Вступ.

1. Характеристика споживачів електроенергії і визначення категорії електропостачання.

2. Розрахунок електричних навантажень.

3. Компенсація реактивної потужності.

4. Техніко-економічний вибір схеми зовнішнього електропостачання підприємства.

5. Вибір кількісті підстанцій, кількісті та потужністі силових трансформаторів.

6. Розрахунок струмів короткого замикання.

7. Вибір електроустаткування підстанції.

8. Вибір живильних кабелів.

9. Вибір і розрахунок релейного захисту.

10. Розрахунок заземлювального пристрою.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ТЕКСТОВИХ ДОКУМЕНТІВ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Текстові документи виконують на формах, установлених відповідними стандартами Єдиної системи конструкторської документації (ЕСКД) і системи проектної документації для будівництва (СПДС).

Вимоги, специфічні для деяких видів текстових документів (наприклад, експлуатаційних документів), наведені у відповідних стандартах.

1.2. Оригінали текстових документів, виконують одним з наступних способів:

- машинописним, при цьому варто виконувати вимоги ГОСТ 13.1.002-80 ЕСКД Шрифт друкарської машинки повинний бути чітким, висотою не менш 2,5 мм, стрічка тільки чорного кольору (напівжирна);

- рукописним - креслярським шрифтом за ГОСТ 2.304-81 ЕСКД з висотою букв і цифр не менш 2,5 мм. Цифри і букви необхідно писати чітко чорною тушшю, пастою:

-і з застосуванням друкарських і графічних пристроїв виводу ЕОМ (ГОСТ 2.004-88 ЕСКД).

- на магнітних носіях даних (ГОСТ 28388-89 ЕСКД).

1.3. Копії текстових документів виконують одним з наступних способів:

- типографським - відповідно до вимог, пропонованих до видань, виготовлених типографським способом;

- ксерокопіюванням – причому рекомендується розмножувати способом двостороннього копіювання;

- світлокопіюванням;

- мікрофільмуванням;

- на магнітних носіях даних.

1.4. Відстань від рамки форми до межі тексту на початку і наприкінці рядків - не менш 3 мм.

Відстань від верхнього чи нижнього рядка до верхньої чи нижньої рамки повинна бути не менш 10 мм.

- Абзаци в тексті починають відступом, рівним п'ятьом ударам друкарської машинки (15 - 17 мм).

1.5. Помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі виконання документа, допускається виправляти підчищенням, або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тім же місці виправленого тексту (графіки), машинописним способом, або чорним чорнилом, чи пастою, тушшю рукописним способом.

Пошкодження аркушів текстових документів, помарки і сліди не цілком вилученого колишнього тексту (графіка) не допускаються.

Після внесення виправлень документ повинний задовольняти вимоги мікрофільмування, установлені ГОСТ 13.1.002-80 ЕСКД

ПОБУДОВА ДОКУМЕНТА

2.1. Розділи повинні мати порядкові номери в межах усього документа (частина, книга), позначені арабськими цифрами без крапки і записані з абзацевого відступу. Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою. Наприкінці номера підрозділу крапки не ставляться. Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного чи декількох пунктів.

2.2. Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, як правило, заголовків не мають.

Заголовки повинні чітко і коротко відбивати зміст розділів, підрозділів.

Заголовки розділів виконують виликими буквами.

Заголовки підрозділів варто виконувати з прописної букви без крапки наприкінці , не підкреслюючи. Переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком і текстом при виконанні документа машинописним способом повинне дорівнювати 3,4 інтервалам, при виконанні рукописним способом - 15 мм. Відстань між заголовками розділу і підрозділу - 2 інтервали, при виконанні рукописним способом -.8 мм.

2.3. Кожен розділ текстового документа рекомендується починати з нового аркуша (сторінки).

2.4. У документі (частині, книзі) великого- обсягу на першому (заголовному) аркуші і, при необхідності і на наступних - аркушах поміщають зміст, що включає номери і найменування розділів і підрозділів із указівкою номерів аркушів (сторінок).

Якщо документ разбитий на частини (книги), то наприкінці змісту першої частини (книги) перелічують позначення і найменування (при наявності) інших частин (книг). Зміст включають у загальну кількість аркушів даного документа (частини, книги).

Слово "Зміст" записують у вигляді заголовка (симетрично тексту) із виликої букви. Найменування, включені в зміст, записують малими літерами, починаючи з прописної букви.

2.5. Наприкінці текстового документа перед листом реєстрації змін допускається наводити список літератури, що була використана при його складанні .Виконання списку і посилання на нього в тексті - за ГОСТ 7.32-91 ЕСКД Список літератури включають у зміст документа.

ВИКЛАД ТЕКСТІВ ДОКУМЕНТІВ

3.1. Текст документа повинний бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень.

При викладі обов'язкових вимог у тексті повинні застосовуватися слова "повинно", "випливає", "необхідно", "потрібно, щоб", "дозволяється тільки", "не допускається", "забороняється, "не випливає". При викладі інших положень варто застосовувати слова - "як правило", "при необхідності", "може бути", "у випадку" і т.д.

При цьому допускається використовувати оповідну форму викладу тексту документа, наприклад "застосовують", "указують" і т.п.

У документах повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені відповідними стандартами, а при їхній відсутності - загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Якщо в документі прийнята специфічна термінологія, то наприкінці його (перед списком літератури) повиннен бути перелік прийнятих термінів з відповідними роз'ясненнями. Перелік включають у зміст документа.

3.2. У тексті документа не допускається:

- застосовувати звороти розмовної мови, техніцизми, професіоналізми;

- застосовувати для того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова і терміни при наявності рівнозначних слів і термінів у української мови;

- застосовувати довільні словотвори;

-застосовувати скорочення слів, крім установлених правилами української орфографії, що відповідають державним стандартам, а також у даному документі;

- скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у голівках і боковиках таблиць і в розшифровках літерних позначень, що входять у формули і рисунки.

3.3. У тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин (варто писати слово "мінус");

- застосовувати знак "Æ" для позначення діаметра (варто писати слово "діаметр"). При вказівці розміру, або граничних відхилень діаметра на кресленнях, поміщених у тексті документа, перед розмірним числом варто писати знак "Æ ";

- застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад > (більше), < (менше), = (дорівнює),

> (чи більше дорівнює), < (чи менше дорівнює), (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

- застосовувати індекси стандартів, технічних умов і інших документів без реєстраційного номера.

3.4. Умовні літерні позначення, зображення, знаки повинні відповідати прийнятим у чинному законодавстві і державних стандартах. У тексті документа перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад "Тимчасовий опір розриву ”.

При необхідності застосування умовних позначок, зображень, або знаків, не встановлених діючими стандартами, їх варто пояснювати в тексті або в переліку позначень.

3.5. У тексті документа числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин і одиниць розрахунку варто писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин і одиниць розрахунку від одиниці до дев'яти - словами.

Приклади

1 Провести випробування п'яти труб, кожна довжиною 5 м.

2 Відібрати 15 труб для випробування на тиск.

3.6. Одиниця фізичної величини того самого параметра в межах одного документа повинна бути постійною. Якщо в тексті наводиться ряд числових значень, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її вказують тільки після останнього числового значення, наприклад 1,50; 1,75; 2,00 м.

3.7. Якщо в тексті документа наводять діапазон числових значеннь фізичної величини, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини вказується після останнього числового значення діапазону.

Приклади

1 Від 1 до 5 мм.

2 Від 10 до 100 кг.

3 Від плюс 100 до мінус 400С. Від плюс 10 до плюс 40 "С.

Не припустимо відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки), крім одиниць фізичних величин, що поміщаються в таблицях, виконаних машинописним способом.

3.8. Наводячи найбільші чи найменші значения величин варто застосовувати словосполучення "повинно бути не більше (не менше)".

Наводячи припустимі значення відхилень від зазначених норм, вимог варто застосовувати словосполучення "не повинно бути більше (менше)'".

Наприклад, масова частка вуглекислого натрію в технічній кальцинованій соді повинна бути не менше 99,4 %.

3.9. Дробові числа необхідно наводити у вигляді десяткових дробів; за винятком розмірів у дюймах, які варто записувати 1/4"; 1/2" .

При неможливості виразити числове значення у вигляді десяткового дробу, допускається записувати у вигляді простого дробу в один рядок через похилу риску, наприклад. 5/32: (50А-4С)/(40В+20).

3.10. У формулах в якості символів варто застосовувати позначення, установлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу варто давати з нового рядка в тій послідовності, у якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова "де" без двокрапки після нього.

Приклад - Щільність кожного зразка р, кг/м³, обчислюють за формулою

,

де m - маса зразка, кг,

V - обсяг зразка, м³.

Формули, що випливають одна за іншою і не розділені текстом, розділяють комою.

3.11 Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули на знаку множення застосовують знак "Х".

3.12. У документах, що видаються недрукарським способом, формули можуть бути виконані машинописним, машинним способами, креслярським шрифтом висотою не менше 2,5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.

3.13. Формули, за винятком формул, що поміщаються в додатку, повинні нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими. цифрами, що записують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу позначають - (1).

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках,

наприклад, ... у формулі (1).

Формули, що поміщаються в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед кожною цифрою позначення додатка, наприклад формула (В.1).

Допускається нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад (3.1).

3.14. Посилатися слід на документ у цілому чи його розділи і додатки. Посилання на підрозділи, пункти, таблиці й ілюстрації не допускаються,за винятком підрозділів, пунктів, таблиць, ілюстрації даного документа.

ОФОРМЛЕННЯ ІЛЮСТРАЦІЙ І ДОДАТКІВ

4.1. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення викладу тексту. Ілюстрації можуть бути розташовані як по тексту документа (можливо ближче до відповідної частини тексту), так і наприкінці його. Ілюстрації повинні бути виконані відповідно до вимог стандартів ЕСКД і СПДС. Ілюстрації, за винятком ілюстрацій додатків, варто нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Якщо рисунок один, то він позначається "Рисунок 1".

Ілюстрації кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Наприклад - Рисунок А.З.

Допускається нумерувати ілюстрації в межах розділу. У цьому випадку номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад – Рисунок 1.1.

При посиланнях на ілюстрації варто писати "... відповідно до рисунка 2" при наскрізній нумерації і "... відповідно до рисунка 1.2" при нумерації в межах розділу.

Ілюстрації при необхідності, можуть мати найменування і пояснювальні дані (підрисуночний текст). Слово "Рисунок" і найменування поміщають після пояснювальних даних і розміщують наступним чином: Рисунок 1 - Деталі приладу.

4.2. На електричних схемах, що приводяться в документі, біля кожного елемента вказують його позиційне позначення, встановлене відповідними стандартами, і при, необхідності, номінальне значення величини.

4.3. Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається оформляти додатки на аркушах формату АЗ, А4х3, А4х4, А2 і А1 за ГОСТ 2.301-68 ЕСКД.

4.4. Текст кожного додатка, при необхідності, може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, що нумерують у межах кожного додатка. Перед номером ставиться позначення цього додатка.

Додатки повинні мати загальну з іншою частиною документа наскрізну нумерацію сторінок.

4.5. Усі додатки повинні бути перераховані в змісті документа (за наявності) із указівкою їхніх номерів і заголовків.

ПОБУДОВА ТАБЛИЦЬ

5.1. Таблиці застосовують для кращого унаочнення і зручності порівняння показників. Назва таблиці, при її наявності, повинна відбивати її зміст, бути точною, короткою. Назву варто розміщувати над таблицею.

При перенесені частини таблиці на ту чи іншу сторінки назву поміщають тільки над першою частиною таблиці.

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до рисунка 1

Таблиця _______ ---_____________________________

Номер найминування таблиці

Заголовки граф

Голівка		Підзаголовки граф
				Строки (горизонтальні ряди)

Графи (колонки)

Боковик (графа для заголовків)

Рисунок 1

5.2. Таблиці, за винятком таблиць додатків, варто нумерувати арабськими цифрами з наскрізною нумерацією.

Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами додаванням перед цифрою позначення додатка .Якщо в документі одна таблиця, вона повинна бути позначена "Таблиця 1" чи "Таблиця В.1", якщо вона наведена в додатку В.

Допускається нумерувати таблиці в межах розділу. У цьому випадку номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою.

5.3. На всі таблиці документа повинні бути наведені посилання в тексті документа. При посиланні варто писати слово "таблиця" із указівкою її номера.

5.4. Заголовки граф і рядків таблиці варто писати з виликої букви, а підзаголовки граф - з малої букви, якщо вони складають одне речення з заголовком, чи з прописної букви, якщо вони мають самостійне значення. Наприкінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині .

5.5.Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями.

Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається.

Горизонтальні і вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не проводити, якщо їхня відсутність не затрудняє користування таблицею.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

Голівка таблиці повинна бути відділена лінією від частини таблиці.

Висота рядків таблиці повинна бути не менш 8 мм,

5.6. Таблицю в залежності від її розміру, поміщають під текстом, у якому вперше дане посилання на неї, чи на наступній сторінці, а при необхідності, у додатку до документа.

Допускається поміщати таблицю уздовж довгої сторони аркуша документа.

5.7. Якщо рядки чи графи таблиці виходять за формат сторінки, її поділяють на частини, поміщаючи одну частину під іншою чи поруч, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її голівку і боковик. При розподілі таблиці на частини допускається її голівку чи боковик заміняти відповідно номером граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (чи) рядка першої частини таблиці.

Слово "Таблиця" вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження таблиці" із указівкою номера (позначення) таблиці відповідно до рисунка 2.

Якщо наприкінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, у першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

Таблиці з невеликою кількістю граф допускається поділяти на частини і поміщати одну частину поруч з іншою на одній сторінці, при цьому повторюють голівку таблиці.

Рекомендується розділяти частини таблиці подвійною лінією товщиною 2s.

5.8. Графу "Номер по порядку" у таблицю включати не допускається. Нумерація граф таблиці арабськими цифрами допускається в тих випадках, коли в тексті документа маються посилання на них, при розподілі таблиці на частини, а також при переносі частини таблиці на наступну сторінку.

Для скорочення тексту заголовків і підзаголовків граф окремі поняття заміняють літерними позначеннями, установленими ГОСТ 2.321-84 ЕСКД, чи іншими позначеннями, якщо вони пояснені в тексті чи наведені на ілюстраціях, наприклад Д - діаметр, Н - висота,L - довжина.

5.9. Цифри в графах таблиць повинні проставлятися так, щоб розряди чисел у всій графі були розташовані один під іншим, якщо вони відносяться до одного показника. В одній графі повинна бути дотримана, як правило, однакова кількість десяткових знаків для всіх значень величин.

У пояснювальній записці не допускаються довгі міркування, повторення уже відомих доказів, великі виписки з підручників, спеціальної літератури чи інших джерел. Кожну главу необхідно починати з постановки задачі і закінчувати короткими висновками, що пояснюють логіку переходу від однієї частини роботи до іншої. Записка обов'язково повинна мати посилання на використовувані джерела.

Пояснювальна записка пишеться від руки чітким почерком (чи друкується на машинці або комп’ютері) і представляється в плетінні з пронумерованими сторінками. Наприкінці її містяться зміст і список використаної літератури.

Чинні методичні вказівки не є підручником, тому для успішного виконання проекту студенти повинні засвоїти навчальні курси, а також використовувати необхідні довідкові матеріали.

Усі схеми на аркушах і в пояснювальній записці варто виконувати з дотриманням відповідних умовних графічних позначень ГОСТів ЕСКД (ГОСТ 2.105-95 ЕСКД). Схеми повинні бути виконані чітко, з мінімальним перетинанням ліній і рівномірним заповненням листа. Кожне креслення повинне мати штамп.

РОЗДІЛ 2