Вогнестрільні ушкодження одягу
При експертизі вогнестрільних ушкоджень ретельне дослідження одягу обов'язкове, оскільки питання про характер кульових отворів, дистанцію пострілу та інші не можуть бути вирішені без цього. При пострілі впритул і з близької відстані одяг сприймає значну частину додаткових факторів пострілу і затримує їх на своїй поверхні. За наявності товстих шарів одягу додаткові фактори можуть повністю затримуватися ним, і тоді вхідний отвір на шкірі не має ознак пострілу з близької відстані.
Якщо поранений помирає в лікарні і труп направляється на судово-медичне дослідження, експерт повинен вимагати його одяг, оскільки питання про дистанцію пострілу без дослідження одягу не може бути вирішене. Нерідко саме вивчення одягу допомагає визначити відстань пострілу.
При пострілі впритул завдяки механічній розривній дії газів, тканини одягу розриваються, і вхідний отвір набуває хрестоподібної форми. Деякі автори пояснюють це наявністю чотирьох нарізів у каналі ствола, інші пов'язують з дією газів, будовою тканини одягу, в якій волокна і основи, і утка розташовані у взаємноперпендикулярному напрямку. При зіставленні розривів у центрі отвору спостерігається ясно виражений дефект тканини, який за своїми розмірами в кілька разів перебільшує діаметр основи кулі. При пострілах впритул у трикотажні, в'язані тканини розривів, як правило, не буває, вхідний отвір має круглу чи овальну форму зі значним дефектом тканини, краї його вкриті кіптявою, частина якої міститься на внутрішній поверхні одягу і між його шарами. При застосуванні димного пороху в момент пострілу крихка легкозапалювальна тканина (вата, марля) легко загорається. Синтетичні волокна оплавляються з булавовидними потовщеннями з країв.
При пострілі з близької відстані навколо отвору, який має круглу чи овальну форму, наявні додаткові фактори заряду: кіптява, порошинки, інколи сліди опалення ворсу. На світлих тканинах їхнє виявлення навіть неозброєним оком не викликає особливих ускладнень, у той час як на темних, закривавлених, забруднених тканинах з цією метою застосовують додаткові дослідження. Наявність кіптяви легко виявляється в інфрачервоних променях за допомогою електронно-оптичного перетворювача (ЕОП).
Однією із найпоширеніших хімічних реакцій для виявлення порошинок є проба з дифеніламіном і сірчаною кислотою, при якій утворюється синє забарвлення, яке вказує на наявність нітроз'єднань (тобто порошинок). Крім того, з метою диференціації порошинок від частинок мінерального походження досліджують об'єкти у м'яких рентгенівських променях, при цьому на рентгенограмі виявляється і радіус їхнього поширення. Широкого застосування в судово-медичній практиці набув контактно-дифузійний метод (чи метод кольорових відбитків), за допомогою якого на контактограмі визначається не тільки наявність і радіус поширення, але й хімічний склад частинок металів, які входять у додаткові фактори пострілу.
Вхідний отвір при неблизькій відстані пострілу має, як правило, круглу чи овальну форму, його розмір відповідає діаметру кулі, краї отвору торочкуваті. У суконній тканині розщеплені волокна заповнюють просвіт отвору, тому в ній на перший погляд буває важко виявити вогнестрільний отвір. На шовкових, бавовняних та синтетичних тканинах отвір округлий із чітким дефектом тканини. По краях отвору на світлих тканинах можна помітити обідок забруднення. На темних, забруднених тканинах для його виявлення використовують різні методи дослідження: контактно-дифузійний, рентгенологічний, спектрографічний. Наявність мастил можна виявити під час дослідження тканин в ультрафіолетових променях.
Вихідний отвір у тканинах одягу при всіх дистанціях пострілу має різну форму: щілиноподібну, зірчасту, кутасту і т. ін. Правильної круглої форми отвір не має. Навколо отвору додаткові фактори заряду, обідок забруднення і дефект тканини відсутні.