Скелет нижньої кінцівки. з'єднання кісток нижньої кінцівки

Скелет нижньої кінцівки складається з тазового пояса і вільної кінцівки.До пояса належить парна масивна тазова кістка У свою чергу, вільна кінцівка поділяється на стегно (представлене стегновою кісткою), гомілку (представлена великою і малою гомілковими кістками) і стопу. Стопа має три відділи: заплесно, плесно і фаланги пальців.

Кістки тазового пояса та їх з'єднання

Тазова кістка(os coxae) до 16 років складається з окремих кісток: клубової, лобкової та сідничної. Після 16 років вони зростаються своїми тілами і в цьому місці формують кульшову суглобову западину, куди входить головка стегнової кістки.

Клубова кістка(os ilium) складається з тіла і крила. Крило розширене й обернене вгору, закінчується гребенем. На гребені спереду є передні верхня та нижня ості, а ззаду - задні верхня та нижня ості. На тазовій поверхні крила є заглибина, що має назву клубової ямки. Позаду від неї знаходиться вушкоподібна суглобова поверхня для зчленування з однойменною поверхнею крижової кістки. На зовнішній поверхні крила розташовані сідничні лінії - місця прикріплення сідничних м'язів. Крило від тіла відмежовується дугоподібною лінією.

Сіднича кістка(os ischii) має тіло і гілку, яка потовщується й утворює сідничний горб. Вище від горба знаходиться сіднича ость. Над остю розрізняють велику сідничу вирізку, а під остю - малу сідничу вирізку.

У лобковій кістці(os pubis) розрізняють тіло, верхню та нижню гілки. У тому місці, де гілки переходять одна в одну, утворюється суглобова поверхня лобкового симфізу. Тіла всіх цих трьох кісток, гілки сідничої та лобкової кісток обмежовують затульний отвір.

Кістки тазового пояса з'єднані ззаду з крижовою кісткою малорухомим парним крижово-клубовим суглобом, плоским за формою. Він утворений вушкоподібними поверхнями крижової і клубової кісток. Спереду утворюється непарний напівсуглоб - лобковий симфіз. У ньому лобкові кістки з'єднані між собою за допомогою хряща, у товщі якого є невелика щілина, заповнена рідиною. До власних зв'язок таза належать крижово-горбова та крижово-остиста. Вони замикають сідничі вирізки, внаслідок чого утворюються малий та великий сідничні отвори. Через ці отвори проходять м'язи, судини та нерви.

Таз у цілому

Таз(pelvis) утворений тазовими і крижовою кістками, куприком та їх зчленуваннями

Розрізняють великий і малий таз. Межею між ними є так звана погранична лінія, яка проходить від мису по дугоподібних лініях клубових кісток, потім по верхніх гілках лобкових кісток і верхньому краю лобкового симфізу.

Великий таз утворений розгорнутими крилами тазових кісток і слугує опорою для внутрішніх органів черевної порожнини

Малий таз утворений тазовими поверхнями крижової кістки і куприка, сідничними та лобковими кістками. У ньому розрізняють верхню і нижню апертури (вхід і вихід) та порожнину. Малий таз містить сечовий міхур, пряму кишку і внутрішні статеві органи (матку, маткові труби і яєчники у жінок, передміхурову залозу, сім'яні міхурці і сім'явиносні протоки у чоловіків).

Жіночий таз ширший і коротший, ніж чоловічий. У ньому крила клубових кісток розгорнуті ширше. Крім того, підлобковий кут тупий (у чоловіків гострий), крижова кістка коротка, широка і плоска. Ці особливості зумовлені значенням жіночого таза як пологового каналу

В акушерській практиці застосовують вимірювання розмірів великого і малого таза.

Розрізняють наступні розміри жіночого таза (середні величини).

Великий таз:

1) остиста дистанція - відстань між передніми верхніми остями клубових кісток (26 см);

2) гребенева дистанція - відстань між найбільш віддаленими точками гребенів клубових кісток (29 см);

3) вертлюгова дистанція - відстань між великими вертлюгами стегнових кісток (30 см).

4) зовнішня кон'югата - відстань між лобковим симфізом і мисом (20 -21см).