Мыш­цы ла­дон­ной по­верх­но­сти

Мы­шиы воз­вы­ше­ния боль­шо­го паль­иа кис­ти:• Ко­рот­кая мыш­ца, от­во­дя­щая боль­шой па­лец кис­ти• Ко­рот­кий сги­ба­тель боль­шо­го паль­ца кис­ти• Мыш­ца, про­ти­во­пос­тав­ляю­щая боль­шой па­лец кис­ти• Мыш­ца, при­во­дя­щая боль­шой па­лец кис­ти

Мы­шиы воз­вы­ше­ния ми­зи­ниа:• Ко­рот­кая ла­дон­ная мыш­ца• Мыш­ца, от­во­дя­щая ми­зи­нец• Ко­рот­кий сги­ба­тель ми­зин­ца• Мыш­ца, про­ти­во­пос­тав­ляю­щая ми­зи­нец

Мы­шиы сред­ней груп­пы:• Чер­ве­об­раз­ные мыш­цы• Ла­дон­ные меж­ко­ст­ные мыш­цы

Мы­шиы тыль­ной по­верх­но­сти:• Дор­саль­ные меж­ко­ст­ные мыш­цы

24. М’язи нижніх кінцівок

Мыш­цы та­за.

Внут­рен­няя груп­па мы­ши та­за:

• Боль­шая по­яс­нич­ная мыш­ца, , на­чи­на­ет­ся пя­тью зуб­ца­ми от бо­ко­вой по­верх­но­сти тел XII груд­но­го, че­ты­рех I верх­них по­яс­нич­ных по­звон­ков и со­от­вет­ст­вую­щих меж­по­зво­ноч­ных хря­щей. Бо­лее глу­бо­кие мы­шеч­ные пуч­ки бе­рут на­ча­ло от по­пе­реч­ных от­ро­ст­ков всех по­яс­нич­ных по­звон­ков. Не­сколь­ко су­жи­ва­ясь, мыш­ца на­прав­ля­ет­ся кни­зу и не­мно­го кна­ру­жи и, со­еди­ня­ясь с пуч­ка­ми под­вздош­ной мыш­цы, m, iliacus, об­ра­зу­ет об­щую под­вздош­но-по­яс­нич­ную мыш­цу, .• Ма­лая по­яс­нич­ная мыш­ца,. Дей­ст­вие: на­тя­ги­ва­ет fascia iliaca. • Под­вздош­ная мыш­ца, , за­пол­ня­ет всю под­вздош­ную ям­ку. Пуч­ки, со­став­ляю­щие мыш­цу, вее­ро­об­раз­но схо­дят­ся к linea terminalis и здесь сли­ва­ют­ся с пуч­ка­ми m..• Под­вздош­но-по­яс­нич­ная мыш­ца. Дей­ст­вие, сги­ба­ет бед­ро в та­зо­бед­рен­ном сус­та­ве, вра­щая его на­ру­жу. При фик­си­ро­ван­ном бед­ре на­кло­ня­ет (сги­ба­ет) ту­ло­ви­ще впе­ред. • Внут­рен­няя за­пи­ра­тель­ная мыш­ца,. Дей­ст­вие: су­пи­ни­ру­ет бед­ро. • Гру­ше­вид­ная мыш­ца,. Дей­ст­вие: су­пи­ни­ру­ет бед­ро, а так­же уча­ст­ву­ет в его от­ве­де­нии. • Коп­чи­ко­вая мыш­ца. Дей­ст­вие, у че­ло­ве­ка эта мыш­ца ру­ди­мен­тар­ная; при со­кра­ще­нии она при­ни­ма­ет уча­стие в ук­ре­п­ле­нии сте­нок та­за.

На­руж­ная груп­па мышц та­за:

• Боль­шая яго­дич­ная мыш­ца. Дей­ст­вие, вы­прям­ля­ет со­гну­тое впе­ред ту­ло­ви­ще, раз­ги­ба­ет бед­ро, а так­же на­тя­ги­ва­ет ши­ро­кую фас­цию бед­ра. • Сред­няя яго­дич­ная мыш­ца. Дей­ст­вие: от­во­дит бед­ро, при­чем пе­ред­ние пуч­ки вра­ща­ют бед­ро внутрь, а зад­ние — кна­ру­жи; при­ни­ма­ет уча­стие в вы­прям­ле­нии со­гну­то­го впе­ред ту­ло­ви­ща. • Ма­лая яго­дич­ная мыш­ца. Дей­ст­вие, сход­но с дей­ст­ви­ем сред­ней яго­дич­ной мыш­цы: от­во­дит но­гу и при­ни­ма­ет уча­стие в вы­прям­ле­нии со­гну­то­го ту­ло­ви­ща. • Квад­рат­ная мыш­ца бед­ра. Дей­ст­вие, вра­ща­ет бед­ро кна­ру­жи. • Верх­няя близ­не­цо­вая мыш­ца. Дей­ст­вие, вра­ща­ет бед­ро кна­ру­жи. • Ниж­няя близ­не­цо­вая мыш­ца. Дей­ст­вие, вра­ща­ет бед­ро кна­ру­жи• На­руж­ная за­пи­ра­тель­ная мыш­ца,. Дей­ст­вие: вра­ща­ет бед­ро кна­ру­жи.

• На­пря­га­тель ши­ро­кой фас­ции бед­ра,. Дей­ст­вие: на­пря­га­ет ши­ро­кую фас­цию бед­ра, а так­же при­ни­ма­ет уча­стие в сги­ба­нии бед­ра.

Мыш­цы бед­ра.

Пе­ред­няя груп­па:• Порт­няж­ная мыш­ца,. Дей­ст­вие, мыш­ца сги­ба­ет бед­ро и го­лень, вра­щая бед­ро кна­ру­жи, а го­лень — внутрь, тем са­мым при­ни­ма­ет уча­стие в за­бра­сы­ва­нии но­ги за но­гу. • Че­ты­рех­гла­вая мыш­ца бед­ра. Дей­ст­вие: че­ты­рех­гла­вая мыш­ца со­кра­ще­ни­ем всех сво­их го­ло­вок раз­ги­ба­ет го­лень, за счет m. rectus femoris при­ни­ма­ет уча­стие в сги­ба­нии бед­ра. • Сус­тав­ная мыш­ца ко­ле­на. Дей­ст­вие, на­тя­ги­ва­ет кап­су­лу ко­лен­но­го сус­та­ва.

Ме­ди­аль­ная груп­па:

• Тон­кая мыш­ца, Дей­ст­вие: при­во­дит бед­ро, а так­же; при­ни­ма­ет уча­стие в сги­ба­нии го­ле­ни, по­во­ра­чи­вая но­гу кна­ру­жи. • Длин­ная при­во­дя­щая мыш­ца,. Дей­ст­вие: при­во­дит бед­ро, при­ни­мая уча­стие в его сги­ба­нии и вра­ще­нии кна­ру­жи.• Ко­рот­кая при­во­дя­щая мыш­ца,. Дей­ст­вие: при­во­дит бед­ро, уча­ст­вуя в его сги­ба­нии и вра­ще­нии кна­ру­жи • Боль­шая при­во­дя­щая мыш­ца, т. adductor magnus. Дей­ст­вие, приво­дит бед­ро, слег­ка вра­щая его кна­ру­жи. • Ма­лая при­во­дя­щая мыш­ца, т. adductor minimus. Дей­ст­вие: сги­ба­ет, при­во­дит и вра­ща­ет бед­ро кна­ру­жи. • Гре­бен­ча­тая мыш­ца,. Дей­ст­вие, сги­ба­ет и при­во­дит бед­ро, слег­ка вра­щая его кна­ру­жи.

Зад­няя груп­па:

• По­лу­су­хо­жиль­ная мыш­ца. Дей­ст­вие: раз­ги­ба­ет 1 бед­ро; сги­ба­ет го­лень, слег­ка вра­щая ее внутрь; при­ни­ма­ет уча­стие в вы­прям­ле­нии ту­ло­ви­ща. • По­лу­пе­ре­пон­ча­тая мыш­ца. Дей­ст­вие: раз­ги­ба­ет бед­ро; сги­ба­ет го­лень, вра­щая её внутрь. • Дву­гла­вая мыш­ца бед­ра,. Дей­ст­вие, раз­ги­ба­ет бед­ро; сгибйет го­лень, вра­щая ее кна­ру­жи.

Мыш­цы го­ле­ни.

Ла­те­раль­ная груп­па:

• Длин­ная ма­ло­бер­цо­вая мыш­цаДей­ст­вие: сги­ба­ет сто­пу, опус­кая ее ме­ди­аль­ный край. • Ко­рот­кая Ма­ло­бер­цо­вая мыш­ца. Дей­ст­вие, сги­ба­ет сто­пу, от­во­дит и под­ни­ма­ет ее ла­те­раль­ный край.

Пе­ред­няя груп­па:

• Пе­ред­няя боль­ше­бер­цо­вая мыш­ца,. Дей­ст­вие: раз­ги­ба­ет сто­пу, под­ни­мая ее ме­ди­аль­ный край. • Длин­ный раз­ги­ба­тель паль­цев. Дей­ст­вие: раз­ги­ба­ет че­ты­ре паль­ца сто­пы (II—V), раз­ги­ба­ет сто­пу и вме­сте с треть­ей ма­ло­бер­цо­вой мыш­цей под­ни­ма­ет (про­ни­ру-ет) на­руж­ный край сто­пы. • Длин­ный раз­ги­ба­тель боль­шо­го паль­ца. Дей­ст­вие: раз­ги­ба­ет боль­шой па­лец сто­пы; при­ни­ма­ет уча­стие в раз­ги­ба­нии сто­пы, под­ни­мая (су­пи­ни­руя) ее ме­ди­аль­ный край.

Зад­няя груп­па. По­верх­но­ст­ный слой.

Трех­гла­вая мыш­ца го­ле­ни, т. triceps surae, со­сто­ит из ик­ро­нож­ной мыш­цы, m. gastrocnemius, и кам­ба­ло­вид­ной мыш­цы. Дей­ст­вие: трех­гла­вая мыш­ца го­ле­ни сги­ба­ет го­лень в ко­лен­ном сус­та­ве, про­из­во­дит сги­ба­ние сто­пы, под­ни­ма­ет пят­ку и при фик­си­ро­ван­ной сто­пе тя­нет го­лень и бед­ро кза­ди. • По­дош­вен­ная мыш­ца, т. plantaris. Дей­ст­вие: на­тя­ги­ва­ет кап­су­лу ко­лен­но­го сус­та­ва.

Зад­няя груп­па. Глу­бо­кий слой:

• Под­ко­лен­ная мыш­ца, т. popliteus. Дей­ст­вие, сги­ба­ет го­лень, вра­щая ее внутрь; при этом от­тя­ги­ва­ет кап­су­лу ко­лен­но­го сус­та­ва.

• Длин­ный сги­ба­тель паль­цев, т. flexor digitorum longus. Дей­ст­вие: сги­ба­ет дис­таль­ные фа­лан­ги II—V паль­цев сто­пы; при­ни­ма­ет уча­стие в сги­ба­нии сто­пы, под­ни­мая ее ме­ди­аль­ный край (супи­ни­руя). Ин­нер­ва­ция: п. tibialis (L5; SI—S2). Кро­во­снаб­же­ние, а. tibialis posterior.

• Длин­ный сги­ба­тель боль­шо­го паль­ца сто­пы, т. flexor hallucis longus. Дей­ст­вие: сги­ба­ет боль­шой па­лец сто­пы, а так­же уча­ст­ву­ет в сги­ба­нии II—V паль­цев сто­пы за счет фиб­роз­ных пуч­ков, до­бав­лен­ных к су­хо­жи­ли­ям длин­но­го сги­ба­те­ля паль­цев; сги­ба­ет и вра­ща­ет сто­пу на­ру­жу.

• Зад­няя боль­ше­бер­цо­вая мыш­ца, т. tibialis posterior. Дей­ст­вие, сги­ба­ет сто­пу, вра­щая ее на­ру­жу (су­пи­ни­руя).

Мыш­цы сто­пы.

Мыш­цы тыль­ной по­верх­но­сти сто­пы.

• Ко­рот­кий раз­ги­ба­тель паль­цев сто­пы, т. extensor digitorum brevis. Дей­ст­вие, раз­ги­ба­ет II—IV паль­цы сто­пы, от­тя­ги­ва­ет их в ла­те­раль­ную сто­ро­ну.

• Ко­рот­кий раз­ги­ба­тель боль­шо­го паль­ца сто­пы, т. extensor hallicis brevis. Дей­ст­вие, раз­ги­ба­ет боль­шой па­лец сто­пы.

Мы­шиы воз­вы­ше­ния боль­шо­го паль­иа сто­пы:

• Мыш­ца, от­во­дя­щая боль­шой па­лец сто­пы,. Дей­ст­вие: сги­ба­ет и от­во­дит боль­шой па­лец сто­пы, ук­ре­п­ля­ет ме­ди­аль­ную часть сво­да сто­пы.

• Ко­рот­кий сги­ба­тель боль­шо­го паль­ца сто­пы, т. flexor hallucis brevis. Дей­ст­вие: сги­ба­ет боль­шой па­лец сто­пы.

• Мыш­ца, при­во­дя­щая боль­шой па­лец сто­пы, т. adductor hallucis. Дей­ст­вие, при­во­дит боль­шой па­лец сто­пы и сги­ба­ет его.

Мы­шиы воз­вы­ше­ния ми­зи­ниа:

• Мыш­ца, от­во­дя­щая ми­зи­нец, т. abductor digiti minimi. Дей­ст­вие: от­во­дит и сги­ба­ет про­кси­маль­ную фа­лан­гу ми­зин­ца сто­пы.

• Ко­рот­кий сги­ба­тель ми­зин­ца сто­пы, т. flexor digiti minimi brevis. Дей­ст­вие, сги­ба­ет про­кси­маль­ную фа­лан­гу ми­зин­ца сто­пы.

• Мыш­ца, про­ти­во­пос­тав­ляю­щая ми­зи­нец. Дей­ст­вие, при­во­дит и про­ти­во­пос­тав­ля­ет V плюс­не­вую кость; вме­сте с пре­ды­ду­щей мыш­цей уча­ст­ву­ет в ук­ре­п­ле­нии ла­те­раль­но­го уча­ст­ка сво­да сто­пы.

Мы­шиы сре­дин­но­го воз­вы­ше­ния:

• Ко­рот­кий сги­ба­тель паль­цев, т. flexor digitorum brevis. Дей­ст­вие: сги­ба­ет сред­ние фа­лан­ги II—V паль­цев сто­пы.

• Квад­рат­ная мыш­ца по­дош­вы, т. quadratus plantae, или до­ба­воч­ный сги­ба­тель, т. flexor accessorius. Дей­ст­вие: уча­ст­ву­ет вме­сте с m. flexor digitorum longus в сги­ба­нии дис­таль­ных фа­ланг, при­да­вая ее тя­ге пря­мое на­прав­ле­ние.

• Чер­ве­об­раз­ные мыш­цы, mm. lumbricates. Дей­ст­вие, сги­ба­ют про­кси­маль­ные фа­лан­ги II—V паль­цев сто­пы, од­но­вре­мен­но раз­ги­бая сред­ние и дис­таль­ные фа­лан­ги тех же паль­цев.

• По­дош­вен­ные меж­ко­ст­ные мыш­цы, тт. interossei plantares. Дей­ст­вие: сги­ба­ют про­кси­маль­ные фа­лан­ги и раз­ги­ба­ют сред­ние и дис­таль­ные фа­лан­ги III—V паль­цев сто­пы, а так­же при­во­дяn ука­зан­ные паль­цы ко II паль­цу.

• Тыль­ные меж­ко­ст­ные мыш­цы, no формe на­по­ми­на­ют по­дош­вен­ные. Мыш­цы, чис­лом 4, за­пол­ня­ют тыль­ной сто­ро­ны все меж­ко­ст­ные про­ме­жут­ки. Дей­ст­вие: пер­вая меж­ко­ст­ная мыш­ца тя­нет II па­лец сто­пы в ме­ди­аль­ном на­прав­ле­нии; вто­рая, тре­тья и чет­вер­тая - сме­ща­ют II—IV паль­цы в ла­те­раль­ном на­прав­ле­нии; все че­ты­ре мыш­цы сги­ба­ют про­кси­маль­ные фа­лан­ги и разги­ба­ют сред­ние и дис­таль­ные фа­лан­ги ука­зан­ных паль­цев.

25. Загальний план будови серцево-судинної системи

Серцево-судинна система у людини здійснює постійний ритмічний рух рідкого середовища — крові (haema sanguis) в організмі. її можна умовно поділити на дві частини: центральну — серце (cor) і периферичну — судини (vasa). Серед судин розрізняють артерії (arteriae), що несуть кров від серця до органів і тканин, вени (venae), через які кров тече від органів і тканин до серця, та проміжну ланку між артеріями і венами — капілярні судини (vasa capillaria).

Найбільшою артеріальною судиною, куди кров надходить безпосередньо із серця під великим тиском, є аорта (aorta). Від аорти до органів і тканин відходить велика кількість артерій, які послідовно діляться на дрібніші судинні стовбури. Існує три основних типи поділу артерій: дихотомічний (найдавніший тип), коли судинний стовбур ділиться на два наступних; магістральний — від основної судини звичайно під гострим кутом, відкритим до периферії, відходять бічні гілки, і розсипний, коли судина (звичайно невеликого калібру) розпадається на кілька або велику кількість дрібних артерій.

Артерії у живої людини мають вигляд стовбурів правильної циліндричної форми. Калібр артерій у міру розгалуження їх стає все меншим і меншим. Через це артеріальні стовбури прийнято поділяти на великі (діаметром 8 мм і більше), середні (2 — 8 мм) і дрібні (2 мм і менше). Кожна артеріальна судина до відходження бічних гілок зберігає калібр, прямолінійний напрямок. Тільки дрібні артерії, які проходять у тканинах і легко розтягуються, можуть набувати зігнутої або звивистої форми.

Стінка артерій - складається з трьох оболонок: внутрішньої, середньої та зовнішньої. Внутрішня оболонка (tun. intima) вкрита зсередини одношаровим ендотелієм, під яким у сполучнотканинному прошарку розташована внутрішня еластична перетинка. Середня оболонка (tun. media) — найпотужніша і складається переважно з колових і меншою мірою поздовжніх шарів міоцитів, між якими залягають еластичні волокна. Третя, зовнішня, оболонка (tun. externa) складається із спо-лучнотканинних (колагенових) елементів з невеликою кількістю м'язових (переважно поздовжніх) і еластичних волокон. У стінці артерій проходять численні судини (vasa vasorum) і нерви (пп. vasorum) судин.

Залежно від вмісту в стінці судини еластичних і м'язових волокон розрізняють два типи артерій. Артерії еластичного типу приймають під час серцевої систоли кров, розширюються і знову скорочуються без значної участі м'язових елементів. В артеріях м'язового типу, переважно дрібного та середнього калібру, навпаки, скорочення створює нову пульсову хвилю крові, здатну проштовхнути її через густе капілярне русло. Ці артерії клініцисти називають «периферичним серцем».

Усі артерії через свої гілки досить широко з'єднуються між собою. Такі сполучення між сусідніми судинними стовбурами називають сполучними судинами (vasa anastomotica). Кровоносні судини, які з'єднують два або кілька віддалених один від одного судинних стовбурів, називають побічними, або колатеральними (vasa collateralia). Ці види судинного зв'язку мають важливе значення, у випадках компенсованого кровопостачання з інших судин. Поряд з цим в організмі є артерії, які не мають таких зв'язків.

Дрібна артерія переходить в артеріолу (arteriola), середня оболонка якої, на відміну від артерій, містить тільки один-два шари міоцитів. Артеріола розпадається на передкапілярні аріперіоли, що переходять у капілярні сутани, які становлять величезне за обсягом судинне русло. Стінка цих малих (до 10 мкм діаметром) судин дуже тонка, складаються з одного шару ендотелію, що лежиті на базальній мембрані. Через неї відбувається обмін речовин і газів між кров'ю і тканинною рідиною.

Кров з капілярів через післякапілярні вену ли надходить у вену ли (venula)t які вливаються у вени, калібр яких у міру наближення до серця збільшується.

Стінка вен, як і стінка артерій, складається з трьох оболонок: внутрішньої, середньої та зовнішньої. Проте вона тонка, м'язових і еластичних елементів у ній мало. Стінка вен також має значну кількість судинних судин. Крім того, у стінці великих вен є лімфатичні капіляри. Зовні вена — це синювата тонкостінна млява судина, яка, на відміну від артерії, не завжди має форму циліндра і легко здавлюється. Правильнішу форму мають шкірні вени (venae cutaneae) і вени, що супроводжують артерії {venae comitantes). Артеріальні й венозні стовбури в багатьох місцях утворюють сітки (rete агteriosum et rete venosum), де судини порізному переплітаються і анастомозують один з одним.

У деяких органах між дрібними артеріями і венами виникають сполучення — артеріовенозні анастомози (anastomoses arteriovenosae). У цих випадках артеріальна кров потрапляє у венозну систему, минувши капілярне русло, що є пристосувальним чинником регуляції кровопостачання.

Місткість венозного русла більша, ніж артеріального.

Схема кровообігу

Шлях кровообігу в організмі всіх ссавців, зокрема в людини, ділиться на два кола: велике, яке постачає поживні речовини та кисень усім органам і тканинам тіла; мале, через яке збагачується кров киснем у легенях, серцеве забезпечує живлення серця, яке є частиною великого кола. Крім того, існує регіонарний кровообіг — мікроциркуляція крові в окремих органах і тканинах.

Велике коло кровообігу (мал. 187). З лівого шлуночка серця через аорту та численні її гілки кров надходить у мікроциркуляторне русло, де з крові через тонку стінку капілярів переходять до тканин поживні речовини і кисень. З мікроциркуляторного русла кров тече через вени у верхню і нижню порожнисті вени, які впадають у праве передсердя.

Мале (легеневе) коло кровообігу (див. мал. 187). З правого шлуночка через легеневий стовбур і його розгалуження кров вливається в мікроциркуляторне русло легень. Через стінки легеневих капілярних судин і альвеол видаляється вуглекислота із крові, а кров насичується киснем. З русла легеневих капілярних судин кров збирається в легеневі вени, які впадають у ліве передсердя.

Серцеве коло кровообігу починається лівою і правою вінцевими артеріями, які відходять від висхідної частини аорти й несуть артеріальну кров до всіх відділів серця. Венозна кров через вени серця збирається у вінцеву пазуху, яка відкривається у праве передсердя. Частина дрібних вен сполучається самостійно з порожниною правого передсердя та іншими камерами серця.

Мікроциркуляторне русло. Основними шляхами тканинної мікроциркуляції крові, яка забезпечує нормальну життєдіяльність органів, є артеріоли, передкапілярні артеріоли, капіляри, післякапілярні вену ли, венули та артеріоловенулярні анастомози. Регулювання регіонарного кровообігу на мікроскопічному рівні здійснюється скороченням м'язових елементів артеріол і функцією особливих передкапілярних замикачів. Ці пристосувальні механізми системи мікроциркуляції, будучи міцно пов'язаними з нейрогуморальними впливами, забезпечують нормальний кровообіг у тканинах, сприяють у разі потреби розкриванню резервних капілярів і стабілізують артеріальний тиск. Завдяки наявності в деяких органах артеріо-венозних і артеріоло-венулярних анастомозів іноді можлива позакапілярна течія крові, що звичайно має пристосувальний характер.

Важливою структурною одиницею мікроциркуляторного русла є капілярна судина. Вона виконує або трофічну функцію (найчастіше), або має спеціалізоване призначення (клубочок кровоносних капілярів ниркового тільця, капіляри альвеол, синусоїди кісткового мозку тощо), забезпечуючи в більшості випадків життєво важливі специфічні функції того чи іншого органа: нирок, легень, печінки, червоного кісткового мозку.

26. Серце: топографія, зовнішня будова, перикард

У людини, як і в інших ссавців, серце (cor) (мал. 189, а, б) є чотирикамерним м'язовим органом, функція якого полягає в ритмічному всмоктуванні крові (під час розслаблення стінок серцевих камер — діастоли) та нагнітанні її в кровоносну мережу під час систоли — скорочення камер серця. Серце кожної людини завбільшки з її кулак і формою нагадує конус.

Верхівка серця (apex cordis) спрямована донизу, ліворуч і вперед, а основа (basis cordis) — догори, праворуч і назад. Таким чином, довга вісь серця йде від його верхівки знизу догори, зліва направо і спереду назад (приблизно 12—13 см завдовжки). Найбільший поперечний розмір серця 9 — 10 см, а передньозадній — 6 — 7 см. Маса чоловічого серця в середньому становить 300, а жіночого — 200 г .

Розрізняють чотири поверхні серця (груднинно-реброву, діафрагмову, дві легеневі) і правий край. Груднинно-реброва (передня) поверхня (facies sternocostal) випукла, торкається грудної стінки лише ділянкою верхівки. Діафрагмова (нижня) поверхня (fades diaphragmatica) повністю прилягає до діафрагми, розташованої на щільній печінці, внаслідок чого ця поверхня серця сплощена. Легеневі поверхні (fades pulmonalis dextra et sinistra) звернені до легень. Правий край (margo dexter) належить до стінки правого шлуночка.

На поверхні серця розташовані: вінцева борозна (sul. coronarius), на межі між передсердями та шлуночками, передня (sul. interventricular anterior) і задня (sul. interventricularis posterior) міжшлуночкові борозни. Дві останні борозни, які йдуть поздовжньо на межі між шлуночками, на верхівці серця переходять одна в одну, а згори (спереду і ззаду) сполучаються з вінцевою борозною серця (див. мал. 190).

Топографічна анатомія.

Серце, вміщене в осердя (див. мал. 188), розташоване в передньому середостінні безпосередньо на діафрагмі так, що 3/5 його лежить ліворуч, а 2/5 праворуч від передньої серединної лінії. Довга вісь серця, що проходить спереду назад, знизу вгору і зліва направо, утворює з горизонтальною лінією, проведеною через верхівку серця, кут (відкритий вправо) близько 40°.

З боків серце межує з середостінною поверхнею обох легень, на кожній з яких є серцеве втиснення. Легені й серце розділені стінкою осердя й середостінною плеврою, які пухко зв'язані між собою. Великі кровоносні судини на основі серця розташовані в такому порядку: спереду ліворуч — легеневий стовбур, позаду нього — висхідна частина аорти, а ще далі назад і праворуч — верхня порожниста вена, а знизу — нижня порожниста вена. Знизу серце прилягає до тієї частини осердя, яка зрослася з діафрагмою, торкаючись її більше лівим шлуночком, ніж правим.

Ліве передсердя, частково лівий шлуночок і праве передсердя, прилягають до органів заднього середостіння, зокрема до стравоходу з блукаючими нервами. Крім того, безпосередньо за задньою стінкою лівого передсердя проходять легеневі вени. Більші частини правого передсердя з правим вушком, поверхні правого шлуночка та невелика ділянка лівого шлуночка з верхівкою повернуті до груднини та ребрових хрящів. Безпосередньо до передньої стінки грудної порожнини доторкується лише верхівка серця під час систоли шлуночків.

Проекція серця на передню стінку грудної клітки така. Верхня межа серця проходить горизонтально, уздовж верхнього краю хрящів третіх ребер біля місця прикріплення їх до груднини. Ліва межа у вигляді дещо відтягнутої ліворуч дуги з'єднує верхівкову точку (V міжребер'я на 1 см присередньо від середньо-ключичної лінії) з точкою, розташованою на верхньому краї хряща III лівого ребра біля його з'єднання з грудниною. Права межа проходить на 2 — 3 см праворуч від правого краю груднини до хряща V ребра. Нижня межа пролягає у вигляді випуклої донизу дуги, яка з'єднує верхівкову точку з точкою, на хрящі V правого ребра.

Отвір легеневого стовбура проектується позаду хряща III лівого ребра біля груднини (аускультація — в лівому II міжребер'ї біля груднини); отвір аорти — на рівні хряща III лівого ребра позаду груднини (аускультація — в II міжребер'ї праворуч від груднини). Обидва передсердно-шлуночкові отвори проектуються на груднину по лінії, що з'єднує прикріплення хрящів III лівого й V правого ребер до груднини (аускультація лівого передсердно-шлуночкового клапана — на верхівковій точці, правого — на рівні хряща V правого ребра).

Топографічні співвідношення змінюються зі зміною положення тіла людини, що треба враховувати під час обстеження.

Перикард (лат. pericardium) — зовнішня сполучнотканинна оболонка серця, в нормі відокремлена від епікарда щілиною, заповненою серозною рідиною[1] — порожниною перикарда. віввіваваіваваі

Перикард або серцева сумка являє собою тонкий, але щільний мішок, в якому знаходиться серце. Перикард відгороджує серце від інших органів грудної клітини, сприяє кращому наповненню передсердь серця кров'ю, не дозволяє серцю зміщуватися і перерозтягуються при виконанні фізичного навантаження. Перикард складається з двох так званих листків, між якими є порожнина. Внутрішній листок перикарда здатний виробляти рідину, своєрідне «мастило», що полегшує тертя його листків. У нормі в порожнині перикарда міститься близько 25 мл рідини.

27. Камери, клапани, будова стінки серця. Артерії та вени серця

У серці є праве та ліве передсердя, які займають меншу частину серця біля його основи, і правий та лівий шлуночки, що становлять більшу його частину.

Передсердя розділені міжпередсердною перегородкою, а шлуночки — міжшлуночковою.

Праве передсердясвоєю формою нагадує неправильний паралелепіпед, що має шість стінок. Верхня стінка — це місце впадіння, або пазуха, порожнистих вен

Таким чином, у праве передсердя несуть венозну кров верхня та нижня порожнисті вени і вінцева пазуха. Крім того, в праве передсердя впадає частина найменших вен серця (деякі з них впадають у інші камери серця через for. venarum minimarum). Нижня стінка правого передсердя зайнята широким правим передсердно-шлуночковим отвором (ostium atrioventriculare dextrum), що веде до правого шлуночка.

Правий шлуночок (ventriculus dexter) (див. мал. 190) дуже нагадує неправильну піраміду, основа якої спрямована догори, а верхівка — донизу. Стінки правого шлуночка порівняно тонкі (5 — 8 мм). Передня (груднинно-реброва) та задня (діафрагмова) поверхні розділені правим краєм.

Правий шлуночок має два отвори: правий передсердно-шлуночковий (ostium atrioventricular dextrum), розташований зверху, справа й позаду, і отвір легеневого стовбура (ostium trunci pulmonalis).

Правий передсердно-шлуночковий отвір має однойменний, або тристулковий, клапан (valva atriovcntricularis dextra, s. valva tricuspidalis), який складається з трьох стулок: передньої (cuspis anterior), задньої (cuspis posterior) і перегородкової (cuspis septalis) (див. мал. 190). До вільного краю кожної стулки фіксуються тонкі сухожилкові струни (chordae tendineac), які відходять від сосочкових м'язів. Ці струни під час систоли шлуночка тримають клапан щільно закритим.

Отвір легеневого стовбура також має однойменний клапан (valva trunci pulmonalis), який складається з трьох півмісяцевих (як накладні кишені) заслінок: передньої (valvula semilunaris anterior), правої (valvula semilunaris dextra) та лівої (valvula semilunaris sinistra) (мал. 192). На середині вільного краю кожної півмісяцевої заслінки є вузлик завбільшки з макову зернину. Ці вузлики (noduli valvularum semilunarium) під час діастоли шлуночка сприяють щільнішому змиканню заслінок.

Ліве передсердя (atrium sinistrum) (див. мал. 191) зовні мало відрізняється від правого. Зсередини стінки лівого передсердя, на відміну від стінок правого, гладкі, за винятком невеликої ділянки поблизу лівого вушка (auricula sinistra). У дорзальному відділі верхньої стінки лівого передсердя відкриваються попарно (на деякій відстані один від одного) отвори правих і лівих легеневих вен (ostia venarum pulmonalium). На нижній стінці лівого передсердя міститься лівий передсердно-шлуночковий отвір (ostium atrioventriculare sinistrum), що веде в лівий шлуночок.

Лівий шлуночок (ventriculus sinister) (див. мал. 191) нагадує піраміду, обернену основою догори. Передня й ліва (що відповідає легеневій поверхні) стінки лівого шлуночка є найпотужнішими стінками серця (товщина досягає 2 см). Права стінка лівого шлуночка утворена міжшлуночковою перегородкою (septum interventricular), верхня третина якої перетинчаста, а нижні 2/3 — м'язова тканина.

У порожнині лівого шлуночка є численні м'ясисті перекладки і, як правило, два (передній і задній) великих сосочкових м'язи (mm. papillarcs anterior et posterior). На основі, тобто на верхній стінці лівого шлуночка, є два великих отвори: лівий передсердно-шлуночковий і праворуч від нього — отвір аорти (див. мал. 191).

Стінка серця складається з трьох оболонок: зовнішньої — епікарда, середньої — міокарда та внутрішньої — ендокарда. Вона має різну товщину, залежно від розвитку м'язової оболонки.

Епікард (epicardium) є вісцеральним листком серозного осердя, що тонкою пластинкою вкриває серцевий м'яз ззовні, щільно з ним зростається (за винятком серцевих борозен, де під епікардом часто відкладається жирова тканина).

Міокард (myocardium) складається з особливої серцевої посмугованої м'язової тканини. Це найпотужніша оболонка серцевої стінки. Найбільшу товщину має міокард лівого шлуночка (близько 20 мм), тонший міокард правого шлуночка (5 — 8 мм), а ще тонший — передсердь (2 — З мм), що залежить від функціонального навантаження.

Міокард передсердь відділяється від міокарда шлуночків волокнистим скелетом серця. Він складається з волокнистих кілець Міокард передсердь складається з двох шарів: зовнішнього колового, спільного для обох передсердь, причому м'язові пучки в ньому йдуть переважно поперечно (спереду вони міцніші, ніж позаду), і внутрішнього, окремого для кожного передсердя. М'язові пучки цього шару, прикріплюючись до волокнистого скелета серця, тягнуться переважно поздовжньо у вигляді петель і лише частково циркулярно (головним чином навколо отворів порожнистих вен).

Міокард шлуночків складається з трьох шарів м'язових пучків: зовнішнього та внутрішнього косопоздовжніх (спільних для обох шлуночків) і середнього колового, окремого для кожного шлуночка.

Ендокард (endocardium) вистеляє камери серця, гребенясті та сосочкові м'язи, м'ясисті перекладки, сухожилкові струни й через утворення дуплікатур формує клапани серця (півмісяцеві, стулкові) (див. мал. 190, 191).

Кровопостачання. На відміну від інших органів, серце має свою власну кровоносну систему (див. мал. 189), майже не пов'язану із загальним кровоносним руслом. Серце має праву та ліву вінцеві артерії, які починаються від цибулини аорти відразу після виходу її з лівого шлуночка, нижче від вільного краю правої та лівої півмісяцевих аортальних заслінок (див. мал. 193).

Права вінцева артерія (a. coronaria dcxtra) йде праворуч між легеневим стовбуром і правим вушком, потім через вінцеву борозну прямує назад, де переходить у задню міжшлуночкову гілку (r. interventriculars posterior). Гілки цієї артерії постачають кров'ю праве передсердя, міжпередсердну перегородку, частину передньої та всю задню стінки правого й невелику частину лівого шлуночків, задню ділянку міжшлуночкової перегородки, всі сосочкові м'язи правого і задній сосочковий м'яз лівого шлуночків серця, вузли стимульного комплексу серця (разом з гілками лівої вінцевої артерії).

Ліва вінцева артерія (a. coronaria sinistra) (див. мал. 189, а) потужніша, ніж права, йде ліворуч через вінцеву борозну між легеневим стовбуром і лівим вушком, де ділиться на дві основні гілки: тоншу передню міжшлуночкову гілку (r. interventriculars anterior), яка проходить через однойменну борозну серця, і порівняно велику огинаючу (r. circumflexus), яка через вінцеву борозну огинає серце зліва ззаду і зливається з правою вінцевою артерією. Гілки лівої вінцевої артерії постачають кров'ю ліве передсердя, всю передню й більшу частину задньої стінки лівого, невелику ділянку передньої стінки правого шлуночка, передні дві третини міжшлуночкової перегородки і передній сосочковий м'яз лівого шлуночка серця (див. мал. 191).

Основним венозним колектором, що збирає кров майже з усього серця, є вінцева пазуха (sinus coronarius). У вінцеву пазуху впадають: велика вена серця (v. cordis magna), яка, почавшись на верхівці, йде через передню міжшлуночкову борозну, а потім через ліву частину вінцевої; середня вена серця (v. cordis media) проходить через задню міжшлуночкову борозну; мала вена серця (v. cordis parva) прямує діафрагмовою поверхнею в правій ділянці вінцевої борозни і вливається до вінцевої пазухи; задня вена лівого шлуночка (v. ventriculi sinistri posterior); коса вена лівого передсердя (v. obliqua atrii sinistri), яка спускається донизу праворуч через задню стінку лівого передсердя.

Крім вен, пов'язаних з вінцевою пазухою, у стінці серця є вени серця, що впад. у праве передсердя і чимало найменших вен серця, які відкрив. в усі камери серця.

28. Аорта, її відділи, гілки дуги аорти. Кровопостачання органів голови та шиї

Аорта

· восходящая

· дуга

· нисходящая

v грудная

v брюшная

Дуга аорты

· Левая подключичная артерия

v подмышечная А (плечевой сустав)

v плечевая А(мышцы плеча, локт сустав)

v локтевая и лучевая А (мышцы предплечья, локт и лучезапястный сустав)

v А-и кисти

· левая общая сонная А

Ø наружная сонная А (кровоснабжает кожу, слизистую)

v лицевая

v височная

v затылочная

v язычная

Ø внутренняя сонная

v мозговые А

v глазничная

v к внутр уху

· плече-головной ствол

v правая подключичная

v правая общая сонная

Подключичная артерия имеет три отдела:

первый — от места ее начала до входа в межлестничный промежуток

второй — в межлестничном промежутке

третий — от межлестничного промежутка до входа в подмышечную полость

В первом отделе от артерии отходят:

позвоночная артерия

внутренняя грудная артерия

щитошейный ствол

Второй отдел

Основная артерия (a. basilaris) у переднего края моста делится на две конечные ветви — правую и левую задние мозговые артерии, которые разветвляются на нижней поверхности височной и затылочной долей полушарий большого мозга. Эти артерии с помощью правой и левой задних соединительных артерий соединяются с правой и левой сонными артериями, образуя артериальное у большого мозга или круг Виллизия.

Третий отдел

В третьем отделе подключичной артерии у бокового края передней лестничной мышцы от подключичной артерии отходит поперечная артерия шеи. Она пронизывает плечевое сплетение, делясь на поверхностную, которая кровопоснабжает мышцы спины, и глубокую ветвь, или тыльную артерию лопатки, которая по медиальному краю лопатки опускается до мышц спины.

На руке подключичная артерия продолжается в подмышечную артерию

___________________________________________________

29. Аорта, її відділи. Гілки грудної та черевної частини аорти, ділянки їх кровопостачання

Грудная аорта

1. Пристеночные ветви А

v межрёберные

v верхние диафрагмальные

2. Внутриностные ветви

v пищевые А

v перикардиальные А (к околосердечной сумке)

v бронхиальны А

v средостенные (между 2-мя лёгкими)

Брюшная аорта

1. пристеночные

v поясничные

v нижние диафрагмальные

2. Внутриносные

v парные (почечные, надпочечниковые, яичковые/яичниковые)

v непарные

a) чревный ствол (желудок, печень, селезёнка)

b) верхняя брыжеичная (подж железа, тонкий кишечник, слепая кишка, восход, поперечная, оюодочная кишка)

c) нижняя брыжеичная (ко всем ост отделам толстой кишки – нисходящей. сигмовидной, прямой)

Брюшная аорта делится на:

v парвая общая подвздошная

v левая общая подвздошная

Общая подвздошная

1) внутреннея подвздошная

v пристеночный ветви (боковые кресцовые А)

v внутреносные ветви (ко всем органам малого таза – мочевой пузырь, матка, семенные пузырьки, прямая кишка)

2) наружная подвздошная

v бедренная А (мышцы бедра, тазобедренный и коленный сустав)

v подколення А (крленный сустав)

v передняя большеберцовая --- тыльная А стопы

v задняя большеберцовая --- малоберцовая ---подошвенные (2)