Дисимуляція — це навмисне приховання обстежу­ваним наявності хвороби або окремих її симптомів з

метою введення в оману щодо свого справжнього фізично­го, фізіологічного або психічного стану.

Випадки дисимуляції можливі при вступі до вищих і середніх навчальних закладів, під час медичних оглядів осіб, які тривалий час працюють за відповідними профе­сіями (пілоти, водії, моряки та ін.), що передбачають певні

—————————————— 478 ——————————————

д ' д Експертиза потерпілих та звинувачуваних__ "^Р*

вимоги до стану здоров'я. У ряді випадків дисимуляція спостерігається в осіб, які в стані алкогольного сп'яніння скоїли автомобільну аварію з метою приховання факту вживання алкогольних напоїв, а також в осіб, які скоїли тяжкі злочини (зґвалтування, вбивство) і при цьому отри­мали пошкодження внаслідок опору жертви. Особи, які притягуються до кримінальної відповідальності за зара­ження венеричними хворобами, вдаються до дисимуляції для приховання наявності такої хвороби зараз, у минулому та факту її лікування.

При встановленні дисимуляції важливу роль відіграють результати клінічних і лабораторних досліджень, за допо­могою яких встановлюється наявність об'єктивних симп­томів хвороби чи пошкодження або ж факт відхилення від звичайного фізіологічного стану організму, які приховує обстежувана особа.

Судово-медична експертиза при дисимуляції прово­диться в тих випадках, коли вона здійснюється зі злочин­ною метою і коли щодо особи, яка підозрюється в дисиму­ляції, порушується кримінальна справа.

Агравація — це перебільшення, посилення проявів наявної хвороби або пошкодження. На відміну від симу­ляції, коли хвороби немає, при агравації хвороба, або будь-який патологічний стан (зниження зору, слуху, кульгавість та ін.) є, проте легкого ступеня. При цьому хворий пере­більшує наявні симптоми чи применшує результати ліку­вання. Внаслідок того, що агравант завжди є хворою люди­ною, агравація непідсудна. У випадках виявленої агравації завданням лікаря є якнайшвидше і найповніше вилікуван­ня хворого.

Штучні хвороби. Штучним шляхом можуть спричиня­тися ураження різних органів і систем. При цьому викори-

——-——-———,———— 479—————————————

д-і-д Експертиза потерпілих та звинувачуваних •^в>

стовуються методи, які не становлять значної небезпеки для здоров'я і тим більше для життя. Проте в окремих випадках штучні хвороби можуть мати затяжний перебіг і навіть становити небезпеку для життя, наприклад, внаслі­док розвитку сепсису та інших ускладнень. Найчастіше спостерігаються штучні хвороби шкіри і підшкірної жиро­вої клітковини, органів зору, слуху, а також терапевтичні і хірургічні хвороби. Вони можуть спричинятися різними хімічними речовинами, в тому числі і лікарськими препа­ратами, фізичними і біологічними засобами.

Типовою локалізацією штучних хвороб шкіри і підшкірної жирової основи є верхні і нижні кінцівки, де найчастіше виявляються дерматит, виразка, флегмона, пухлина, набряк. Штучний дерматит може спричинятися механічним розчухуванням, прикладанням примочок з розчинами кислот, лугів, бензину, листків і квіток жовте­цю їдкого, а також внаслідок опіків сонячним випроміню­ванням і різними штучними джерелами тепла.

В разі тривалого застосування примочок із кислотами, лугами, та іншими речовинами або при великій їх концен­трації виникають виразки. Пухлини спричиняються вве­денням під шкіру важкорозчинних олій рослинного, міне­рального походження (внаслідок чого виникає олєома) або розплавленого парафіну (утворюється парафінома). Вве­дення під шкіру гасу, бензину, скипидару, сторонніх тіл (волосся, марлі), а також інфікованого матеріалу призво­дить до розвитку абсцесу, флегмони, виразки. Ці пато­логічні процеси можуть перебігати з вираженою загаль­ною реакцією організму аж до розвитку септичного стану при абсцесі і флегмоні.

Олєома, олеогранульома, парафінома, як правило, суп­роводжуються тількимісцевими реактивними змінами за-

—————————————— 480 ——————————————

д-'~д Експертиза потерпілих та звинувачуванихтр*

пального характеру із можливим розвитком виразок. Спо­стерігаються ускладнення трофічного характеру, слоно­вість кінцівок. Розсмоктування відбувається повільно, іно­ді протягом кількох років, залежно від об'єму введеної олії чи парафіну.

Хімічні речовини та інфіковані матеріали вводять під шкіру за допомогою шприця, після чого на місці уколу виникає крапкова ранка, яка помітна кілька днів.

Діагностичне значення має лабораторне дослідження вмісту абсцесу, флегмони, пухлини. Токсикологічний аналіз дозволяє виявити нафтопродукти, мінеральні масла, мікрос­копічне дослідження — волосся, текстильні волокна та інші сторонні включ зння, характерні гістологічні зміни у вигляді поєднання парафіну чи будь-якого масла та грану­ляційної тканини, яка розростається. Нафтопродукти та­кож можуть бути виявлені при дослідженні в ультрафіоле­товому випромінюванні місць їх введення за характерним світінням.

Із штучних хірургічних хвороб найчастіше спостеріга­ються обмеження рухів, контрактура, анкілоз в суглобах кінцівок, а також атрофія м'язів кінцівок, якаможе виника­ти внаслідок навмисної фіксації кінцівок в певному поло­женні при виключенні функції.

Штучні хвороби органа зору спричиняються механіч­ними, хімічними, променевими і токсико-алергічними подразниками, які зумовлюють розвиток кон'юнктивіту, кератиту. Наприклад, світлові ураження виникають якщо тривалий час дивитися на сонце, електричну дугу при електрозварюванні, токсико-алергічні хвороби — внаслі­док введення в зорову щілину квіткового пилку.

Штучні хвороби органа слуху найчастіше спричиня­ються механічними чинниками — введеннямсторонніх

—————————————— 481 ——————————————

Експертиза потерпілих та звинувачуваних

тіл у зовнішній слуховий прохід і проколюванням бара­банної перетинки.

Таким чином, діагностика симуляції, агравації, дисиму­ляції, штучних хвороб грунтується на повному і вичерпно­му обстеженні осіб, які підозрюються в таких видах об­ману, і є діагностикою об'єктивного стану обстежуваних осіб.

При складанні висновків експерт повинен відповісти на такі основні запитання слідства: чи відповідають виявлені скарги і симптоми наявності будь-якої хвороби, або ж вони спричинені штучним шляхом, якщо вони штучні, то яким способом відтворюються і як давно.

Самопошкодження (калічення членів). Найчасті­ше калічення членів досягається шляхом механічного по­шкодження. Наявність пошкодження, спосіб його заподі­яння і наслідки для здоров'я встановлює судово-медична експертиза, а намір — слідство і суд.

Механічні пошкодження найчастіше наносяться на верхніх і нижніх кінцівках, особливо в ділянках кисті і ступні вогнепальною зброєю, тупими і гострими предме­тами, транспортними засобами. Характерна їх локалізація в місцях, доступних для дії власної руки. Проте можлива і нетипова локалізація — груди, живіт, плече, стегно та ін.

Вогнепальні пошкодження виникають внаслідок пост­рілу впритул, або з близької відстані, а тому можливе використання способів приховування об'єктивних слідів пострілу з цих дистанцій шляхом застосування різного характеру прокладок, які поглинають кіптяву, порошинки та інші додаткові чинники пострілу. Ці прокладки можуть бути виявлені на місці події, а їх частинки — в рановому каналі під час хірургічної обробки ран. У зв'язку з цим

д-¹ д Експертиза потерпілих та звинувачуваних "тр^

видалені із ран частинки матеріалу мають бути передані лікарем через слідчого для судово-медичної експертизи.

При дії тупих твердих предметів можливі розтрощен­ня, травматична ампутація кисті або ступні. Для цього, наприклад, може використовуватись рейковий транспорт, ковальські машини, лопасті вентиляторів, преси та інші механізми.

Із гострих предметів для калічення членів найчастіше никористовують сокиру, якою відрубують кілька пальців кисті або ступні, проте можливе відрубування і одного пальця. Якщо проводиться калічення рук, то частіше по­шкоджують пальці лівої руки, пояснюючи це нещасним пппадком, який стався під час рубання дров або виконання інших робіт. Огляд потерпілого у випадках підозри на спричинення самопошкоджень членів тіла потрібно про-нодити в максимально короткі строки після травми, бажа­но до хірургічної операції. Важливе значення має також оі ляд місця події, пошук відрубаних пальців. При дослід­женні культі і відрубаних пальців у випадках навмисного калічення виявляють ознаки неодноразової дії рублячим предметом у вигляді кількох паралельних насічок на кіст­ках або рубаних ран. Важливу роль у виявленні калічення членів ріжучим чи рублячим предметом відіграє огляд одягу і взуття. Особа, яка спричиняє Самопошкодження, робить їх окремо на тілі, одязі і взутті, причому якщо одяг складається із кількох предметів, то на кожному із них окремо. У таких випадках розміри і напрями пошкоджень на одязі можуть не відповідати один одному, а інколи і пошкодженням на тілі.

При дослідженні пошкоджень взуття у випадках спри­чинення рубаної рани ступні доцільно провестирентгенів-ське дослідження взуття, надітого на ногу. Для покалічен-

—————————————— 483 ——————————————

д-'-Т,, Експертиза потерпілих та звинувачуваних -у»

ня членів є характерною невідповідність пошкоджень на нозі і взутті.

Якщо експертиза проводиться в пізні строки, важливу роль відіграють записи в медичній документації щодо первинного вигляду рани, свідчення медичного працівни­ка, який обробляв рану і проводив подальше лікування

потерпілого.

Зіставлення об'єктивних даних щодо можливих обста­вин і механізму виникнення пошкоджень із поясненнями потерпілого, показаннями свідків, а також результатами огляду місця події дозволяє підтвердити або ж відкинути версію потерпілого про обставини спричинення травми. В деяких випадках вирішальне значення мають результати проведених слідчих та експертних експериментів із відт­воренням обставин події, фотографуванням або кінозйом­кою її основних етапів.

Визначення віку

Вік — це період часу від моменту народження органі­зму до теперішнього або будь-якого іншого моменту. Розрізняють вік хронологічний, або календарний (паспорт­ний) — проміжок від народження до моменту обчислення і біологічний (анатомо-фізіологічний), який характеризує біологічний стан організму. Біологічний вік не завжди відповідає хронологічному, може випереджати його або

відставати від нього.

Судово-медична експертиза визначення віку підозрю­ваного або обвинувачуваного обов'язково призначається, якщо це має значення для розв'язання питання про його кримінальну відповідальність у випадках відсутності від­повідних документів про вік і неможливості їх отримання (п. 5 ст. 76 КПК України). Крім того, визначення віку може

д-⁴ д Експертиза потерпілих та звинувачуваних"тр

і іроводитись у випадках навмисного його приховування, при сумнівах щодо справжності віку, наведеного в доку­ментах. Це стосується лише осіб підозрюваних чи звину-начуваних у скоєнні злочину і лише в тих випадках, коли пік особи має значення для застосування міри покаран­ня.

Згідно зі ст. 10 КК України, кримінальній відповідаль­ності підлягають особи, яким до скоєння злочину випов­нилося 16 років.

Особи у віці від 14 до 16 років підлягають кримінальній нідповідальності лише за певного виду злочини: вбивство, навмисне заподіяння тілесних пошкоджень, що призво­дять до розладу здоров'я, зґвалтування, крадіжку, пограбу-нання, розбійницький напад, злісне хуліганство, навмисне ні ищення або пошкодження державного, громадського чи особистого майна громадян, що призводить до тяжких наслідків, а також навмисні дії, які можуть призвести до аварії поїзда.

Особи до 18 років є неповнолітніми, тому у віці 14-15 років злочинці несуть покарання не за всі злочини і не повною мірою. У віці 16-17 років — за всі злочини, проте не повною мірою, у віці 18 років і старше — за всі злочини і повною мірою. Внаслідок цього неповнолітнім правопо­рушникам вигідно зменшити свій вік на 1-2 роки, щоб уникнути належного покарання. Із наведеного випливає кііжливе юридичне значення віку 14, 16 і 18 років.

Експертиза визначення віку може проводитись у будь" нкому віці, однак, крім зазначеного, частіше встановлюєть­ся також вік 55 і 60 років (пенсійний).

Визначення віку проводиться за сукупністю ознак, із яких він виводиться як певна середня величина. Ознаки •іку поділяють на дві групи:

Експертиза потерпілих та звинувачуваних -^>

1) росту(розвитку);

2) старіння (в'янення).

До ознак росту (розвитку) належать у дитячому, підлітковому та юнацькому віці показники росту, маси -гіла, окружності грудної клітки (табл. 9), ступені диферен­ціювання кісток скелета, прорізування молочних зубів і заміна їх на постійні (табл. 10), наявність і ступінь прояву вторинних статевих ознак.

До ознак старіння (в'янення) відносять зміни шкіри, волосся, ступінь стирання жувальної поверхні зубів, інво-

лютивні зміни кісткової системи.

У віці 14-18 років важливе значення має наявність і вираженість вторинних статевих ознак. У дівчат врахову­ють: час виникнення, характер і періодичність менстру­ацій (звичайно з 13..14 років); строки появи волосся на лобку і в пахвових ямках (11-13 років); розміри і розви­неність грудних залоз (до 16-18 років звичайно розвинені), колір сосків, пігментацію в ділянці великих статевих губ;

розвиток таза, який закінчується в 17-18 років.

У хлопчиків оволосіння на лобку і в пахвових ямках виникає вІЗ-16 років, полюції в середньому спостеріга­ються в 15 років, збільшення статевих органів, посилення їх пігментації, а також огрубіння голосу з Іброків. У юнаків з 16-17 років виникає пушкове волосся на верхній губі і підборідді, у 18 років — оволосіння щік.

В подальші періоди життя відбуваються закономірні візуальні зміни стану шкіри обличчя, рук, волосся, ступеня стирання жувальної поверхні зубів. Поява зморшок на обличчі, кистях рук і ступінь їх прояву перебуває у певній відповідності до віку людини. У віці близько 20 років виникають лобові зморшки і носогубні складки; в 25-30 років — зморшки біля зовнішніх кутів повік і позаду вух;

д- * "я Експертиза потерпілих та звинувачуваних ""^^ї

Таблиця 9

•

Середні вікові показники росту, маси тіла та окружності грудної клітки (за В. Ф. Черепковим)

Пік, ро­ки	Чоловіча стать	Жіноча стать
Зріст, CM	Окруж­ність грудної клітки в стані спо­кою, см	Маса тіла, кг	Зріст, CM	Окруж­ність грудної клітки в стані спо­кою, см	Маса тіла, кг
	75.3	48.9	10.5		47.7	10.1
	85.9	51.8	12.7	85.5		12.1
	93.8	53.2	14.6	93.8	52.5	14.3
	99.3	53.9	16.1	98.4	53'.2-	15.8
	106:5	55.5	18.1	105.4	54.7	17.7
	112.8	57.6	20.2	112.5	56.6	19.9
	118.7	59.8	22.6	118.1	58.1	22.1
X	123.2		24.4	122.5	59.5	23.4
і)	127.6	62.5	26.6			25.6
	131.3	64.1	28.5	131.1	63.4	28.4
	135.8	65.9	31.1	135.8	65.2	30.7
	140.8	67.8	33.9	141,4	68.2	34.7
	145.2	69.2		147.8	71.7	39.8
	150.6	72.2	41.1	151.7	74.3	43.5
	157.9	75.9	47.6	155.5	77.6	48.8
	165.3	80.4	54.2		78.6	51.5
	169.6	83.2	59.3	159.2	79.6	54.4

Т

Експертиза потерпілих та звинувачуваних

Таблиця 10 Строки заміни зубів

Зуби	Час прорізування, роки
Різці середні
Різці бічні	8-8.5
Ікла	' 11-12
Перші малі кутні	9-Ю
Другі малі кутні
Перші великі кутні	5-6
Другі великі кутні	12-13
Зуби мудрості	17-25

30-35 років — тонкі поздовжні зморшки на повіках, біля вушних раковин, на шиї; 35-45 років — гусячі лапки (зморшки, які віялоподібне розходяться від зовнішніх ку­тиків очей); після 50 років — на підборідді. Спочатку зморшки і складки шкіри виражені незначно, а потім ста­ють рельєфнішими і поглиблюються.

До 5 5 -60 років на обличчі і руках утворюються невеликі ділянки жовто-бурого кольору, шкіра стає сухою. Після 35-40 років починається поступове посивіння волосся на скро­нях, 50-60 років — виражене посивіння волосся на грудях, животі і в лобковій ділянці.

Після 40-45 років волосся стає рідшим, іноді починаєть­ся полисіння, хоч його може і не бути в пізнішому віці, а може виявитися і в молодих осіб. Після 20 років поступово збільшується стирання жувальної поверхні зубів. Напідставі

д-'-д Експертиза потерпілих та звинувачуваних"тр*

Таблиця 11

'Строки утворення синостозу кісток кисті і дистальних відділів передпліччя (за С.А. Буровим, 1972)

Локалізація синостозу	Строки утворення, роки
найраніші	найпізніші	середні
Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж
Дистальні фаланги II-V
пальців
Середні і
проксимальні фаланги II-V і II-V п'ястні
кістки
Перша п'ястна кістка
Дистальні епіфізи променевої і
ЛІКТЬОВОЇ КІСТОК

ступеня прояву стертості зубів можливо встановити вік з точністю до 5-10 років.

Найважливіше значення для визначення віку має рент­генологічне дослідження стану розвитку кісток. Спостері­гається відповідна закономірність між виникненням ядер окостеніння, їх наступним розвитком, строком утворення анатомічного синостозу окремих елементів кісток в одне

•—————————————— 489 ——————————————

д-'-Л Експертиза потерпілих та звинувачуваних~у>

ціле (табл. 11), яке найменшою мірою залежить від впливу умов життя і екзогенних впливів на організм людини. Для визначення кісткового віку до 20 років застосовують рент­генологічне дослідження процесів окостеніння дистально­го відділу передпліччя, ступні. В подальші вікові періоди для цього використовують рентгенограми черепа та інших частин скелета. Отримані дані порівнюють із показниками розробленої таблиці.

Після проведення досліджень і отримання необхідних даних в подальшому цифри віку за кожною ознакою по­трібно скласти і поділити отриману суму на число врахова­них ознак. Якщо середня цифра ближча, наприклад, до 16, то у висновках слід відзначити, що за такими-то даними вік обстежуваної особи у даний час відповідає 16 рокам.

РОЗДІЛ XVI)