Судово-медична експертиза з встановлення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень

Встановлення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень є найчастішим приводом для експертизи живих осіб.

——————————————— 460 ———————————————

д-'-д Експертиза потерпілих та звинувачуваних-ір9

Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень проводиться згідно з Кримінальним і Кримі­нально-процесуальним кодексами України, а також "Пра­вилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень", затверджених Міністерством охо­рони здоров'я України, узгоджених із Верховним судом України, Генеральною прокуратурою. Службою безпеки та Міністерством внутрішніх справ України (1995 p.).

У статтях Кримінального кодексу наведені кваліфі­каційні юридичні ознаки тілесних пошкоджень різного ступеня тяжкості, а "Правила судово-медичного визначен­ня ступеня тяжкості тілесних пошкоджень" містять кри­терії цих ознак.

Згідно з Кримінальним кодексом України, розрізняють тілесні пошкодження трьох ступенів: тяжкі, середньої тяж­кості і легкі.

Навмисне тяжке тілесне пошкодження (cm. 101 КК України) — це пошкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричинило втрату будь-якого органа або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров 'я, поєднаний із стійкою втра­тою працездатності не менше ніж на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне спотворення об-інччя, карається позбавленням волі на строк від двох до носьми років.

Навмисне тяжке тілесне пошкодження, заподіяне спо-< обом, що має характер мордування, або коли воно виник-кі «наслідок систематичних, хоч би й не тяжких тілесних пошкоджень, тягне за собою волі на строк від трьох до і ь'гяти років.

Навмисне тяжке тілесне пошкодження, внаслідокякого і шилася смерть потерпілого, а так само вчинене особли-

————————————— 461 ——————————————

. і д Експертиза потерпілих та звинувачуваних -^s>

во небезпечним рецидивістом, карається позбавленням волі на строк від п 'яти до дванадцяти років.

Небезпечними для життя, згідно з "Правилами", є по­шкодження, що під час заподіяння чи в клінічному пере­бігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя стани, які без надання медичної допомоги за зви­чайним своїм перебігом призводять або можуть призвести до смерті. Запобігання смерті завдяки наданню медичної допомоги не береться до уваги при визначенні загрози для життя таких пошкоджень. Загрозливий для життя стан, який виникає в клінічному перебігу пошкоджень, незалеж­но від проміжку часу, що минув після їх заподіяння, має з ними прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Донебезпечних для життя пошкоджень належать такі.

1. Пошкодження, що проникають у порожнину чере­па, в тому числі і без травмування головного моз­ку.

2. Відкриті і закриті переломи кісток склепіння та осно­ви черепа за винятком переломів кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа.

3. Забій головного мозку тяжкого ступеня (як зі стис­канням головного мозку, так і без нього) або серед­ньої тяжкості за наявності симптомів ураження його стовбурового відділу.

Примітка. При судово-медичній оцінці ступенятяжкосгі струсу і забою головного мозку слід керуватися діючимиметодичнимирекомендаціями.

4. Ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наяв­ності загрозливих для життя станів.

—————————————— 462 ——————————————

д-'-д Експертиза потерпілих та звинувачуваних '^р>

Примітка. Субарахноідальний (підпавутинний) крововилив, одноразово підтверджений поперековою пункцією без відповідної чигінічної симптоматики, не може бути віднесений до небезпечних для життя пошкоджень.

5. Пошкодження, що проникають у канал хребта, в тому числі й без травмування спинного мозку та його оболонок.

6. Переломо-вивихи і переломи тіл чи обох дуг ший­них хребців, односторонні переломи дуг, І або П шийних хребців, а також переломи зубоподібного відростка П шийного хребця, в тому числі без пору­шення функції спинного мозку.

7. Підвивихи шийних хребців за наявності загрозли­вих для життя станів, а також їх вивихи.

8. Закриті пошкодження спинного мозку у шийному відділі.

9. Перелом чи переломовивих одного або кількох груд­них чи поперекових хребців із порушенням функції спинного мозку або наявністю клінічно встановле­ного шоку тяжкого ступеня.

Примітка. Рефлекторне порушення функцій (спазм чи розслаб­лення сфінктерів, порушення ритмів скорочень серця, дихання тощо) не є підставою для віднесення пошкоджень до загрозливих для життя.

10. Закриті пошкодження грудних, поперекових і кри­жових сегментів спинного мозку, які супроводжува­лись тяжким спінальним шоком чи порушенням функцій тазових органів.

11. Пошкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з боку шкір-

—————————————— 463 ——————————————

а і д Експертиза потерпілих та звинувачуваних-тв»

них покривів чи слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні.

12. Закриті переломи під'язикової кістки, закриті і відкриті пошкодження ендокринних залоз в ділянці шиї (щитовидної, прищитовидної, загрудинної у дітей) — все за наявності загрозливих для життя станів.

13. Поранення, грудної клітки, які проникли в порожни­ну плеври, перикарду чи клітковину середостіння, в тому числі і без пошкодження внутрішніх органів.

Примітка. Підшкірна емфізема, що виявляється при поранен­нях грудної клітки, не може розглядатись як ознака проникного пошкодження в тих випадках, коли проявів гемопневмотораксу не спостерігається, емфізема має обмежений характер і не виникає сумнівів у тому, що рановий канал не проникає в плевральну порожнину.

14. Пошкодження ділянки живота з проникненням у черевну порожнину, в тому числі і без пошкоджен­ня внутрішніх органів: відкриті пошкодження внутрішніх органів, розташованих у заочеревинно-му просторі (нирок, надниркових залоз, підшлунко­вої залози) і в порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина сечівни­ка).

Примітка. Відкриті пошкодження нижньої третини прямої кишки, піхви, сечівника слід відносити до небезпечних тільки за наявності загрозливих для життя станів.

15. Закриті пошкодження органів грудної, черевної по­рожнини, заочеревинного простору, порожнини таза — все за наявності загрозливих для життя станів.

-—————————————— 464 ——————————————

д' д Експертиза потерпілих та звинувачуваних '^р⁹

Примітка. Проведення діагностичного розтину живота (лапа­ротомії), якщо немає пошкоджень органів черевної порожнини, при визначенні ступеня тяжкості тілесних пошкоджень не врахо­вується.

16. Відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, стегнової і великогомілкової кісток.

Примітка. Відкриті переломи інших відділів і закриті перело­ми будь-яких відділів зазначених кісток, а також відкриті і закриті переломи променевої, ліктьової і малогомілкової кісток можуть бути віднесені до небезпечних для життя за наявності загрозливих для життя станів.

17. Переломи кісток таза за наявності загрозливих для життя станів.

18. Пошкодження, що спричинили шок тяжкого ступе­ня, масивна крововтрата, кома, гостра недостатність нирок, печінки, гостра недостатність дихання, кро­вообігу, гормональні розлади, гостре порушення ре-гіонарного і органного кровообігу, жирова чи газова емболія. Усі вони мають бути підтверджені об' єктив-ними клінічними даними, результатами лаборатор­них та інструментальних досліджень.

19. Пошкодження великих кровоносних судин: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підклю­чичної, пахвової, плечової, клубової, стегнової, підко­лінної артерії чи вен, що їх супроводять.

Примітка. Пошкодження інших периферичних судин (голови, обличчя, пий", передпліччя, кисті, гомілки, стопи) кваліфікується у кожному випадку залежно від спричинених ними конкретних заг­розливих для життя станів.

20. Загальна дія високої температури (тепловий і соняч­ний удар) — за наявності загрозливих для життя

————————————— 465 —————————————

Т

Експертиза потерпілих та звинувачуваних

проявів, термічні опіки III-IV ступеня з площею ура­ження понад 15% поверхні тіла; опіки III ступеня — понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня — понад 30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувались шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів за наявності загрозливих для жит­тя станів.

21. Пошкодження від дії низької температури, проме­неві пошкодження і такі, що виникли внаслідок ба­ротравми, — за наявності загрозливих для життя станів.

22. Отруєння речовинами будь-якого походження з пе­реважною як місцевою, так і загальною дією (в тому числі і харчові токси- ___ _ коінфекції) за умови, що в клінічному пе­ребігу мали місце заг-розливі для життя стани.

23. Усі види механічної асфіксії, що супро­воджувались комп­лексом розладів функції центральної нервової системи, органів кровообігу і дихання, які загрожу­вали життю за умо­ви, що це встановле­но об'єктивними клінічними даними (рис. 67).

д-^-д Експертиза потерпілих та звинувачуваних'тр*