Ускладнення гострого апендициту

І. Перитоніт.

Перитоніт:

1. Місцевий (локальний)

o Обмежений – абсцес (гнійник) черевної порожнини

o Необмежений

2. Розповсюджений (дифузний, розлитий, загальний)

3. Злипчивий (адгезивний, апендикулярний, інфільтрат)

· Неабсцедуючий регресуючий

· Абсцедуючий прогресуючий

Перитоніт - запалення очеревини.

1. Симптом Щоткіна-Блюмберга.

2. Напруження м'язів передньої черевної стінки.

3. Локальний біль.

4. Гіпертермія.

5. Інтоксикація.

6. Підвищення кількості лейкоцитів у периферичній крові.

7. Зсув лейкоцитарної формули вліво.

Лікування: Місцевий і розповсюджений перитоніт є показом до невідкладного оперативного лікування.

· Дезінтоксикаційна терапія.

· Протизапальна терапія.

Апендикулярний інфільтрат.

Неабсцедуючий підлягає консервативному лікуванню з подальшим плановим оперативним втручанням (апендектомією) через 1,5-2 місяці після регресії інфільтрату з приводу хронічного резидуального (залишкового) апендициту.

Абсцедуючий підлягає невідкладному оперативному лікуванню - позаочеревне розкриття і дренування абсцесу.

II.Абсцес чи флегмона позаочеревної клітковини.

Клінічні ознаки- місцеві та загальні прояви гнійника.

Лікувальна тактикапроведення невідкладного оперативного лікування, яке включає апендектомію, первинну хірургічну обробку абсцесу чи флегмони (розкриття, некректомія та дренування).

IIІ.Пілефлебіт.

Пілефлебіт - гнійний тромбофлебіт портальної системи, при якому запальний процес починається у венах червоподібного відростка, розповсюджується вище по здухвинно - ободовій і брижовій вені на зовнішньо та внутрішньо органні гілочки портальної системи з утворенням множинних абсцесів печінки.

Клінічні прояви:

1. Гектична лихоманка.

2. Озноб.

3. Виражена інтоксикація.

4. Поява жовтяниці.

5. Болі у правому підребір'ї з ірадіацією у спину, праву ключицю і стегно.

6. Збільшення печінки.

Аналіз крові:

1. Нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво.

2. Прогресуюча анемія.

3. Прискорення ШОЕ.

4. Гіперфібріногенемія.

Лікувальна тактика:

Консервативне лікування з використанням антибактеріальної, антикоагулентної та дезінтоксикаційної терапії, доцільно внутрішньопортальне введення ліків через катетеризовану пупкову вену.

IV.Сепсіс.

Сепсіс - синдром запальної відповіді виникає в результаті несвоєчасного чи неправильного лікування гострого деструктивного апендициту, або у хворий із зниженими захисними можливостями організму.

Клінічні ознаки:

1. Гіпертермія.

2. Бактеріемія у 45-50% хворих.

1. Гемодинамічні порушення.

2. Поліорганна недостатність.

3. Інтоксикація.

Лікувальна тактика:

Ліквідація гнійного осередку, антибактеріальна, противозапальна, дезінтиксикаційна та симптоматична корегуюча терапія.

Найскладніша ситуація щодо прогнозу у хворих з такими ускладненням, як пілефлебіт і сепсіс.

V.Міжкишковий абсцес.

Відокремлене скупчення гною поміж петель тонкої кишки. При гострому апендициту зустрічається в 0,02% випадків. На рівні абсцесу можливо обмежена ригідність м'язів передньої черевної стінки, болючість, симптоми подразнення очеревини. Часто пальпується інфільтрат. Підвищується температура, лейкоцитоз, прискорення ШОЕ.

VI.Тазовий абсцес.

Відокремлене скупчення гною в прямокишково-міхурному заглибленні у чоловіків або в прямокишково-маточному заглибленні у жінок. Зустрічається в 0,02% випадків.

Клініка:

на 4-5 день (нерідко пізніше) підвищується температура, можуть бути не сильні болі в животі, інколи дизурія, неприємні почуття в прямій кишці, часта потреба в акті дефекації. При пальцевому обстеженні прямої кишки спостерігається нависання передньої стінки кишки, може бути пропальпований абсцес.