Переломи. Перша допомога при переломах”. 3 страница

г) огляд, пальпація, перкусія, аускультація;

д) скарги хворого.

16. Який етап курації хворого виконується після об’єктивного обстеження?

а) скарги хворого;

б) паспортна частина;

в) постановка попереднього діагнозу;

г) постановка кінцевого діагнозу;

д) лікування хворого.

17. Який етап обстеження хірургічного хворого слід провести для підтвердження (заперечення) попереднього діагнозу та встановлення кінцевого клінічного діагнозу?

а) вимірювання пульсу та артеріального тиску;

б) об’єктивне обстеження місця захворювання;

в) загальне об’єктивне обстеження;

г) об’єктивне обстеження по системах;

д) додаткові лабораторно-інструментальні методи обстеження.

18. Який етап курації хірургічного хворого виконується після постановки кінцевого клінічного діагнозу?

а) лікування хворого;

б) вимірювання частоти дихання;

в) визначення загального аналізу сечі;

г) заповнення щоденника;

д) проведення флюорографії органів грудної клітки.

19. Що не є показником загального аналізу крові?

а) кількість еритроцитів;

б) кількість лейкоцитів;

в) кількість тромбоцитів;

г) альбуміно-глобуліновий коефіцієнт;

д) ШОЕ.

20. Яку інформацію необхідно фіксувати в щоденнику історії хвороби?

а) анамнез життя;

б) паспортна частина;

в) біохімічний аналіз крові;

г) електрокардіографія;

д) рівні пульсу, артеріального тиску, температури тіла.

Тема 12

“Гострі гнійні захворювання м’яких тканин:

абсцес, флегмона, фурункул, карбункул, гідраденіт”

1.Карбункул – це запалення:

а) шкіри;

б) підшкірної клітковини;

в) декількох волосяних мішечків;

г) сальних залоз;

д) тканин навколо волосяних мішечків і сальних залоз.

Виберіть правильну комбінацію відповіді:

1)а,б,г. 2)в,г,д. 3)а,г,д. 4)б,в,г. 5)всі відповіді правильні.

2.Консервативне лікування карбункулу в стадії інфільтрації включає такі призначення:

а) УВЧ – терапію;

б) плазмаферез;

в) антибіотикотерапія;

г) анальгетики;

д) напівспиртовий компрес;

е) дезінтоксикаційна терапія.

3.Для діагностики флегмони можна використати такі додаткові інструментальні методи обстеження:

а) УЗД;

б) флюорографію;

в) діагностичну пункцію;

г) рентгенографію;

д) електроміографію;

е) комп’ютерну томографію.

4.Виберіть необхідні етапи хірургічного лікування абсцесу і вкажіть послідовність дій.

а) пункція абсцесу;

б) місцеве або загальне знеболення;

в) дренування абсцесу;

г) накладання швів на шкіру;

д) розріз гнояка;

е) евакуація ексудату;

є) накладання пов’язки з антисептиком;

ж) промивання порожнини абсцесу антисептиком.

5.Симптом флюктуації характерний для таких запальних процесів м’яких тканин:

а) абсцес;

б) фурункул;

в) флегмона;

г) бешиха;

д) натічник;

е) гострий інфільтративний мастит.

6.До нагнійних запальних процесів шкіри відносять:

а) абсцес;

б) фурункул;

в) карбункул;

г) тромбофлебіт;

д) гідраденіт;

е) лімфангоїт.

7. Фурункул – це запалення:

а) гостре гнійне;

б) гостре некротичне;

в) гостре гнійно-некротичне;

г) волосяного мішечка;

д) сальної залози.

8. Розвитку фурункула сприяють наступні умови:

а) недостатня гігієна шкіри;

б) порушення обміну речовин;

в) загальне виснаження;

г) нервово-психічна перевтома;

д) гематурія.

9. Для фурункула характерні симптоми:

а) поява на шкірі болючого утвору з волосяним мішечком у центрі;

б) гіперемія шкіри;

в) болючий інфільтрат з некротичним стержнем;

г) сильно виражені явища інтоксикації.

10. Флегмони можуть локалізуватися:

а) підшкірно;

б) міжм’язово;

в) заочеревинно;

г) в малому тазі;

д) надфасціально;

е) субфасціально.

11. Для флегмони характерні:

а) біль;

б) припухлість;

в) загальна слабість;

г) зниження працездатності;

д) зниження функції.

12. Ускладненнями флегмони є:

а) лімфангіт;

б) лімфаденіт;

в) тромбофлебіт;

г) сепсис;

д) бешиха.

13. При флегмоні порушується загальний стан хворого, а саме:

а) прискорюється пульс;

б) підвищується температура тіла;

в) зявляється озноб;

г) збільшується набряк;

д) посилюється гіперемія.

14. Лікування флегмони проводять:

а) самостійно, не звертаючись до лікаря;

б) амбулаторно;

в) у хірургічному відділенні;

г) у терапевтичному відділенні.

15. Що таке емпієма?

а) нагромадження гною у плевральній порожнині;

б) нагромадження крові у плевральній порожнині;

в) нагромадження гною у жовчному міхурі;

г) нагромадження крові у жовчному міхурі.

16. Які методи діагностики використовують при глибоко розташованих абсцесах?

а) УЗД;

б) рентгенологічні;

в) пункції;

г) комп’ютерна томографія.

17. При яких захворюваннях виникають холодні абсцеси?

а) туберкульоз кісток;

б) туберкульоз суглобів;

в) подагра;

г) цукровий діабет;

д) облітеруючий атеросклероз.

18. Дренування флегмони:

а) обов’язкове;

б) необов’язкове;

в) по бажанню пацієнта;

г) за рішенням хірурга.

19. Залежно від клінічного перебігу розрізняють наступні види флегмон:

а) обмежену;

б) прогресуючу;

в) дерев’янисту;

г) сітчасту.

20. Консервативними методами лікування флегмони є:

а) постільний режим;

б) іммобілізація;

в) застосування антибіотиків;

г) фізіотерапевтичні процедури;

д) всі відповіді правильні.

Тема 13

“Гострі гнійні захворювання м’яких тканин:

мастит, бешиха, лімфаденіт, лімфангоїт, парапроктит”

1. Бешиха – це запалення:

а) власне шкіри;

б) підшкірної клітковини;

в) слизових оболонок;

г) сальних залоз;

д) з залученням у процес лімфатичних судин.

2. Найчастіше бешиха спричинюється:

а) стрептококом групи А;

б) стафілококом;

в) сальмонелою;

г) кишковою паличкою;

д) всі відповіді правильні;

3. Для діагностики абсцесу печінки можна використати такі додаткові інструментальні методи обстеження:

а) УЗД;

б) флюорографію;

в) діагностичну пункцію;

г) рентгенографію;

д) електроміографію;

е) комп’ютерну томографію.

4. По локалізації парапроктит класифікують так:

а) ішіоректальний;

б) пельвіоректальний;

в) надсфінктерний;

г) ретроректальний;

д) підшкірний;

е) підсфінктерний;

є) підслизовий.

5. Від виду ураження лімфатичних судин, лімфангоїт поділяється на:

а) капілярний;

б) сітчастий;

в) магістральний;

г) трубчастий;

д) трункулярний.

6. До клінічних форм бешихи відносять:

а) флегмонозну;

б) індуративну;

в) бульозну;

г) гангренозну;

д) набрякову;

е) еритематозну;

є) виразкову.

7. Виберіть необхідні етапи хірургічного лікування абсцесу і вкажіть послідовність дій.

а) пункція абсцесу;

б) місцеве або загальне знеболення;

в) дренування абсцесу;

г) накладання швів на шкіру;

д) розріз гнояка;

е) евакуація ексудату;

є) накладання пов’язки з антисептиком;

ж) промивання порожнини абсцесу антисептиком.

8. Гідраденіт розвивається найчастіше у таких ділянках тіла:

а) волосиста частина голови;

б) пахвових ямках;

в) по задній поверхні шиї;

г) пахових ділянках;

д) долонній поверхні китиць.

9. При гострому трункулярному лімфангоїті призначають таке лікування:

а) новокаїнові блокади;

б) УВЧ на уражену ділянку;

в) антибіотики;

г) масаж у ділянці і навколо запального процесу;

д) сульфаніламідні препарати;

е) оперативне лікування.

10. Симптом флюктуації характерний для таких запальних процесів м’яких тканин:

а) абсцес;

б) фурункул;

в) флегмона;

г) бешиха;

д) натічник;

е) гострий інфільтративний мастит.

11. До нагнійних запальних процесів шкіри відносять:

а) абсцес;

б) фурункул;

в) карбункул;

г) тромбофлебіт;

д) гідраденіт;

е) лімфангоїт.

12. Лікування гострого серозного маститу включає:

а) УВЧ-терапію;

б) масаж молочної залози;

в) розкриття і дренування запального процесу;

г) зціджування молока;

д) напівспиртовий компрес;

е) накладання підтримуючої пов’язки на уражену молочну залозу.

13. Хронічний специфічний лімфаденіт зумовлюється такими збудниками:

а) актиномікозу;

б) туберкульозу;

в) стафілококом;

г) сифілісу;

д) чуми;

е) кишковою паличкою;

є) туляремії.

14. Для підтвердження діагнозу гострого інтрамамарного абсцесу можна використати:

а) УЗД;

б) рентгенографію молочної залози;

в) діагностичну пункцію;

г) комп’ютерну томографію.

15. Оперативне лікування діагностованого гострого гнійного маститу в залежності від локалізації полягає у проведенні таких розрізів шкіри:

а) радіального;

б) Н-подібного;

в) субареолярного;

г) овального по Барденгаєру;

д) хрестоподібного.

16. Що таке еризипелоїд?

а) різновид бешихи;

б) простудне захворювання;

в) паразитарне захворювання;

г) сенсибілізуюче захворювання.

17. Яке з захворювань є запаленням апокринових залоз в пахвових ямках?

а) абсцес;

б) флегмона;

в) парапроктит;

г) гідраденіт;

д) лімфангіт.

18. Яке з захворювань є запаленням лімфатичних судин?

а) абсцес;

б) флегмона;

в) парапроктит;

г) гідраденіт;

д) лімфангіт.

19. Яке з захворювань є запаленням лімфатичних вузлів?

а) лімфаденіт;

б) флегмона;

в) парапроктит;

г) гідраденіт;

д) лімфангіт.

20. Ускладненнями бешихи є:

а) вторинний менінгіт;

б) тромбофлебіт;

в) сепсис;

г) онкологічні захворювання.

Тема 14

“Гнійні захворювання кисті”

1. Інервація кисті і пальців здійснюється такими нервами:

а) плечовим;

б) серединним;

в) променевим;

г) міжкістковим;

д) ліктьовим.

2. При сухожильно-піхвових панариціях роблять такі розрізи:

а) по Коновелу;

б) по Федорову;

в) по Клапну;

г) по Лексеру;

д) по Пірогову;

е) по Ізеліну.

3. В серозно-інфільтративній формі підшкірного панарицію потрібно призначити таке лікування:

а) розкриття панарицію по Клапну;

б) іммобілізація кисті і пальця;

в) місцева антибіотикотерапія;

г) загальна антибіотикотерапія;

д) сульфаніламідні препарати;

е) імуномодулятори;

є) напівспиртовий компрес.

4. До поверхневих панариціїв пальців відносять:

а) кістковий;

б) шкірний;

в) сухожильний;

г) підшкірний;

д) піднігтьовий;

е) суглобовий;

є) нігтьовий.

5. V-подібна або перехресна флегмона китиці може розвинутись як ускладнення таких панариціїв пальців:

а) тендовагініту І пальця;

б) кісткового;

в) тендовагініту V пальця;

г) підшкірного;

д) тендовагініту ІІ пальця;

е) суглобового.

6. Залежно від змін, які відбуваються у кістці, у перебігу кісткового панарицію розрізняють такі стадії:

а) серозну;

б) стадія остеопорозу;

в) інфільтративна;

г) стадія періостальної реакції;

д) стадія деструкції і утворення секвестру.

7. Рентгенологічно, при кістковому панарицію, виділяють такі види секвестрації:

а) тотальну;

б) верхню;

в) крайову;

г) нижню;

д) субтотальну.

8. Суглобовий панарицій в стадії серозної інфільтрації лікується шляхом призначення таких заходів:

а) розкриття і дренування панарицію;

б) пункція суглобу;

в) промивання антисептиком;

г) відсмоктування ексудату;

д) антибіотикотерапія;

е) рання лікувальна гімнастика;

є) іммобілізація пальця і кисті гіпсовою лонгетою.

9. Для сухожильного панарицію характерні такі об’єктивні ознаки:

а) рівномірна припухлість пальця;

б) біль при дослідженні зондом;

в) гіперемія шкіри;

г) посилення болю при пасивних рухах;

д) фіксація пальця у положенні помірного зниження.

10. По клінічному перебігу і поширенню виділяють такі види ерезипелоїду:

а) шкірна;

б) кісткова;

в) шкірно-суглобова;

г) генералізована;

д) підшкірна.

11. Флегмони долонної поверхні кисті найчастіше локалізуються:

а) на підвищенні І пальця;

б) під долонним апоневрозом;

в) над долонним апоневрозом;

г) на ІІ пальці;

д) на гіпотенорі.

12. Для флегмони серединного долонного простору характерні такі ознаки:

а) напруження і випинання шкіри у центрі долоні;

б) флюктуація;

в) набряк тилу кисті;

г) виражений біль у даній ділянці;

д) зігнуті пальці;

е) випрямлені пальці ураженої кисті.

13. Пандактиліт – це форма панарицію при якій у патологічний процес втягуються такі елементи:

а) шкіра;

б) підшкірна основа;

в) нерви;

г) суглоб;

д) нігтьова пластинка;

е) кістка;

є) сухожилок.

14. Назвіть методи лікування діагностованої флегмони тильної поверхні кисті:

а) напівспиртовий волого-висихаючий компрес;

б) розкриття і дренування флегмони;

в) антибактеріальна терапія;

г) пункція флегмони і введення у гнійник антибіотиків;

д) загально-укріплююча терапія;

е) іммобілізація кисті.

15. По причині виникнення виділяють такі форми кісткового панарицію:

а) гематогенний;

б) первинний;

в) лімфогенний;

г) вторинний;

д) криптогенний.

16. Який метод лікування використовують при пандактиліті?

а) комплексний;

б) оперативний;

в) консервативний;

г) лікування не потребує.

17. Як називається вид оперативного втручання, що використовується при пандактиліті?

а) некректомія;

б) апендектомія;

в) тромбектомія;

г) холецистектомія;

д) емболектомія.

18. Сухожильні піхви яких пальців проходять через простір Пирогова?

а) I і V;

б) II;

в) III;

г) IV;

д) всіх.

19. Яка форма панарицію є найлегшою в клінічному перебігу:

а) підшкірний;

б) нігтьовий;

в) піднігтьовий;

г) сухожильний;

д) шкірний.

20. Тендовагініт це:

а) сухожилковий панарицій;

б) запалення нігтьового валика;

в) запалення з втягненням в процес кісткової тканини;

г) запалення з втягненням всіх тканин;

д) підшкірний панарицій.

Тема 15

“Гнійні захворювання кісток”

1. До клінічних форм остеомієліту відносять:

а) токсична форма;

б) генералізована форма;

в) септикопіємічна форма;

г) місцева форма;

д) змішана форма.

2. Місцеві ознаки гострого остеомієліту включають:

а) набряк;

б) синюшність шкіри;

в) гіперемія шкіри;

г) флюктуація.

3. Типові ознаки гнійного артриту включають:

а) згладжені контури суглобу;

б) симптом флюктуації;

в) обмеження об’єму рухів;

г) болючість при рухах.

4. Які результати діагностичної пункції кістки підтверджують діагноз остеомієліту:

а) незмінена кров;

б) рідкий гній;

в) мутна рідина з фіброзними нашаруваннями;

г) всі відповіді правильні.

5. Лабораторні критерії гострого остеомієліту наступні:

а) лімфоцитоз;

б) лейкоз;

в) підвищення ШОЕ;

г) диспротеїнемія;

д) анемія.

6. Диференційна діагностика остеомієліту проводиться з наступними захворюваннями:

а) туберкульоз кісток;

б) правець;

в) ураження кісток при тифі;

г) ревматизм.

7. Основні принципи хірургічного лікування остеомієліту включають:

а) декомпресія кістки;

б) дренування кістки;

в) активна санація вогнища ураження;

г) використання металоостеосинтезу.

8. Хронічний остеомієліт характеризується тріадою симптомів. Яких?

а) рецидивуючий перебіг;

б) деформація кістки;

в) наявність секвестра;

г) наявність гнійної нориці.

9. Протипоказами для радикальної операції при хронічному остеомієліті є:

а) виражена ниркова недостатність на фоні амілоїдозу нирок;

б) декомпенсація серцево-судинної системи;

в) декомпенсація дихальної системи;

г) нейтропенія.

10. Для пластики кісткових порожнин (після секвестректомії) застосовують:

а) пластика м’язевим лоскутом;

б) кісткова пластика;

в) хондропластика;

г) шкірна пластика.

11. Для стимуляції регенерації кісткової тканини застосовують наступні біополімерні матеріали:

а) коллагенова губка, імпренована антибіотиками;

б) клейові композиції;

в) полімерні пломби, що містять антибіотики;

г) мазеві пов’язки.

12. Консервативне лікування остеомієліту включає:

а) антигістамінні препарати;

б) антибіотикотерапія;

в) імунотерапія;

г) фізіотерапевтичні процедури;

д) серцеві метаболіти.

13. До рентгенологічних ознак хронічного остеомієліту відносять:

а) остеопороз в області ураження;

б) фестончатість країв кістки;

в) вогнища деструкції і секвестри;

г) періостальна реакція.

14. По етіології остеомієліт поділяють на:

а) гематогенний;

б) вогнепальний;

в) хронічний;

г) посттравматичний;

д) післяопераційний.

15. Остеотропними антибіотиками вважаються:

а) пеніцилін;

б) лінкоміцин;

в) морфоциклін;

г) гентаміцин;

д) офлоксацин.

16. Періостальна реакція при остеомієліті з’являється через:

а) 2 місяці;

б) 3-5 днів;

в) 10-14 днів;

г) 6 місяців.

17. Основним збудником остеомієліту є:

а) ешеріхія колі;

б) золотистий стафілокок;

в) стрептокок;

г) синьогнійна паличка.

18. Санацію вогнища ураження при остеомієліті розчинами антисептика проводять протягом:

а) 7-10 діб;

б) 2-4 дні;

в) 1 місяць;

г) 6 місяців.

19. Остеомієліт Ольє характеризується утворенням:

а) гнійного ексудату;

б) склеротичних змін;

в) білкового ексудату;

г) кров’янистого ексудату;

д) чисельних секвестрів.

20. Характерним для вторинно-хронічного остеомієліту є:

а) поява підшкірної флегмони;

б) септичний перебіг;

в) постійний набряк кінцівки;

г) чергування періодів спалаху і затихання;

д) виникнення секвестру.

21. Рентгенологічно хронічний остеомієліт відрізняється від гострого:

а) відсутністю реакції з боку окістя;

б) наявністю явищ остеопорозу;

в) появою секвестрів;

г) ураженням діафізу кістки;

д) появою чисельних секвестрів.

22. Найбільш високої концентрації антибіотика в кістковій тканині можна досягти застосуванням:

а) цефалоспоринів;

б) лінкоміцину;

в) аміноглікозидів;

г) фторхінолонів;

д) сульфаніламідів.

23. Який з перерахованих методів не відноситься до оперативного лікування хронічного остеомієліту?

а) розкриття остеомієлітичної флегмони;

б) трепанація кістки;

в) секвестректомія;

г) видалення нориці;

д) секвестрнекректомія.

24. Широка трепанація кістки не проводиться при гострому гематогенному остеомієліті. Причина?

а) для попередження деструкції кістки;

б) для попередження генералізації гнійного процесу;

в) для попередження розвитку патологічних переломів;

г) всі відповіді правильні.

25. Через який час гострий остеомієліт переходить в хронічний:

а) через 2-3 місяці;

б) через 3 тижні;

в) через 6 місяців;

г) через 1 рік.

26. Чим підтверджується ефективність санації патологічного вогнища антисептиками:

а) покращенням стану хворого;

б) нормалізацією температури тіла;

в) припинення виділень з рани;

г) мікробіологічним дослідженням виділень.

27. Яка причина появи періостальної реакції при гострому остеомієліті:

а) скопичення гною під періостом, що викликає його відшарування;

б) деструктивні зміни кістки;

в) поява вогнищ остеопорозу;

г) поява секвестрів.

28. Джерелом інфекції при гематогенному остеомієліті не може бути:

а) наявність каріозних зубів;

б) ангіна;

в) захворювання сечостатевої системи неінфекційного генезу;

г) нагнійні процеси шкіри.

29. Симптом патологічної рухомості кістки зумовлений:

а) патологічним переломом у зв’язку з остеонекрозом;

б) гіпсовою іммобілізацією;

в) остеомаляцією, у зв’язку з антибіотикотерапією;

г) всі відповіді правильні.

30. Найчастішим ускладненням гострого гематогенного остеомієліту є:

а) перитоніт;

б) перикардит;

в) сепсис;

г) гнійний артрит.

Тема 16

“Гостра специфічна хірургічна інфекція”

1. До основних характеристик анаеробної інфекції відносять:

а) розмноження без доступу кисню;

б) відсутність запальної реакції;

в) прогресуюче наростання набряку;

г) газоутворення.

2. До збудників газової гангрени відносять:

а) Clostridium perfringens;

б) E.coli;

в) Clostridium oedematiens;

г) Clostridium histoliticus;

д) St.aureus.

3. Клінічно газову гангрену характеризують наступні ознаки:

а) виражений набряк;

б) блідість шкіри;

в) гнійні виділення з рани;

г) синюшні плями на шкірі;

д) підшкірна емфізема.

4. Основна дія токсинів Cl.tetаni викликає:

а) блок ниркових канальців;

б) клонічні судоми;

в) тонічні судоми;

г) гіперглікемію;

д) руйнування еритроцитів.

5. До основних ускладнень правця відносяться:

а) асфіксія;

б) пневмонія;

в) ниркова недостатність;

г) інфаркт міокарда;

д) деформація хребта.

6. До ранніх ускладнень правця відносять:

а) “сардонічна посмішка”;

б) тягнущі болі в області рани;

в) посилене потовиділення;

г) асфіксія;

д) болі в спині.

7. До основних принципів комплексної терапії правця відноситься:

а) нейтралізація правцевого токсину;

б) припинення клонічних і тонічних судом;

в) покращення загального стану організму;

г) профілактика і боротьба з вторинними ускладненнями.

8. Для зменшення і припинення судом використовують наступні препарати:

а) аспірин;

б) аміназин;

в) мепротан;

г) диплацил;

д) пеніцилін.

9. Форми сибірської виразки:

а) серцева;

б) метаболічна;

в) шкірна;

г) кишкова;

д) легенева.

10. Карбункул при сибірській виразці характеризується:

а) наявність невеликого вузлика з геморагічною пустулою;

б) алергічними дерматитами;

в) різко вираженим набряком тканин;

г) макульозним висипом.

11. Сприяючими факторами для розвитку анаеробної гангрени являються:

а) оскольчаті, особливо сліпі поранення;

б) забруднені рани;

в) тривале стиснення кінцівки джгутом;

г) поверхневість пораження.

12. Сприятливим середовищем для розвитку анаеробної інфекції в м’язах є наявність:

а) глюкози;

б) молочної кислоти;

в) глікогену;

г) білкових елементів.

13. Характерні зміни крові при газовій гангрені:

а) лейкоцитоз;

б) зсув лейкоцитарної формули вліво;

в) лімфопенія;

г) анемія;

д) підвищення ШОЕ.

14. Клінічні прояви дифтерії рани:

а) геморагічний висип на поверхні шкіри;

б) наявність на поверхні рани сірих плівок;

в) набряк оточуючих тканин;

г) гіперемія шкіри;

д) гнійні виділення з рани.

15. Доза протидифтерійної сироватки по Безредьку становить:

а) 10000 АО;

б) 15000-20000 АО;

в) 25000-50000 АО;

г) 100000-120000 АО.

16. Збудник правцю відноситься до:

а) спороносних клостридій;

б) коків;

в) мікобактерій;

г) мікоплазм;

д) грамнегативних паличок.

17. Природнім середовищем існування вегетативних форм Сlostridium tetani є:

а) ротова порожнина великої рогатої худоби;

б) шкіра тварин та людини;

в) товстий кишечник травоїдних тварин;

г) дихальні шляхи тварин.

18. Що є характерним для патогенезу правцю?

а) після попадання в рану він зразу ж попадає в кров;

б) збудник проникає у спинний мозок;

в) збудник не покидає меж рани;

г) збудник попадає у головний мозок.

19. Які токсини продукує збудник правцю?

а) некролізини;

б) кардіотоксини;

в) нефротоксини;

г) гепатотоксини;

д) нейротоксини.

20. Якої клінічної форми правцю не існує?

а) блискавичної;

б) гострої;

в) підгострої;

г) токсичної;

д) хронічної.

21. Назвіть із перерахованих основні симптоми продромального періоду правцю:

а) безсоння та збудливість;

б) набряк рани;

в) поблідніння ураженої кінцівки;

г) зниження апетиту та нудота;

д) біль та посмикування м’язів у ділянці рани.

22. Курсова доза протиправцевої сироватки для дорослої людини складає:

а) 30 – 50 тис АО;

б) 200 – 300 тис АО;

в) 50 – 100 тис АО;

г) 500 тис АО;

д) 500 – 700 тис АО.

23. Для лікування сибірського виразкового карбункула не показано:

а) місцеві перев’язки з антисептиками;

б) висікання карбункула;

в) застосування антибіотиків;

г) застосування специфічної сироватки.

24. Яка з перерахованих ознак є типовою для рани, ураженої паличкою Лефлера?

а) сіро-жовті фібринозні нальоти;

б) розвиток гіпергрануляцій;

в) масивні гнійні виділення;

г) виражений набряк навколишніх тканин;

д) сильний больовий синдром.

25. Інкубаційний період правцю становить:

а) 5-7 днів;

б) 4-14 днів;

в) 20-28 днів;

г) 1,5 місяця.

26. Інкубаційний період сибірської виразки становить:

а) 2-7 днів;

б) 5-10 днів;

в) 15-20 днів;

г) 20-28 днів.

27. Для якого захворювання характерний розвиток глибокої виразки з чорним дном:

а) правець;

б) газова гангрена;

в) сибірська виразка;

г) дифтерія рани.

28. Що є збудником дифтерії:

а) Clostridium perfringens;

б) E.coli;

в) Сl. tetani;

г) паличка Лефлера.

29. “Risus sardoniсus” є патогномонічною ознакою:

а) сибірської виразки;

б) правцю;

в) газової гангрени;

д) дифтерії ран.

30. До особливо небезпечних інфекцій відносяться:

а) правець;

б) остеомієліт;

в) газова гангрена;

г) сибірська виразка.

Тема 17

“Загальна гнійна інфекція (сепсис). Детоксикація та імунокорекція при хірургічній інфекції”

1. Генералізація інфекції обумовлена:

а) характером збудника;

б) характером вхідних воріт;

в) реактивністю організму;

г) порушенням мікроциркуляції в ділянці вхідних воріт.

2. Клініко-анатомічними стадіями сепсису є:

а) токсемія;

б) септицемія;

в) інтоксикація;

г) септичний ендокардит;

д) септикопіємія.

3. По локалізації первинного вогнища сепсис поділяється на:

а) гінекологічний;

б) урологічний;

в) артритичний;

г) отогенний;

д) одонтогенний.

4. По клінічній картині сепсис поділяється на:

а) блискавичний;

б) гострий;

в) підгострий;