Участь медичної сестри в диспансеризації онкологічних хворих

На сьогодні в Україні створена широка сітка онкологічної служби. Крім Київського і Харківського науково-дослідних інститутів онкології і рентге­нології, функціонує більше 60 онкологічних закладів, 500 онкокабінетів. Для боротьби з раковими захворюваннями в світі створений Міжнародний про­тираковий комітет при ВООЗ.

Головною структурною ланкою протиракової служби є онкологічні дис­пансери. Вони здійснюють діагностику і лікування злоякісних пухлин, про­водять облік онкологічних хворих та хворих з передраковими захворюван­нями, а також займаються санітарно-просвітньою роботою на своїй тери­торії. Онкологічні диспансери обладнані сучасною діагностичною і лікувальною апаратурою, мають штати кваліфікованих спеціалістів.

Завданнями онкологічних кабінетів (відділень) є облік онкологічних хворих, диспансерне спостереження за ними, забезпечення їх відповідним

лікуванням та організація різних заходів з профілактики і ранньої діагнос­тики раку на території своєї діяльності.

В онкокабінеті працює лікар і медична сестра, які відповідають за онко­логічну службу в районі. В оглядовому кабінеті проводять обстеження усіх пацієнтів віком понад ЗО років, які звернулися в поліклініку з будь-якого приводу. Особливу увагу звертають у жінок на стан молочних залоз, стате­вих органів, у чоловіків - на стан прямої кишки. Для скринінгу до клінічних форм раку легень щороку усе доросле населення обстежують у флюорогра­фічному кабінеті. Взагалі, існує три види профілактичних оглядів: 1) комп­лексні огляди, коли виявляють не тільки передракові і ракові, але й хірургічні, терапевтичні, гінекологічні та ін. захворювання; 2) цільові огляди, коли спеці­ально виявляють передракові захворювання і злоякісні пухлини; 3) індиві­дуальний профілактичний огляд на рак, що проводиться онкологом у поліклініці або лікарем-куратором, до якого хворий звернувся з приводу іншого захворювання.

Слід пам'ятати, що при встановленні діагнозу онкологічного захворю­вання краще "перестрахуватись" і помилитись (гіпердіагностика), ніж про­явити самовпевненість, не запідозривши його (гіподіагностика). На кожного вперше виявленого хворого із злоякісною пухлиною заводять форму № 281. Це сигнально-оперативний документ, який протягом 3 днів необхідно над­іслати в онкологічний диспансер. На кожного хворого, у якого виявлено злоякісну пухлину, у стаціонарі заповнюють "Виписку" - форму № 27-онко, яку теж надсилають в онкодиспансер. На основі цих документів в онкодис-пансері заводять "Контрольну карту диспансерного спостереження (онко)" (форма № ЗО), яка є основним первинним документом для обліку онкологіч­них хворих. Слід пам'ятати про обов'язковість оглядів пролікованих хворих у такі терміни: перший рік - один раз на три місяці; на другий і третій рік -один раз на півроку; починаючи з четвертого року - один раз на рік (довіч­но). Потребують спостереження і особи, які мають доброякісні пухлини, але строки огляду у цих хворих індивідуальні і визначаються лікарем.

У випадках виявлення у хворих запущеної форми злоякісної пухлини складають протокол за формою № 027. Він складається у двох примірниках на хворих з візуальними формами захворювання (шкіра, ротова порожнина, язик, молочна залоза, пряма кишка), III і IV стадій при всіх локалізаціях зло­якісних пухлин. Один примірник направляють в онкодиспансер, а другий залишають в амбулаторній карті або карті стаціонарного хворого. По кож­ному запущеному випадку злоякісної пухлини проводять адміністративне розслідування.

Важливим питанням в онкологічних хворих є соціальна і трудова реабі­літація. В цьому випадку участь медичної сестри є суттєвою. Від уваги до хворого і його близьких, від створення у них спокійного психологічного клімату залежить реабілітація хворого. "Утримувати" хворого вдома без

достатнього обгрунтування і ізолювати його від суспільства недоцільно. У цьому випадку треба допомогти хворому повернутись у колектив на свою роботу. У випадках втрати працездатності медична сестра повинна допомог­ти оформити онкологічного хворого на групу інвалідності. При цьому слід зазначити, що І групу інвалідності призначають тільки тим хворим, які по­требують за собою догляду (після великих і складних операцій або при інкурабельному стані). Призначення II групи інвалідності дає право на звільнення хворого від роботи. III група інвалідності - найраціональніша для онкологічних хворих, оскільки надає ряд пільг, ставить хворого в медич­ному, соціальному і професійному відношенні реабілітованим.