Хронічний гастрит

Хронічний гастрит –це запальний процес слизової оболонки шлунка з її структурною перебудовою та порушенням секреторної, моторної функцій шлунка

В структурі захворюваності населення становить 34 %, тобто за поширеністю посідає друге місце після хронічного холециститу.

Причини розвитку хронічного гастриту

— поліетіологічність

— порушення режиму харчування, його якості, їда поспіхом;

— надмірне споживання копчених продуктів, маринадів, алкоголю, гарячих страв;

— паління.

— гострі захворювання ШКТ

— дисбактеріоз

— В12 –дефіцитна анемія

— вживання НПЗЗ

— значні й тривалі психоемоційні перенапруження

— спадковість

— Helicobacter pylori

Класифікація хронічних гастритів сід­нейська система (1990) з модифікаціями (Хьюстон, 1994) та уточненнями (МКХ-10)

I. За етіологією:

— аутоімунний (тип А);

— асоційований з Helicobacter pylori (тип В);

— хіміко-токсичний;

— алкогольний;

— змішаний (багатофакторний).

II. За топографією:

— гастрит тіла шлунка;

— гастрит антрального відділу шлунка;

— пангастрит; — гастродуоденіт.

III. За морфологічними особливостями:

— неатрофічний (поверхневий);

— атрофічний;

— ступінь атрофії (мінімальна, помірна, виражена).

За ступенем кишкової метаплазії

— І тип — повна або тонкокишкова;

— II тип — неповна (келихоподібні клітини серед поверхневого епі­телію);

— III тип — неповна (товстокишкового типу з секрецією сульфомуцинів).

За ступенем активності запального процесу

— І ступінь — помірна лейкоцитарна інфільтрація власної пластин­ки слизової оболонки шлунка;

— II ступінь — лейкоцитарна інфільтрація більш виражена, охоп­лює, крім власної пластинки, епітелій, як поверхневий, так і ямковий;

— III ступінь — окрім лейкоцитарної інфільтрації виявляють внутрішньоямкові абсцеси.

Особливі форми гастриту

— лімфоцитарний;

— гранулематозний;

— еозинофільний;

— радіаційний;

— гіпертрофічний (хвороба Менетріє);

— поліпозний.

IV. За функціональними особливостями:

— зі збереженою секреторною функцією;

— з вираженою секреторною недостатністю;

— з різко вираженою секреторною недостатністю.

V. Період:

— загострення

ремісії.

Діагностика

1. ЗАК

2. БАК

3. ЕФГДС з біопсією;

4. РН—метрія

5. Рентгенографія шлунку.

6. Виявлення Неlicobacter руlогі

Методи виявлення збудника

· «Дихальний тест» (В.Г. Передерій, 2000, 2002). Цей метод неінвазивний, надзвичайно зручний для хворого, йому властива 100 % чутливість та специфічність.

· гістологічний метод із забарвленням бактерій спе­ціальними барвниками, але технічно він дуже складний і не дозволяє от­римати результати щодо життєздатності бактерій.

· експрес-методи визначення Неlicobacter руlогі у біоптатах слизової оболонки шлунка. Один з них базується на здатності живого мікроор­ганізму здійснювати певні біохімічні реакції, які визначають за зміною забарвлення середовища, в який занурюють біоптат.

Лікування

Лікувальний режим призначають у разі госпіталізації при загострен­ні хронічного гастриту .

Лікувальне харчування. У фазі загострення рекомендують дієту № 1а (функціональне, механічне, термічне щадіння шлунка). Дієта № 1а містить 80 г білків, 80—100 г жирів, 200 — 300 г вуглеводів, 6 г солі, енергетична цінність її становить 2100 — 2200 ккал. їжу приймають через кожні 2 — 3 год. Через 2 — 3 дні переходять на дієту № 1: супи з картоплі, моркви, молочні з вермішеллю; свіжий сир, кефір, несолоне вершкове масло; омлети, нежирне м'ясо (кури, кролятина, телятина) у відвареному вигляді; каші, пудинги; білий черствий хліб, неміцний чай. Склад дієти № 1: білок — 100 г, жири — 100 г, вуглеводи — 400 г; енергетична цінність — 2600 — 2800 ккал. Поступово переходять на діє­ту Х° 2 (механічне щадіння зі збереженням хімічного стимулювання). Дозволяється: хліб білий черствий, молоко розведене, кефір, вершко­ве масло і рослинну олію, омлети, м'ясні і курячі бульйони, протертий борщ з капустою, парові котлети, сосиски, нежирне м'ясо, овочі, супи. Харчування — 5 — 6 разів на добу. Хворому слід уникати жирних сортів м'яса, риби, смаженої картоплі, чіпсів, консервів, перцю, гірчиці, оцту. Після закінчення курсу лікування рекомендується дієта № 15 з певними обмеженнями.

Диспансеризація: сімейний лікар спостерігає 2-4 рази на рік в залежності від стану, клініко-лабораторна діагностика 1-2 рази на рік.

Санаторно-курортне лікування проводять у період ремісії, затуха­ючого загострення або нестійкої ремісії на курортах Трускавець, Моршин, у санаторіях Закарпатської та Сатанівської курортних зон, в Одесі (Куяльник).