Судоми тетанічні – див. Тетанічні судоми

Судоми тонічні – див. Тонічні судоми

Суфузія – крововилив у підшкіряну клітковину та тканини, які лежать глибше. Частіше внаслідок механічного пошкодження капілярів та дрібних судин.

Сфігмографія – запис коливань стінок артерій (пульс) за допомогою спеціального пристрою – сфігмографу. За сфігмографією судять про зміни кров`яного тиску в артеріях та ритмі серцевх скорочень.

Тактильний ; тактильне відчуття – відчуття дотику.

Тампонада серця –гостра серцева недостатність внаслідок скупчення у білясерцевій бурсі рідини, яке перешкоджає достатньому наповненню камер серця під час систоли.

Тахікардія, часте серцебиття – внаслідок позасерцевих розладів. Див. Аритмія серця.

Тахікардія пароксизмальна – див. Пароксизмальна тахікардія.

Тахіпное – часте поверхневе дихання. Т. буває при некрозах, хворобах серця та ін.

Телеметрична діагностика – за допомогою радіотелеметрії, тобто вимірювання на відстані. Вимірювальний пристрій та об`ект вимірювання можуть бути з`єднанні провідною, пневматичною або гідравличною лінією. Телеметрія проводиться при дослідженні функцій організму спортивних коней під час тренувань.

Температура тіла – показник стану організму людини та тварин; залежить від рівноваги між утворюванням тепла внаслідок життєдіяльності організму та віддачею його в зовнішнє середовище. Т.т. у тварин різного віку різна. Норми температури тіла у різних тварин (в °С):

Кінь – 37,5 – 38,5

ВРХ – 37,5 – 39,5

Північний олень – 37,6 – 38,6

Верблюд – 36,0 – 38,6

ДРХ – 38,5 – 40,5

Свиня – 38,0 – 40,0

Собака – 37,5 – 39,0

Кішка – 38,0 – 39,5

Кролик – 38,5 – 39,5

Птахи – 40,0 – 42,0

Норка – 39,5 – 40,5

Тенезми – часті позиви до дефекації або сечовипускання, яке зумовлене спазмом м`язів прямої кишки або сечового міхура при різних хворобах.

Термінальний стан , кінцеві стадії життя – преагонія, агонія та клінична смерть; граничний стан між життям та смертю. Т.с. виникає при крововиливах, травмах, асфіксії, серцевій слабкості, колапсі.

Термінологія – вчення про спец. терміни, словах тієї ч іншої дисципліни.

Термінологія клінічна – сукупність термінів клінічних дисциплін.

Термографія – метод автоматичної регістрації змін температури тіла тваринного організму за допомогою спеціального пристрою – термографу.

Термометрія , вимірювання температури тіла – метод клін.дослідження. При амбулаторному дослідженні Т. проводять один раз, при стаціонарному лікуванні – 2-3 рази на день.

Термоплегія – гостре захворювання внаслідок перегрівання організму, яке супроводжується порушенням функції ЦНС та серця.

Тетанія – невимушені тонико-клонічні судоми, симетрично розташованних м`язових груп, супроводжується підвищенним збудженням нервової системи.

Тетраплегія – параліч чотирьох кінцівок при пошкодженні шийного відділу спинного мозку.

Тимпанія рубця – надмірне розширення рубця швидко утворюючмися газами від соковитого корму у великій кількості. Розпізнають гостру, хронічну, первинну та вторинну.

Тік – швидке одноманітне невимушене скорочення однієї чи декількох м`язів. Частіше у собак та коней.

Тільця Жоллі (за ім. франц. вченого Ж. Жоллі) – утворювання в дегенеративних формах еритроцитів. Вон знаходяться в протоплазмі еритроциту по одному, два чи три тільця. Спостерігаються під час анемій.

Токсемія – патол.стан, яке викликане вмістом у крові токсичних речовин різного походження, а також продуктів розпаду тканин організму, які потрапляють в кров при патол.процесах.

Токсична анемія – анемія, викликана гемолітичними факторами.

Тони серця – звуки, які виникають при роботі серця. Звичайно чуються два останні тони – перший та другий. Перший виникає під час систоли та наз. систолічним. Другий – під час діастоли, наз. діастолічний. При пат.станах у тварин виникають додаткові Т. – діастолічний третій, четвертий, п`ятий.

Тонічні судоми – тривалі невимушені скорочення м`язів – м`язи «завмирають у стисненому стані».

Тонометрія – вимірювання артеріального тиску за допомогою сфигмоманометру.

Тонус – життєдіяльність організму або певних органів, тканин, без втоми.

Топічний – місцевий (процес).

Торакоцентез – проколювання грудної стінки. Проводять з ціллю отримання вмісту грудної порожнини для досліджень або для видалення з неї ексудату або трансудату.

Тортиколіс – скривлення шиї, яке викликане розривом м`язів на одній стороні, ревматичним запаленням м`язів.

Травма – пошкодження тканин організму людини або тварини з порушенням їх цілісності та функції, яке викликане зовнішнім впливом.

Травматичний перикардит – запалення білясерцевої бурси, яке викликане гострим предметом. Частіше у ВРХ.

Травматичний перитонит – запалення очеревини. Зустрічається в усіх видів тварин, частіше – у ВРХ.

Травматичний ретикуліт – травматичне запалення стінки сітки без пошкодження ії серозної оболонки. Викликане проникненнням з кормом предметів, які можуть проникати в черевну порожнии та зумовлювати перитонит або крізь діафрагму в серце та викликати перикардит. Перебіг гострий та хронічний.

Трансудат – незапальний випот в тканинних щілинах та в порожнинах тіла при порушенні крово- та лімфообігу, який містить до 3% білку. На відміну від ексудату, у Т. немає ферментів та плазми крові. Виникає в порожнинах при серцевій недостатністі.

Трахеальне дихання – див. Бронхіальне дихання.

Тремор – короткі,, равномірні, швидко слідуючи один за одним невимушені рухи м`язів. При сильному збудженні, перевтомі, отруєннях, інф. хворобах.

Тривалість життя тварини, diuturnitas vitae animalium (лат. diuturnitas тривалість, vita життя, animal тварина), роки : ВРХ – 20-36 (до 40), коні – 35-67, свині – 15-20, вівці – 10-20, кози – 10-17, собаки – 10-35, кішки –15, кролі – 6-12, гуси – 10-30 (до 100), кури – 10-20.

Тривалість використання тварини, diuturnitas usus animalium (лат. diuturnitas тривалість, usus використання, animal тварина), роки: коні – 18-20, ВРХ – 15-16, вівці – 7-8, свині – 6-7, кролі – 5-6, гуси – 5-7, кури – 3-4.

Тризм – тонічна напруга жувальних м`язів, частіше обох сторін голови. При однобічному ураженні м`язів щелепа зміщується у протилежну сторону.

Тромбаза – див. Тромбін.

Тромбін – протеолітичний фермент, який виконує згортання крові. Утворюється з неактивного протромбіну, який міститься у плазмі крові.

Тромбоемболічні коліки –кровозупиняюща непрохідніст кишечнику, яку зумовлена закупоркою брижових артерій тромбами або емболами, які виникають на місці ураження внутрішньої та середньої оболонки артерії лічинками паразиту Delafondia vulgaris. Хворіють коні.

Тромбоемболія – закупорка артерій внаслідок відриву частини тромбу, який утворився у венах, порожнинах серця.

Тромбоцитемія –див. Тромбоцитоз.

Тромбоцити – формені елемент крові, які утворюються в кістковому мозку. При розпаді Т. виділяється тромбокіназа, яка потрібна при згортанні крові.

Тромбоцитоз – збільшення кількості тромбоцитів крові. Зустрічається при саркомах, гемоглобінемії, пвеврите, при опіках, травмах, в стадіях видуживання при інф.хворобах, після операцій, при гострих анеміях.

Тромбоцитопенія – зменшення кількості тромбоцитів в периферичній крові. Т. проявляється зниженням згортання крові та появою крововиливів у шкіру та слизові оболонки ШКТ.

Тромбоцитопоез – утворювання тромбоцитів, або кров`янх пластинок.

Тумор – 1) пухлина (син. новоутворення, бластома); 2) припухання (при запаленні).

Тургор ­ – 1) стан наповненності; 2) стан нормальної напруги тканин, яке зумовлене станом кровообігу, обміну речовин та ін.

Тусис – див. Кашель.

Ундуліруючий – хвилевидний, той, що рухається хвилевидно.

Ундуляція – хвилевидне переміщення рідинипри пальпації заповненних їю порожнин. У. – різновид флюктуації.

Ускладнення,complicatio‚ onis‚ f (від лат. complicatus складувати) – загальна назва хвороб, що приєднанні до загальної хвороби патологічних процесів, не типових для даної хвороби, але ймовірних в зв’язку з ним.

Уремія – гостре або хронічне самоотруєння організму, яке зумовлене ниркової недостатністю.

Уретроскопія – дослідження сечовипускного каналу за допомогою введенного у нього уретроскопу.

Уринозний – схожий на сечу.

Уролітіаз – див. Нирково-кам`яна хвороба.

Уроліти – сечові камені, які утворюються в органах сечовиділення.

Уроседимента – утворювання у ниркових канальцях, сечовому міхурі пісчинок внаслідок порушення солевого обміну, перенасичення сечі солями, внаслідок А-вітамінозу.

Уроцистит – запалення слизової оболонки сечового міхура. Розрізняють катаральний, гнійний, дифтеричний, флегмонозний.

Уртикарія – шкіряна алергічна хвороба. Іноді з`являється сип на слизових оболонках носу, очей та ін. Перебіг гострий – до 1-2 діб, рідко – 6-7 діб. У. спостерігається у коней, ВРХ, свиней, рідше – у собак.

Умовні рефлекси – рефлекси, які вироблюються під дією певних умов, формуються на базі безумовних рефлексів.

Фагоцитоз ­ – захистне пристосовування тваринного організму, яке висловлюється у захваті та перетравленні фагоцитами бактерій, інородних тіл. Ф. – захисна реакція організму.

Фарингоскопія –метод дослідження слзової оболонки глотки оком, за допомогою рефлектора або ларингоскопу.

Фатигація – тимчасове зниження функції органу або послаблення усього організму після виконання роботи.

Фебрикула – легка лихоманка, легкий лихоманковий стан: тимчасове підвищення температури без характерних змін в організмі.

Фебрильний – лихоманковий.

Фебріс , лихоманка – загальна реакція організму на хворобливий вплив:підвищення температури, зміна обміну речовин, кровообігу та ін. В перебізі Л. Розпізнають три стадії: під`єм температури, максимального стояння температури, падіння температури. За максимальним підвищенням температури тіла розпізнають Л.субфебрильну (до 1° вище норми), фебрильну (до 2°), гіперпіретичну (до 3° і вище). Падіння температури кризою, повільне зниження – лізісом. Л. тривалістю до 1-1,5 міс. наз.гострою, тривалістю декілька міс або років – хронічною. За характером температурних кривих розпізнають сім типів Л.:

– постійна;

– ремітуюча;

– інтеремітуюча;

– зворотня;

– гектична;

– атипічна;

– тимчасова.

Ферменти – біологічні каталзатори, які присутні в усіх живих клітинах. Виконують перетворення речовин в організмі, регулюючи тим самим обмін речовин. По хім.природі – білки. Діляться на прості та складні.

Фецес – фекалії, калові маси, екскременти

Фібриляція – коротке часте посмикування м`язових пучків, тріпотіння м`язів.

Фібрин – нерозчинний білок, який утворюється з фібриногену в процесі згортання крові. Нитки Ф.утворюють основу тромбу.

Фібриноген – розчинний білок плазми крові, який приймає участь в ії згортанні. Під дією ферменту тромбіну перетворюється у фібрин.

Фібринозне запалення – різновид ексудативного запалення, який характеризується вмістом в ексудаті великої кількості фібрину та гострим перебігом. Розпізнають крупозне та дифтеричне.

Фіксація тварин – укріплення тварин в певному положенні з ціллю захист від укусів та ударів людей, які надають вет.допомогу.

Фітобезоар – див. Безоар.

Фітоконкремент – камень, який утворюється з рослинних залишків, соломи, рідше – з домішком землі. Зустрічається у коней в сліпій та обідкових кишках, у ВРХ – в передшлунках.

Флатуленція – 1) скупчення великої кількості газів в шлунку або в кишечнику; 2) рясне відходження газів.

Флебографія – графічне зображення кривої венного пульсу за допомогою флебографу, яке дозволяє записати коливання стінок яремної вени. Крива запису наз. флебограмою.

Флеботонометрія – вимірювання венозного тиску за допомогою флеботонометру Шарабріна.

Флюктуанція – відчутття коливання рідини, яке виникає при пальпації порожнини з м`якими або еластичними стінками, яка містть рідину.

Флюктуруючий – коливаючий.

Флюрографія – метод рентгенодіагностики, який полягає у фотографуванні тіньового зображення з екрану на фотоплівку.

Фокус – джерело, вогнище хвороби.

Фонендоскоп – складається з воронки з посилювальною мембраною та двох гумових трубок.

Фонокардиграфія­ – графічний запис серцевих звукових коливань. Він доповнює та утонює аускультацію.

Фонометрія – метод уточнення меж повітрямістячих органів та визначення іх фізиол.стану за допомогою камертону, який встановлюють в різних точках.

Форменні елементи крові – клітини та кров`яні пластинки, які знаходяться в плазмі.

Фосфатурія – великий вміст фосфоро-кислих солей у свіжій сечі.

Функціональна діагностика – метод діагностики, який дозволяє перевірити окремі функції організму до та після фізичного навантаження.

Функціональна індигокармінова проба – діагностичний метод визначення функції нирок, який полягає у тому, що введенний внутрішньовенно або втутрішньом`язово індигокармін виділяється нирками, забарвлюючи сечу в зелений колір.

Функціональна недостатність печінки – клінічно проявляється кровоточивістю, тяжкою формою паренхиматозного запалення печінки. При тяжкій печінковій недостатності наступає розлад ЦНС.

Функція –специфічна діяльність тваринного або рослинного організму, його органів, тканин, клітин.

Хілурія – виділення з сечою лімфи з розширенних лимф.судин нирки внаслідок закупорки грудної лімфатич. протоки вище впадіння у нього лімфатич.судин нирок.

Хімостаз – застій вмісту у дванадцятипалій, клубовий кишці. Х. належить до паралітичної форми кольок. Спостерігається у коней та собак.

Холелітіаз – утворювання каменів в жовчному міхурі, рідше – в жовчних протоках. Камені перешкоджають відтоку жовчі.

Холемія – самоотруєння організму жовчними кислотами, яке зумовлене застоєм жовчи в жовчних шляхах, особливо в жовчних капиллярах, при порушенні іх цілісності жовч потрапляє у міжклітинний простір.

Холецистит – гостре або хронічне запалення жовчного міхура. Частіше протікає разом з холангітом.

Хрипи – патол. дихальні шуми, які визначають при вислуховуванні легень, за звичай при запальних змінах в органах дихання та скупченні мокротіння в бронхах; діагностична ознака бронхіту та інших хвороб.

Хромопротеїди – складні білки, які містять забарвленні небілкові компоненти. Дихал. пігменти, ряд ферментів.

Хронічний – тривалий, той, що триває довгий час, постійний.

Цианоз – забарвлення шкіри та слизових оболонок у синій колір внаслідок недостатнього насичення крові киснем, уповільнення кровопотоку.

Циліндрурія – виділення з сечею так званних сечових циліндрів – білкових або клітинних утворювань, які потрапляють в сечу з ниркових канальців. Ц. виникає при глибоких дистрофічних змінах епітелію ниркових канальців.

Цироз – деформація органу внаслідок розростання у ньому сполучної тканини та поступового зникнення паренхими.

Цистит – запалення сечового міхура. Розрізняють Ц. гострий та хронічний: катаральний, гнійний та дифтеричний. Ускладнення : перитонит, утворювання сечових каменів, нефрит, пієліт.

Цистолітіаз – наявність або утворювання каменів в сечовому міхурі.

Цисто парез та цистоплегія – тимчасова або постійна нездатність м'язової стінки сечового міхура до скорочення.

Цистоскопія – огляд сечового міхура за допомогою цистоскопу.

Цитодіагноз – діагноз, який грунтується на мікроскопічному дослідженні клітин в рідинах організму, секретах, екскретах та ін.

Чейна-Стокса дихання (за ім. Лікарів Чейна та Стокса) – одна з форм періодичного дихання, при якому після деякої паузи диханя поступово стає глибоким та, досягнувши свого максимуму, слабшає, зупиняється у новому апное, потім повторюється цикл. Ч-С д. Буває при крововиливах, уремії, отруєннях.

Чихання – складний захисний рефлекс. Ч. виникає при механ. та хіміч. подразнені слизової оболонки носу.

Чутт`євість – властивість тварин та людини сприймати подразнення зі зовнішнього середовища та від власних тканин та органів. Основні види: тактильна, больова, температурна, м`язово-суглобна, вібраційна, тиску.

Шок – різьке ослаблення усіх функцій організму, яке зумовлене швидким та сильним зовнішнім подразненням нервової системи, розладом гемодинаміки, обміну речовин та дихання. Розрізняють Ш. травматичний, операційний, опіковий, анафілактичний, гемолітичний.

Шум серця – звуки, які виникають при патології серця. Розрізняють Ш.с. ендокардіальні, перикардіальні, кардіпульмональні. Ендокардіальні Ш.с. бувают стійкі та нестійкі.

Ядуга – пат.стан організму при недостатньому надходженні повітря у дихальні шляхи. Те ж саме,що і асфіксія.