Анемії місцеві – див. Місцеві анемії. 1 страница

Анамнез, anamnesis, is, f (гр. anamnesis спогади) –відомості про початок та розвиток хвороби у тварини, зібрані шляхом опитування доглядаючих за нею робітників, вивчення диспансерної картки та інших документів.

Ангідремія, anhydraemia, ae, f (від гр. an- заперечення + hydor вода + haima кров) –згущення крові, зменшення водних та соляних складових ії частин, обумовлених крововтратами.

Ангікардіграфія, angicardigraphia, ae, f (від гр. angeion кровоносна судина + kardia серце + grapho пишу) –контрастне рентгенологічне дослідження серця та судин.

Ангіспастична анемія –внаслідок подразнення м'язів або судиннорухоміх центрів адреналіном, ерготином.

Анемія, anemia, ae, f (від гр. an- заперечення + haima кров) – зменшення кількості еритроцитів і вмісту гемоглобіну в одиниці об'єму крові.

Анемія аліментарна –див.Аліментарна анемія

Анемія ангіспастична –див. Ангіспастична анемія

Анемія апластична –див. Апластична анемія

Анемія гемолітична –див. Гемолітична анемія

Анемія гіперхромна –див. Гіперхромна анемія

Анемія гіпопластична –див. Гіпопластична анемія

Анемія гіпсохромна –див. Гіпохромна анемія

Анемія головного мозку,anemia сerebri (лат. cerebrum головний мозок) –патол. процес, який проявляється розладом ЦНС в наслідок недостатнього кровопостачання та кисневого голодування мозкової тканини.

Анемія ендогенна – див. Ендогенна анемія.

Анемія інфекційна, anemia infectiosa, (від гр. an- заперечення + haima кров + infectiosus заражений)–загальна назва А., які розвиваються при інфек. захворюваннях та які зумовлені порушенням засвоєння заліза, гемолізом, кровотечами тощо.

Анемія колатеральна – див. Колатеральна анемія.

Анемія компресійна – див. Компресійна анемія.

Анемія ложна – див. Ложна анемія.

Анемії місцеві – див. Місцеві анемії.

Анемія нормохромна – див.Нормохромна анемія.

Анемія обтураційна – див.Обтураційна анемія.

Анемія паралітична – див. Паралітична анемія.

Анемія постгеморагічна – див. Постгеморагічна анемія.

Анемія регенеративна – див. Регенеративна анемія.

Анемія рефлекторна – див. Рефлекторна анемія.

Анемія токсична – див. Токсична анемія.

Анеозинофілія,aneosisnophlia, ae, f (гр. an- заперечення + еозинофілія) – відсутність в крові еозинофілів.

Анергія,anergia, ae, f ( від гр. an- заперечення + ergon дія) – нечутливість організму до подразників, повна втрата реактивності.

Анестезія,anaesthesia, ae, f (від гр. an- заперечення + aesthesis відчуття) – втрата чутливості частиною тіла або усім тілом. А. може бути викликана анестезуючими речовинами, або різними патол. процесами.

Анорексія,anorexia, ae, f (від гр. an- заперечення + orexis апетит) –повна відсутність апетиту за об’єктивної потреби в живленні.

Анофтальмія,anophtalmia, ae, f (від гр. an- заперечення + ophtalmos око) – відсутність одного або обох очей.

Антидіурез,antidiuresis, is f (від гр.anti- проти + diuresis (гр. dia над, більше + uresis) сечовипускання) –зниження виділення сечі нирками в наслідок підвищеної активності антидіуретичного гормону.

Антикоагулянти,anticoagulantia, n/pl (гр. anti- проти + коагулянти) – лікарські засоби, які гальмують згортання крові.

Антиперистальтика,antiperistaltica, ae, f (гр. anti- проти + peri біля + stalsis скорочення) – хвилеподібний рух стравоходу та кишок у зворотному напрямку.

Антракоз,anthracosis, is,f (від гр. anthrax, anthrakos вугіль) –відкладення вугільного пилу у тканинах та органах тварин, частіше - у собак.

Анурія,anuria, ae, f (гр. an- заперечення + uron сеча) – повна відсутність сечовиділення.

Апетит,appetites, us, m (велике бажання їсти) – складна реакція тварин, яка виникає у періоди між прийомами їжі.

Апластична анемія,aneamia aplastica (від гр. an- заперечення + haima кров + plasticus формуючий) – анемія, зумовлена різким зниженням регенеративної функції кісткового мозку.

Апное,apnoë, es, f (від гр. a- відсутність + pnoë дихання) – тимчасове припинення дихання.

Аптеріоз,apteriosis, is, f (від гр. a- відсутність + pteron перо + osis хвороба) –захворювання вутят та гусенят, яка супроводжується затримкою або припиненням росту пір'я.

Арегенеративна анемія(від гр. a- відсутність + regeneratio відновлення) –див. Анемія арегенеративна.

Арефлексія, areflexia, ae, f (від гр. a- відсутність + reflexus відбиття) – відсутність одного або декількох рефлексів.

Аритмія серця,arrhythmia cordis (від гр. a- відсутність + rhythmos ритм) –порушення ритму серцевих скорочень, зумовлені змінами автоматизму, збудливості і провідності.

Аритмія мерехтлива –див. Мерехтлива аритмія.

Аспіраційна пневмонія,pneumonia ex aspiratione ( гр. pneumon легені ex в наслідок aspiration вдування) – запалення бронхів та легень долькового характеру, яке виникає в наслідок проникнення до дихальних шляхів стороннього тіла.

Аспірація,aspiration, onis, f (лат. вдування) – 1) проникнення в дихальні шляхи сторонніх речовин; 2) відсасування рідини з порожнин тіла.

Асфігмія,asphygmia, ae, f (від гр.a- відсутність + sphygmos пульс) – відсутність пульсу.

Асфіксія,asphyxia, ae, f (від гр. a- відсутність + sphyxis пульс) – припинення або ускладнення дихання в наслідок припинення або малого надходження у легені кисню.

Асцит,ascitis, at, m (від гр. askites подібний надутому хутру, від askos шкіряне хутро) –водянкачеревної порожнини, накопичення набрякової рідини в черевній порожнині.

Атаксія,ataxia, ae, f (від гр. ataksia безлад) –порушення координації рухів.

Атаксія вестибулярна –А. при поражені вестибулярного аналізатору, яке проявляється ністагмом, відхиленням тулуба тварини при русі та стоянні у сторону пораження.

Атаксія динамічна –порушення координації рухів кінцівок.

Атаксія мозочкова –при поражені мозочка та його частин. Проявляється у формі динамічної або статичної А.

Атаксія сенситивна –статична та динамічна А.

Атаксія статична –порушення рівноваги в положенні стоячи.

Ателектаз,atelectasis, is, f (від гр. ateles неповний + ektasis розтягнення) – злипання легеневих альвеол, може виникнути при порушенні біосинтезу сурфактанту і при проникненні атмосферного повітря в плевральну порожнину внаслідок розриву або проколу грудної стінки.

Атипічний,atipicus, a, um (від гр. a- відсутність + tonos напруження) – неправильний, не відповідаючий типу.

Атонія,atonia, ae, f (від гр. a- відсутність + tonos напруження) – різке зниження напруження, еластичності, збудливості м'язів скелету та внутрішніх органів.

Атонія кишечнику, atonia enteri (від гр. enteron кишка)– послаблення тонусу мускулатури кишечнику.

Атонія передшлунків, atoniaproventriculorum (лат. proventriculus передшлунок) –припинення моторної функції рубця, сітки та книжки в наслідок розладу їх нервово-м'язового апарату.

Атонія шлунку, atonia gastris (від гр. gaster шлунок)–послаблення тонусу мускулатури шлунку, яке проявляється в'ялістю перистальтики, затримкою вмісту у шлунку.

Атрофія,atrophia, ae, f (від гр. a-відсутність + trophë харчування) –зменшення об’єму і розмірів клітини, тканин, органів, що супроводжується їх якісними змінами.

Аускультація,auscultation, onis, f (вислуховування) – прослуховування звуків, які виникають у функціонуючих органах, для вияснення їх стану.

Аутоінтоксикація,autointoxicatio, onis, f (від гр. autos сам + in всередині toxikon отрута) –самоутворення організму токсичними продуктами, що накопичується в ньому.

Афагія,aphagia, ae, f (від гр. a- відсутність + phagein їсти) – неможливість ковтання.

Афебрильний,afebrilis, e (від гр. a- відсутність + febrilis лихоманковий) –безлихоманковий, той, що не супроводжується лихоманкою.

Афонія,aphonia, at, f (від гр. a- відсутність + phone звук, голос) – повна втрата голосу.

Афти,aphthae, arum, f/pl (лат. aphthai виразки) – поверхневі болючі виразки слизових оболонок та шкіри.

Ахілія,achylia, ae, f (від гр. a- відсутність + chylos сік) –повна відсутність хлоридної кислоти і ферментів у шлунковому соку (шлункова А.) або відсутність ферментів у панкреатичному соку. (панкреатична А.)

Ахромацит, achronolactia, ae, f (від гр. a- відсутність + chroma колір) – еритроцит, який не здатний забарвлюватися барвниками.

Ацетонові тіла –див. Кетонові тіла.

Ацетонолактія,acetonolactia, ae, f (лат. acetonum ацетон + lac, lactis молоко) – підвищений вміст кетонових тіл в молоці.

Ацетононемія,acetonaemia, ae, f (acetonum ацетон + haima кров) –наявність у крові кетонових тіл.

Ацетононурія,acetonuria, ae, f (acetonum ацетон + uron сеча) –виділення з сечею ацетону в підвищених кількостях.

Ацидоз,acidosis, is, f (від лат. acidus кислий + -osis патол. збільшення) –порушення кислотно- основної рівноваги в організмі з одночасним збільшенням вмісту кислот. А. буває компенсованим і декомпенсованим, дихальним (респіраторним) і метаболічним (обмінним).

Базофіли –лейкоцити з великої базофільною зернистістю.

Базофілія,basophilia, ae, f (від гр.basis основа + philia любов) –1)збільшення в крові базофільних лейкоцитів; 2) поява в еритроцитах базофільних зерен; 3)властивість клітин та тканин сильно забарвлюватися лужними барвниками.

Бактеріурія, бацилурія,bacteriauria, ae, f; bacilluria, ae, f(від гр. bacterio паличка + uron сеча, лат. bacillus паличка) – наявність мікробів у свіжій сечі.

Безоар,bezoar, is, n(від перс. бадзар-протвоотрута) – чужорідне тіло, що утворюється в шлунку тварин з рослинного матеріалу (фітобезоар) або шерсті (пілобезоар).

Бікуспідальний,bicuspidalis, e (від лат. bi-двічі + cuspis, idis верхівка) – двустворковий.

Білірубін,bilirubinum, i, n (від лат. bilis жовч, лат. rubber червоний) – жовто-червоний пигмент жовчи.

Білірубінемія –див.Гіпербілірубінемія.

Білірубінурія,bilirubinuria, ae, f (білірубін + гр. uron сеча) – підвищений вміст білірубіна в сечі.

Біломязова хвороба,morbus leucomuscularis (від лат. morbus хвороба, гр. leocos білий, + muscularis м'язовий) – хвороба молодняку с.-г. Тварин, яке проявляється порушенням обміну речовин в організми, функціональними, морфологічними змінами серцевої та скелетної мускулатури.

Біогеохімічні провінції –місцевості, які характеризуються нестачею чи надлишок тих чи інших хімічних елементів у зовнішньому середовищі, в наслідок чого у тварин виникають ендемічні, властиві даній місцевості хвороби.

Біопсія,biopsia, ae, f (від гр. bios життя + opsis вид) – прижиттєвий мікроскопічний дослід пунктатів, шматочків тканин або органів, які взяті з живого організму с цілю діагнозу.

Біотовське дихання, Bioti respiratio – проявляється у тому, що після дихальний рухів вникає довга пауза, потім ряд дихальних рухів, знову пауза.

Біохімічні ендемії –див. Ендемічні хвороби.

Блокада,(англ. Blockade блокада) –виключення функції якогось органу.

Блювання– непримусове викидання вмісту шлунку через рот (іноді через носову порожнину) внаслідок спазматичного скорочення м`язів шлунка,діафрагми та ін., а також те, що вийшло таким чином. Розпізнають блювання рефлекторне та центральне. Рефлекторне б. Буває при подразненні очеревини (запалення,травми, новоутворення); слизової оболонки м`якого піднебіння, стравоходу (пухлини, запалення, інородні тіла); слизової оболонки шлунка (запалення, пухлини, перенаповнення, виразки). Центральне б. буває при безпосередньому подразненні центру блювоти отрутами, токсинами, які надходять в кров при інфекційних хворобах, отруєннях.Частіше у собак, свиней, рідше – у коней.

Болева іррадіація,irradiation dolorosa (від лат. in в + radius промінь + dolorosus больовий) – больові відчуття на поверхні тіла при захворюванні внутрішніх органів.

Болеві точки, puncta dolorosa (від лат. pubctum точка, dolorosus больовий) – дільниці на поверхні тіла, які мають підвищену чутливість при на давленні.

Брадикардія,bradycardia, ae, f (від гр. bradys повільний + cardia серце) –зменшення частоти серцевих скорочень.

Брадикінезія, bradykinesia, ae, f.(від гр. bradys повільний + kinesis рух)–загальне уповільнення рухів, при цьому тонус м'язів може не змінюватися.

Брадипное,bradypnoea, ae, f (від гр. bradys повільний + pnoe дихання) –мимовільне зменшення частоти дихальних рухів.

Бронхіальне дихання,respiration bronhialis (від лат. respiration дихання + bronhialis бронхіальний) – шум, який уловлюється при вислуховуванні легень.

Бронхіальний,bronhialis, e (від гр. bronhos бронх) – відносний до бронхів.

Бронхіт,bronchitis, tidis (bronchos + -itis) – запалення слизової оболонки та підслизової тканини бронхів.

Бронхографія,bronchographia, ae, f (від гр. bronchos бронхіальний + grapho пишу) – рентгенознімок бронхів після уведення в них контрастів.

Бронхопневмоніяbronchopneumonia, ae, f (від гр. bronchos бронхіальний + pneumonia запалення легень) – запалення бронхів та долей легень.

Бронхоскопіяbronchoscopia, ae, f (від гр.bronchos бронхіальний + scopeo дивлюсь) – огляд внутрішньої поверхні трахеї та бронхів за допомогою бронхоскопу.

Бронхоектазіяbronchoectasis, ae, f (від гр. bronchos бронхіальний + ektasis розширення) – патол. розширення бронхів.

Бужирування(від франц. Bougie зонд) –метод досліджування та розширення каналів трубчатих органів.

Булезний,bullosus, a, um (від лат. bulla водяний пузир) – вкритий пузирями.

Булиміяbulimia, ae, f (від гр. bus віл + limos голод) – великий апетит.

Вгодованність, crassitas,atis,f (від лат. сrassus товстий, вгодований) – ступінь розвитку м`язів та відкладень підшкіряного жиру. Стан вгодованності хворої тварини записують в історію хвороби.

Вегетативна нервова система,systema nervosum autonomicum–частина нервової системи, яка регулює обмін речовин, функцію органів кровообігу, дихання, травлення, виділення, розмноження.

Везикула,vesicular, ae, f (від лат. vesica пузир) –пухирець з рідким мутним вмістом.

Везикульозний, vesiculosus, a, um (від лат. vesicula пухирець) –який містить багато пухирців.

Везикулярне, булезне, запалення,inflammatio vesiculosa, seu bullosa (від лат. vesiculosus, seu або bullosus пузирний) –виникає на шкірі та слизових оболонках в порожнині рота у вигляді пухирців або афт.

Везикулярне дихання, (від лат. respiratio дихання + vesiculosus везикулярний)–дихальний шум, який нагадує звук «ф», чується при вислуховуванні легень.

Везикулярний, vesicularis, e(від лат. vesicula пухирець) –пузирний, який відноситься до пухирця.

Вектокардіографія,vectocardigraphia,ae, f (від лат. vector носій + гр. kardia серце + grapho пишу) –регистрація величини та напрямку електрорухаючої сили серця в протязі кожного серцевого циклу.

Венозний застій,stasis venosa (від гр.stasis застій + лат. venosus венозний) –пасивна гіперемія в наслідок ускладнення відтоку крові.

Взяття крові –взяття деякої кількості крові з кровоносної системи тварин для різних діагностичних досліджень.

Вибіцес,vibices, um, f/pl (від лат. vibex, vibicis синець від удару) –полосаті крововиливи на шкірі.

Видужання –активний процес, що виникає з моменту захворювання і являє собою комплекс складних реакцій організму, спрямованих на відновлення порушених тканин і нормалізацію функцій організму та його взаємозв’язків з навколишнім середовищем. Буває повний та неповних.

Викривлення хребта, incurvatio columnae vertebralis (від лат. incurvatio викривлення + columna vertebralis хребет) – природжені або набуті зміни хребта.

Випіт,effusion, onis, f (від лат. ізлиття) – скупчення рідини в серозній порожнині.

Виразка, ulcus,eris,n (лат.) – дефект шкіри або слизової оболонки зі слабою тенденцією до заживлення внаслідок повільного розвитку грануляційної тканини та порушення процесу епітелізації.

Висипи– див. Ефлоресценція.

Висип,eruptio,onis,f (лат.) – поява на шкірі плям, папул, пустул та ін. Див. Екзантема.

Вислуховування –див. Аускультація.

Виснаження,inanatio, onis, f (від лат inanis пустий) – див. Кахексія.

Витоки з носу,effluvium ab naso (від лат. effluvium виток + ab з + nasus ніс) – у здорових тварин в носовій порожнині виділяється незначна кількість слизу. Хвороби органів дихання супроводжуються носовими витоками. Консистенція носових виток залежить від характеру запалення.

Віддишка – див. Диспноє.

Відрижка – теж само, що і еруктація.

Вітряні коліки –див. Метеоризм кишечнику.

Внутрішнє середовище організму –сукупність рідин (кров, лімфа, тканинна рідина), які приймають участь у процесах обміну речовин та підтримці гомеостазу організму.

Водянка,hydrops, opis, m (від гр.hydor вода) – загальний набряк: скупчення водянистої рідини в тканинах та порожнинах тіла.

Водянка серцевої сумки –див. Гідроперикардит.

Вомітус,vomitus, us, m –блювота. V. cruentus (лат. cruentus кривавий)–кривава блювота.

Втома – див. Дефатигація.

В'язкість крові,tenacitas sangvinis (від лат. tenacitas, atis в'язкість, від tenax, acis в'язкий + sangvis, inis кров) – залежить від її складу: ступеня внутрішнього зціплення плазми, величини вмісту гемоглобіну.

Габітус,habitus, us, m (лат. зовнішній вигляд). Г. хворого дозволяє судити о багатьох хворобах за ознаками, які мають діагностичне значення.

Гайморит,highmoritis, tidis, f (гайморова пазуха, за ім’ям англ. анатома N. Highmore + гр. –it is запалення) – запалення слизової оболонки та підслизового шару верхньощелепної пазухи з утягненням кістки.

Гамма-глобуліни –фракція імуноглобулінів плазми крові, яка містить більшість антитіл, маюча найменшу електрофоретичну рухомість.

Гангрена,gangraena, ae, f (від гр. gangraina роз’їдаюча виразка) – вид некрозу. Мертві тканини стають сірими або чорними. Г. буває суха, волога, гнилісна, септична.

Гастрит,gastritis, tidis, f (від гр. gaster, gastros шлунок +-itis запалення) – запалення слизової оболонки шлунку з переходом процесу на інші тканини шлунку. Перебіг гострий та хронічний.

Гастроентерит,gastroenteritis, tidis, f (від гр. gaster, gastros шлунок + enteron кишка + -itis запалення) – одночасне запальне захворювання шлунку та кишок з ураженням слизового, підслизового, м’язового та серозного шарів.

Гастроррафія– зашивання шлунку, шлунковий шов.

Гастроскопія,gastroscopia, ae, f (від гр. gaster, gastros шлунок + scopeo дивлюсь) – огляд внутрішньої поверхні шлунку за допомогою введеного через стравохід гастроскопа. Г. проводять у дрібних тварин.

Гем,haemum, i, n–небілкова частина молекули гемоглобіну.

Гематологія,haematologia, ae, f (від гр. haima, haimatos кров + logos вчення) – наука про кров та органи кровотворення, про їх будову та функції при нормальних та патологічних умовах.

Гематологія клінічна,haematologia clinicalis (від гр. haіma, atos кров + logos вчення + лат. clinicalis клінічний) – Г.к. вивчає етіологію, патогенез та клінічні прояви хвороб системи крові, розроблює методи їх діагностики, лікування та профілактики.

Гематома,haematoma, atis, n (від гр. haima, atos кров + -oma пухлина) – пухлиноподібне скупчення крові у тканинах внаслідок крововиливу.

Гематомезис –кровава блювота.

Гематурія, haematuria, ae, f (від гр. haima, atos кров + uron сеча)–наявність крові в сечі.

Геміплегія,hamiplegia, ae, f ( від гр. hemi напів- + plege удар) –параліч м'язів однієї половини тіла.

Геміплегія гортані, hamiplegia laringis (від гр. hemi напів- + plege удар + larynx гортань) – розлад дихання внаслідок паралічу поворотного нерву, супроводжується шумами під час руху.

Гемоглобін,haemoglobinum, i, n (від гр. haima кров + лат. globus куля) – пігмент крові, який міститься у розчиненому вигляді в еритроцитах.

Гемоглобінемія,haemoglobinaemia, ae, f (гемоглобін + гр. haima кров)–підвищений вміст гемоглобіну в плазмі крові.

Гемоглобінурія,haemoglobinuria, ae, f (гемоглобін + гр. uron сеча) –поява в сечі гемоглобіну.

Гемограма,haemogramma, atis, n (від гр. haima кров + gramma запис) – див. Лейкоцитарна формула.

Гемоліз,haemolisis, is, f (від гр. haima кров + lysis руйнування) –процес руйнування еритроцитів і виходу з них у плазму гемоглобіну.

Гемолітична анемія,anaemia haemolytica (від гр. anemia (від an- заперечення + haima кров) + haemolyticus той, що викликає гемоліз) – анемія, яка викликана посиленим розпадом еритроцитів та порушенням кровотворення внаслідок дії токсичних речовин.

Гемолітична жовтяниця,icterus haemolyticus (від гр. ikteros жовтяниця + лат. haemolyticus той, що викликає гемоліз) – виникає при хворобах, які характеризуються посиленим розпадом еритроцитів.

Гемоперикард,haemopericardium, ii, n (від гр. haima кров + pericardium білясерцева сумка) – скупчення крові в порожнині перикарду.

Гемоперитонеум,haemoperitonaeum, і, n (від гр. haima кров + peritoneum очеревина) – скупчення крові в черевній порожнині.

Гемопоез,haemopoiesis, is, f (від гр. haima кров + poiesis утворення) – утворення формених елементів крові.

Геморагічне запалення, inflammatio haemorrhagica (від лат. inflammation запалення + haemorrhagicus геморагічний) – різновид ексудативного запалення, який характеризується великою кількістю еритроцитів в ексудаті.

Геморагічний,haemorrhagicus, a, um (від лат. haemorrhagia кровотеча) – 1)зв’язаний з появою кровотеч та утворенням крововиливів; 2) той, що містить кров, кривавий.

Геморагічний діатез,diathesis haemorrhagica(від лат. haemorrhagicus геморагічний + гр. diathesis схильність) – схильність до множинних крововиливів на шкірі, слизових оболонках, внутрішніх органах.

Гемостаз,haemostasis, is, f (від гр. haima кров + stasis зупинка) – зупинка кровотечі.

Гемоторакс,haemothorax, acis, m (від гр. hima кров + thorax грудна клітка) –накопичення крові в плевральній порожнині.

Гемофілія, haemophilia,ae, f (від гр. haima кров + philia схильність) –спадкове захворювання, пов'язане з порушенням першої фази зсідання крові через дефіцит фактора VIII або фактора IX.

Гепатит,hepatitis, tidis, f (від гр. hepar, atos печінка + -itis запалення) – загальний термін для запальних захворювань печінки.

Гепато-ліенальний синдром, syndromum hepatolienalis (від гр. syndrome збіг, скупчення + hepar, atos печінка +лат. lien селезінка) – декілька ознак, які вказують на спільне утягнення у патологічний процес печінки та селезінки.

Гідремія,hydraemia, ae, f (від гр. hydor рідина + haima кров) –збільшення вмісту води в крові.

Гідронефроз, hydronephrosis, is, f (від гр. hydor рідина + nephros нирка + -osis хвороба) – розширення порожнин нирки з послідуючою атрофією ії паренхіми внаслідок порушення відтоку сечі.

Гідроперикард,hydropericardium, ii, n (hydor pericardium) –накопичення набрякової рідини (транссудату) в порожнині перикарда.

Гідропневмоторакс,hydropneumothorax, acis, m (від гр. hydor рідина + pneuma повітря + thorax грудна клітка) – одночасне скупчення повітря та серозної рідини в грудній порожнині.

Гідроторакс,hydrothorax, acis, m (від гр. hydor рідина + thorax грудна клітка)–накопичення транссудату в плевральній порожнині.

Гідроцефалія,hydrocephalia, ae, f (від гр. hydor рідина + kephale голова)–стан, що характеризується накопиченням церебральної рідини в шлунках мозку та в під оболонкових просторах.

Гіпалгезія,hypalgesia, ae, f (від гр. hyp- зменшення + algos біль) – зниження больової чутливості.

Гіпер…(від гр.hyper- над, зверху, через, занадто) – префікс, означає посилення основного поняття, надлишок, над, занадто.

Гіперазотемія,hyperazotaemia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + азот + haima кров) – збільшення в крові азотистих продуктів.

Гіперазотурія,hyperazotuia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + азот + uron сеча) – підвищене виділення з сечею продуктів обміну, які містять азот.

Гіпералгезія,hyperalgesia, ae, f (від гр. hyper- над, зверху, через, занадто + algesis відчуття болю) – підвищена больова чутливість.

Гіпербілірубінемія,hyperbilirubinaemia, ae, f (від гр.hyper- над, зверху, через, занадто + білірубін + -aemia той, що належить до крові) –підвищений вміст білірубіну в крові.