Кісткова сполучна тканина. 3 страница

Ключиця– це довга S-подібна вигнута кістка, яка розташована між ключичною вирізкою груднини і надплечовим відростком лопатки. Ключиця має видовжене круглої форми тіло (corpus claviculae) і два кінці: стовщений груднинний кінець (extrеmitas sternаlis) і розширений сплощений надплечовий кінець (extremitas acromialis), до якого прикріплюється частина волокон трапецієподібного м’яза і підключичний м’яз. На груднинному кінці ключиці міститься сідлоподібної форми груднинна суглобова поверхня (facies articularis sternalis) для з’єднання з грудниною. На надплечовому кінці ключиці є плоска надплечова суглобова поверхня (facies аrticularis acromialis) для сполучення з відповідною суглобовою поверхнею надплечового відростка лопатки. На нижній поверхні ключиці помітні два підвищення: конусоподібний горбок (tuberculum conoideum) і трапецієподібна лінія (linea trapezoidea) – місця прикріплення однойменних зв’язок, що натягнуті між ключицею і дзьобоподібним відростком лопатки.

Лопатка (scapula) – це плоска кістка трикутної форми, що прилягає ззаду до грудної клітки на рівні II–VII ребер . Лопатка має три кути: нижній кут (аngulus inferior), бічний кут (аngulus laterаlis) і верхній кут (аngulus superior), а також три краї: присередній край (margо mediаlis), обернений до хребта, різка лопатки (incisura scapulae) для проходження надлопаткових судин і нерва.

26.Плечова кістка: назвати частини, описати та продемонструвати їх будову. Променева та ліктьова кістки: назвати частини , описати і продемонструвати їх будову.
Плечова кістка — типова довга кістка, розташована у верхній частині руки. У плечової кістки довге тіло і розширення на кінцях, з допомогою яких вона зчленовується з лопаткою в плечовому суглобі і з променевою і ліктьовий кістками в ліктьовому суглобі. Верхня частина тіла плечової кістки має циліндричну форму, а нижня – тригранну. У середній третини тіла плечової кістки ззаду спірально проходить борозна променевого нерва. Дистальний кінець кістки потовщений і носить назву виростків плечової кістки. З боків він має виступи – медіальний і латеральний надвиростка, а знизу розташовані головка виростка плечової кістки для з’єднання з променевою кісткою і блок плечової кістки для зчленування з ліктьовою кісткою. Над блоком спереду знаходиться вінцева ямка, а ззаду – більш глибока ямка ліктьового відростка (в них заходять однойменні відростки ліктьової кістки).

Променева кістка (radius) складається з тіла і двох кінців. На проксимальному кінці розташована головка, а на ній – суглобова ямка, за допомогою якої променева кістка зчленовується з голівкою виростків плечової кістки. На голівці променевої кістки є також суглобова окружність для з’єднання з ліктьовою кісткою. Нижче головки знаходиться шийка, а під нею – горбистість променевої кістки. На тілі розрізняють три поверхні і три краї. Гострий край звернений до такого ж за формою краю ліктьової кістки і називається Межкостная. На дистальному розширеному кінці променевої кістки є зап’ястного суглобова поверхня (для зчленування з проксимальним рядом кісток зап’ястя) і ліктьова вирізка (для зчленування з ліктьовою кісткою). Зовні на дистальному кінці розташований шилоподібний відросток.
Ліктьова кістка (ulna) складається з тіла і двох кінців. На потовщеному проксимальному кінці є вінцевий і ліктьовий відростки; ними обмежена блоковідной вирізки. З латеральної сторони біля основи вінцевого відростка знаходиться променева вирізка. Нижче вінцевого відростка є горбистість ліктьової кістки.

Тіло кістки тригранної форми, і на ньому розрізняють три поверхні і три краї. Дистальний кінець утворює головку ліктьової кістки. Поверхня головки, звернена до променевої кістки, закруглена; на ній розташована суглобова окружність для з’єднання з вирізкою цієї кістки. З медіальної сторони від головки відходить вниз шилоподібний відросток.

27. Кисть: назвати відділи;описати та продемонструвати будову кісток зап’ястка, кісток п‘ястка та флангів пальців кисті.
Кисть, рука — частина вільної верхньої кінцівки, яка складається із зап'ястя, п'ястя і фаланг пальців.
1)У склад кісток зап'ястя включається 8 дрібних кісток, що лежать у два ряди:
-проксимальний - ближче до надпліччя,
-дистальний - прилягає до попереднього,
Проксимальний ряд (починаючи від I пальця):

-човноподібна кістка
-півмісяцева кістка

-тригранна кістка

-гороховидна .
Перші три кістки з'єднуються один з одним, утворюючи еліпсоїдну поверхню, звернену до променевої кістки. Гороховидна прилягає до тригранної з боку долонної поверхні кисті.
Дистальний ряд (починаючи від I пальця):

-багатокутна кістка (os multangulum)

-трапецієподібна кістка (os trapezoideum)

-головчаста кістка (os capitatum)

-гачковидна кістка (os hamatum), має відросток у вигляді гачка (hamulus).
2) Кістки п'ястка

П'ясток (metacarpus) утворена п'ятьма кістками (ossa metacarpalia I-V). Всі вони мають загальний план будови: основу (basis), тіло (corpus) та головку (caput). Найдовшою є II п'ястно кістки. У I кістки на проксимальному эпифизе є сідлоподібна суглобова майданчик - місце зчленування з багатокутної кісткою. На підставі у V кістки виражений горбок.
3) Кістки пальців кисті (ossa digitorum manus) представляють три короткі кістки у кожному пальці, звані фалангами (phalanx proximalis, media et distalis). У I пальця є дві фаланги.

Окостеніння. Кістки кисті проходять три стадії закостеніння. Кістки зап'ястя у новонародженого хрящові. У головчатой кістки виникає ядро окостеніння на 2-му місяці, в крючковіднимі - на 3-му місяці, в тригранної - на 3-му році, в напівмісячної - на 4-му, в човноподібної - на 5-м, в трапецієподібної кістки - на 5 - 6-му році, в гороховідной: у дівчаток - на 7 - 12-му році, у хлопчиків - в 10-15-річному віці.

У п'ясткових кістках ядра окостеніння виникають у діафизах на 9 - 10-му тижні внутрішньоутробного періоду. Після народження на 3-му році з'являються кісткові ядра в головках, у I п'ясткової кістки - в підставі.

У фалангах пальців ядра окостеніння утворюються в їх підставах на 8-12-му тижні внутрішньоутробного розвитку, а на 3-му році - в проксимальних епіфізах.

28. Нижня кінцівка: назвати її частини; визначити та продемонструвати кістки, що їх утворюють. Кульшова кістка: описати та продемонструвати її будову.
Кістки нижньої кінцівкискладаються з тазового пояса, або пояса нижньої кінцівки, і вільної частини нижньої кінцівки.
1)До складу кісток тазового пояса (ossa cinguli pelvici), або кісток пояса нижніх кінцівок (ossa cinguli membri inferiores), входять з’єднані між собою попереду права і ліва кульшові кістки, а також вклинена між ними позаду крижова кістка, що є нижньою частиною хребтового стовпа. З кожною кульшовою кісткою рухливо з’єднана відповідна вільна частина нижньої кінцівки, що складається із стегнової кістки, великогомілкової і малогомілкової кісток та кісток стопи.
2) Кістки вільної частини нижньої кінцівки
Стегнова кістка –найбільша довга трубчаста кістка в організмі людини, вона має тіло (діафіз) і два кінці, або наростки (епіфізи). На верхньому, проксимальному наростку розміщена головка стегнової кістки, що входить в кульшову западину і утворює кульшовий суглоб. На середині головки є ямка головки стегнової кістки – місце прикріплення зв’язки головки стегнової кістки. Довга шийка стегнової кістки з’єднує головку з тілом під кутом приблизно 130°.
Наколінок -є великою сесамоподібною кісткою для сухожилка чотириголового м’яза стегна і має форму заокругленого трикутника. Догори спрямована основа наколінка, а вниз – верхівка наколінка (apex patellae). Задня сплощена суглобова поверхня зчленовується з наколінковою поверхнею стегнової кістки. Передня поверхня шорстка, опукла, легко промацується через шкіру.
Гомілка -має дві довгі трубчасті кістки. Присередньо розташована великогомілкова кістка, збоку – малогомілкова кістка. У кожній з цих кісток розрізняють тіло (діафіз) і два кінці – наростки (епіфізи). Кінці кісток стовщені, верхній (проксимальний) кінець великогомілкової кістки утворює зі стегновою кісткою колінний суглоб. Нижні (дистальні) кінці обох кісток гомілки зчленовуються з надп’ятковою кісткою стопи, утворюючи надп’ятково-гомілковий суглоб. Між кістками є міжкістковий простір гомілки.
Великогомілкова кістка – найтовща кістка гомілки. На проксимальному стовщеному наростку великогомілкової кістки є два виростки: присередній виросток і бічний виросток, на яких є верхня суглобова поверхня для зчленування з виростками стегнової кістки. Між присередньою і бічною частинами верхньої суглобової поверхні виростків великогомілкової кістки майже посередині розташоване міжвиросткове підвищення . На цьому підвищенні добре помітні два горбки: присередній міжвиростковий горбок і бічний міжвиростковий горбок. Попереду від підвищення розташоване переднє міжвиросткове поле , а позаду – заднє міжвиросткове поле, що є місцем прикріплення схрещених зв’язок. На бічній поверхні бічного виростка дещо позаду і знизу є малогомілкова суглобова поверхня для зчленування з головкою малогомілкової кістки.
Малогомілкова кістка тонка , її проксимальний стовщений наросток утворює головку малогомілкової кістки. На головці виділяють верхівку головки малогомілкової кістки , а на її присередній поверхні – суглобову поверхню головки малогомілкової кістки для зчленування з великогомілковою кісткою. Тіло малогомілкової кістки має тригранну форму. На тілі малогомілкової кістки є три краї: передній край, задній край і присередній гострий – міжкістковий край . Краї обмежують три поверхні: бічну поверхню, задню поверхню і присередню поверхню.

3)Кульшова кістка до 13–16 років складається з 3 окремих кісток (клубової, лобкової, сідничої), з’єднаних між собою хрящем у ділянці кульшової западини, а потім у цьому місці вони зростаються в єдину кульшову кістку. Кульшова западина є суглобовою ямкою для головки стегнової кістки в утвореному цими кістками кульшовому суглобі. Западина має високий край, що переривається на присередньому боці вирізкою кульшової западини, над якою перекидається поперечна зв’язка. З головкою стегнової кістки контактує тільки гладка суглобова півмісяцева поверхня кульшової западини, а її заглиблене дно утворює ямку кульшової западини.

Клубова кісткамає знизу стовщене тіло клубової кістки , що бере участь в утворенні кульшової западини, і крило клубової кістки ,що вгорі розширюється. Верхня частина крила вигнута і утворює стовщений край – клубовий гребінь. На клубовому гребені видні 3 шорсткі лінії для прикріплення широких м’язів живота: зовнішня губа внутрішня губа , а між ними – проміжна лінія. Клубовий гребінь попереду і позаду закінчується кістковими виступами. Передній виступ – верхня передня клубова ость легко пальпується через шкіру. Нижче від переднього виступа розташовується ще один виступ – нижня передня клубова ость. Задній кінець клубового гребеня утворює верхню задню клубову ость (, нижче якої видно нижню задню клубову ость.
Лобкова кістка має стовщене тіло лобкової кістки , що утворює передній відділ кульшової западини. Від тіла вперед і присередньо відходить верхня гілка лобкової кістки ,на початку якої помітне клубоволобкове підвищення. Від передньої частини верхньої гілки відходить під гострим кутом вниз і вбік нижня гілка лобкової кістки. Присередня поверхня ділянки переходу верхньої гілки у нижню гілку має овальну форму і називається симфізною поверхнею , яка з’єднується з однойменною поверхнею протилежної лобкової кістки. На верхній гілці лобкової кістки, біля її присереднього кінця, видно лобковий горбок , від якого у бік клубово-лобкового підвищення проходить гребінь лобкової кістки , що переходить у дугоподібну лінію. Присередньо від лобкового горбка відходить лобковий гребінь завдовжки приблизно 2 см. На нижній поверхні верхньої гілки лобкової кістки проходить ззаду наперед і присередньо затульна борозна ,у якій залягають однойменні судини і нерв.

Сіднича кістка має стовщене тіло сідничої кістки, що бере участь в утворенні нижньої частини кульшової западини. Від нижньої частини тіла відходить вперед гілка сідничої кістки, що зростається з нижньою гілкою лобкової кістки, в результаті чого в кульшовій кістці утворюється затульний отвір. На місці переходу тіла сідничої кістки в її гілку утворюється потовщення – сідничий горб . Вище цього горба від заднього краю тіла кістки відходить сіднича ость , що розділяє дві вирізки. Знизу від ості розташована мала сіднича вирізка , а вище – велика сіднича вирізка, яка обмежена зверху задньою частиною крила клубової кістки.

29.Стегнова кістка: назвати частини; описати і продемонструвати їх будову. Великогомілкова та малогомілкова кістки: назвати частини; описати і продемонструвати.
Стегнова кістка –найбільша довга трубчаста кістка в організмі людини, вона має тіло (діафіз) і два кінці, або наростки (епіфізи). На верхньому, проксимальному наростку розміщена головка стегнової кістки, що входить в кульшову западинуіутворює кульшовий суглоб. На середині головки є ямка головки стегнової кістки – місце прикріплення зв’язки головки стегнової кістки. Довга шийка стегнової кістки з’єднує головку з тілом під кутом приблизно 130°.

Великогомілкова кісткаскладається з тіла і двох епіфізів. Тіло великогомілкової кістки тригранної форми з присередньою, бічною та задньою поверхнями й переднім, присереднім і міжкістковим краями. Усі утвори великогомілкової кістки прикриті м'язами, за винятком її присередньої поверхні та переднього краю, які розташовані безпосередньо під шкірою, а тому їх частіше травмують. Передній край великогомілкової кістки під верхнім епіфізом переходить у потужну горбистість — місце прикріплення зв'язки наколінка.

Проксимальний епіфіз великогомілкової кістки значно стовщений, має присередній і бічний виростки ,кожен з яких має суглобову поверхню для сполучення з виростками стегнової кістки. Між суглобовими поверхнями розташовані переднє і заднє міжвиросткові поля, а між ними, приблизно в центрі, — міжвиросткове підвищення, яке складається з бічного і присереднього міжвиросткових горбків для прикріплення потужних внутрішньосуглобових менісків і зв'язок. На зовнішній поверхні бічного виростка є невелика суглобова поверхня для з'єднання з малогомілковою кісткою.

Дистальний епіфіз великогомілкової кістки з внутрішнього боку закінчується присередньою кісточкою , яка має бічну суглобову поверхню, що безпосередньо продовжується в нижню суглобову поверхню кістки. Обома цими поверхнями великогомілкова кістка сполучається з кістками стопи. На бічній поверхні дистального епіфіза, біля краю його нижньої суглобової поверхні є малогомілкова вирізка для з'єднання з однойменною кісткою.
Малогомілкова кістка має неправильної форми тіло і два стовщені кінці. На тілі розрізняють присередню, бічну й задню поверхні, а також передній, задній і міжкістковий краї.

Верхній епіфіз — головка малогомілкової кістки — звичайно неправильної форми із загостреною верхівкою; до нього прикріплюються м'язи. У верхньоприсередній ділянці головки є невелика суглобова поверхня для з'єднання з проксимальним епіфізом великогомілкової кістки. Нижній епіфіз малогомілкової кістки утворює бічну кісточку з невеликою суглобовою поверхнею з присереднього боку для з'єднання з дистальним епіфізом великогомілкової кістки і надп'ятковою кісткою. Малогомілкова кістка вкрита товстим шаром м'язів, лише бічна кісточка розташована безпосередньо під шкірою і виразно контурує.

30. Стопа: назвати відділи; описати та продемонструвати будову заплеснових кісток, плеснових кісток, флангів пальців.
Кістки стопи утворюють три відділи: заплесно, плес­но й фаланги пальців.
1. Заплесно складається з семи кісток: п’яткова, надп’яткова (таранна), човноподібна, три клиноподібні й ку­боподібна.
- П’яткова кістка найбільша серед кісток заплесна, має тіло з суглобовими поверхнями і п’ятковий горб, до якого прикріплюються сухо­жилки м’язів. Суглобова поверхня, що міститься вгорі, з’єднується з суглобо­вою поверхнею надп’яткової (таранної) кістки, а передня кубоподібна суглобова поверхня — з кубоподібною кісткою.
- Надп’яткова (таранна) кістка має тіло й головку, на верх­ній поверхні кістки міститься блок надп’яткової кістки. Разом з кістками гомілки вона утворює гомілковостопний суглоб. Головка надп’яткової кістки має опуклу суглобову поверхню для сполучен­ня з човноподібною кісткою.
- Човноподібна кістка ззаду має глибоку ямку, якою з’єднується з головкою надп’яткової кістки. Передньою поверхнею вона з’єднується з трьома клиноподібними кістками.
- Кубоподібна кістка займає бічну частину дисталь­ного ряду заплесна, має форму куба, з’єднується з п’ятковою та IV—V плесневими кістками.
- Клиноподібні кістки — медіальна, бічна й про­міжна займають у заплесні медіальну частину, з’єднуються з чов­ноподібною та I, II, III плесневими кістками.
2. Плесно — це п’ять невеликих трубчастих кісток, кожна з них має основу, тіло й головку. Основою вони з’єднуються з клиноподібними й кубоподібною кістками заплесна, а головками — з основними фалангами пальців. Перша кістка плесна коротша, але значно товща за інші.
3.Пальці стопимають таку саму бу­дову, як і пальці кисті. І палець складається з двох фаланг — прок­симальної й дистальної, а II, III, IV, V — з трьох фаланг — проксимальної, середньої й дистальної. Пальці стопи значно коротші, особливо IV та V. А І палець довгий і широкий.
Стопа в цілому. Стопа виконує в основному дві функції: опорну й амортизаційну. Під час стояння опорними точками є п’ятковий горб і головки плеснових кісток. При зміні постави тіла тиск його маси на ці точки змінюється.

31. Класифікація з‘єднань кісток. Синдесмози: визначення, види, приклади. Синхондрози: визначення, класифікація, приклади. Синостози: визначення, утворення, приклади.
Розрізняють нерухомі, напіврухомі та рухомі (суглоби) з'єднання кісток.

Нерухомі з’єднання утворюються за допомогою: хрящів (ребра і хребет), кісток (череп, тазові кістки, крижі),м’язів (лопатки і грудна клітка). Нерухомо з'єднані кістки черепа. Це досягається завдяки такому з'єднанню кісток, як шов, коли численні виступи однієї кістки входять у відповідні заглибини іншої.
Напіврухомі з'єднання утворені хрящовими проміжками. Так з'єднані між собою хребці .Завдяки здатності хрящових проміжків стискуватися і розтягуватися забезпечується певна рухливість хребета. Під час стрибків, ходіння хрящі діють як амортизатори, тобто пом'якшують різкі поштовхи, оберігаючи тіло від струсу.

Рухоме з'єднання кісток - це зєднання двох, або більше кісток за допомогою щілиноподібної порожнини, яка називається суглобом .У суглоба опуклість (головка) однієї кістки входить у западину другої. Поверхні, що дотикаються, вкриті гладеньким хрящем, який значно зменшує тертя між кістками і полегшує рухи. Кожний суглоб зовні оточений суглобовою сумкою, що утворена міцною сполучною тканиною. До сумки прикріплені зв'язки і м'язи. Простий суглоб – з’єднання двох кісток, а складний трьох, або більше.( Суглоб — рухоме з'єднання кісток.)
1).Синдесмоз- це з'єднання кісток за допомогою зв'язок і мембран, колагенові волокна яких зростаються з окістям. Розрізняють 5 різновидів синдесмозу:

1) зв’язки, наприклад зв’язки хребта – жовті – з’єднують дуги хребців, поперечні – з’єднують поперечні відростки хребців, міжостисті – з’єднують остисті відростки хребців.

2) Перетинки або мембрани, між кістками передпліччя, гомілки.

3) Вклинення, наприклад закріплення зубів у ямках щелеп.

4 ) Шви, наприклад шви черепа. За формою розрізняють шви зубчасті (між тім’яними кістками), лускоподібні шви (між лускоподібною частиною скроневої кістки і тім’яною кісткою), плоскі шви(між кістками лицевого відділу черепа).

5) Тім’ячка (на склепінні черепа). Усіх тім’ячок шість: два непарних (переднє та заднє) і два парних (клиноподібне і соскоподібне).
2). Синхондроз – сполучення кісток за допомогою хрящової тканини.
Розрізняють постійні і тимчасові синхондрози. Тимчасові синхондрози з віком кальцифікуються і перетворюються в синостоз. Постійні синхондрози не замінюють хрящову тканину на кісткову протягом всього життя.
-Приклади постійних синхондрозів: міжхребцеві диски

-Приклади тимчасових синхондрозів: з'єднання між епіфізом і діафізом довгих трубчастих кісток, синхондроз черепа, що включає в себе клиновидно-потиличний, клиновидно-камянистий і клиновидно решітчастий синхондрози.
3).Синостоз — з'єднання двох кісток опосередком кісткової тканини, які раніше сполучались хрящем чи сполучною тканинною. Тобто кісткова тканина змінює з часом хрящову і сполучну тканину. Як правило виникає на базі синхондрозу. або синдесмозу.
Синостоз може бути фізіологічним і патологічним.
-Фізіологічний-Прикладами фізіологічного синостозу є кісткове зростання крижових хребців у крижову кістку чи зростання лобкової, клубової і сідничної кісток у єдину кістку тазу.
-Патологічний-Патологічний синостоз з'являється між двома кістками, які в нормі розділені між собою. Такий синостоз може призводити до важких захворювань чи бути випадковими безсимптомними знахідками.

Прикладом синостозу у дорослої людини може бути сполучення між крижовими хребцями, між частинами тазової кістки.

Класифікація з‘єднань кісток. Суглоб: визначення, назвати, описати та продемонструвати основні компонента суглоба. Додаткові компоненти суглобів: назвати, описати і продемонструвати, навести приклади. Суглоб — рухоме з'єднання кісток скелета, розділених щілиною. Переривисте з'єднання дозволяє кісткам, що зчленовуються, здійснювати рухи один до одного за допомогою м'язів. Суглоби розташовуються в скелеті там, де відбуваються виразно виражені рухи: згинання і розгинання, відведення і приведення, обертання. Як цілісний орган, суглоб бере важливу участь в здійсненні опорної і рухової функцій. Всі суглоби діляться на прості, утворені двома кістками, і складні, такі, що є зчленуванням трьох і більше кісток. Будова суглоба

Кістки скелета сполучаються різними шляхами. Є дві основні групи сполучень: синартрози і діартрози. Діартрози — це рухомі порожнинні сполучення кісток, які називаються ще суглобами. У суглобі відрізняють основні і обов'язкові для цього частини: суглобову сумку або капсулу ,поверхні кісток ,які зчленовуються і порожнину.

Суглобова сумка прикріпляється по краю суглобових поверхонь, які оточуються нею з усіх боків. У неї 2 шари:

зовнішній — щільний, фіброзний

внутрішній — м'який, синовіальний, багатий на кровоносні судини.

На вн. оболонці капсули є оболонка, яка виділяє клейку рідину — синовію, яка служить для змазування зчленівних поверхонь кісток, внаслідок чого знижується тертя суглобових поверхонь. Суглобова сумка обмежує з усіх боків замкнуту суглобову порожнину. Поверхні кісток, які зчленовуються вкриті тонкою пластиною гіалінового хряща, який має значну міцність і щільність.

Суглобові поверхні, сумка і порожнина є кардинальними ознаками всякого справжнього суглоба. Крім цих обов'язкових елементів у суглобах іноді зустрічаються деякі допоміжні апарати: допоміжні зв'язки, суглобові губи, диски, меніски та ін.
Допоміжні зв'язки суглобів можуть мати різні призначення:

-укріпні зв'язки;

-пікріпні зв'язки;

-внутрішньосуглобові зв'язки;

-гальмуючі зв'язки;

-захисні зв'язки;

-передавальні зв'язки.

33. Анатомічна класифікація суглобів:прості та складні суглоби, комплексні,комбіновані, визначення і приклади.
1.Прості та складні суглоби

Якщо в утворенні суглоба беруть участь дві кістки, то таке зчленування називається простим суглобом. Це сполучення плечової кістки і лопатки (плечовий суглоб), сполучення між фалангами пальців (міжфалангові суглоби).

Суглоби, в яких суглобові поверхні утворені трьома або більше кістками називаються складними. Це у променевозап'ястному суглобі одна із суглобових поверхонь утворена трьома кістками зап'ястя, в ліктьовому суглобі зчленовуються три кістки.
2. Комплексний суглоб , що містить внутрішньосуглобової хрящ, який розділяє суглоб на дві камери (двокамерний суглоб).Поділ на камери відбувається або повністю, якщо внутрішньосуглобової хрящ має форму диска (наприклад, у скронево-нижньощелепного суглоба), або неповністю, якщо хрящ набуває форму полулунного меніска (наприклад, в колінному суглобі).
3. Комбінований суглоб представляє комбінацію декількох ізольованих один від одного суглобів, розташованих окремо один від одного, але функціонуючих разом. Такі, наприклад, обидва скронево-нижньощелепних суглоба, проксимальний і дистальний- лучелоктевой суглоби та ін.. Так як комбінований суглоб являє функціональне поєднання двох або більше анатомічно окремих зчленувань, то цим він відрізняється від складного і комплексного суглобів, кожен з яких, будучи анатомічно єдиним, складається з функціонально різних сполук.

34.Класифікація суглобів за кількістю рухів. Одноосьові суглоби, двохосьові суглоби та багатоосьові суглоби; визначення, види суглобів за формою суглобових поверхонь, функції, приклади.
1. До одноосьових суглобів належать циліндричні та блокоподібні суглоби.

У циліндричному суглобі суглобові поверхні являють собою вирізки циліндрів, вставлених один в одний. Один відрізок опуклий і утворює головку, другий увігнутий і становить суглобову западину. Рухи відбуваються навколо осі, що проходить через центр головки паралельно поверхням циліндра. Якщо ця вісь збігається з довгою віссю кістки, то рух у суглобі викликає рух усієї кістки навколо своєї поздовжньої осі. Прикладом можуть бути суглоби між дистальними та проксимальними кінцями ліктьової та променевої кісток: променева кістка обертається навколо ліктьової всередину (пронація) і назовні (супінація).

Блокоподібний суглоб — це різновидність циліндричного суглоба, він відрізняється тим, що на опуклій зчленовній поверхні посередині має борозенку, а на вгнутій — відповідне борозенці підвищення у вигляді валка. Такий суглоб дістав назву обертального. Прикладом такого суглобу є гомілковосто.
2. До групи двохосьових суглобів належать еліпсоподібні і сідлоподібні суглоби.

У еліпсоподібного суглоба зчленівні поверхні становлять вирізки еліпсоїда. Останній виникає внаслідок обертання половини еліпса навколо довгої осі. Одна поверхня, як у всякому суглобі, опукла, друга, конгруентна першій, являє собою суглобову западину. Прикладом можуть бути променевозап'ястний суглоб, суглоби між потиличною кісткою і шийним хребцем.

Сідлоподібний суглоб являє собою відрізок такого тіла, яке утворюється в результаті обертання дуги навколо осі, розміщеної від опуклості цієї дуги. Рухи відбуваються навколо двох взаємно перпендикулярних осей. Прикладом є зап'ястно-п'ястний суглоб і пальця руки.

За кількістю суглобових поверхонь розрізняють:

1. Простий суглоб, який має тільки 2 суглобові поверхні, наприклад міжфалангові суглоби.

2. Складний суглоб, що має більше двох сочленовних поверхонь, наприклад ліктьовий суглоб. Складний суглоб складається з кількох простих зчленувань, в яких руху можуть відбуватися окремо. Наявність в складному суглобі декількох зчленувань обумовлює спільність їх зв'язок.

3. Комплексний суглоб , що містить внутрішньосуглобової хрящ, який розділяє суглоб на дві камери (двокамерний суглоб). Розподіл на камери відбувається або повністю, якщо внутрішньосуглобової хрящ має форму диска (наприклад, в скронево-нижньощелепного суглоба), або неповністю, якщо хрящ набуває форму полулунного меніска (наприклад, в колінному суглобі).

4. Комбінований суглоб являє комбінацію декількох ізольованих один від одного суглобів, розташованих окремо один від одного, але функціонують разом. Такі, наприклад, обидва скронево-нижньощелепних суглоба, проксимальний і дистальний лучелоктевой суглоби та ін. Так як комбінований суглоб являє функціональне поєднання двох або більше анатомічно окремих зчленувань, то цим він відрізняється від складного і комплексного суглобів, кожен з яких, будучианатомічно єдиним, складається зфункціонально різних з'єднань.

35.З‘єднання кісток черепу: види, назвати і продемонструвати. Вікові особливості з‘єднання кісток черепа.
Між кістками черепа є неперервні з’єднання у вигляді швів (в старечому віці більшість з них зазнає скостеніння) і перервні (суглоби).

Розрізняють три види швів:
1. Зубчасте шво: а) вінцеве, знаходиться між лобовою та тім’яними кістками; б) стрілоподібне – між тім’яними кістками; в) лямбдоподібне – між потиличною і тім’яними кістками.
2. Лускоподібне шво – між скроневою і тім’яною кістками.
3. Гладке шво – між лицевими кістками.
Скроне-нижньощелепний суг­лоб утворений головкою нижньої щелепи і суглобовою ямкою скроневої кістки. Все­редині суглоба є диск, який розділяє суг­лобову порожнину на два поверхи (верх­ній та нижній). За будовою він є комбі­нованим, за формою – виростковим, за функцією – двохосьовим, але внаслідок наявності диска в ньому можливі такі рухи нижньої щелепи, як опускання і піднімання, рухи вправо і вліво, вперед і назад. Усі ці рухи відбуваються під час акту жування та при членороздільній мові.

Вікові особливості з‘єднання кісток черепа.
Протягом життя людини форма, будова і взаємозв'язок окремих частин черепа зазнають змін. У новонароджених шви кісток склепіння черепа ще не сформовані, а в місцях з'єднання кількох кісток є тім'ячка з сполучної тканини (мал. 32). Така будова черепа новонародженого є важливим пристосуванням, що полегшує проходження плода пологовим каналом.