Сторонні тіла дихальних шляхів

Сторонні тіла (копійки, ґудзики, кульки, кісточки та ін.) в дихальні шля­хи можуть потрапити під час їди, при чханні, сміху, іграх і ін.

Клінічні ознаки. Закупорення дихальних шляхів може бути частко­вим і повним. Часткова непрохідність дихальних шляхів розвивається при неповному закупоренні стороннім тілом гортані, трахеї або одного з головних бронхів.

У випадку часткового закупорення дихальних шляхів у потерпілого виникає сильний кашель, який супроводжується свистячими звуками (особ­ливо під час вдиху). У цих випадках потерпілий повинен кашляти до тих пір, поки дихальні шляхи не звільняться від стороннього тіла і не відновиться нормальне дихання.

При повному закупоренні дихальних шляхів людина не може ні дихати, ні кашляти, ні говорити, хапається за горло однією або обома рука­ми, і цей жест є однією із основних ознак ядухи, спричиненої повним заку-поренням дихальних шляхів.

Лікування розпочинають з надання невідкладної допомоги. Сторонні тіла, що викликають раптове закупорення дихальних шляхів, видаляють за допомогою методу черевних або грудних поштовхів (див. розділ "Прове­дення реанімаційних заходів").

Сторонні тіла з дихальних шляхів у стаціонарних умовах видаляють спеціальними щипцями за допомогою бронхоскопа. При неможливості та­кого видалення проводять торакотомію.

Сторонні тіла стравоходу

Сторонні тіла стравоходу здебільшого трапляються у маленьких дітей і психічнохворих, які нерідко проковтують виделки, цвяхи, ключі та ін.

Клінічні ознаки. Сторонні тіла найчастіше затримуються у місцях фізіо­логічних звужень стравоходу. Гострі предмети можуть перфорувати його стінку і викликати медіастиніт. При тривалому перебуванні сторонніх тіл у стравоході можуть виникати пролежні з наступним розвитком флегмони і гнійного медіастиніту. Основні клінічні ознаки стороннього тіла стравоходу залежать від величини, форми і локалізації предмета. У хворих виникає біль, утруднення ковтання, зригування свіжою їжею, може виникати слинотеча. Діагноз ставлять на підставі езофагоскопії, під час якої можна видалити стороннє тіло, й рентгенологічного дослідження.

Лікування. У більшості випадків сторонні тіла стравоходу видаляють спеціальними щипцями при езофагоскопії. У тих випадках, коли стороннє тіло неможливо видалити вказаним методом, проводять оперативне втручан­ня. При розташуванні стороннього тіла в грудному відділі стравоходу про­водять торакотомію, в черевному - лапаротомію.

Опіки стравоходу

Опіки стравоходу виникають при випадковому або умисному проков­туванні лугів (їдкого калію, натрію, каустичної соди та ін.) або кислот (сірчаної, соляної, азотної, оцтової та ін.). Хімічні опіки найчастіше трапляються у дітей і психічнохворих, що вживають ці речовини з метою самогубства. Луги і кислоти, діючи на слизову оболонку стравоходу, викликають його виражену деструкцію. При опіках лугами внаслідок омилення жирів і розп-лавлення тканин настає глибоке пошкодження стінки стравоходу (коліква-ційний некроз), яке може викликати її некроз і перфорацію. При ушкод­женнях кислотами виникає коагуляція білків поверхневих шарів слизової оболонки, внаслідок чого утворюється струп (коагуляційний опік).

Клінічні ознаки. Ступінь пошкодження стінки стравоходу залежить від концентрації, кількості та тривалості дії розчину. В клінічному перебізі опіків стравоходу виділяють чотири періоди: 1) гострий, який триває 3-5 днів і ха­рактеризується вираженим больовим синдромом, блюванням, дисфагією і не­кротичними змінами стінки стравоходу; 2) період позірного покращення ста­ну хворого (7-10 днів) - зникає біль, нудота, блювання, спостерігають відход-ження некротизованих ділянок слизової стравоходу; 3) період формування рубцевих звужень (стриктур) (з 3-4 тижня), в цей час відбувається розвиток грануляцій і розпочинається процес епітелізації; 4) період сформованої руб­цевої стриктури (від 2 до 6 місяців). Лише в 25 % хімічні опіки стравоходу закінчуються самовиліковуванням, у 75 % формуються стійкі рубці.

Лікування. При наданні першої допомоги потерпілим з опіками стра­воходу дають випити слабкий розчин лугу (натрію гідрокарбонату) для ней-


сторонні тіла дихальних шляхів - student2.ru

тралізації кислоти. При опіках лугами дають випити слабкий розчин оцту або лимонної кис­лоти, які завжди є в домогосподарок. Якщо немає цих засобів, дають пити молоко, сирі яйця, проводять промивання шлунка. Щоб зняти біль, хворим вводять болезаспокійливі (анальгін, фентаніл, дроперидол). При сильному болю за­стосовують наркотики (омнопон, промедол). Для зменшення болю рекомендують прийня­ти вершкове масло, соняшникову олію, дають випити 0,5 % розчин новокаїну. При сприят­ливому перебізі опіків з 10-14-го дня необхід­но проводити бужування (розширення) стра­воходу спеціальними бужами. Для профілак­тики рубцювання призначають лідазу, гідрокортизон, преднізолон та ін. У хворих з тяжкими і глибокими опіками накладають шлункову фістулу, яку використовують для харчування хворих і одночасно для бужуван­ня стравоходу. При відсутності ефекту від бу­жування і розвитку рубцевої стриктури стравоходу проводять оперативне лікування - створення штучного стравоходу. Штучний стравохід створю­ють за допомогою тонкої або товстої кишки (рис. 184, 185), проведеної під шкірою передньої грудної стінки або через грудну порожнину, з'єднавши один кінець кишки з шийним відділом стравоходу, а другий - із шлунком.

сторонні тіла дихальних шляхів - student2.ru

Дивертикули стравоходу

Дивертикули стравоходу - це мішкоподібні випинання його стінки, в яких можуть затримуватись слиз, залишки їжі.

Основними причинами дивертикулів є: 1) підвищення внутрішньостраво-хідного тиску над м'язовими сфінктерами, що поступово призводить до випи­нання в слабких ділянках стінки стравоходу (таке випинання називається пульсійним дивертикулом); 2) запальні процеси бронхів, лімфатичних вузлів

сторонні тіла дихальних шляхів - student2.ru

середостіння, що спаюються зі стінкою стравоходу і на­тягують її (тракційні дивер­тикули) (рис. 186).

Особливим видом ди­вертикулів стравоходу є Ценкерівські дивертикули, що виникають внаслідок не-зрощення глотково-стравох­ідного трикутника.

Клінічні ознаки. Ос­новними ознаками диверти­кулів є надмірне виділення слини - салівація, незруч­ності при ковтанні - дисфа­гія. Хворі, щоб проковтну­ти їжу, виконують незвичні рухи шиєю, натискують на випинання. У них може ви­никати неприємний запах із рота внаслідок застою та загнивання їжі - кокосмія. У тяжких випадках можуть виникати ускладнення у вигляді запалення дивертикулу - диверти-куліт, перфорація, кровотеча, переродження в рак - малігнізація.

Вирішальне значення у встановленні діагнозу має рентгенологічне дос­лідження із суспензією сульфату барію, езофагоскопія.

Лікування. Наявність дивертикулу є показанням до оперативного втру­чання. Хворим з Ценкерівськими дивертикулами проводять розріз у ділянці шиї, паралельно до груднино-ключично-соскоподібного м'яза, інші диверти­кули видаляють при торакотомії. Суть операції полягає в дивертикулек-томії або резекції зміненої частини стравоходу. Консервативну терапію про­водять лише тоді, коли є тяжка супровідна патологія або хворий відмов­ляється від операції.

Наши рекомендации