Пошкодження гострими предметами

Гострими, називають предмети, що мають гострий кінець, гострий край (лезо) або їх комбінацію.

Залежно від призначення або способу нанесення по­шкоджень всі гострі предмети поділяють на:

1) ріжучі (бритва, столовий ніж);

2) рублячі (сокира, шабля, тесак);

3) колючі (шило, голка, цвях);

4) колючо-ріжучі (кинджал, фінськийніж, склада-ний ніж, ножиці);

5) пиляльні;

6) довбаючі (долото, стамеска);

7) свердлячі (свердло).

Гострі предмети можуть спричинити подряпини тарани:

різані, рубані, колоті і колото-різані.

Різані рани утворюються внаслідок тиснення леза з одночасним рухом предмета по поверхні тіла. Найчастіше різані рани мають веретеноподібну лінійну форму, рівні, гладенькі, нездерті, майже без синюшності краї і гострі кути. Довжина рани найчастіше більша, ніж глибина і ширина. Один з кінців переходить у насічку чи надріз (подряпину) внаслідок витягнення гострого предмета з рани. Краї рани часто зіяють. Ступінь зіяння залежить від

Т

Судово-медична травматологія

того, пройшов розріз уздовж чи впоперек м язів та еластич­них волокон шкіри. Щоб визначити справжню форму рани, потрібно звести її краї. Глибина залежить від сили натис­кання ріжучого предмета, гостроти леза і щільності тка­нин. Від дії ріжучого предмета під гострим кутом утворю­ються клаптеподібні рани.

Якщо рана розташована в місці, де є опукла поверхня, вона має дугоподібну форму.

У разі локалізації розрізу в складках шкіри форма рани при розправлянні шкіри зигзагоподібна.

Якщо лезо ріжучого предмета тупе або з зазублинами, то краї рани можуть бути нерівні, з дрібними клаптиками.

Різані рани можуть наноситися сторонньою або влас­ною рукою. При з'ясуванні походження рани важливу роль відіграють її локалізація та особливості.

Різані рани, заподіяні власною рукою, як правило, роз­ташовуються в легкодоступних місцях, де близько є великі кровоносні судини в ділянці шиї, ліктьового та променеза-п'ясткового суглобів ліворуч, оскільки більшість людей — правші.

Для різаної рани шиї, що заподіяна з метою самогуб­ства, характерна локалізація на передньобічній поверхні ліворуч. Вона має скісний напрям, іде зверху вниз право­руч, порівняно неглибока. Якщо є кілька ран, вони розта­шовується паралельно одна одній (рис. 27).

Уздовж країв таких ран і біля кутів, особливо нижнього, спостерігаються множинні надрізи і подряпини, що є важ­ливою ознакою заподіяння їх власною рукою. Крім того, в цих випадках звертають увагу на розстебнутий і загорну­тий усередину комір сорочки, щоб не заважав, на потьоки крові у вертикальному напрямі, тому що в цей момент людина часто перебуває у вертикальному положенні, на

Рис. 27. Різана рана шиї при самогубстві. Ознаки неодноразової дії гострого предмета у вигляді надрізів по краях рани

відсутність слідів боротьби і самооборони, наявність біля трупа ріжучого предмета, передсмертної записки тощо.

Різані рани шиї, що нанесені сторонньою рукою (рис. 28), як правило, локалізуються на передній поверхні шиї, мають горизонтальний напрям, досить глибокі, досягають хребта з надрізом окістя хребців.

Рис. 28. Різана рана шиї при вбивстві

Т

Судово-медична травматологія

Різані рани можуть бути заподіяні в ділянці рук під час боротьби і самооборони, а також з метою самогубства або симуляції самооборони. Рани, що виникають під час бо­ротьби і самооборони, глибокі, мають різний напрям, тому що жертва, намагаючись захиститися від нападаючого, затуляється руками, хапає ріжучий предмет.

Якщо рани заподіяні власною рукою, вони найчастіше згруповані на внутрішній поверхні променезап'ясткового суглоба або на долонній поверхні кисті, часто множинні і неглибокі, розташовуються паралельно одна одній, з по­верхневими надрізами і подряпинами вздовж країв і біля кінців. Ці рани загоюються з утворенням рубців. І якщо людина залишається жити, то вони можуть вказувати на спробу самогубства або калічення.

Рубані рани спричиняються лезом під час удару важ­ким предметом, найчастіше сокирою. Характерними оз­наками таких ран є їх значна величина і глибина з розсічен­ням прилеглої кісткової тканини. Характер поранень зале­жить від гостроти леза рублячого предмета, його маси, сили нанесення ударів, а також від того, якою частиною леза заподіяно пошкодження (рис. 29). Якщо останнє спри-

Рис. 29. Механізм утворення рубаних ран: а) часткове занурювання;

б) повне занурювання; в) занурювання носком (п 'яткою);

г) дія під гострим кутом

-Т

Судово-медична травматологія

чинене середньою частиною гострого леза сокири, то рана матиме веретеноподібну, а при зведенні країв — щілинну або лінійну форму з гострими кутами без переходу їх в насічки і надрізи. При нанесенні ударів "носком" чи "п'я­тою" сокири рана має форму трикутника з одним загостре­ним і другим 77-подібним кінцями. Якщо весь клин сокири занурюється в тіло, утворюються щілинні рани з двома П-подібними чи закругленими кінцями. Нерідко кінці ран мають невеликі розриви від дії ребер клина сокири. У разі дії рублячого предмета під гострим кутом до поверхні тіла виникають клаптеві рани із здиранням одного краю з боку гострого кута. Тупі сокири, колуни можуть утворювати рани, краї яких синюшні і здерті, що нагадує забиті рани.

Рубані рани, які інколи схожі на різані, відрізняються відсутністю подряпин біля кутів, а також пошкодженнями на кістках, які можуть бути у вигляді насічок (врубів), розрубів. Насічки, лінійні вруби виникають при ударах з незначною силою. Більші за силою удари спричиняють вруби та лінійно-щілиноподібні розруби кісток з рівними краями, які можуть переходити в площину розрубу, що йде через частину або всю товщу кістки. Якщо сокира прони­кає в порожнину черепа досить глибоко, то по краях по­шкодження кістки виникають дрібні і великі осколкові переломи, а від кінців пошкодження внаслідок розтягнен­ня кістки відходять тріщини.

Окремі нерівності, різні зазубрини, зубці на лезах руб­лячих предметів на поверхні розрубу залишають сліди ковзання у вигляді валиків і борозенок, що чергуються (траси), і можуть бути виявлені неозброєним оком при бічному освітленні.

Використовуючи трасологічний і профілографічний методи при вивченні цих слідів, можна визначити конк­ретний екземпляр травмуючого предмета.

Судово-медична травматологія

Рубані рани голови, як правило, завдаються з ме­тою вбивства, значно рідше —самогубства.

Рани, що заподіяні влас­ною рукою, розташовані на невеликій площі в ділянці лоба,лобово-тім'яній, лобо­во-скроневій. У більшості випадків це множинні рани, паралельні одна одній, з відповідними насічками на кістках, що часто мають фор­му маленьких трикутників

Рис. ЗО. Вруби та розруби на кістках черепа (самогубство)

від "носка" або "п'яти" сокири (рис. ЗО). Внаслідок числен­них ударів у кістці утворюється отвір, що проникає в порожнину черепа, через який пошкоджуються мозкові обо­лонки і речовина мозку на не­значну глибину. Крововили­ви під оболонки мозку та зов­нішня кровотеча є основними причинами смерті в цих ви­падках.

Рани, що заподіяні з метою вбивства (рис. 31) лезом соки­ри з великою силою, розташо­вуються в будь-якій частині голови, характеризуються роз­рубами кісток, переломами і тріщинами навколо них із

Рис. ЗІ. Рубані рани голови.ЗНаЧНИМ руйнуванням рЄЧОВИ-Вбивство

Т

Судово-медична травматологія

ни головного мозку на значній площі, крововиливами не тільки під оболонки мозку, а й у його шлуночки. У випад­ках вбивства можна спостерігати на кистях рук глибокі рубані рани, що розташовуються в різних напрямках (за­хисні рани). Вони виникають, коли жертва закриває голо­ву руками.

Колоті рани мають вхідний отвір, рановий канал, а іноді і вихідний отвір.

Форма вхідного отвору залежить від форми і попереч­ного перерізу колючого предмета. Предмети конічні і ци­ліндрично-конічні на шкірі утворюють вхідний щілинний отвір. Це пояснюється тим, що шкіра проколюється гос­трим кінцем предмета, і при просуванні його всередину розсовується. При вийманні з тіла предмета, що спричи­нив травму, тканини внаслідок еластичності намагаються повернутися в попереднє положення і краї рани стягують­ся, утворюючи щілину. Пошкодження тонкими предмета­ми (голками, спицями) утворюють крапковий малопоміт­ний вхідний отвір.

Ребристі колючі предмети залишають вхідний отвір, що має промені, число яких відповідає кількості ребер (граней). Тригранний предмет залишає У-подібний вхідний отвір, чотиригранний — хрестоподібний. Якщо колючий предмет має більше чотирьох ребер (граней), вхідний отвір щілиноподібний.

Характер ранового каналу колотої рани залежить від особливостей підлеглих органів і тканин. Особливо важко виявити колоте ураження в м'язах, тому що після вийман­ня колючого предмети краї рани спадаються. Становить труднощі і визначення форми колючих знарядь при пора­неннях шлунка, кишок внаслідок змикання країв. У цих випадках колоті рани досліджують у воді, що сприяє розп-

Рис. 32. Колото- Рис. 33. Розщеплення кінця рани від різані рани обушка товщиною більше 2 мм

равленню їх країв. На паренхіматозних органах (печінка, нирки) колота рана добре помітна і форма її наближається до форми травмуючого предмета. При пошкодженнях плос­ких кісток форма і розміри рани часто відповідають формі і величині засобу травми, що дозволяє визначити його особливості.

Колоті рани супроводжуються пошкодженням внутріш­ніх органів, судин і значними внутрішніми кровотечами.

Колото-різані рани спричиняються колючо-ріжучими предметами (фінський ніж, кинджал, складений ніж, но­жиці), які мають гострий кінець і одне чи два леза.

Ці рани, як і колоті, мають вхідний отвір, рановий канал і вихідний отвір, якщо рана наскрізна.

Вхідний отвір колото-різаної рани (рис. 32) найчастіше прямолінійний або веретеноподібний, майже овальноїфор-ми, з рівними гладенькими слабосинюшними, без саден краями. Основною ознакою колото-різаної рани є прева­лювання її глибини над довжиною і шириною. Кінці таких

Г

Судово-медична травматологія

ран різні залежно загострення клинка. Коли рана заподіяна ножем, клинок якого має двобічне загострення як у кинд­жала, то кінці з обох боків будуть гострими. Якщо рана заподіяна фінським ножем, у якого клинок з одного боку має лезо, а з другого — тупий обушок (спинку), то один кінець рани гострий, а другий тупий, закруглений або П-подібний, іноді з невеликим садном (рис. 33). У випадках, коли ширина обушка невелика, а ребра його дещо закруг­лені, цей кінець також здається гострим. Тільки викорис­тання безпосередньої стереомікроскопії дозволяє виявити справжню закруглену форму цього кінця. Якщо обушок клинка завширшки більш як 2 мм, то від тупого, П-подібно-го, кінця відходять два коротеньких надриви. Під час витягання клинка із рани від гострого кінця її може вини­кати під деяким кутом додатковий розріз або подовження вхідного отвору зарахунок додаткового розрізу. Визначен­ня,, який з цих розрізів є основним, а який додатковим, має велике значення, тому що довжина основного розрізу може-вказувати на ширину клинка. Важливим доказом основно­го розрізу є визначення ознак дії обушка.

При повному зануренні клинка в тіло можуть утворюва­тися здирання і навіть синці по краях і навколо рани внаслідок дії борідки обмежувача або рукоятки клинка.

Велике судово-медичне значення має дослідження ра­нового каналу за допомогою пошарових зрізів, що дозво-•ляє визначити його напрям, форму клинка, його ширину і довжину. При розтині трупа обов'язково вимірюють гли­бину рани в пошкодженому органі, до цього додають по­казники товщини одягу, шкірних покровів, м'язів.

Загальносумарний показник становить приблизно дов­жину клинка. При колото-різаних пораненнях черевної порожнини глибина каналу може бути більша, ніж довжи-

Судово-медична травматологія

на клинка, через піддатливість передньої черевної стінки або зміщення легень унаслідок пневмотораксу. Важко бу­ває визначити довжину ранового каналу, якщо він закін­чується в порожнині будь-якого органа (серце, трахея).

Ширина клинка краще виявляється за ходом ранового каналу в таких органах, як печінка, нирки, серце, та на твердій мозковій оболонці, перикарді тощо.

Для встановлення форми клинка та його особливостей було запропоновано методи, що грунтуються на одержанні зліпків ранового каналу з використанням гіпсу, контраст­ної речовини з подальшим рентгенологічним досліджен­ням (Т.О.Будак, 1971).

Для ідентифікації колючо-ріжучих знарядь травми дос­ліджуються траси на хрящах ребер за допомогою трасоло-гічного методу. Розроблено методику для визначення (А.П.Заградська, 1962) знаряддя травми шляхом дослід­ження на ньому накладень: клітин різних тканин, частинок одягу тощо.

Пошкодження ножицями мають різний характер за­лежно від їх положення під час травми. Коли бранші розведені, то кожна з них діє як колючо-ріжучий засіб типу фінського ножа. Складені ножиці діють як колючий пред­мет. Якщо в моментудару бранші розходяться або заходять одна за одну, виникають парні колото-різані рани з одним гострим, а другим П-подібним кінцем. При розходженні браншей у тілі потерпілого виникає роздвоєний рановий канал.

Як свідчить судово-медична практика, колоті і колото-різані рани найчастіше завдаються з метою вбивства. В цих випадках спостерігаються одна або кілька глибоких ран (тому, що завдаються з великою силою), розташованих на різних ділянках тіла (рис. 34) і на руках, якщо жертва

Рис. 34. Множинні колото-різані рани голови та шиї. Вбивство

захищається і прикриває ділянки тіла, куди намагаються нанести удар.

У випадках самогубства колоті і колото-різані рани, як правило, локалізуються в ділянці серця, рідше на шиї. Розташовуються вони одна біля одної, купчасто переважно неглибокі. Смертельною можуть бути тільки одна чи дві рани, які проникають у серце або легені. Як правило, самогубець звільняє від одягу ділянку тіла, де збирається заподіяти пошкодження.