Перша допомога при нещасних випадках 2 страница
Лабораторна робота №3
Мета: ознайомитися з лабораторними нагрівальними приладами.
ЗНАТИ:
1. Газонагрівальні прилади, їх призначення, принцип роботи.
2. Правила роботи зі спиртівкою.
3. Електронагрівальні прилади (електричні плитки, водяні, повітряні, пісочні та масляні бані, сушильні шафи, муфельні печі), їх будова, призначення, правила роботи з ними.
4. Нагрівання, випаровування, прожарювання, стерилізація.
5. Посуд, який використовується під час роботи з нагрівальними приладами.
ВМІТИ:
1. Користуватися спиртівками.
2. Користуватися електричними плитками.
3. Користуватися різними видами бань, сушильною шафою, термостатом, муфельною та тигельною печами.
Електронагрівальні прилади
При роботі з електронагрівальними приладами необхідно пам’ятати:
· Вмикати прилад можна тільки в ту мережу, напруга якої відповідає напрузі приладу.
· Вмикати прилади тільки за необхідністю.
· Ставити електронагрівальні прилади тільки на теплоізоляційний шар.
· Слідкувати за чистотою приладів.
| № з/п | Вид нагрівального приладу | Назва, характеристика та призначення приладу |
 | ||
 | ||
 | ||
 | ||
 | ||
 |
Газові нагрівальні прилади
| № з/п | Вид пальника | Назва та принцип дії |
 | ||
 |
Рідинні нагрівальні прилади
| № з/п | Вид пальника | Назва та принцип дії |
 |
Висновок__________________
Тестові завдання для контролю(серед чотирьох варіантів відповідей виберіть одну правильну)
1. Прилад, який використовують для нагрівання до температури не вище 1000 С:
А. Спиртівка
Б. Електрична плитка
В.Водяна баня
Г. Муфельна піч
2. Прилад, який належить до газових нагрівальних приладів:
А. Пальник Теклю
Б.Муфельна піч
В. Водяна баня
Г. Повітряна баня
3. Який прилад використовують для висушування речовин та термостійкого посуду?
А. Муфельну піч
Б. Сушильну шафу
В. Повітряну баню
Г. Водяну баню
4. У сушильній шафі не можна сушити:
А. Круглодонні колби
Б. Піпетки Мора
В.Фарфорові стакани
Г.Випарювальні чашки
5. Прилад, у якому прожарюють осади при температурі 800°С:
А.Сушильна шафа
Б.Спиртівка
В. Водяна баня
Г.Муфельна піч
Відповіді:
Контрольні питання
1. Поясніть, чим відрізняються пальники Бунзена і Теклю?
2. Перелічите правила техніки безпеки при роботі з газовими пальниками.
3. Перелічите відомі вам бані. Правила техніки безпеки при роботі з банями.
Домашнє завдання.
Тема:«Мікроскопи й техніка мікроскопування»
«____»___________20__р.
Практичне заняття №4
Тема:«Мікроскопи й техніка мікроскопування»
Мета: ознайомитись з будовою мікроскапа та технікою мікроскопіювання.
ЗНАТИ:
1. Види мікроскопів, їх призначення.
2. Будова мікроскопа (механічна, збільшувальна та освітлювальна системи).
3. Мікрокристалоскопічний метод аналізу.
ВМІТИ:
1. Виготовляти нативні (тимчасові) препарати.
2. Підготовити мікроскоп до дослідження.
3. Проводити техніку мікроскопування демонстраційних препаратів.
Будова мікроскопа МБР-1 (рис. 1)
1 - ніжка штатива; 2 - колонка штатива; 3 - тубус, 4 - предметний столик; 5 - отвір предметного столика; 6 - гвинти предметного столика; 7 - окуляр; 8 - револьвер; 9 - об'єктиви; 10 - макрометричний гвинт; 11 - мікрометричний гвинт; 12 - конденсор; 13 - гвинт конденсора; 14 -діафрагма; 15 - дзеркало.
Правила роботи з мікроскопом
1. Мікроскоп зберігають захищеним від вологи, пилу та світла. При перенесенні мікроскоп беруть правою рукою за колонку штатива, а лівою підтримують знизу.
2. Окуляр, об'єктив, дзеркало протріть серветкою. Поставте мікроскоп перед собою ближче до лівого плеча. Праворуч від мікроскопа покладіть альбом.
3. Вивчення будь-якого об'єкта починають з малого збільшення. Поставте в робоче положення об'єктив малого збільшення (х8). Для цього повертайте револьвер, поки погрібний об'єктив не займе центроване положення (над отвором предметного столика), про що буде свідчити легке клацання спеціального пристрою револьвера.
4. Підніміть за допомогою макрогвинта об'єктив над предметнім столиком на висоту 0,5 см. Відкрийте діафрагму і підніміть конденсор.
5. Дивлячись в окуляр (лівим оком), поверніть дзеркало в напрямку до джерела світла, поки поле зору не буде освітлено яскраво і рівномірно.
6. Покладіть на предметний столик препарат з перехрещених волосин накривним скельцем догори, щоб об'єкт знаходився в центрі отвору предметного столика.
7. Потім під контролем зору повільно опустіть тубус за допомогою макрометричного гвинта, щоб об'єктив знаходився на відстані біля 2 мм від препарата.
8. Дивіться в окуляр і одночасно повільно піднімайте тубус за допомогою макрогвинта, поки в полі зору не з'явиться зображення об'єкта. Запам'ятайте, що фокусна відстань для об'єктива малою збільшення дорівнює приблизно 0,5 см.
9. Щоб перейти до розглядання об'єкта при великому збільшенні мікроскопа, необхідно відцентрувати препарат, тобто помістити точку перехрещення волосин точно в центр поля зору. Для цього, дивлячись в окуляр, пересувайте препарат руками, поки він не займе необхідне положення. Якщо об'єкт не буде відцентрований, то при великому збільшенні точка перехрещення волосин залишиться поза полем зору.
10. Поворотом револьвера за годинниковою стрілкою переведіть в робоче положення об'єктив великого збільшення (х40). Опустіть тубус під контролем ока (дивіться, як опускається тубус, не в окуляр, а збоку) майже до препарату. Запам'ятайте, що фокусна відстань для об'єктива великого збільшення дорівнює приблизно 1 мм!
11. Дивлячись в окуляр, повільно піднімайте тубус, поки в полі зору не з'явиться зображення. Застосовуючи мікрометричний гвинт, потрібно одержати контрастне зображення волосин. Мікрометричний гвинт можна повертати не більше, як на півоберта. Якщо не видно зображення волосин під великим збільшенням, це означає, що препарат був не відцентрований або пропущена фокусна відстань. У цьому випадку перейдіть знову до малого збільшення і виконайте пункти 9-11.
12. При малюванні препарату дивіться в окуляр лівим оком, а в альбом - правим.
Методика приготування тимчасових мікропрепаратів
Перехрещення волосин
Для приготування тимчасових мікропрепаратів потрібні предметні і накривні скельця. Старанно протріть їх серветкою (будьте обережні з ламким накривним скельцем, тримайте його двома пальцями за грані). Відріжте ножицями частину волосини довжиною біля 3 см, розріжте навпіл і покладіть на предметне скельце. Нанесіть з піпетки на волосини краплю води і накрийте об'єкт накривним скельцем. Навчіться накривати його так, щоб під накривним скельцем не утворилися пухирці повітря. Для цього з положення під кутом торкніться накривним скельцем краю краплі води, а потім обережно опустіть його на предметне скельце (рис. 2).
Навчіться також нанести краплю води такого об'єму, щоб вона повністю заповнила простір під накривним скельцем. Дуже мала крапля рідини не заповнить весь простір, і пухирці повітря будуть ускладнювати роботу. Взявши занадто велику краплю, ви побачите, що вода виступає за межі накривного скельця. У цьому випадку надлишок води потрібно вибрати смужкою фільтрувального паперу.
Тестовий контроль знань(серед чотирьох варіантів відповідей виберіть одну правильну)
1.До освітлювальної чаастини мікроскопа не входить:
А. світлофільтр
Б. дзеркало
В. призма
Г. конденсатор
2. Яка операціяє найважливішою у підготовці до роботи мікроскопа:
А. підготовка препарату
Б. настройка освітлення
В. процес мікроскопіювання
Г. чистка оптичної частини приладу
3. Для чого потрібне увігнуте дзеркало:
А. для відображення препарату
Б. для великих збільшень
В. для малих збільшень
Г. для конденсації світла
4. При мікроскопіюванні препарат розміщують на столику мікроскопа:
А. справа
Б. зліва
В. посередині
Г. де завгодно
5. Мікроскоп може збільшити об’єк максимально в:
А. 100 раз
Б. 150 раз
В. 1000 раз
Г. 500 раз
Відповіді:
Домашнє завдання.
Тема: «Реактиви та їх очищення. Фільтрування, Центрифугування.»
«____»___________20__р.
Практичне заняття №5
Тема: «РЕАКТИВИ ТА ЇХ О ЧИЩЕННЯ, ФІЛЬТРУВАННЯ,ЦЕНТРИФУГУВАННЯ»
Реактиви - це добре очищені речовини, котрі можуть застосовуватися для різних лабораторних робіт. На кожному реактиві, що поступає у лабораторію, повинна бути етикетка з наступними позначеннями:
- назва речовини, її хімічна формула;
- маса реактиву;
- ДСТУ (Державний стандарт);
- кваліфікація реактиву: чистий (ч.), хімічно чистий (х.ч.), чистий для аналізу (ч.д.а.), технічний (т.);
- номер партії;
- дата виготовлення.
За своїм призначенням реактиви поділяють на дві основні групи: загального вживання та спеціальні.
Крім того, ще є особливо чисті реактиви (ос.ч.), очищені (оч.), спектрально чисті (сп.ч.). Для реактивів кожній з цих категорій встановлено визначений допустимий вміст домішок.
Методи очищення реактивів
Фільтрування - процес механічного відокремлення твердих та рідких компонентів будь-якої суміші. Суть процесу фільтрування: рідину, в якій знаходяться частинки твердої речовини, пропускають через пористу перегородку (фільтр).
В лабораторії використовують такі фільтруючи матеріали: фільтрувальний папір, азбест, змішані фільтри, пресоване скло, пісок та ін.
Розрізняють паперові фільтри звичайні і беззольні. На кожній пачці вказують масу золи фільтра. Якщо у значенні маси стоїть чотири нулі, цей фільтрувальний папір є беззольним.
Беззольний папір використовується при точних аналітичних роботах, пов’язаних із спалюванням осаду разом з фільтром. Крім того, беззольні фільтри відрізняються один від одного своєю щільністю. Ця різниця визначається за кольором паперової стрічки, якою обертають упаковку готових фільтрів:
- Рожева (або чорна) стрічка – фільтри, за допомогою яких можна швидко фільтрувати (діаметр пор 10 нм).
- Біла стрічка - фільтри середньої проникності (діаметр про 3 нм).
- Синя стрічка - «баритові» фільтри, для фільтрування дрібнокристалічних осадів (діаметр пор 1,0-2,5 нм).
Спалювати фільтри разом з осадом можна тільки у тому разі, якщо продукти спалювання та вуглець не будуть діяти на осад.
Паперові фільтри, які використовують у лабораторії, бувають двох видів: простий та складчастий (рис. 1)
.
Способи фільтрування
Фільтрування можна проводити різними способами. Вибір способу залежить від характеру рідини та властивості осаду, який потрібно відділити від рідини:
фільтрування під звичайним тиском, при кімнатній температурі (найчастіше використовується у лабораторній практиці, найбільш просте, не потребує складних приладів) (рис. 2);
фільтрування під вакуумом (тиском), (використовується у тих випадках, коли фільтрування потрібно провести швидко та якщо за звичайних умов воно ускладнено) (рис. 3);
фільтрування при нагріванні (використовують коли рідина має велику в’язкість) (рис. 4);
фільтрування при охолодженні (для речовин, які мають низку температуру плавлення);
- автоматичне фільтрування (полумікро- та мікроаналіз);
- фільтрування з використанням центрифуги.
Центрифугування
Для відокремлення осаду від речовини використовують центрифугування. Для цього використовуються прилади, які називають - центрифуги (рис. 5). Застосування центрифуги засновано на використанні відцентрованої сили. При швидкому обертанні тверді частини, що знаходяться у розчині, під дією цієї сили відштовхуються від центра і таким чином відокремлюються від рідини.
При роботі з центрифугою треба дотримуватися таких правил:
- центрифуга повинна бути встановлена на стійкому, важкому столі;
- під час центрифугування кришка центрифуги повинна бути добре зачинена;
- центрифугувати можна тільки парну кількість пробірок, з однаковою кількістю рідини, поставлених навпроти одна одної;
- після вимкнення центрифуги потрібно зачекати, доки не закінчиться обертання, а після відкрити кришку.
Перекристалізація
Метод очищення речовин, оснований на різній розчинності речовин, у залежності від температури. Забруднену речовину при нагріванні розчиняють у відповідному розчиннику та одержують насичений розчин. Розчин відфільтровують та фільтрат потім охолоджують. При охолодження частина розчиненої речовини випадає у вигляді осаду, який містить менше домішок, ніж вихідна речовина.
Осад відфільтровують, потім висушують між листами фільтрувального паперу. Якщо розчин фільтрату упарити, з нього можна отримати ще деяку кількість солі.
Дистиляція (перегонка)
Цей метод використовують для очищення води та інших рідин. Процес дистиляції ягаований на властивостях рідин кипіти з утворюванням пари й здатності при охолодженні конденсуватися. Для цього збирають прилад (рис. 6), який складається з колби Вюрца, холодильника Лібіха, алонжа, колби-приймача, водяної або пісочної бані.
Усі деталі приладу повинні бути з’єднані герметично. У колбу Вюрца наливають рідину, яку потрібно очистити, закривають пробкою зі встановленим у неї термометром. Під час кипіння рідина переходить у пароподібний стан, під тиском націлюється у холодильник Лібіха, охолоджується водою, та перетворюється у рідину, яка стікає через алонж колбу – приймач.
Рис.6 Прилад для перегонки при звичайному тиску
Лабораторна робота №5
Прилади та матеріали:штатив, муфта, кільце, лійка, хімічний стакан, скляна паличка, фільтрувальний папір, промивалка.
Мета:ознайомитися і виконати процеси фільтрування, центрифугування, переккристалізації, екстракції.
ЗНАТИ:
1. Класифікацію хімічних реактивів.
2. Способи очищення хімічних реактивів.
3. Правила зберігання хімічних реактивів.
4. Способи фільтрування.
5. Принципи роботи центрифуги.
6. Правила безпеки під час фільтрування під вакуумом, центрифугування, дистиляції.
ВМІТИ:
1. Подрібнювати тверді речовини.
2. Фільтрувати.
3. Центрифугувати.
4. Дотримуватися правил безпеки під час фільтрування під ва-куумом, центрифугування, дистиляції.
. Виконання роботи:
1. Фільтрування
1. Зібрати установку для фільтрування та замалювати її, назвати її основні частини:
1. ______________________________________________
2. ______________________________________________
3. ______________________________________________
4. ______________________________________________
5. ______________________________________________
2. Виконати процес фільтрування розчину з осадом крізь простий або складчастий фільтр. Описати процес фільтрування. ___________
_____________________________________________________________
3. Перенести осад на фільтр (описати процес перенесення осаду на фільтр): _______________________
______________________________
______________________________________________________________
Центрифугування
Прилади та матеріали:центрифуга, центрифужні пробірки, скляна паличка, розчин з осадом.
1. Налити суміш у центрифужні пробірки, поставити її у центрифугу. Напроти поставити таку ж пробірку з дистильованоюводою або з розчином. Закрити центрифугу кришкою.
2. Увімкнути центрифугу та зачекати декілька хвилин. Потім виключити центрифугу, та зачекати поки не скінчиться обертання, відкрити кришку і достати пробірку.
УВАГА! ВІДКРИВАТИ КРИШКУ ЦЕНТРИФУГИ МОЖНА ТІЛЬКИ ПІСЛЯ ТОГО, ЯКПОВНІСТЮЗІКІНЧИТЬСЯ ОБЕРТАННЯ.
3.Обережно злити з осаду прозорий розчин. Переконатися, що осад повністю зишився на дні пробірки.
3. Перекристалізація
Прилади та матеріали: хімічний стакан, скляна паличка, елекрична піч, кристалізатор, фільтрувальний папір, лійка, речовина ____________________________.
(записати назву та формулу речовини)
Виконати перекристалізацію (описати процес перекристалізації) __________________________________
__________________________
__________________________
__________________________
__________________________
Висновок: _________________
__________________________
Тестові завдання для контролю(серед чотирьох варіантів відповідей виберіть одну правильну)
1. Реактиви, які містять менш ніж 1 % домішок мають назву:
А.Чисті
Б. Технічні
В. Хімічно чисті
Г. Чисті для аналізу
2. Процес відокремлення осаду за допомогою відцентрованої сили називають:
А. Дистиляція
Б. Перекристалізація
В. Центрифугування
Г. Сублімація
3. Метод очищення реактивів, у якому використовують здатність речовин випаровуватися без процесу плавлення має назву:
А.Перегін (сублімація)
Б. Екстракція
В. Перекристалізаці
Г. Фільтрування
4.Очищення бензенової кислоти, яка має кваліфікацію «технічна» можна провести методом:
А. Дистиляції
Б. Перекристалізації
В. Перегону (сублімації)
Г. Центрифугуванням
5. Беззольний фільтр з діаметром пор 3 нм має позначення:
А. «Рожева стрічка»
Б. «Біла стрічка»
В. «Синя стрічка»
Г. «Жовта стрічка»
6. Беззольний фільтр «синя стрічка» має діаметр пор:
А. 1,0- 2,5 нм
Б. 10 нм
В. 3,0 нм
Г. 20 нм
7. Реактиви «чисті для аналізу» містять:
А. >2 % домішок
Б. > 1 % домішок
В. ~ 1 % домішок
Г. < 1% домішок
8. Якщо фільтрування необхідно провести швидко, використовують:
А. Фільтрування при охолодженні
Б. Фільтрування під тиском (вакуумом)
В. Фільтрування з використанням центрифуги
Г. Фільтрування за звичайним тиском
9. Фільтрування при нагріванні проводять якщо:
А. Рідина має велику в’язкість
Б. Потрібно швидко відфільтрувати
В. Речовина має низьку температуру плавлення
Г. Потрібен фільтрат
10. Очищення сульфанілової кислоти, яка має кваліфікацію «технічна» можна провести методом:
А. Фільтрування
Б. Екстракції
В. Центрифугування
Г. Перекристалізації
Відповіді:
Контрольні питання
1. Поясніть, у якому разі використовують простий фільтр, у якому - складчастий?
2. Які реактиви відносять до загальновживаних, а які до спеціальних? Перелічите.
3. Суть процесу перегону (сублімації). Які речовини можна очищати цим методом?
4. Суть процесу екстракції. Як виконують екстрагування у найпростішому випадку?
5. Назвіть позначені на рис. 8 складові частини приладу для перегонки (дистиляції) та опишіть принцип її дії
. 
Домашнє завдання.
Тема: «Ваги та зважування. Гравіметричний метод аналізу.»
«____»___________20__р.
Практичне заняття №6
Тема: «Ваги та зважування гравіметричний метод аналізу»
ТЕРЕЗИ ТА ЗВАЖУВАННЯ
Зважування - порівняння маси даного тіла з масою різноваг, маса яких відома, та
виражена у визначених одиницях (мг, г, кг та ін.). терези є найважливішим приладом в лабораторії, оскільки практично жодна лабораторна робота не проходить без визначення точної маси тієї чи іншої речовини або тари, у яку поміщують зважувану речовину.
В залежності від точності, з якою проводять зважування, терези поділяють на наступні групи:
1. Технохімічні терези - для приблизного зважування предметів та речовин масою до 1 кг, з точністю до 0,01 г (рис. 1);
2. Аналітичні терези - з граничним навантаженням до 200 г, з точністю до 0.0001 г (рис. 2).
3. Ручні терези - аптекарські (рис. 3).
4. Полумікроаналітичні терези – з граничним навантаженням 100 г і точністю до
0.01 г.
5. Мікроаналітичні терези – з граничним навантаженням 20 г і точністю 0.0001 мг.
6. Ультрамікротерези - з граничним навантаженням 1 г і точністю 0,000001 мг. Кожні терези мають свій набір різноваг (набор гирьок).
Будова терезів
Усі терези мають одні й ті ж самі головні робочі частини, які відрізняються тільки розмірами, точністю виготовлення деталей та додатковим приладдям.
Головною робочою частиною всіх терезів є - коромисло. Для зменшення його маси у ньому зроблені вирізи. Матеріал коромисла повинен бути міцним і по можливості легким.
Найбільш відповідальними частинами коромисла - є призми, які здійснюють роль точок опори і точок прикладання сил. Матеріал, з якого роблять призми, повинен бути дуже твердим, щоб робочий пруг призми не зношувався. Звичайно для нього використовують агат або халцедон.
Головною з допоміжних частин є - аретир, за допомогою якого піднімають та опускають коромисло терезів. Коли терези аретовані, призми не торкаються опорних площадок і, отже, не зношуються. У такому стані вони повинні знаходитися, коли терезами не користуються і коли на чашки терезів ставлять гирки або предмети, що зважують.
Аналітичні демпферні терези АДВ-200 відрізняються від звичайних аналітичних терезів наявністю демпферів - заспокоювачів, які заспокоюють чашки терезів. Вейтограф - оптичний пристрій із світловим екраном і мікрошкалою, за допомогою якого розраховують тисячні та десятитисячні частки грама.
Догляд за аналітичними терезами
Аналітичні терези встановлюють у окремому приміщенні - ваговій кімнаті на спеціальних столах, закріплених за допомогою металевих кронштейнів. Поверхня столу має бути з мармуру. Кожен день після закінчення роботи знімають чашки терезів і протирають бархаткою. Не менш ніж один раз на тиждень чашки протирають спиртом, гирі протирають бархаткою, змоченою у спирті. Кожен рік аналітичні терези повинен оглядати майстер і проводити профілактичний ремонт.
Техніка зважування на аналітичних терезах
1. Терези підключити до електричної мережі (220 В).
2. Не відкриваючи дверцята, при нульовому положенні лімбів плавно повертають диск ареометра до кінця. При цьому лампа освітлювача включається і на екрані вейторгафа з’явиться зображення мікрошкали . Нуль шкали повинен співпасти з вертикальною рискою на екрані. Якщо такого співпадіння немає, треба поворотом головки коректора сумістити риску з нулем мікрошкали. Ця операція називається «встановлення точки нуля».
3. На середину лівої чашки терезів помістити зважуємий предмет.
4. На середину правої чашки терезів за допомогою пінцету помістити гирки (вагою більше 1 г) і плавно повернути диск аретиру, щоб було видно відхилення стрілки. Якщо мікрошкала при цьому переміщується на екран вправо, це свідчить про те, що гирки важче наважки. В цьому випадку треба закрити аретир, та поставити на чашку гирки легші за попередні. Так продовжувати до тих пір, поки не буде знайдена маса з точністю до 1 г (з нестачею).
5. Повертанням великого лімбу встановити десяті долі граму. Для цього при закритому аретирі повертати лімб проти годинникової стрілки через одну поділку, встановлюючи цифри проти стрілки - покажчика міліграмів. Після кожного повертання лімбу відкривати аретир та спостерігати відхилення стрілки на мікрошкалі. Якщо навантаження виявилося великим, лімб повернути на одну поділку назад.
Увага! Повертання треба здійснювати при закритому аретирі.
6. За допомогою малого лімбу встановити соті долі граму в тому ж порядку, що і з великим лімбом. Усі операції треба проводити до тих пір, поки відхилення стрілки на мікрошкати не перестануть виходити за цифру +10.