Розслідування та облік нещасних випадків. 1 страница

Розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні отруєння та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами. комахами та іншими представниками фауни і флори (далі - нещасні випадки), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

За результатами розслідування складається акт за формою Н-1 (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

- перебування на робочому місці, на території підприємства або в
іншому місці роботи протягом робочого часу, або за дорученням
власника в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

- приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу
перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів

особистої гігієни;

- пройду на роботу чи з роботи на транспорті підприємства;

- використання власного транспорту в інтересах підприємства з дозволу
або за дорученням власника;

- ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих
об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

- надання підприємством шефської допомоги;

- прямування працівника до (між) об’єкта(ми) обслуговування за
затвердженими маршрутами або до будь-якого об’єкта за дорученням
власника.

За результатами розслідування не складаються акти за формою Н-1 1 не беруться на облік нещасні випадки, що сталися з працівниками:

- під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському,
власному або іншому транспортному засобі, який не належить
підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства;

- під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів
підприємства без дозволу власника;

- внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними
речовинами;

- під час скоєння крадіжок або інших злочинів, якщо ці дії зафіксовані і
на них є офіційний висновок суду або прокуратура;

- у разі природної смерті або самогубства.

Якщо за підсумками розслідування буде вирішено, що нещасний випадок не підлягає обліку і на нього не повинен складатися акт за формою Н-1, то в такому разі складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм). Вимоги Положення на такий випадок не поширюються.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинен терміново повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Керівник (посадова особа) у свою чергу зобов'язаний:

- термі ново організувати медичну допомогу потерпілому, у разі
необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу.
Повідомити про те, що сталося, власника, а також відповідну
профспілкову організацію підприємства;

- зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому
місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент
події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників іне
призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до
недопущення подібних випадків у ситуації, що склалася.

Власник, одержавши повідомлення про нещасний випадок, організує його розслідування комісією, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства (голова комісії), керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст санепідемстанції.

На підприємствах, де немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії з розслідування призначається посадова особа (спеціаліст), на яку наказом власника покладені функції з питань охорони праці в порядку сумісництва.

Комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана протягом трьох діб:

- обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які
причетні до нього, та одержали пояснення потерпілого, якщо це
можливо;

- розглянути і оцінити відповідність умов праці вимогам нормативних
актів про охорону праці;

- встановити обставини і причини, що призвели до нещасного випадку,
визначити осіб, які допустили порушення нормативних актів, а також
розробити заходи щодо запобігання подібними випадкам;

- скласти акт за формою Н-1 у п'яти примірниках і передати його на
затвердження власникові.

Нещасні випадки. про які складаються акти за формою Н-1, реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за встановленою формою. Власник

повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування.

Акт за формою Н-1 разом з матеріалами розслідування підлягає зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх намічених у них заходів, але не менш як два роки.

Спеціальному розслідуванню нещасних випадків підлягають нещасні випадки:

- із смертельним наслідком;

- трупові, які сталися одночасно з двома і більше працівниками
незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок ізсмертельним наслідком власник зобов'язаний негайно передати повідомлення за встановленою формою:

- відповідному місцевому органу державного нагляду за охороною
праці;

- прокурорі за місцем виникнення нещасного випадку;

- органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі
його відсутності – місцевому органу виконавчої влади);

- санепідемстанції у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

- профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

- вищестоящому профспілковому органу;

- місцевому штабу цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій та
іншим (у разі необхідності).

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2-4 особи, проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіального органу державного нагляду за охороною праці або Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, за погодженням з органами, представники яких входять до складу

комісії.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 ібільше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться комісією із спеціальногорозслідування, призначеною наказом Держнаглядохоронпраці, якщо не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України.

Тема 2. Виробнича санітарія

1. Поняття виро6ничої санітарії.

2. Особиста гігієна працівників та гігієна праці.

3. Мікроклімат виробничого середовища.

4. Методи визначення показників мікроклімату.
5. Нормалізація факторів мікроклімату.

6 . Планування території, виробничих приміщень і робочих місць.

7. Токсикологічна характеристика хімічних речовин.

8. Безпека праці при застосуванні пестицидів і мінеральних добрив.

9. Безпека праці при зберіганні і застосуванні кислот і лугів.

1. Характерною особливістю процесів виробництва є те, що у робочу зону
часто потрапляє значна кількість шкідливих речовин. При зростанні рівнів, концентрації, інтенсивності і періоду дії понад гранично допустимі
межі вони шкідливо діють на організм людини, а в деяких випадках загрожують її життю.

Гранично допустимі концентрації ( ГДК ) шкідливих речовин – це такі їх концентрації у повітрі робочої зони, які при щоденній роботі ( крім вихідних днів )протягом 8 год. або іншій тривалості, але не більше як 41 год. на тиждень, у віддалені строки життя сучасного й наступних поколінь не можуть спричинити захворювань чи змін у стані здоров'я, виявлених сучасними методами досліджень.

Розрізняють ГДК речовин у повітрі населених пунктів, робочої зони, водоймах тощо. Їх визначають спеціальними науковими дослідженнями і затверджують у вигляді державних санітарних норм і стандартів.

Існують державні норми допустимих рівнів і значень інших шкідливих виробничих факторів, наприклад шуму, вібрації, різних випромінювань тощо.

Створювати нормативні умови праці у сільському господарстві можна лише за умови певного усунення шкідливого впливу на організм людей різних виробничих факторів. Безпосередньо у господарствах це завдання здійснює служба безпеки праці разом з керівниками, місцевими медичними працівниками, спеціалістами і працівниками санітарно-епідеміологічної служби району, керуючись положеннями і нормами виробничих санітарії та гігієни праці.

Санітарні норми і положення широко застосовують при проектуванні! різних технологій, виробничих процесів, систем та при організації ро­бочих місць.

Виробнича санітарія – це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують дію шкідливих виробничих факторів.

До організаційних заходів відносять організацію праці на робочих місцях, організацію та проведення навчання працюючих з питань пра­вильного застосування речовин, що можуть забруднювати повітря робочої зони, організацію постійного контролю за дотримання санітарних норм і правил при зберіганні й застосуванні речовин, матеріалів.

Для боротьби із шкідливими виробничими факторами застосовують технічні засоби : нагрівні, опалювальні та вентиляційні установки, кондиціонери, засоби сигналізації про появу в повітрі шкідливих речо­вин, технічні засоби боротьби з шумом, вібраціями, шкідливими випромінюваннями тощо, а також прилади для контролю параметрів повітряного середовища та інших санітарних норм на виробництві.

2.. Особиста гігієна – це комплекс індивідуальних заходів для кожного
працівника під час виконання певної роботи на виробництві ів побуті з метою профілактики можливих захворювань чи отруєнь. Це такі за­ходи, як режим харчування, утримання в належному стані спецодягу, білизни, захисних засобів власного тіла, обов’язкове миття рук та всього тіла, своєчасна зміна одягу, полоскання ротової порожнини спеціальними
розчинами чи водою, промивання очей, тощо.

Гігієна праці – галузь, що вивчає трудову діяльність людини і виробниче середовище, у якому вона відбувається, їх вплив на організм та розробляє санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на створення сприятливих і здорових умов праці й підвищення продуктивності.

3. Мікроклімат виробничого приміщення – це клімат внутрішнього середовища цього приміщення, який визначається дією на організм людини температури, вологості та швидкості руху повітря, а також температури навколишніх поверхонь. Мікроклімат як комплекс фізичних характеристик методологічних факторів в обмеженому просторі (виробниче приміщення, кабіна трактора, автомобіля, сільськогосподарської машини),в основно­му забезпечує тепловий обмін між тілом людини і зовнішнім середовищем на робочому місці.

Параметри окремих показників мікроклімату можуть значно впливати на здоров'я, працездатність і продуктивність праці.

Оптимальні мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалій і систематичній дії на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану реакції терморегулювання.

Допустимі мікрокліматичні умови – поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалій ісистематичній дії на людину можуть спричинити до змін функціонального і теплового стану організму та напруження реакцій терморегуляції, що швидко проходять і нормалізуються й не виходять за межі фізіологічної пристосованості людини. При цьому пошкодження і порушення стану здоров'я не виникають, але можуть спостерігатися дискомфортні тепло відчуття, погіршуватися самопочуття і знижуватись працездатність.

Організм людини - це термостатична система з внутрішнім джерелом теплоти, в якій у нормальних умовах кількість виробленої теплоти відповідає кількості теплоти, що виділяється у навколишнє середовище. Теплова рівновага між організмом людини і навколишнім середовищем відповідає умовам комфорту і залежить від температури стін і поверхонь, оточуючих предметів, швидкості руху та вологості повітря, властивостей одягу і теплопродукцій організму. При зміні співвідношення між теплопродукцією і віддачею теплоти виникають коливання температури тіла людини. При перевищенні теплопродукції над тепловіддачею темпе­ратура тіла підвищується і навпаки.

Характерною властивістю організму людини є підтримання постійної температури тіла залежно від температури навколишнього середовища.

Сукупність фізіологічних процесів, обумовлених діяльністю централь­ної нервової системи, що підтримують температуру тіла на постійному рівні, називається терморегуляцією.

Таким чином, організм людини являє собою саморегулювальну систему, в якій кількість утвореної теплоти дорівнює кількості теплоти, виділеної зовнішньому або навколишньому середовищу.

Розрізняють хімічну терморегуляцію (теплоутворення залежить від інтенсивності хімічних реакцій обміну речовин) іфізичну(віддача теплоти здійснюється фізичними процесами : теплопровідністю, конвекцією, випромінюванням і випаровуванням ).

При хімічній терморегуляції ріст обміну забезпечується під час охолодження тіла, а при фізичній – тепловіддача зростає з нагріванням й знижується з охолодженням.

При конвекції теплота з поверхні тіла людини віддається менш нагрітому повітрю, що його обмиває. У стані спокою при температурі навко­лишнього повітря 18°С на конвекцію припадає 30 % загальної тепловіддачі організму.

Випромінювання теплоти здійснюється у напрямку менш нагрітих поверхонь. Цей вид обміну теплоти є визначальним і становить у середньому 45 % загального теплообміну.

Віддача теплоти у навколишнє середовище випаровуванням вологи є також досить важливою умовою забезпечення нормального теплового ре­жиму працюючого. Вона дорівнює 20 % усієї тепловіддачі. На підігрівання повітря, яке вдихає людина, витрачається понад 5% теплоти від усього теплообміну.

Підвищена температура у виробничому приміщенні викликає різкий перерозподіл крові від внутрішніх органів до шкіри. При цьому змінюється діяльність серцево-судинної системи, пульс стає частішим і може досягати 100 і більше ударів за хвилину, що призводить до інтенсивного потовиділення, розширення судин шкіри. Напружена фізична робота у та­ких умовах призводить до різкого зростання пульсу серця, зниження артеріального тиску, підвищення частоти дихання.

За низьких температур відбувається звернення поверхневих судин м'язів і шкіри рук, ніг, обличчя. При цьому знижується кровообіг не лише на охолоджених ділянках тіла людини, а й на неохолоджених. Підвищується в'язкість крові, що знижує її приплив до переохолоджених ділянок тіла.

Внаслідок переохолодження імунітет організму знижується. При тривалому переохолодженні підвищується ймовірність виникнення таких захворювань як грип, ангіна, неврити.

4. Для того щоб визначити чи відповідає мікроклімат середовища санітарно-гігієнічним нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів.

Температуру вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами.

Вологість повітря – розрізняють абсолютну і відносну. Абсолютна – це кількість водяної пари в одиниці об'єму приміщення (г/м^З). Відносна – це відношення абсолютної вологості до максимально можливої кількості водяної пари в повітрі при даній температурі помножено на 100 % . Абсолютна вологість вимірюється гігрометрами, вагомим методом та іншими способами. Відносна вологість вимірюється психро­метром, принцип роботи якого побудований на так званому психрометричному ефекті, тобто швидкості випаровування води в залежності від во­логості повітря. Психрометр складається з двох термометрів – сухого і зволоженого. Вологість визначається за психрометричною таблицею в якій вказано, по вертикалі покази сухого термометра, по горизонталі різниця показів сухого і зволоженого термометрів. На перетині цих показів визначається відносна вологість.

Швидкість руху повітря вимірюється анемометрами. При швидкості 0,3-0,5 м/с застосовують крильчасті анемометри, при швидкості і-30 м/с – чашкові.

Освітленість робочого місця вимірюється приладом люксметром. Одиниця вимірювання – люкс.

Прилад складається із кремнієвого фотоелемента і гальванометра, шкала якого проградуйована в люксах. Для розширення границь вимірювання прилад комплектується трьома світлофільтрами, які зменшують силу світла в 10; 100; і 1000 раз. В приладі передбачено 2 діапазони - до 30 люкс і до 100 люкс, які перемикаємо при потребі в залежності від освітленості робочого місця.

5. Створення оптимальних мікрокліматичних умов у виробничих приміщеннях є складовою задачею, вирішити яку можна наступними заходами та засобами :

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПР0ЦЕСІВ ТА УСТАТКУВАННЯ. Впровадження нових технологій та обладнання, які не пов'язані з необхідністю проведення робіт в умовах інтенсивного нагріву дасть можливість зменшити виділення тепла у виробничі приміщення.

РАЦІОНАЛЬНЕ Р0ЗМІЩЕННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОГО УСТАТКУВАННЯ. Основні джерела теплоти бажано розміщувати безпосередньо під аераційним ліхтарем, біля зовнішніх стін будівлі і в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувались на робочих місцях. Для охолодження гарячих виробів необхідно передбачити окремі приміщення. Найкращим рішенням є розміщення тепло випромінюючого об­ладнання в ізольованих приміщеннях або на відкритих ділянках.

АВТ0МАТИЗАЦ1Я ТА ДИСТАНЦ1ЙНЕ УПРАВЛ1ННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ. Цей захід дозволяє в багатьох випадках вивести людину із виробничих зон, де діють несприятливі фактори (автоматизоване завантаження пе­чей в металургії, управління розливом сталі) .

РАЦІОНАЛЬНА ВЕНТИЛЯЦІЯ, ОПАЛЕННЯ ТА КОНДИЦІЮВАННЯ ПОВІТРЯ. Вони є найбільш розповсюдженими способами нормалізації мікроклімату у виробничих приміщеннях. Повітря та водоповітряне душування широко використовують у боротьбі з перегріванням робітників в гарячих цехах. Найбільш раціональним варіантом в цьому випадку є застосування променистого нагрівання постійних робочих місць та окремих дільниць. Захист від протягів досягається шляхом щільного закривання вікон, дверей та інших отворів, а також влаштування повітряних та повітряно-теплових завіс на дверях і воротах.

РАЦІОНАЛІ3АЦІЯ РЕЖИМІВ ПРАЦІ ТА ВІДПОЧИНКУ досягається скороченням тривалості 1 робочої зміни, введення додаткових перерв, створенням умов для ефективного відпочинку в приміщеннях з нормальними метеорологічними умовами.

Для робітників, що працюють на відкритому повітрі зимою, обладнують приміщення для зігрівання, в яких температуру підтримують дещо вищою за комфортну.

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЇ УСТАТКУВАННЯ ТА ЗАХИСНИХ ЕКРАНІВ. В якості теплоізоляційних матеріалів широко використовуються : азбест, азбоцемент, мінеральна вата, склотканина, керамзит, пінопласт.

На виробництві застосовують також захисні екрани для відгородження джерел теплового випромінювання від робочих місць.

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ. Важливе значення для профілактики перегрівання мають індивідуальні засоби захисту. Спецодяг повинен бути повітро- та волого проникним ( бавовняним з льону ).

Для роботи в експериментальних умовах застосовують спеціальні костюми з підвищеною тепло світловіддачею. Для захисту голови від випромінювання застосовують дюралеві, фіброві каски, повстяні капелюхи, для захисту очей - окуляри - темні або з прозорим шаром металу, маски з відкидним екраном. Захист від дії зниженої температури досягається використанням теплого спецодягу, а під час опадів - плащі та гумові чоботи.

6. Не допускається розміщення сільськогосподарських підприємств, складів і сховищ сільськогосподарської продукції в місцях з рівнем вод менше 1,5м, а складів мінеральних добрив і пестицидів ближче ніж за 2 км від рибогосподарських водойм.

Усі об’єкти та виробничі комплекси відокремлюють від доріг, житлових і громадських приміщень санітарно-захисними зонами.

Стічні води з підприємств перед зливанням у водойми слід очистити від хімічних, механічних, біологічних та інших забруднень.

Рух транспорту по території регулюється правилами дорожнього руху і сигнальними знаками.

Територія має бути вирівняна, озеленена і в нічний час – освітлена. У зимовий період територію очищають від снігу.

До всіх будівель по всій їх довжині роблять вільний під'їзд для пожежних засобів.

Усі постійні або тимчасові ями, котловани, криниці, траншеї огороджують, а розміщені в місцях проходу людей - обладнують містками шири­ною не менше 1 м з перилами.

РОБОЧЕ МІСЦЕ - це зона, оснащена необхідними технічними засобами, в якій відбувається трудова діяльність виконавця або групи виконавців, що виконують одну і ту ж роботу або операцію. Поняття " робоче місце " асоціюється з поняттям "робоча зона ".

РОБОЧА ЗОНА – простір висотою 2 м над рівнем підлоги або майданчика, де постійно або тимчасово перебувають працівники.

ПОСТІЙНЕ РОБОЧЕ МІСЦЕ - місце, де працівник проводить більшу частину (понад 50 % або більше 2 год. безперервно) свого робочого часу. При виконанні роботи в різних пунктах робочої зони постійною вважається вся робоча зона.

Правильна організація робочого місця полягає в обґрунтованому виборі площі робочого місця ( розмірів кабіни чи окремого приміщення ), об'єму повітря є розрахунку на одного працюючого, параметрів мікроклімату та технічних засобів його регулювання, засобів освітлення, зниженні рівнів шуму та вібрацій до меж, встановлених спеціальними нормами.

Певне значення для організації робочого місця мають форма приміщення, його конструктивні особливості, професійний рівень працюючих та інші показники.

При технологічному забрудненні робочої зони шкідливими речовинами, необхідно передбачати спеціальні технічні засоби для їх знешкодження, видалення або застосування засобів індивідуального захисту.

Виробниче обладнання на робочих місцях повинне бути розміщене відповідно до існуючих вимог з необхідними технічними засобами безпеки (огородження, запобіжні пристрої, гальма, блокувальні пристрої, сиг­налізація, дистанційне керування, необхідні знаки безпеки тощо ) .

Надзвичайно важливим при плануванні робочих місць є раціональне розміщення виробничого обладнання на робочих місцях. У ремонтних майстернях, пунктах технічного обслуговування, гаражах, деревообробних та інших майстернях і лабораторіях необхідно дотримувати таких вимог : об’єм повітряного простору, що припадав на одного працюючого, повинен становити не менше 15 м^З , вільна площа підлоги одного робочо­го місця з одним працюючим - не менше 4,5 м2, висота приміщення від підлоги до стелі - не нижче 3,2 м . Якщо у виробничому приміщенні об’єм повітря на одного працюючого становить менше 20 м^З , то таке приміщення обладнують вентиляцією з подачею повітря не менше 30 м^З/год на одного працюючого.

Підлога в приміщеннях має бути рівною, не слизькою, міцною, а в приміщеннях, де роботи виконуються і взимку – утепленою.

Вихідні двері і ворота обладнують так, щоб вони відчинялися тільки назовні.

Допоміжні приміщення - гардеробні, душові, умивальні, їдальні, медпункти, приміщення особистої гігієни жінки, туалетні - обладнують відповідно до СНиП 11-92-76.

При проектуванні робочих місць операторів враховують антропометричні характеристики жінок і чоловіків, особливо при встановленні висоти робочої поверхні, сидіння і простору для ніг під столом ( верстатом ) .

7. У сучасному сільськогосподарському виробництві широко використовують такі хімічні речовини, як пестициди, мінеральні добрива, розчинники, фарби, лаки, луги, кислоти та різні реактиви і лікувальні засоби. Їх проникнення у повітря робочої зони або навколишнього середовища, в продукти харчування, на одяг працюючих, забруднення ними різних машин, пристроїв, транспортних засобів у поєднанні з можливими помилками пра­цюючих створюють умови для виникнення гострих та хронічних отруєнь населення та сільськогосподарських тварин. Найбільшу небезпеку при цьому створюють пестициди.

ПЕСТИЦИДИ - це засоби боротьби з хворобами і шкідниками сільськогосподарських рослин. За своїм виробничим призначенням вони поділяються на : акарициди ( для знищення кліщів ); альгіциди ( для знищення водоростей ); арборициди ( для знищення небажаних рослин, чагарників ); бактерициди ( для знищення бактерій ); гербіциди ( для знищення 6ур'янів ); інсектициди ( для знищення комах, мух ); мітациди ( для боротьби з молюсками ); ларвіциди ( для знищення личинок комах ); нематоциди ( для знищення шкідливих черв'яків ); фунгіциди ( для знищення шкідливих грибів і грибкових захворювань рослин ); зооциди ( для знищення гризунів ) та інші.

Ступінь небезпеки того чи іншого пестициду характеризують токсичністю доз : пороговою, підпороговою, токсичною несмертельною і ток­сичною смертельною, а також класом небезпеки.

ТОКСИЧНІСТЬ – це здатність препарату порушувати життєдіяльність ор­ганізму живої істоти.

За дією на людей розрізняють гостре, під гостре і хронічне отруєння.

Смертельна доза позначається - ЛД. Наприклад, ЛД50 - половинна смер­тельна доза. Вона викликає загибель 50% дослідних тварин у процесі випробування препарату в розрахунку ( мг/кг ) на живу масу тварини.

Небезпечні властивості пестицидів оцінюють за токсичністю, ступенем леткості, кумуляції та стійкості.

За характером дії на організм людини хімічні небезпечні і шкідливі речовини поділяють на : токсичні ( здатні спричиняти отруєння ); подразнюючі ( подразнюють шкіру і слизові оболонки ); сенсибілізуючі (викликають підвищену чутливість організму або окремих органів до дії хімічних речовин ); канцерогенні ( здатні провокувати появу злоякісних пухлин ); мутагенні ( діють на генетичний апарат клітини і можуть викликати певні зміни в організмі майбутніх поколінь ); речовин, що впливають на репродуктивні функції організму.

Залежно від фізичних ітоксикологічних властивостей пестицидів і умов виробництва вони можуть проникати в організм людини через органи травлення ( при порушенні правил особистої гігієни, з продуктами харчування ), шкіру і слизові оболонки ( при пошкоджені шкіри, через лотові та жирові залози і епідерміс ), органи дихання ( основний і найбільш небезпечний шлях проникнення речовин в організм людини ) .

До роботи з пестицидами не допускають підлітків віком до 18 років, чоловіків старше 55 років, вагітних і матерів, що годують немовлят, а також осіб, які мають захворювання, вказані у спеціальних положеннях.

8. Усі роботи, пов'язані із застосуванням пестицидів, повинні бути механізованими і виконуватись за допомогою спеціально призначених для цього апаратури і сільськогосподарської техніки.

На всіх виробничих процесах із застосування пестицидів використовують різні технічні засоби : протруювачі насіння, обприскувачі, агрегати для приготування робочих розчинів, розкидачі отруйних принад, агрегати для фумігсині ґрунту, газації приміщень, авіаційну техніку з відповідною апаратурою.

Роботи, пов’язані із застосуванням пестицидів, обов'язково реєструють у спеціальному журналі, який є офіційним документом для органів санітарного нагляду при виборі проб сільськогосподарської продукції для визначення в них залишків пестицидів і розслідування можливих випадків отруєння людей, тварин, забруднення навколишнього середовища тощо.

У господарствах на всі процеси, пов'язані із застосуванням пестицидів, повинні бути розроблені і вивішені на видних місцях інструкції. Роботи виконують вранці і ввечері, при найменшій температурі повітря, незначній інсоляції і мінімальних потоках повітря.

Згідно з існуючими правилами забороняється застосовувати пестициди за допомогою авіації на полях, розміщених від населених пунктів ближче 1 км. Обробляти такі ділянки дозволяється лише наземною апаратурою із застосуванням середньої і малотоксичних препаратів.

Вносити будь-які препарати ( пестициди ) на території лікарень, шкіл, дитячих закладів, спортивних майданчиків заборонено.

Перед обробкою пестицидами посівів, лісів, садів, парків та інших зелених насаджень поблизу населених пунктів необхідно попереджати населення, а також сповіщати про строки, протягом яких забороняється перебувати людям на таких ділянках.

Протруюють насіння на бетонних площадках під навісом за допомогою спеціальних машин - протруювачів. Усі операції від протруєння до висіву насіння мають бути механізованими, а працівники, що працюють на відповідних агрегатах, - забезпечені необхідними засобами індивідуального захисту відповідно до існуючих норм.

Уся апаратура має забезпечувати повну герметизацію процесу змішування зерна з препаратом. Заборонено висипати протруєне зерно на підлогу або у непридатну тару. Все протруєне насіння слід повністю використати для сівби.