Загальна характеристика та хімічний склад сечі

Сеча – це прозора рідина світло-жовтого або насиченого жовтого кольору, яка містить в своєму складі понад 200 речовин. Швидкість утворення сечі і її склад залежать від діурезу, мʼязової активності, травлення, погодних умов, емоційного стану та багатьох інших факторів. Біохімічний склад сечі відображає розділення нефронами всіх хімічних сполук, що надходять з плазми крові, на два метаболічні потоки: сполуки, життєво необхідні для організму (білок, амінокислоти, глюкоза, вітаміни, неорганічні йони) та речовини, що підлягають екскреції з організму. Дослідження сечі дає інформацію про загальний стан організму, роботу його окремих систем і органів. З метою діагностики захворювань в сечі визначають вміст білків, вуглеводів, ацетонових тіл, жовчних і кров’яних пігментів тощо.

Добовий обʼєм сечі коливається від 600 до 2500 мл за добу і складає близько 50-80% від об’єму спожитої рідини. В нормі більша кількість сечі виділяється протягом дня. Співвідношення між денним і нічним діурезом складає від 4:1 до 3:1.

Колір сечі зумовлений наявними у ній пігментами, які утворюються з білірубіну жовчі в кишечнику, де він перетворюється в уробілін і урохром. Частково всмоктуючись з кишечнику в кров, ці пігменти згодом виділяються нирками. Поряд з цим нирки і самі здатні окиснювати продукти розпаду гемоглобіну, перетворюючи їх в пігменти сечі. Зазвичай сеча світло-жовтого, солом’яного кольору. Темний колір сечі говорить про надлишок білірубіну, порфіринів. Зміна забарвлення може спостерігатися і при прийомі деяких лікарських препаратів.

Осади сечі утворюються при її стоянні. Розрізняють осади:

− з нуклео- або мукопротеїдів та епітеліальних клітин сечостатевих шляхів;

− з суміші фосфатів кальцію та амонійно-магнієвого фосфату, якщо сеча лужна;

− з оксалатів та уратів, які розчиняються при підкисленні;

− з кислої сечі – сечова кислота.

Загальна концентрація розчинених речовин відображає ефективність роботи нирок і визначається за питомою вагою сечі, яка в нормі становить 1,010-1,020.

рН сечі може коливатися від 4,6 до 8,0, найчастіше знаходиться в межах від 5,5 до 6,5. рН залежить від виду їжі, яку вживає людина. При харчуванні переважно білковою їжею сеча слабокисла, або нейтральна, при вегетаріанській дієті – слаболужна.

Білки в нормі виділяються в кількості 0,03 г за добу і не виявляються звичайними лабораторними методами. Це констатується як відсутність білку або наявність його в залишкових кількостях. На короткий час білок може з’явитися в сечі здорової людини при виконанні напруженої фізичної роботи. Це особливо характерно для спортсменів-стайєрів. Така поява білка в сечі – результат тимчасової зміни проникності судинної системи нирок. З часом нормальна робота нирок відновлюється і білок у сечі таких осіб зникає.

Небілкові азотисті речовини сечі:

1. Сечовина – виділяється в кількості від 333 до 583 ммоль за добу, процес прискорюється при посиленому розпаді білків (голодування, опіки, тавми) і сповільнюється при порушенні фільтрації плазми в клубочках.

2. Сечова кислота – кінцевий продукт пуринового обміну, виділяється в кількості від 2,35 до 5,9 ммоль за добу. Вміст збільшується при надлишку в їжі нуклеїнових кислот.

3. Креатинін виводиться зі швидкістю, пропорційною мʼязовій масі, тому його кількість в добовій порції сечі неоднакова у різних осіб. Співвідношення кількості креатиніну в сечі (в мг) до маси тіла (креатиніновий коефіцієнт) – 18-32 у чоловіків і 10-25 у жінок.

4. Креатин визначається у сечі дітей, підлітків, вагітних жінок. Креатинурія в дорослих пов’язана з порушеннями перетворення креатину в креатинін. Це спостерігається при захворюваннях мʼязів, переохолодженні.

5. Амінокислоти за нормальних умов виділяються у кількості 0,29-5,35 ммоль Нітрогену за добу. Серед них переважають гліцин, гістидин, аланін. Вміст амінокислот збільшується при порушеннях метаболізму амінокислот, пошкодженнях транспортних систем, що забезпечують реабсорбцію амінокислот в ниркових канальцях, при прискореному розпаді білків.

6. Амонійні солі (NH₄Cl, (NH₄)₂SO₄, (СОО)₂(NH₄)₂ та ін.) у фізіологічних умовах виділяються у кількості від 30 до 60 ммоль за добу. Підвищення вмісту спостерігається при розвитку ацидозу, зниження при алкалозі і ураженні дистальних канальців, де локалізується процес амоніогенезу.

7. Гіпурова кислота − продукт нейтралізації бензойної кислоти гліцином, виділяється з сечею в кількостях, пропорційних кількості прийнятої їжі, зазвичай біля 5,5 ммоль за добу.

8. Індикан міститься в залишкових кількостях, які збільшуються при збільшенні мʼясної їжі у раціоні або розвитку процесів гниття в кишечнику.

9. Азотисті пігменти, зокрема, уробіліген, а також глюкуроніди жовчних кислот, білірубіну, стероїдних гормонів містяться у сечі в невеликих кількостях.

Безазотисті компоненти сечі:

1. Глюкоза та інші моносахариди в нормальній сечі звичайними лабораторними методами не виявляються, хоч вміст їх в добовій порції сечі складає від 0,3 до 1,1 ммоль. Виключення – аліментарна аба емоційна глюкозурія.

2. Лактат і піруват виділяються з сечею в кількості до 1,1 та 0,11 ммоль за добу. Збільшення може спостерігатися при інтенсивній мʼязовій роботі або гіпоксії, при патологічних станах (цукровий діабет, голодування та ін.).

3. Кетонові тіла виділяються з сечею у кількостях 20-50 мг за добу і звичайними лабораторними методами не виявляються. Вміст збільшується при голодуванні, цукровому діабеті.

4. Мінеральні солі в нормі: натрію – 174-222, калію – 69-71, кальцію – 4,02-4,99, неорганічного фосфору – близько 33 ммоль за добу. Зміни цих показників спостерігаються при порушеннях водно-сольового і мінерального обміну.

У здорових організмів солі зазвичай перебувають у розчиненому стані. Сечові камені виникають як наслідок випадання в осад деяких нормальних важкорозчинних компонентів сечі (наприклад, солей кальцію і магнію). Цьому сприяє довготривале залужуваня сечі у міхурі чи ниркових мисках при хронічній бактеріальній інфекції. Сечові камені можуть утворюватися і внаслідок затримки і агрегації піску в сечовивідних шляхах. За хімічною природою їх поділяють на урати, оксалати, фосфати та камені змішаного типу.

Надлишкове виділення з сечею кальцію сприяє утворенню каменів не залежно він причин, які викликають гіперкальційурію. Надлишок у їжі оксалатів, які утворюють з кальцієм нерозчинні солі, – одна з найпоширеніших причин виникнення оксалатних каменів, які мають форму поштових конвертів. Сечові камені інколи можуть складатися і з органічних сполук: сечової кислоти (при подагрі), ксантину (при дефіциті ксантиноксидази), цистину (при цистинурії).