Статичні та динамічні показники функції зовнішнього дихання. Методи дослідження функції дихання.

Для визначення функціональних можливостей дихальної системи користуються статичними і динамічними показниками.

Більшість із них залежить переважно від розмірів грудної клітки і її рухомості.

До статичних показників належать:

1.Дихальний об'єм (ДО) - кількість повітря, що надходить у легені за один спокійний вдих (або яка видихається за один видих). У стані спокою він дорівнює приблизно 500 мл.

2.Резервний об'єм вдиху (РОвд) - максимальна кількість повітря, яку людина може вдихнути після нормального вдиху понад дихальний об'єм (близько 2500 мл).

3.Резервний об'єм видиху (РОвид) - максимальна кількість повітря, яку людина може видихнути після спокійного видиху понад дихальний об'єм (близько 1500 мл).

4.Життєва ємність легень (ЖЄЛ) - найбільша кількість повітря, яку людина може видихнути після максимально глибокого вдиху. Цей сумарний показник легко можна визначити, знаючи попередні показ­ники, за формулою: ЖЄЛ = ДО + РОвд + РОвид. ЖЄЛ залежить від віку, росту, маси тіла і фізичного розвитку людини.

5.Після максимального глибокого видиху в легенях залишається повітря, що називається залишковим об'ємом (ЗО), - близько 1000 мл.

6.Загальна ємність легень (ЗЄЛ) - кількість повітря, що міститься у ле­генях після максимального вдиху: ЗЄЛ = ЖЄЛ + ЗО.

7.Об'єм дихальних шляхів (об'єм «мертвого простору»). Його величина в середньому становить близько 150 мл.

8.Функціональна залишкова ємність (ФЗЄ) - кількість повітря, що за­лишається у легенях наприкінці видиху: ФЗЄ = РОвид + ЗО.

Для характеристики дихання людини визначають ще низку ди­намічних показників, що характеризують ефективність функціонування системи дихання у часовому аспекті (звичайно за 1 хв).

До функціональ­них динамічних показників належать:

1. Частота дихальних рухів за 1 хв - ЧДР.

2. Хвилинний об'єм дихання (ХОД) - добуток частоти дихальних рухів на ДО ( ХОД = ЧДР х ДО);

3. Альвеолярна вентиляція легень (АВЛ) дорівнює ДО мінус об'єм мертвого простору (МП), помно­жені на частоту дихальних рухів

( АВЛ = (ДО – МП) х ЧДР);

4. Максимальна вентиляція легень (МВЛ) - максимальна частота дихальних рухів, помножена на максимально можливу глибину дихання

( МВЛ = МЧДР х МГД);

5. Резерв дихання становить МВЛ - ХОД. Сюди ж відносять коефіцієнт легеневої вентиляції (КЛВ):

Індекс Тифно:

розраховують об'єм повітря, який проходить через легені за 1 с при максимально швидкому видиху після максимального вдиху і виражають його у відсотках від ЖЄЛ.

Його норма 75 - 84 %.

6. Відношення АВЛ до ХОК становить вентиляційно-перфузійний ко­ефіцієнт (ВПК): ВПК = АВЛ : МОК = 0,8.

Однак це співвідношення різне в різних частинах легень. У верхівках легень спостерігається пе­реважно вентиляція альвеол, в нижніх відділах - переважно перфузія.

Показники зовнішнього дихання визначають за допомогою таких методів дослідження:

- спірографії,

- спірометрії,

- пневмографії,

- пневмотахометрії.