Складання накидного мантажу

Лабораторна робота №2

«Виготовлення накидного монтажу

та оцінка якості аерофотознімальних робіт»

Виконав: ст. 3 к. 4 гр. ФІЗу

Нікуліна В.В.

Перевірив: Черевко І. В.

Харків – 2014 р.

Мета роботи: Закріплення теоретичного матеріалу за темою «Виготовлення накидного монтажу та оцінка якості аерофотознімальних робіт» і отримання практичних навиків з виготовлення накидного монтажу, оцінки якості аерофотознімальних робіт.

Матеріали та приладдя: комплект аерофотознімків, монтажна лінійка для визначення величин поздовжніх та поперечних перекрить, вимірювальна лінійка (50см.), транспортир, трикутник, олівець (Т;ТМ), мікрокалькулятор, планшет (50×60см.), кнопки канцелярські.

Порядок виконання роботи:

1. Скласти накидний монтаж.

2. Визначити величини поздовжніх та поперечних перекрить.

3. Визначити непрямолінійність маршруту польоту.

4. Визначити непаралельність базиса фотографування сторонам аерофотознімка «ялинка».

5. Визначити різномасштабність аерознімків.

6. Визначити кут нахилу знімка.

7. Визначити середній розмір та площу зазнятої території, в см²

8. Визначити фотографічну якість аерофотознімків, відповідно до категорій.

9. Визначити загальну якість матеріалів аерофотозйомки, зробити висновок.

Складання накидного мантажу

Для складання накидного монтажу необхідно взяти перший знімок із першого маршруту, прикласти його в верхньому правому куті на планшет та закріпити кнопками, або тягарцями. Потім взяти другий аерознімок і покласти його на перший знімок зліва так, щоб контури внурішньої ситуації другого аерознімка співпадали з ідентичними контурами першого знімка, шляхом милькання, при цьому номери знімків повинні бути зорієнтовані на північ та не закриватись наступними знімками. Після цього, аналогічно складають всі наступні аерознімки до кінця маршруту. Перекриття між знімками в маршруті по ходу зйомки називають поздовжніми (Рх), вони можуть бути в межах 56-69%.

Після складання першого маршруту складають другий маршрут, аналогічно першому, але з таким розрахунком, щоб контури другого маршруту суміщувались з ідентичними контурами першого маршруту. Перекриття між маршрутами називають поперечними (Ру), вони зазвичай бувають в межах 20-40%. Аналогічно монтують усі настуні маршрути та склають схему розташування маршрутів з указкнням номерів знімків. Рис.1.

Рис.1 Схема розташування маршрутів.

2. Визначення величини поздовжніх та поперечних перекрить ,Рх; Ру.

Для визначення відсотків (%) поздовжніх та поперечних перекрить використовують монтажну, або відсоткову лінійку, значення якої від 0% до 100% відповідає розміру сторони знімка, рис.2.

Рис.2.

а). Поздовжнє перекриття, (Рх) б). Поперечне перекриття, (Ру)

Для вимірювання величин поздовжнього перекриття беруть монтажну (відсоткову) лінійку та прикладають її поділкою 100% на правий край першого знімка, відсоток перекриття якого необхідно визначити, а по правому краю другого перекриваючого знімка беруть по шкалі лінійки значення, яке відповідає величині поздовжнього перекриття. Вимірювання бажано проводити ближче до центральної частини знімків. Результати вимірювань заносять в журнал оцінки якості матеріалів аерофотозйомки. Після визначення поздовжніх перекрить аерознімків в кожному маршруті, необхідно знайти середню оцінку поздовжніх перекрить у % для всього накидного монтажа. Для цього загальну суму оцінок маршрутів розділити на кількість маршрутів.

Для визначення величин поперечних перекрить між маршрутами вимірювання проводяться аналогічно попереднім, не менше чотирьох раз на кожен маршрут, та визначається середнє значення поперечних перекрить накидного монтажа, у %. Результати вимірювань заносимо у журнал оцінки якості льотно-знімальних робіт.

3. Визначення непрямолінійність маршруту польоту, n∆

Непрямолінійність маршруту польоту в момент фотографування місцевості виникає в основному із – за турбулентності повітряних шарів атмосфери, зміни швидкості вітру, похибок аеронавігаційних приладів та інших факторів, які так чи інакше впливають на прямолінійність польоту. Таке відхилення повинно бути в межах допустимих величин і визначається як відношення максимально віддаленого центра знімка, ℓ від прямої, яка з’єднує центри крайніх знімків у маршруті, L. Рис.3.

Рис.3. Визначення непрямолінійності маршруту польоту, n∆

n∆ =

для 1 маршруту: n∆1 =

для 2 маршруту: n∆2=

Аерознімки маршруту, у яких n∆ ≥ 3% бракуються;

1% ––відмінно; 2 % ––добре;3% ––задовільно.

Отже можна зробити висновок що непрямолінійних маршрутів має оцінку відмінно.

4. Визначення непаралельність базиса фотографування сторонам

аерофотознімка «ялинка», β°

Непаралельність базиса фотографування сторонам знімка виникає із-за поривів бокового вітру в момент польоту і якщо правильно врахований кут зносу під часу польоту та чітко зорієнтована камера АФА, то отримані знімки на накидному монтажі будуть розташовуватися так, що одні сторони знімків будуть паралельні, а інші перпендикулярні до напряму маршруту польоту. В протилежному випадку знімки будуть повернуті і складатися у вигляді «ялинки». Рис.4. Для визначення величини непаралельності необхідно безпосередньо по накидному монтажу в кожному маршруті виміряти кут між базисом фотографування ( О₁- О₂) та стороною знімка, декілька разів у різних місцях і визначити середнє значення.

Рис.4. Непаралельність базиса фотографування сторонам знімка, «ялинка».

На моїх маршрутах я отримала такі значення непаралельності базиса фотографування:

для 1 маршруту β°₁=3°_;

для 2 маршруту β°₂=2°

Кут розвороту знімка β° до 2°– відмінно; від 3°до 4°–добре;

від 4° до 5° – задовільно

Отже можна зробіти висновок що по першому маршруту непаралельність базисів моє оцінку-відмінно, по 2 маршруту-добре.

Так само, як і попередні показники, визначаємо середнє значення «ялинки» для всього накидного монтажа та записуємо в журнал оцінки якості матеріалів аерофотознімань.

5. Визначення різномасштабність аерофотознімків, ∆m

Різномасштабність аерознімків виникає із-за зміни висоти польоту літального апарату в момент аерофотозйомки, перепадів рельєфу місцевості. Різномасштабність визначається як різниця довжин ідентичних відрізків, виміряних на двох суміжних знімках.

Для визначення різномасштабності, необхідно вибирати відрізки на аерознімках в зоні поздовжнього перекриття перпендикулярно до базису аерофотозйомки. На лівому аерознімку, приблизно до середини зони поздовжнього перекриття в верхній та нижній частинах знімка по обидві сторони від базису, приблизно на однаковій відстані, вибирають дві чіткі характерні контурні, або текстурні точки 1та2з таким розрахунком, щоб лінія, яка їх з’єднує була приблизно перпендикулярна до базису знімка. На правому аерознімку знаходять та відмічають ідентичні точки 1′ та 2′. Рис.5. Позначивши відстані між точками лівого знімка через ℓ₁ , а правого через ℓ₂ , відсоток різномасштабності визначають за формулою:

Рис.5 Різномасштабність аерофотознімків, ∆m

∆m =

1 маршрут:

∆m_{(44467-44468)} =

∆m_{(44460-44461)} =

2 маршрут:

∆m_{(44434-44435)} =

∆m_{(44440-44441)} =

Оцінка різномасштабності: 1 – 2 %– відмінно; 3% – добре; 4%– задовільно, якщо різномасштабність знімків перевищує 4%,знімки бракуються.

Отже можна зробити висновок що середня різномасштабність знімків 1 маршруту складає (2,17%+2,04%)/2=2,1% , та має оцінку- відмінно. Середня різномасштабність знімків 2 маршруту складає (0,82%+0%)/2=0,41% , та також має оцінку- відмінно.

6. Визначення кут нахилу знімка, α

Велина кута нахилу знімка, або оптичної вісі АФА визначається за круглим рівнем, який вмонтований в поле зору фотооб’єктива АФА,і відображується на кожному знімку з ціною поділки 1°. За відхиленням бульбашки рівня від нульпункта визначають кут нахилу знімка, α. Рис.6.

Рис.6 Кут нахилу знімка, α

Визначивши кути нахилу знімка я отримала такі результатм:

1 маршрут- α₁=1°– 2°

2 маршрут- α₂=2°–2°

Оцінка за кут нахилу знімка становить – 1°– відмінно; 2° – добре; 3°– задовільно, більше 3°– незадовільно.

Отже можна зробити висновок що кут нахилу знімка по 1 та 2 маршрутах має оцінку добре.

7. Визначення середній розмір та площу зазнятої території, в см²

Для визначення розмірів зазнятої території довжини Д,та ширини С, по накидному монтажу, необхідно визначити окремо довжину кожного маршруту та знайти середнє значення, визначити середню ширину зазнятої території. Для визначення площі необхідно знайти добуток визначених величин:

S = Д× С(см²)

D1 = 65 (см);

D2 = 61 (см); Dсер. = 63 (см);

С1 = 35 (см);

С2 = 37 (см); Ссер.= 36 (см);

Площа визначається за формулою:

S = C × D

S=63 см×36 см=2268 (см²)

8. Визначення фотографічну якість аерофотознімків, відповідно до категорій.

Фотографічна якість аерознімків визначається шляхом послідовного їх перегляду і окомірного визначення відповідної належності кожного аерознімка до одної, або іншої категорії:

1. Нормальний знімок – має однорідну і достатню чіткість і контрастність всього зображення, повне опрацювання затемнених місць і однорідний тон зображення об’єктів. На знімку повинні чітко виділятися тіні від об’єктів, а також добре помітні напівтіні, окреслення крон дерев і проміжків між ними

2. Перетриманий знімок – загальний тон темний. Нерозрізнюються переходи від затемнених частин до освітлених. Непомітні окреслення об’єктів і проміжки між ними.

3. Недотриманий знімок – загальний тон світло сірий. Тіні слабо помітні. Окреслення об’єктів нечітко розрізнені.

4. Загальна нечіткість зображення – виникає із-за поганого вирівнювання плівки в момент експонування.

5. Часткова нечіткість зображення – спостерігається на деяких частинах знімка із-за нещільного прилягання фотопаперу до фотоплівки в момент штампування знімків.

6. Засвічення із-за електророзрядів – на знімку видно гіллясті хвилясті лінії. Обробка експонованої плівки без відповідної витримки її в спокійному стані.

7. Вуаль – знімки виготовлені на застарілому фотопапері, або вплинула атмосферна димка в момент зйомки.

8. Бульбашки на фотознімках – окремі частини знімка мають округлі п’ятна, схожі на бульбашки. Штампування знімків в розчинах різних температур.

9.Наявність на знімках механічних пошкоджень, зривів емульсії, зклеювання і т. д.

10. Жовті п’ятна – або загальна жовтизна знімка. Знімки зклеялись.

11. Темні п’ятна – на знімку зображені тіні від хмар.

12. Світлі п’ятна – на знімку зображені безпосередньо хмари.

При ретельному огляді кожного знімка їх відносять до відповідної категорії, або до декількох категорій. Оцінка знімків по фотографічній якості визначається у відповідності до 12 категорій.

Оцінка «відмінно» – якщо 90% знімків відносяться до 1 категорії.

«добре» – якщо 70-89% знімків відносяться до 1 категорії.

«задовільно» – якщо 50-69% знімків відносяться до 1 категорії. «незадовільно» – якщо менше 50% знімків відносяться

до 1 категорії.

Результати визначень записують в журнал оцінки якості аерофотознімків.

9. Визначення загальну оцінку якості матеріалів аерофотозйомки, зробити висновок.

Загальна оцінка матеріалів аерофотозйомки визначається як середнє із всіх оцінок усіх маршрутів.

Аерофотозйомка вважається незадовільною у випадках:

1. При наявності знімків з поздовжнім перекриттям менше 50%.

2. При наявності знімків з поперечим перекриттям менше 20%.

3. При незадовільній фотографічній якості.

4. Якщо непрямолінійність маршрутів польоту складає більше 3%.

5. При наявності «ялинки» з кутом більше 5°.

6. Якщо різномасштабність знімків перевищує 3%.

7. Якщо кут нахилу знімків перевищує 3°

При незадовільній аерофотозйомці необхідно здійснити повторне фотографування місцевості з урахуванням попередніх недоліків.

Журнал оцінки якості матеріалів льотно-знімальних робіт.

№ маршрута	Фотограмметрична якість	Фотографічна якість, категорія	Середній розмір зазнятої території, Д×С, S см2
Номери знімків по перекриттям	Відсотки перекрить	Непрямолінійність маршруту, n∆	Непаралельність базиса фотогр. , β°	Кут нахилу знімка, α	Різномасштабність знімків, ∆m
Рх	Ру	Рх   %	Ру   %
I					0,8%	3°	2°	2%		63см × 36см 2268 см2
				1, 2
				1, 3
II					0,6%	2°	2°	1%
				1,5
				1, 3
Загальна оцінка матеріалів аерозйомки. Висновок:Під час виконання лабораторної роботи я роботала з пакетом знімків, виготовила накидний монтаж та визначала показники якості аерофотозйомки. В ході обстеження я виявила що оскільки Рх та Ру не менше допустимих значень (для Рх-56%, для Ру-20%) ,непрямоінійність маршрутів не перевищує 1%, непаралельність базису фотографування складае 2°-3°, кут нахилу знімка не перевищує 2°, різномасштабність знімків скадае 1°-2°, та зважаючи на те що 13 знімків із 17 відносяться до 1 категорії і складає 76,4% (100/17×13=76,4%) , можна зробити висновок що аерофотознімальні роботи мають оцінку - добре якість, та їх можно використовувати для створення картографічного матеріалу.