Обов’язки командира відділення, навідника-оператора БМП, кулеметника БТР, механіка-водія БМП (водія БТР), гранатометника, кулеметника, стрільця та снайпера.

У загальновійськовому бою велика роль сержантів та солдатів. Для досягнення перемоги над ворогом вони повинні:

- досконало знати та утримувати в постійній бойовій готовності свою зброю та бойову техніку, майстерно володіти ними та уміло застосовувати в бою;

-крім того, кожен сержант і солдат повинен бути готовим замінити при необхідності товариша, який вибув зі строю, тому знання суміжної військової спеціальності є обов'язковим.

Кожен сержант і солдат зобов'язаний:

- знати бойове завдання взводу, свого відділення (танка) та своє завдання;

- знати організацію, озброєння, техніку та тактику підрозділів противника, особливо бойові можливості його танків, інших броньованих машин та протитанкових засобів, їх найбільш уразливі місця;

- знати озброєння і техніку свого підрозділу;

- знати розміри, обсяг, послідовність та терміни обладнання фортифікаційних споруджень; уміти швидко обладнувати окопи та укриття, в тому числі із застосуванням вибухових речовин, здійснювати маскування;

- у бою постійно вести спостереження, своєчасно виявляти противника і негайно доповідати про нього командиру;

стійко і завзято діяти в обороні, сміливо і рішуче — в наступі, знищувати противника, особливо його танки та інші броньовані машини, усіма способами і засобами, уміло пересуватися на полі бою, вибирати вогневі позиції (місця для стрільби);

- виявляти хоробрість, ініціативу та спритність в бою, подавати допомогу товаришу;

- бути фізично міцним та витривалим, володіти прийомами рукопашного бою;

-уміти розпізнавати повітряного противника і вести вогонь по його низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях із стрілецької зброї;

-захищати командира в бою, у випадку його поранення або загибелі сміливо брати на себе командування підрозділом;

-знати способи захисту від зброї масового ураження та. високоточної зброї противника;

- уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні властивості машин;

- долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку;

- без дозволу командира не залишати своє місце в бою;

- при пораненні або ураженні радіоактивними, отруйними речовинами, біологічними засобами, а також запалювальною зброєю вживати необхідних заходів само- і взаємодопомоги та продовжувати виконання завдання;

- якщо буде наказано відправитися на медичний пункт, взяти з собою особисту зброю; при неможливості йти на медичний пункт відповзти зі зброєю в укриття та чекати санітарів;

- уміти готувати озброєння та боєприпаси до бойового застосування, швидко споряджати патронами обойми, магазини, стрічки; слідкувати за витрачанням боєприпасів та заправленням бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка пальним, своєчасно доповідати своєму командиру про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів та заправлення пальним; при пошкодженні бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка швидко вживати заходів щодо їх відновлення.

Командир відділення (танка) зобов'язаний:

- підтримувати бойову готовність та високу злагодженість відділення (екіпажу танка) для ведення бою, знати моральні, ділові якості своїх підлеглих;

- уміло командувати відділенням (танком) в бою і наполегливо добиватися виконання поставленого завдання;

- бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості та розпорядливості, особливо у важкі хвилини бою; постійно виявляти турботу про своїх підлеглих, про забезпечення їх усім необхідним для успішного ведення бою;

-уміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу і діями сусідів; при наявності дублюючого пульта управління в необхідних випадках вести вогонь по цілях із озброєння бойової машини піхоти (танка);

-уміло підготовляти до роботи засоби зв'язку та працювати на них; постійно підтримувати зв'язок з командиром взводу;

-уміти проводити вивірку та приводити зброю до нормального бою, водити бойову машину піхоти (бронетранспортер.), танк, вести влучний вогонь із зброї відділення, озброєння бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка, орієнтуватися на будь-якій місцевості, користуватися навігаційною апаратурою та топографічною картою, визначати положення цілей, наносити їх на карту (схему), передавати одержані дані командиру взводу;

- знати і утримувати справними бойову машину піхоти (бронетранспортер), танк та озброєння, своєчасно організовувати їх технічне обслуговування, а у випадку їх пошкодження доповісти командиру взводу і організувати ремонт;

-слідкувати за витрачанням боєприпасів і пального, доповідати командиру взводу про витрачання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправлення пальним, вживати заходів щодо їх поповнення; недоторканний запас матеріальних засобів витрачати тільки за дозволом командира взводу.

Навідник-оператор бойової машини піхоти (навідник гармати танка) зобов'язаний:

-знати озброєння бойової машини піхоти (танка) та прилади прицілювання і спостереження, постійно утримувати їх у бойовій готовності;

-знати правила пуску протитанкових керованих ракет, стрільби із гармати та спареного з нею кулемета (користування комплексом керованого озброєння) та вміти вести влучний вогонь;

-знищувати виявлені цілі за командою командира відділення (танка) або самостійно;

-під час дій відділення в пішому порядку безперервно підтримувати його вогнем зброї бойової машини піхоти;

-систематично перевіряти стан озброєння, прицільних приладів, механізмів заряджання та наведення, проводити їх технічне обслуговування, негайно усувати виявлені несправності та доповідати про це командиру відділення (танка);

-уміти оглядати, підготовляти та укладати боєприпаси;

-уміти працювати на радіостанції та переговорному пристрої;

-уміти вивести бойову машину піхоти (танк) з-під вогню противника в найближче укриття, допомагати механіку-водію в проведенні технічного обслуговування та ремонту;

-знати обов'язки командира відділення (танка) і при необхідності замінювати його.

Кулеметник бронетранспортера зобов'язаний:

- знати кулемет, утримувати його у справному стані і вміти вести влучний вогонь;

-за командою або самостійно знищувати виявлені цілі;

-під час дій відділення в пішому порядку підтримувати його вогнем з бронетранспортера;

-уміти працювати на радіостанції та переговорному пристрої;

- уміти вивести бронетранспортер із-під вогню противника у найближче укриття.

Механік-водій бойової машини піхоти (водій бронетранспортера, автомобіля), танка зобов'язаний:

-знати будову, технічні можливості, правила експлуатації та обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера, автомобіля), танка, утримувати машину в постійній готовності до дій; уміло водити її в будь-яку пору року та час доби;

-витримувати встановлену дистанцію і швидкість руху, місце в похідному і бойовому порядках взводу; вміти готувати машину до подолання водних перешкод, переправ, інших складних ділянок місцевості та впевнено їх долати;

-знати і дотримуватись норми завантаження бойової машини піхоти (бронетранспортера, автомобіля), танка, правила посадки і перевезення людей; уміти готувати до буксирування і буксирувати озброєння і техніку;

-знати місцезнаходження або напрямок дій свого підрозділу та шляхи руху до нього; безвідлучно знаходитися при машині в указаному місці або пункті;

-знати точно і виконувати команди, сигнали регулювання і управління;

- уміти користуватися схемою маршруту і орієнтуватися на місцевості, вибирати укрите місце, проводити улаштування окопу, маскувати його і машину;

-знати сорти, норми витрачання пального та мастильних матеріалів, не допускати їхнього перевитрачання; своєчасно доповідати командиру про витрачання 0,5 і 0,75 заправлення;

-володіти особистою зброєю, застосовувати її для самозахисту, при необхідності — для захисту боєздатної машини і ні за яких умов не допускати її захоплення противником;

-виявивши несправність (пошкодження) машини, негайно доповідати командиру і вживати заходів щодо її усунення.

Механік-водій бойової машини піхоти (водій бронетранспортера), танка, крім того, зобов'язаний:

-знати і уміти застосовувати навісне і вбудоване обладнання;

-знати озброєння бойової машини, уміти заряджати і вести вогонь із її озброєння;

-під час руху на місцевості уміло використовувати її захисні властивості, забезпечувати найкращі умови для ведення вогню, вести спостереження, доповідати про виявлені цілі і результати їх ураження;

-уміти працювати на радіостанції і переговорному пристрої.

Гранатометник, навідник кулемета (кулеметник) і старший стрілець (стрілець), зобов'язані:

-знати свою зброю, утримувати її у справному стані і уміти вести з неї влучний вогонь, спостерігати за результатами вогню та вміло коректувати його;

-безперервно спостерігати за полем бою і доповідати командиру відділення про виявлені цілі, за командою командира або самостійно знищувати їх вогнем; спостерігати за сусідами і підтримувати їх вогнем;

-вміти користуватися приладами та механізмами, розташованими в десантному відділенні бойової машини піхоти (бронетранспортера);

-допомагати навіднику-оператору в підготовці та укладанні боєприпасів і технічному обслуговуванні озброєння, а механіку-водію (водію) — в проведенні технічного обслуговування і ремонту бойової машини піхоти (бронетранспортера);

-при змушеному відриві від свого відділення негайно приєднатися до найближчого відділення і вести бій у його складі.

Снайпер зобов'язаний:

-знати свою зброю, утримувати її у справному стані та вміти вести з неї влучний вогонь;

-уважно спостерігати за полем бою, виявляти і оцінювати цілі, за командою командира або самостійно знищувати найбільш важливі з них (офіцерів, спостерігачів, снайперів, обслугу вогневих засобів, низько літаючі вертольоти);

-уміло використовувати захисні і маскуючі властивості місцевості та місцевих предметів з метою зайняття вигідної вогневої позиції для ураження противника.

Санітар-стрілець зобов'язаний:

-знати і уміло використовувати медичне оснащення санітара, а також підручні засоби для надання медичної допомоги;

-спостерігати за появою поранених на полі бою і доповідати про них командиру;

-особисто надавати першу медичну допомогу тяжко пораненим, уміло використовувати захисні і маскуючі властивості місцевості для їх укриття;

-уміти евакуювати поранених з бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка.

Висновок: Виконання кожним військовослужбовцем своїх обов'язків є запорукою успішного виконання бойових завдань підрозділу як в наступі, так і в обороні.

№ з/п	Час (хв.)	Навчальні питання та дії викладача	Дії тих, хто навчається
2.	25 хв.	Вибір місця для окопу та його обладнання. Порядок спостереження за противником, доповідь про результати спостереження.
		При викладенні матеріалу першого навчального питання основним є ознайомлення студентів з порядком обладнання окопу та ведення спостереження в бою. Навчально-виховна мета досягається застосуванням активних прийомів і методів навчання. Матеріал необхідно викладати вільно, звертатися до студентів з питань, які вивчалися на попередніх заняттях. Важливо при доповіді менше звертатися до тексту, викладати матеріал з опорою на слайди, спостерігати за реакцією студентів, що дозволить в залежності від їх уваги міняти темп і інтонацію, підтримувати увагу аудиторії. Дидактичні матеріали в ході заняття слід використовувати для розкриття основних, найбільш важливих питань.	Конспектують матеріал заняття. Відповідають на запитання.

Вибір місця для окопу та його обладнання, порядок спостереження за противником, доповідь про результати спостереження.

В обороні кожен солдат, уміло використовуючи свою зброю, фортифікаційні спорудження та вигідні умови місцевості, здатний знищити велику кількість живої сили противника і успішно вести боротьбу з танками, що наступають, та іншими броньованими машинами. Солдат озброєний сучасною стрілецькою зброєю, автоматичний вогонь якої являється основним способом ведення вогню. Найбільш ефективний вогонь із стрілецької зброї – 400-600м, у цих межах створюється зона суцільного вогню.

Підготуватися до ведення оборонного бою – це означаєзнати бойову задачу, відрити окоп та зайняти його, отримати боєприпаси і бути в готовності до відкриття вогню. Необхідно знати смугу вогню відділення, орієнтири та відстань до них, ділянки зосередженого вогню, по яким необхідно вести вогонь.

Місце для окопу в обороні повинно бути вибране так, щоб воно забезпечувало оборону, спостереження та маскування, укриття від вогню противника; воно повинно бути зручним при веденні вогню. Якщо вказане місце не повністю укриває солдата, тоді необхідно з допомогою лопати або місцевих матеріалів обладнати та замаскувати його.

Не слід вибирати місце для окопу на гребенях висот, поруч із окремо розташованими деревами, будівлями тощо – біля предметів, які можуть бути орієнтирами для противника і приваблювати його увагу.

Влаштування окремого окопу під вогнем противника проводиться в такій послідовності: лежачи на вибраному місці, солдат кладе автомат праворуч від себе на відстані витягнутої руки стволом до противника; повернувшись на лівий бік, він виймає піхотну лопату з чохла і ударами на себе підрізає дерен або верхній шар землі, визначаючи попереду та з боків межі виїмки; після цього він ударами від себе відвертає дерен, кладе його попереду і приступає до копання.

Окремий окоп для стрільби стоячи захищає особовий склад від куль та осколків снарядів.

Елементи окопу:

1. котлован h -110, Ш=60 зверху, 50 – внизу, Д=120

2. бруствер h +50-60, покритий дерном

3. берма 30х40

4. сектор обстрілу h +30, 30*

5. приступець для кругового обстрілу 50х30, h -80

6. ніша з перекриттям h -110, Ш50хД100

7. ніша для боєприпасів h 20 Ш=40 Д=25

8. траншея 110х50

В подальшому всі окремі окопи з’єднуються між собою і створюють окоп на відділення. Стінки окопу, особливо у піщаному ґрунті, укріплюються жердинами, хмизом, дошками або дерном.

Всі підступи до позиції відділення перед фронтом і на флангах повинні прострілюватися вогнем. Для цього проводиться розчистка місцевості для поліпшення умов спостереження та ведення вогню. Добре замаскований окоп не спостерігається і противник не має можливості вести по ньому влучний вогонь.

Порядок спостереження за противником

Спостереженняє одним із найбільш розповсюджених способів ведення розвідки противника і місцевості. Розвідкаспостереженням ведеться у всіх видах бою для виявлення наземного і повітряного противника, його вогневих засобів, інженерних загороджень, пунктів управління тощо; крім цього, для опізнавання своїх військ.

Для ведення розвідкиспостереженням солдат може бути призначеним спостерігачем (хімічним спостерігачем). Солдат, призначений спостерігачем, повинен сам все бачити і прослуховувати, при цьому залишаючись непоміченим для противника. Він повинен добре орієнтуватися на місцевості вдень і вночі, володіти зоровою пам'яттю, великою витримкою і терпінням, бути кмітливим, витривалим та холоднокровним.

Спостерігач зобовязаний:

- вміти вибирати, облаштовувати та маскувати місце для спостереження, орієнтуватися на місцевості в будь-яку пору року і час доби, визначати відстані до цілей (об'єктів), користуватися приладами спостереження і засобами зв'язку;

- знати розвідувальні ознаки основних видів зброї і бойової техніки противника, аналізувати відомості, вести записи у журналі спостереження і чітко доповідати про результати спостереження командиру.

Спостерігачу вказується смуга спостереження або об'єкт спостереження.

При постановці завдання спостерігачу вказується:

1) орієнтири і кодовані (умовні) найменування місцевих предметів;

2) відомості про противника і про свої підрозділи;

3) місце для спостереження;

4) сектор (смуга), район (об'єкт) спостереження, за чим спостерігати і на що звернути особливу увагу;

5) напрямок ймовірного підльоту літаків (вертольотів) противника;

6) порядок доповіді про результати спостереження;

7) сигнали оповіщення.

Місце для спостереження вибирається так, щоб окрас одягу і зброї зливався з місцевістю. При розташуванні коло місцевих предметів потрібно вести спостереження лежачи, знаходячись з тіньової сторони. В населеному пункті розташовуватися в зруйнованих будинках, на горищах, завалах. В лісі дерево вибирати в глибині лісу, гіллясте і сучкувате, але яке не вирізняється на фоні інших дерев. В горах – на схилах в бік противника.

Для спостереження місцевість ділять на три зони: ближню - до 400 м; середню – 400-800 м; дальню – в межах бачення оптичними приладами.

Спостереження починається з ближньої зони і ведеться справа наліво спочатку неозброєним оком, далі повторно оптичними приладами.

доповідь про результати спостереження.

Виявивши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості і відстань до неї, заносить на схему і в журнал спостереження, а потім доповідає старшому. Наприклад: «ор.2, ліворуч 50 ближче 100, біля куща СП противника».

На посту спостереження повинно бути:

1. прилади спостереження (бінокль, стереотруба, бусоль, далекомір тощо)

2. крупномасштабна карта

3. журнал спостереження

4. компас і годинник

5. ліхтар

6. засоби звязку

7. сигнали опізнавання, позначення і оповіщення.