Травлення в кишечнику

Разом з травленням у порожнині кишечнику, розщеплення поживних речовин проходить безпосередньо на поверхні слизової оболонки кишечнику. Слизова оболонка тонкого кишечнику має безліч мікроворсинок, а це значно посилює ферментативні процеси і сприяє розщепленню поживних речовин на поверхні мікроворсинок. Цей процес був названий пристінним або мембранним травленням. Наявність пристінного травлення підтверджується, зокрема тим фактором, що в присутності шматочка стінки або слизової кишки ферментативне розщеплення поживних речовин значно посилюється.

Контрольні питання.

1. Хто вперше описав пристінне або мембранне травлення?

2. Які ферменти беруть участь в процесах пристінного травлення?

3. В яких відділах шлунково-кишкового каналу спостерігається пристінне травлення?

4. Яка роль глікокалісу?

Мета роботи.Підтвердити стимулюючий вплив шматочка кишечної стінки на гідроліз крохмалю амілазою кишкового соку.

Матеріали і обладнання.Свіжі шматочки тонкого відділу кишечнику щойно забитих тварин (птахи, кролики, щурі і т. д. ). Можна використовувати шматочки тканин від тварин, забитих на бойні, після їх промивання холодним розчином Рінгера та обробки ацетоном, 0,2%-ний розчин крохмального клейстеру, розчин Рінгера, реактиви для проби Троммера, пробірки, термостат, холодна вода, штативи.

Хід роботи

У пробірку наливаємо 12 мл розчину Рінгера. Готуємо 5 шматочків із стінки порожньої кишки площею 1 см² і опускаємо їх в пробірку. Все це інкубуємо 10 хв в термостаті при температурі 38°С. Виймаємо пробірку, а з неї виймаємо шматочки стінки кишки.

У 10 пробірок наливають по 3 мл 0,2%-ного розчину крохмального клейстеру і по 1 мл інкубаційного розчину. В пробірки № 6–10, крім того, опускають шматочок відмитої тонкої кишки. Всі пробірки ставлять в термостат, при температурі 38°С. Виймаємо по 1 пробірці з серії (1 –6, 2–7 і т. д. ) через кожні 3 хв після початку інкубації і ставимо в холодну воду або сніг. З вмісту пробірок роблять пробу Троммера на глюкозу (шматочки при аналізі виймають). Гідроліз крохмалю відбудеться у пробірках обох серій, але в пробірках, де був шматок кишки, позитивна реакція спостерігається раніше, тому що гідроліз субстрату йде швидше. Цьому сприяє наявність ферментів у слизовій оболонці кишки, які діють на субстрат.

РОБОТА 6.9. ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФУЗОРІЙ РУБЦЯ

У рубці жуйних є велика кількість різноманітних бактерій, найпростіших і грибів. Найпростіші представлені класом війчастих інфузорій, який нараховує біля 100 видів. Інфузорії відіграють важливу роль в рубцевому травленні. З їх допомогою проходить механічна обробка корму, вони використовують для свого живлення важкоперетравну клітковину. Крім того, відбувається розрихлення, подрібнення корму, переварювання білків, крохмалю, цукру та частково клітковини. Вони накопичують у своєму тілі полісахариди, а також здатні синтезувати вітаміни групи В.

Контрольні питання.

1. Роль мікрофлори в передшлунках жуйних.

2. В якому віці у тварин з'являються інфузорії в передшлунках?

3. Як змінюється кількість інфузорій залежно від виду корму?

4. Оптимальні умови для розвитку інфузорій та іншої мікрофлори в рубці.

Мета роботи.1) Ознайомитись з різновидностями рубцевих інфузорій, їх розмірами та характером руху.

2) Провести підрахунок кількості інфузорій в рідині рубця.

Матеріали і обладнання.Свіжий вміст рубця, мікроскоп, змішувач для підрахунку лейкоцитів, предметні та покривні скельця, скляні палички, камери Горяєва.

Хід роботи

а) Спостереження за життєдіяльністю інфузорій за різних температурних умов.

На предметне скло наносять скляною паличкою краплю вмісту рубця, покривають покривним склом, спостерігають під мікроскопом при малому, а потім при великому збільшенні. Препарат охолоджують, а потім підігрівають до 45°С і в кожному випадку спостерігають під мікроскопом.

б) Підрахунок інфузорій.

У змішувач для лейкоцитів набирають із пробірки вміст рубця до мітки 1,0, а до мітки 11 набирають фізіологічний розчин, підфарбований метиленовою синькою. Заповнюють камеру Горяєва і підраховують інфузорії в 100 великих квадратах. Потім за формулою для підрахунку лейкоцитів крові визначають кількість інфузорій в 1 мкл вмісту і роблять перерахунок для визначення їх в 1 мл.

VII. ФІЗІОЛОГІЯ КРОВІ

Кров – рідка сполучна тканина – складає разом з лімфою та тканинною рідиною внутрішнє середовище організму, що омиває всі клітини тіла. Підтримуючи відносну постійність свого складу, кров здійснює стабілізацію внутрішнього середовища (гомеостаз), забезпечує поряд з нервовою системою функціональну єдність систем організму, бере участь в обміні речовин, диханні, виділенні, терморегуляції, виконує захисну функцію організму. Кров і органи, в яких відбувається утворення і руйнування кров'яних клітин, об'єднують в єдину систему крові. До неї відносять: кров, кістковий мозок, печінку, селезінку і лімфатичні вузли.

РОБОТА 7.1. ОТРИМАННЯ ПЛАЗМИ, СИРОВАТКИ, ФІБРИНУ І
ДЕФІБРИНОВАНОЇ КРОВІ

Кров складається з рідкої частини – плазми і формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів. Сироватка крові – це плазма, позбавлена фібрину. Видаляючи механічним шляхом із крові фібриноген, отримуємо дефібриновану кров.

Контрольні питання.

1. Техніка взяття крові для аналізу.

2. Плазма та сироватка крові і їх хімічний склад.

3. Декальцинована кров та їі властивості.

4. Дефібринована кров та її властивості.

5. Механізм зсідання крові та фактори, що впливають на нього.

6. Швидкість зсідання крові у різних тварин.