Рух крові по венах

Ь капілярів кров надходить спочатку у венули, а потім у вени. Крово­обіг у венах має важливе значення для наповнення серця кров'ю під час діастоли. Рух крові по венах забезпечується трьома основними фактора­ми. Першим фактором є робота серця. Другим фактором—негативний тиск у грудній порожнині (який виникає під час вдиху). Третій фактор — скорочення скелетних м'язів. При скороченні і розслабленні м'язів вени періодично спорожнюються і наповнюються. Наявність у венах спеці­альних клапанів забезпечує односторонній рух крові тільки в напрямку до серця. Ці фактори запобігають застою крові в нижній частині тіла.

р. Регуляція кровообігу

•Кровопостачання органів і тканин може змінюватись за рахунок роз­ширення або звуження судин під впливом імпульсів, що надходять від нервової системи. Симпатичні нерви звужують судини більшості органів, крім головного мозку і серця. Розширення судин відбувається при под­разненні парасимпатичних нервів лише в деяких органах (язик, слинні залози).

^: " Звуження і розширення судин регулюється також рефлекторно. На­приклад, при механічному або больовому подразненні шкіри, при зни­женні тиску в аорті настає рефлекторне звуження судин.

Під час роботи м'язів судини розширюються, кровопостачання м'язів збільшується. При цьому рефлекторно відбувається перерозподіл крові. В м'язах і органах, які в даний момент не працюють інтенсивно, крово­обіг зменшується.

Гуморальна регуляція. В регуляції кровообігу значну роль відігра­ють хімічні речовини, що циркулюють у крові. Найбільш сильно впли­ває на судини адреналін. Цей гормон звужує артерії і артеріоли шкіри, органів черевної порожнини, легень. Судини серця і мозку адреналін розширює.

Судинозвужуючий ефект викликають також норадреналін і гормон задньої долі гіпофіза — вазопресин. Вазопресин звужує артеріоли і ка­піляри.

Інші фізіологічно активні речовини розширюють судини.

Місцеве розширення судин викликається накопиченням у тканинах АТФ, вугільної та молочної кислот, чим ізабезпечується покращення кровопостачання працюючих м'язів.

/" Лімфатична система

Крім кровоносної системи, у людини і хребетних тварин є лімфатич­на система. Органами лімфатичної системи є лімфатичні капіляри, суди­ни, лімфатичні вузли, мигдалини, селезінка.

Лімфатична система починається з тонких, закритих з одного кінця лімфатичних капілярів, які утворюються сліпо в міжклітинних проміжках. Тканинна рідина, що надходить у лімфатичні капіляри, стає лімфою. Лімфа—це прозора рідина, за складом близька до плазми крові. Лімфа­тичні капіляри зливаються і утворюють лімфатичні судини. По ходу су­дин розташовані лімфатичні вузли, в яких лімфа очищується від токсинів і мікроорганізмів. У лімфатичних вузлах утворюються лімфоцити, які відіграють важливу роль в імунітеті людини.

Лімфатичні судини, як і венозні, мають клапани, тому лімфа рухаєть­ся лише в одному напрямку. Рух лімфи забезпечується скороченням стінок лімфатичних судин, скелетних м'язів, присмоктуючою силою грудної клітки.

Остаточно лімфатичні протоки впадають у венозну систему. Тому лімфатична система є додатковою до венозної.

Селезінка —це лімфощний орган, розташований в черевній порож­нині зліва від шлунка. її маса — близько 200 г. У селезінці руйнуються клітини крові і виробляються лімфоцити. У спокійному стані в селезін­ці накопичується до 16 % загальної кількості крові (орган депонування крові).