Менингит, энцефалит у детей медицинская помощь

1.По показаниям - реанимационные мероприятия.

2.При сохраненном сознании - инсуфляция 100% кислорода через носовой катетер; при сопоре, коме I ст. - инсуфляция 100% кислорода через носовой катетер или ларингеальную маску; при коме II-III ст. -интубация трахеи и перевод на ИВЛ.

3.Противосудорожная терапия: сибазон 0,5% р-р в дозе 0,1 мл/кг, при неэффективности - тиопентал натрия 5-7 мг/кг внутривенно медленно (не более 1% раствора), натрия оксибутират 20% - 0,5 мл/кг в/венно.

4.Противоотечная терапия: магния сульфат 25% р-р 1,0 мл/год в/венно медленно, лазикс 1-2 мг/кг внутривенно медленно.

5.Гормональные – преднизолон 2-20 мг/кг, дексаметазон.

6.Эндотелиотропная, противоотечная терапия - L-лизина эсцинат: у детей в возрасте 1-5 лет -0,22 мг/кг, 5-10 лет -0,18 мг/кг, 10-14 лет -0,15 мг/кг, старше 14 лет - 0,12 мг/кг с 0,9% раствором натрия хлорида внутривенно медленно; 2,0% р-р эуфиллина – 6-8 мг/кг в/венно.

7.При гипертермии - краниогипотермия, ацелизин 0,1-0,2 мл/год жизни или 50% раствор анальгина в дозе 0,1-0,2 мл/10 кг (не более 2 мл 50% раствора) внутривенно или с димедролом или супрастином в дозе 1,5-2,0 мг/кг, ректальные свечи парацетамола (эфералгана) в дозе 0,1 г или суспензия найз (50 мг в 50 мл) по 1,5 мг/кг рег ов.

8.При нарушении микроциркуляции – реополиглюкин или ГЭК или реосорбилакт 6-8 мл/кг внутривенно капельно.

Д ифтерія– гостра інфекційна хвороба, яка харатеризуєтьсятоксичним ураженням сердцево-судинної, нервової систем танадниркових залоз, а також запальним процесом з фібринозним нальотом,який знаходиться в місці входу інфекції.В минулому дифтерія була в основному захворюванням дитячого

віку. В сучасності все змінилось – на дифтерію зараз хворіють як діти, так і дорослі. Ураження життєво-важливих органів та систем організму може привести до смерті хворого, особливо при несвоєчасному зверненні за медичною допомогою та пізно початому специфічному лікуванні. Збудником дифтерії є мікроб – так звана дифтерійна паличка. Вхідними воротами інфекції частіше всього є слизові оболонки ротоглотки, гортані та носа. В рідкісних випадках збудник дифтерії

проникає в організм через кон’юктиву ока, шкіру, рани або слизові оболонки статевих органів. Джерелом збудника дифтерії являються хворі та безсимтомні носії (особи, у яких збудник міститься в організмі, але не викликає хвороби).

Особливо небезпечні хворі дифтерією ротоглотки, так як вони найбільш активно виділяють збудника хвороби в зовнішнє середовище при диханні, кашлі та чханні.

Зараження інших людей проходить при вдиханні повітря, забрудненого збудниками дифтерії. Такий шлях передачі хвороби найбільш активно працює при

порушенні статутних вимог щодо розташування особового складу: недостатня площа та об’єм спальних приміщень та навчальних класів, погана вентиляція приміщень і непроведення профілактичних провітрювань; нерегулярне та неякіне проведення прибирання приміщень.

Першими клінічними проявамицієї небезпечної хвороби є сиптоми звичайної ангіни: біль у горлянці, першіння, поява нальоту на миндалинах, погіршення самопочуття та підвищення температури тіла.

ДИФТЕРИЯ

1. Оценить превалирующий клинический синдром: ларинготрахеит, истинный круп, миокардит.

2. При частичной обструкции дыхательных путей, сопровождающейся ОДН I-II ст., - ингаляция увлажненного 100% кислорода, преднизолон 1 - 3 мг/кг, эуфиллин 2,4% 1-3 мг/кг внутривенно, фуросемид 1-3 мг/кг внутривенно.

3. При обструкции, сопровождающейся ОДН II-III ст.: после предварительной премедикации (0,1% атропина сульфат 0,1 мл/год жизни, не более 0,5 мл, внутривенно) - интубация трахеи, ИВЛ, при невозможности - ургентная крикоконикотомия.

4. При брадикардии на фоне дифтерийного миокардита, сопровождающегося клиникой шока, - ПСК-гемокорректоры 10-15 мл/кг или препараты ГЭК (гекодез) 4-6 мл/кг/ч, атропин в возрастных дозах.

5. Госпитализация: при частичной обструкции и отсутствии признаков ДН - в инфекционное отделение, при ДН II-III ст. - в ОПТ для инфекционных больных.

МЕРЫ ЛИЧНОЙ БЕЗОПАСНОСТИ

1. Профилактические прививки по схеме.

2. Работать в ватно-марлевой маске, при отсутствии - прополоскать ротовую полость 70% этиловым спиртом.

3. При попадании инфекции в глаза во время кашля больного - закапать раствор сульфацил-натрия (альбуцид) в конъюнктивальный мешок.

3. Пальпація живота– один з основних методів обстеження внутрішніх органів черевної порожнини. За допомогою цього методу можна визначити деякі патологічні зміни органів, а також їх розташування. У клінічній практиці використовується поверхнева і глибока пальпація живота.

Перед проведенням пальпації необхідно сісти праворуч від хворого, бажано на рівні його ліжка. Хворий повинен лежати без напруги, на невисокій подушці, руки покласти уздовж тулуба, ноги зігнути в колінах. Руки того, хто пальпує, повинні бути теплими, сухими, з короткими нігтями. Поверхневої пальпацією живота визначають:

– напруга м’язів, що входять до складу передньої черевної стінки;

– локалізацію місця болю;

– набряк черевної стінки, ожиріння, асцит і метеоризм;

– пухлина черевної стінки і черевної порожнини;

– будь-які ущільнення в черевній стінці;

– розбіжність прямих м’язів живота, грижу, симптом подразнення очеревини.

За допомогою цього методу одержують попередні відомості про стан внутрішніх органів.

Перед початком пальпації хворому пропонують вказати хворе місце. Під час проведення обстеження необхідно, щоб хворий повідомляв доктору, коли у нього з’являються больові відчуття і коли вони зникають. У здорової пацієнта при проведенні поверхневої пальпації ніяких хворобливих відчуттів не з’являється, можлива напруга м’язів в області черевної стінки дуже незначне і симетричне з обох сторін.

При перитоніті поверхнева пальпація живота викликає виражену болючість і напруження м’язів над всією поверхнею черевної порожнини. У разі гострого апендициту або холециститу локальна пальпація викликає сильний біль, яка значно збільшується при раптовому убирании руки. Таким чином, визначається відомий симптом Щоткіна-Блюмберга. За допомогою поверхневої пальпації живота можна отримати багато діагностичних даних для визначення збільшення внутрішніх органів, напруги шлунка або петель кишечника, наявності пухлин.

Глибока пальпація живота проводиться за методом Образцова-Стражеско. Глибока пальпація живота виконується ковзаючим способом. Лікар пропонує хворому розслабити м’язи черевної стінки. Під час видиху лікар занурює руку в черевну порожнину до відчуття поверхні досліджуваного органу. Потім рука ковзає по поверхні кінчиками пальців, розташованими перпендикулярно до його осі. Рухи руки регулюють дихальними рухами. За допомогою методу глибокої пальпації можна отримати необхідні дані про форму, розмір, консистенції, рухливості, чутливості внутрішніх органів, розташованих в черевній порожнині.

Глибоку методичну пальпацію черевної порожнини виконують в загальноприйнятій послідовності. Спочатку пальпують сигмовидную кишку, потім сліпу, червоподібний відросток, праву і ліву частини ободової кишки, шлунок, поперечну частину ободової кишки, печінку, підшлункову залозу, селезінку і нирки. Таким чином обстежують пальпаторно кожного хворого, незалежно від того, яке захворювання у нього припускають.

Острый панкреатит — стремительно развивающееся воспаление поджелудочной железы, обусловленное поражением органа собственными ферментами, заболевание без лечения может угрожать жизни пациента.

Жалобы на острую боль в животе, тошноту, рвоту дуоденальным содержимым, не приносящую облегчения, вздутие живота. Как правило, из-за интоксикации и рвоты наступает нарушение водно-электролитного баланса, обезвоживание, которое играет важную роль в патогенезе заболевания. Могут появляться геморрагические синюшные пятна на левой боковой стенке живота, иногда с желтоватым оттенком (симптом Грея Тернера). Возможно возникновение пятен у пупка (симптом Куллена).

Острый панкреатит проявляется рядом симптомов, которые развиваются неожиданно и могут носить тяжелый характер:

- резкая боль в области живота, часто отдающая в спину и усиливающаяся при движении;

- тошнота и рвота;

- повышенная температура тела.

В тяжелых случаях воспаление распространяется на всю брюшную полость, тогда живот становится напряженным, а боль усиливается.

Панкреатит является серьезным заболеванием поджелудочной железы, которое имеет специфические симптомы, называемые в медицине именными. Самыми известными признаками панкреатита, названными в честь открывших их авторов, являются симптомы Воскресенского, Мейо-Робсона, Керте, Раздольского, Кача и Мондора. По наличию признаков разных авторов можно определить форму и степень развития болезни.

Симптом Воскресенского

Данный авторский признак заключается в ложной нечувствительности пульсации участка брюшной аорты в точке ее пересечения с поджелудочной железой. Находится это место приблизительно на 5 см выше пупка и на 4 см левее от его середины. Причиной возникновения симптома Воскресенского является инфильтрация забрюшинного пространства. Его наличие указывает на острый панкреатит. Выявляется быстрым проведением ладонью по брюшной стенке.

Симптом Мейо-Робсона

При симптоме авторства Мейо-Робсона у больного имеются болевые ощущения в месте проекции поджелудочной железы, то есть в левой стороне реберно-позвоночного угла. Встречается в 45% случаев.

Симптому Керте присущи болезненные ощущения и резистентность во время пальпации передней части брюшной стенки в точке на 5 см выше пупка. Чаще всего признак авторства Керте проявляется при остром панкреатите. Наблюдается примерно у 60% больных острым панкреатитом.

Симптом Раздольского возникает при острой форме течения данного заболевания и выражается резкой болью при перкуссии над областью расположения поджелудочной железы. Обуславливается симптом, автором котрого является Раздольский, наличием сотрясения воспаленной брюшины.

Симптом Кача проявляется наличием болезненных ощущений во время пальпации области поперечных отростков 8-11 грудных позвонков. Является частым признаком хронической формы течения болезни. При паренхиматозном панкреатите симптом Кача заключается также в наличии кожной гиперестезии (повышенной чувствительности) в зоне 8-го грудного сегмента с левой стороны.

Симптом Мондора характерен для острой формы панкреатита. Проявляется в виде цианотических пятен темно-синего цвета на лице и туловище больного. Появления таких пятен обуславливается высокой степенью интоксикации организма.

МЕДИЦИНСКАЯ ПОМОЩЬ

1. Закисно-кислородная анестезия.

2. Введение спазмолитиков (но-шпа, папаверин).

3. Холод на эпигастральную область.

4. Инфузия 0,9% р-ра хлорида натрия в дозе 5-10 мл/кг/час

5. При явлениях шока - противошоковая терапия.