Обстеження, що використовуються в діагностиці причин розвитку диспепсії та їх діагностична значущість

Метод обстеження	Діагностична значимість
Клінічний аналіз крові Кал на приховану кров	Виявлення / виключення анемії, як ознаки аутоімунного гастриту, шлунково-кишкової кровотечі (ерозії, виразка, пухлина)
Біохімічні показники крові, що відображають функціональний стан печінки (тимолова проба трансамінази, білірубін, холестерин, альбумін), нирок (креатинін), а також кальцій і глюкоза крові	Оцінка функціонального стану печінки або нирок, виявлення / виключення порушень обміну речовин, наприклад, цукрового діабету
Дихальний тест з сечовиною С13, іммуносорбентний аналіз для визначення в крові специфічних антитіл, каловий антигенний тест	Неінвазивні (без застосування втручання в організм пацієнта) діагностика Helicobacter pylori інфекції
Ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки з біопсією (отриманням шматочка) слизової оболонки для гістологічного дослідження і проведення швидкого уреазний тест	Діагностика захворювань стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки, Helicobacter pylori інфекції; непряма оцінка процесу спорожнення шлунка
Рентгенконтрастних дослідження стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки	Діагностика захворювань стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки; оцінка процесу спорожнення шлунка
Ультразвукове дослідження, комп'ютерна томографія, ЯМР-томографія печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози, нирок	Діагностика захворювань зазначених органів, як можливої причини диспепсії

Обов’язкові:
• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• цукор крові;
• аналіз калу на приховану кров.
При наявності показань:
• коагулограма;
• рівень заліза в сироватці крові.
Інструментальні та інші методи діагностики
Обов’язкові:
• ЕГДС шлунка та ДПК – для виключення рефлюкс-езофагіту, ВХ, пухлини шлунка;
• УЗІ органів травлення – для виключення панкреатиту та жовчокамяної хвороби;
• індикація H. pylori – для проведення ерадикаційної терапії;
• ЕКГ.
При наявності показань:
• хромоендоскопія шлунку – для виключення дисплазії слизової оболонки стравоходу та шлунку;
• рентгеноскопія шлунку та ДПК – для виключення органічних уражень останніх, виявлення гастропарезу;
• інтрагастральна рН-метрія стравоходу та шлунка – для виключення ГЕРХ;
• біопсія слизової оболонки шлунку – для уточнення діагнозу.
Консультації спеціалістів
Обов’язкові:
• невропатолога – з метою призначення етіопатогенетичної терапії;
• фізіотерапевта – для вибору необходного фізіотерапевтичного лікування.
При наявності показань:
• психіатра.

Диференціальний діагноз

Виявлення у пацієнта «симптомів тривоги» або «червоних прапорів», до яких належать: дисфагія, блювання з домішками крові, мелена, лихоманка, немотивоване схуднення, анемія, лейкоцитоз, підвищена ШОЕ, ставить під сумнів діагноз функціональної диспепсії.

Діагноз функціонального захворювання органів травлення ґрунтується не стільки на наявності розладу діяльності цих органів, скільки на виключенні їх органічних захворювань.

Для функціональних захворювань характерні хвилеподібний перебіг, зменшення кількості скарг і навіть зникнення їх під час відпочинку, наявність тієї чи іншої форми неврозу, вегетативної дисфукції, гіпоталамічних реакцій, які виявляються часто скаргами на порушення функції органів травлення: шлунково-стравохідний рефлюкс, спазм стравохода, анорексія, блювання, гикавка, голосну відрижку повітрям, біль у животі.

Нервово-психічна анорексія. Серед хворих превалюють особи жіночої статі віком 12-25 років. У дівчат виникає "страх огрядності", бажання схуднути. Вони починають різко обмежувати приймання їжі, або споживають нормальну кількість їжі, але при цьому вони штучно викликають блювання або ставлять клізму - це призводить до зменшення маси тіла на 25% і більше. Для встановлення діагнозу необхідно виключити органічні захворювання, що спричиняють втрату апетиту і значне зменшення маси тіла (злоякісні пухлини, хронічну ниркову недостатність, хворобу Сіммондса – гіпоталамо-гіпофізарну кахексію).

Рефлюксна хвороба - результат первинного порушення функції дистального стискача стравохода, внаслідок чого виникає часте закидання шлункового вмісту у стравохід, що призводить до виникнення езофагіту та інших патологічних змін.

Від рефлюксної хвороби слід відрізняти вторинний патологічний шлунково-стравохідний рефлюкс, який спостерігається при ковзній грижі стравохідного отвору діафрагми, виразковій хворобі, після операцій на шлунку при раку стравохода, склеродермії.

Рефлюксна хвороба частіше спостерігається у людей середнього та похилого віку. Виникненню захворювання сприяють: функціональна недостатність нижнього стискача стравоходу, що обумовлене як зменшенням рівня пептидних гормонів у крові (особливо гастрину, мотиліну, холецистокініну), так і недостатньою реакцією, а також підвищенням внутрішньочеревного тиску (при закрепі, метеоризмі), уповільнення евакуації шлункового вмісту, наявність дуоденогастрального рефлюксу. При ньому спостерігаються печії, гострий біль у гортані, відрижка повітрям або їжею, відчуття стискання, болю за грудиною, нудота, дисфагія. Ці симптоми частіше виникають в положенні лежачи, посилюються при переїданні, вживанні жирних, солодких страв, спиртних напоїв, різкому згинанні, носінні тісного одягу.

Основне значення для диференціальної діагностики набувають рентгенологічне та ендоскопічне дослідження для виявлення органічних захворювань, а також ускладнень (стриктури стравоходу, рак).

Аерофагія (нервова відрижка, шлунковий пневматоз) виникає при заковтуванні надмірної кількості повітря під час вживання їжі. Надмірне проковтування повітря можливо у разі підвищеного утворення слини. Цьому сприяють гикавка, споживання їжі без прожовування, плямкання, пиття через соломинку, жування гумки, паління цигарок, сухість у роті, яка спостерігається при диханні ротом, хвилювання, лікування холінолітичними засобами. Проникнення повітря в шлунок спричинюється порушенням функції стискача дистального відділу стравоходу, кардіального отвору шлунка, що найчастіше виникає при шлунково- стравохідному рефлюксі, грижі стравохідного отвору діафрагми, алкоголізмі. Проковтування надмірної кількості повітря і тривала відрижка сприяють розтягуванню стискача стравоходу, його поступовому послабленні, що призводить до посилення чи навіть виникнення рефлюксу, а згодом і діафрагмальної грижі. До основних симптомів аерофагії належать: відсутність тиску у верхній частині живота та голосна відрижка повітрям, що виникає або самостійно після споживання їжі, або її викликає хворий, щоб позбавитися шлункового дискомфорту. Внаслідок надходження до шлунку великої кількості повітря газовий міхур його збільшується у 2-3 рази, що спричиняє високе стояння купола діафрагми, при цьому можуть з’явитися гикавка, колючий чи пекучий біль у лівій підреберній ділянці, який поширюється на ділянку серця, а також серцебиття, екстрасистолія. При рентгенологічному дослідженні встановлюють існування великого газового міхура шлунка, часто функціональний каскад його.

Синдром подразненого шлунка (функціональний розлад шлунка, невроз шлунка) характеризується наявністю шлункової диспепсії або болючості в ділянці шлунка без анатомічних змін у слизовій оболонці (15-43% хворих із шлунковими скаргами). Виникнення його спричиняється різкими змінами умов життя і харчування, нервово-психічним перенапруженням, неврозом, палінням, зловживанням алкоголем. Хворі скаржаться на біль у надчеревній ділянці, частіше тупий, не пов’язаний з прийманням їжі. Відносно часто спостерігається блювання кислою рідиною або невеликою кількістю їжі. Найхарактернішими проявами є різкі коливання кількості і кислотності шлункового соку, виявлені при повторних дослідженнях через кілька місяців і навіть тижнів. Евакуаторна функція шлунка може бути як уповільненою, так і прискореною.

Функціональний демпінг-синдром спостерігається у не оперованих хворих і осіб без будь яких органічних захворювань шлунка. Виділяють ранній варіант - через 10-20хв. після приймання їжі, особливо такої, що містить велику кількість легкозасвоюваних вуглеводів, проявляється симптомами властивими гіперглікемії (слабкість, запаморочення, відчуття жару, гіперемія обличчя, гарячий піт, серцебиття, виділення густої слини, біль в животі). Пізній варіант - через декілька годин після їжі. Функціональний демпінг-синдром викликається прискореним надходженням їжі у кишки під впливом психогенних чинників, що веде до підсиленого утворення ряду інтестинальних гормонів, збільшення всмоктування глюкози.