Структурно-логічна схема змісту теми.
| Содоку. |
| |||
| |||
3.2.1. Орієнтовна карта змісту теми:
| Розділ теми | Зміст теми по розділах | |
| Етіология | Збудник | Spirillum minus (Spirochaetа minus) |
| Морфологія | Штопоропідобні, звивисті бактерії з 2-3 завитками, розміром 2-5 х 0,5 мкм, мають один або кілька джгутиків. | |
| Властивості | Грамнегативні, спор та капсул не утворюють, до L-трансформації не схильні. Рухливі – на обох полюсах мають від 3-х до 9-ти джгутиків. Антигенна структура не вивчена, при загибелі утворюється ендотоксин. Розмножуються простим поділом, плохо ростуть на штучних поживних середовищах. У середовищі, що оточує, нестійкі, швидко гинуть под впливом різних дезинфікуючих засобів та під час кип’ятіння. Чутливі до тетрацикліну та пеніциліну. | |
| Епідеміологія | Джерело | Основний резервуар збудника та джерело зараження – щур, рідше – собаки, кішки, білки, ласиці, тхори та інші тварини. Хвора людина небезпеки для оточуючих не являє. |
| Шляхи зараження | Циркуляція збудника серед тварин відбувається завдяки укусам, своє потомство вони інфікують трансплацентарно та через молоко. У організм людини спірили попадають при укусі інфікованою твариною або при ослиненні їми пошкодженої шкіри. | |
| Поширеність та групи ризику | Сприйнятливість людей до спірил висока, однак хвороба зустрічається у вигляді спорадичних випадків, частіше у осіб, які мають прямий контакт з гризунами (дезинфектори-дератизатори, працівники віваріїв, мисливці, сантехніки та ін.). Перенесене захворювання залишає імунітет. | |
| Класифікація | За тривалістю | Гострий та затяжний(кілька місяців) перебіг. |
| За важкістю | Легкий, середньої важкості та важкий перебіг. | |
| Інше | Можливий перебіг захворювання у абортивній формі. | |
| Патогенез | Ланки | Попаданняспірил у рану при укусі або ослиненні ®розмноження у місці проникннення ® лімфогена дисемінація по усьому організму ® формування вторинних вогнищ, розмноження збудника у органах та системах ® вихід спірил у кров (бактеріемія) ® гематогенна дисемінація з формуванням у органах та системах нових вторинних вогнищ розмноження збудника ® активізація факторів неспецифічного та специфічного імуного захисту, елімінація збудників з організму. Рецидиви содоку зумовлені повторною (багаторазовою) бактеріемією. |
| Ураження органів та систем органів | Структурні та функціональні порушення у різних органах та системах зумовлені безпосередньою дією спірил, які здатні не тільки проникати у органи (переважно паренхіматозні), але й розмножуватися в них з формуванням вторинних вогнищ. Додатковим ушкоджуючим фактором при затяжному перебігу є алергічні реакції, нарастаюча анемія (на фоні гемолізу) и як наслідок цього – гіпоксия. | |
| Клініка | Інкубаційний період | Коливається від 3 днів до 2 місяців, у середньому складає 10-14 днів. За час інкубаційного періоду ранка, нанесена твариною, повністю заживає. |
| Початок хвороби (1-ша стадія) | Захворювання починається гостро з підвищення температури тіла до 39-40°С. Температура частіше інтермітуюча, супроводжується знобінням, сильним головним, суглобовим та м’язевим болем. Іноді виникає невралгіческий біль, можливі парестезії. В той же час з початком хвороби у місці укусу виникає щільний, болючий іфільтрат, оточений зоною гіперемії. За кілька днів на місці ущільнення утворюються пухирець, а потім – достатньо глибока, з підритими краями виразка (первинний афект). Виникає лімфангіт та регіонарний лімфаденіт. На протязі кількох днів виразка заживає, звичайно не залишаючи сліду. Тривалість першого гарячкового нападу складає 4-7 днів. На 5-7 день хвороби температура критично падає, що супроводжується профузним потом, можливий колапс. | |
| Ремісія | Триває 3-7 днів. Самопочуття хворих задовільне, однак непокоїть выражена загальна слабкість. У окремих випадках зберігається субфебрилітет. | |
| Рецидив | Наступний напад хвороби починається та перебігає, як і попередній. Висока температура тіла, непокоїть сильний м’язевий біль, блукаючі артралгії, невралгії, іноді виникаєт кон’юнктивіт. На відміну від початку хвороби, при рецидивах відсутній первинний афект, однак на фоні гарячки з’являється висип. Висип поліморфний, частіше це папули та плями розміром до 0,5 см у діаметрі, без тенденції до злиття. Могут виникати везикули, петехії, подшкірні вузлики. Елементи висипу з’являються спочатку у зоні укусу, після чого дуже швидко поширюються по всьому тілу, охоплюючи долоні та підошви. Высип може охоплювати лише одну частину тіла (руку, ногу, тулуб) у вигляді рукава, напівштанів, куртки. Высипання зберігаються 3-5 днів та зникають разом із зниженням температури, не залишаючи після себе пігментації. Температура знижується критично, з профузним потовиділенням. | |
| Наступні рецидиви | Всього у хворих на содоку може бути від 5 до 20 гарячкових нападів, розділених періодами апірексії. З кожним новим нападом тривалість гарячки та її висота зменшуються, а тривалість періоду апірексії збільшується (іноді до кількох тижнів і навіть місяців). Кожний рецидив завершується критичним зниженням температури. У периоди апірексії хворі почувають себе задовільно, непокоїть лише выражена загальна слабкість. Можливе одужання без лікування. | |
| Важкий перебіг | Різко выражений інтоксикаційний синдром, гарячка досянає 40-41 °С, нестерпний головний біль, біль у м’язах, суглобах. Іноді виникає тяжке ураження нервової системи (аж до паралічів), порушення зору та слуху, ураження внутрішніх органів (серця, легенів, нирок, печінки). | |
| Перебіг Середньої важкості | Інтоксикаційний синдром та гарячка менш выражені, ніж при важкому перебігу. Пошкодження внутрішніх органів мають переважно функціональний характер. | |
| Легкий перебіг | Інтоксикація незначна, грячка у межах 38-38,5°С, регіонарні лімфаденіти та лімфангіт слабко виражені, незначні порушення функції різних органів та систем. | |
| Затяжний перебіг | Напади хвороби реєструються протягом багатьох місяців і навіть року. Багаточисельні рецидиви знесилюють хворих, супроводжуються прогресуючою втратою маси тіла аж до кахексії, що може бути безпосередньою причиною смерті. Внаслідок виснаження захистних сил приєднуються інші інфекції, які часто також можуть выкликати летальні наслідки. | |
| Абортивний перебіг | Захворювання закінчується одужанням після першого нападу гарячки, ще до появи характерного висипу. | |
| Ускладнення | ЦНС | На раніх етапах – переважно головний біль, з перебігом хвороби – парестезії, рідше парези та паралічі, можливі психічні розлади. |
| Серце | Міокардит, ендокардит, перікардит. | |
| Легені | Спірильозна бронхопневмонія. При затяжному перебігу хвороби причиною пневмонії може бути вторинна бактеріальна флора. | |
| Нирки | Приблизно у 10 % хворих на содоку виникає нефрит. Можуть виникати набряки, викликані як нирковою патологією, так і втратою білку (безбілкові набряки). | |
| Інші органи | При затяжному перебігу, можливе збільшення селезінки (її гіперплазія) та печінки з порушенням її функцій. | |
| Прогноз | Навіть без лікування може наступити одужання після 5-8 нападів (тобто приблизно через 1-2 місяці). Форми з важким перебігом дають летальність до 6-10 %. У нелікованих випадках або при запізніло розпочатому лікуванні значно збільшується вірогідність розвитку ускладнень та несприйнятливих наслідків. | |
| Лабораторна діагностика | Загально-клинічні методи | У початковий період – нейтрофільний лейкоцитоз ( до 30х109/л), анеозинофілія. У розпал та при рецидивах – лімфоцитоз, еозинофілія, анемія. В усі периоді – підвищення ШОЕ. На фоні гарячки у сечі виявляються білок та поодинокі еритроцити. При наявності ускладнень проводять ЕКГ-обстеження, УЗД, КТГ, рентгенографію ОГК та ін. |
| Специфічні методи | Мікроскопія. Спірили можна виявити під час фазово-контрастної мікроскопії у крові, біоптатах лімфатичних вузлів, виділеннях із рани. Можна досліджувати товсту краплю крові, зафарбовану за методом Романовського-Гімзи. Біологічна проба. Проводиться на білих мишах, кяким внутрі-шньоочеревенно вводять 2-3 мл крові або іншого досліджуваного материалу. Через 5-10 діб досліджують ексудат черевної порожнини та пахові лімфатичні вузли заражених тварин. Використовується нечасто. Серологічні методи. Найчастіше за все використовується реакція лізису спурил (РЛ) та реакція аглютинаці\ (РА), рідше реакція зв’язування комплементу (РЗК) та імунофлюоресценції (РІФ), які стають позитивними на 8-10 день хвороби. | |
| Критерії диагнозу | Епідеміоло-гічні ознаки | · укус щура протягом до 2 місяців від початку хвороби; · укус білки, ласиці, кішки у такі ж строки від початку хвороби; |
| Клінічні ознаки | · характерний первинний афект з регіонарним лімфангітом та лімфаденітом; · раптовий, гострий початок з високою гарячкою та вираженим інтоксикаційним синдромом; · поліморфний висип на фоні гарячки, який поширюється від місця укусу; · рецидивний перебіг хвороби; · у окремих випадках тривалий (до кількох місяців і навіть року) перебіг хвороби; | |
| Лабораторні ознаки | · лейкоцитоз, анеозинофілія, протягом хвороби – эозинофілія | |
| Дифференцій-на діагностика | Кірь відрізняється | Відсутністю первинного афекту, регіонарного лімфаденіту та повторних пароксизмів гарячки, наявністю вираженого катарального синдрому з першших днів хвороби, характерним висипом, етапністю высипань, короткочасним перебігом. |
| Краснуха відрізняється | Відсутністю первинног афекта, збільшенням лише потиличних та задньошийних лімфатичних вузлів, легким перебігом без високої температури та вираженої інтоксикації, наявністю катарального синдрому з першого дня хвороби, короткочасним перебігом. | |
| Висипний тиф відрізняється | Трансмісивним механізмом передачі, відсутністю первинного афекту та регіонарного лімфаденіту, гарячкою постійного типу тривалістю до 2-х тижнів, без рецидивів, характерною висипкою з переважною локализацією на згинальних поверхнях, позитивним симптомом Говорова-Годел’е, підвищеною ламкістю судин, що виявляється відповідними позитивними симптомами: Кіарі-Авцина, Дича, Румпеля-Кончаловського, Юргенса. | |
| Кліщовий поворотний тиф відрізняється | Зв’язком хвороби з укусом кліща, нетривалістю пароксизмів гарячки, характером первинного афекту (тривалість близько 3-4 тижнів, зберігається папула без утворення ранки), відсутністю регіонарного лімфаденіту, лімфангіту та генералізоваої висипки. | |
| Малярія відрізняється | Зв’язком хвороби з укусами комарів, чіткими у 48 або 72 години проміжками між пароксизмами гарячки, выраженим гепатолієнальним синдромом, відсутністю первинного афекту, лімфаденіта, висипки. | |
| Шкірна форма сибіврки відрізняється | Динамікою місцевих змін: макула ® папула ® везикула ® виразка з чорним струпом на дні та вінчиком дочерніх пустул по краю, оточена запальним валиком на фоні масивного набряку, відсутністю больової чутливості у ділянці виразки, повторних гарячкових нападів, генералізованої висипки. | |
| Шкірно-бубонна форма чуми відрізняється | Зв’язком хвороби з укусами бліх, важким перебігом; тривалою гарячкою без пароксизмів, появою у місці укусу пустули з геморагічним вмістом, яка перетворюється на виразку, регіонарним лімфаденітом у вигляді спаяного, дуже болючого конгломерату вузлів, які можуть нагноїтися. | |
| Шкірно-бубонна форма туляремії відрізняється | Тривалою гарячкою (до 3 тижнів) без повторних пароксизмів, відсутністю висипки, особливостями первинного афекту та лімфаденіту (регіонарні лімфатичні вузли значно збільшені, болючі, схильні до нагноєння та /або склерозування). | |
| Хвороба Лайма відрізняється | Зв’язком хвороби з укусом кліща, поступовим розвитком хвороби, наявністю набряку та свербіння у місці присмоктування кліща; найчастіше субфебрильною гарячкою, типовою ознакою – мігрируючою еритемою. | |
| Вторинний сифіліс відрізняється | Епідеміологічними даними, місцевою реакцією у вигляді твердого шанкру, як правило, на зовнішніх статевих органах, появою висипки на фоні нормальної температури тіла та тривалим її збереженням, задовільним станом хворого. | |
| Інші | Крім того, содоку диференціюють з вошивим поворотним тифом, сепсисом, везикульозним рикетсіозом, марсельскою гарячкою, фелінозом, бруцельозом, ревматизмом та іншими інфекційними і неінфекційними захворюваннями. | |
| Лікування | Етіотропне | Найбільш ефективним є пеніцилін по 1 млн. ОД 6 разів на добу внутрішньом’язево. Курс лікування – не менше ніж 7 днів, однак краще продовжити його до 14 днів. При наявності ускладнень добова доза пеніциліну збільшується, зокрема при ендокардіті складає 16-20 млн. ОД. При непереносимості пеніциліну призначається тетрациклін у добовій дозі до 2 г на 4 прийоми перорально. Є свідчення про ефективність еритроміцину та левоміцетину. |
| Патогенетичне | Характер патогенетичної терапії визначається особливостями перебігу хвороби і залежить від глибини та об’єму ураження органів та систем, задіяних у патологічному процесі. | |
| Профілак-тика | Загальна | Заходи з боротьби із гризунами, включаючи дератизацію. Санітарно-просвітницька робота з населенням і, особливо, з особами, які входять до груп ризику відносно інфікування спірилами. |
| Специфічна | Не розроблена. | |
| Екстрена | Особам, яких вкусив щур, призначається тетрациклін у добовій дозі до 2 г перорально протягом 3-х діб. |
Рекомендована література
Основна:
1. Возіанова Ж.І. Інфекційні та паразитарні хвороби: в 3 т. – К.: Здоровье, 2001 – Т 2. – С. 638-655.
2. Лобзин Ю.В. Руководство по инфекционным болезням. С-Пб. „Фолиант”, 2000. – С. 233-235.
3. Инфекционные болезни: Учебник / Під ред. Е.П. Шуваловой – 5-е изд. – М: Медицина, 1995. – С. 647-650.
Додаткова:
1. Інфекційні хвороби. Підручник / Під ред. М.Б. Титова. – К.: Вища школа, 1995. – С. 524-526.
2. Покровский В.И., Поздеев О.К. Медицинская микробиология. Г. „ГЭОТАР Медицина”, 1998. – С. 497-498.