МІХУРОВО-СЕЧОВІДНИЙ рефлюкс
Враховуючи неспецифічність клінічної картини і лабораторних тестів в діагностиці МСР, головне значення належить спеціальним методам дослідження, серед яких основне місце займають рентгенологічний та ультразвуковий. В клиниці дитячої урології рентгенологічний метод залишається основним в діагностиці МСР. Застосовується екскреторна урографія (ЕУ), мікційна цистографія та цистоуретерографія. Незважаючи на високу діагностичну значимість ці методики мають ряд недоліків:
1. Неможливість проводити динамічні спостереження у дітей через значні променеві навантаження;
2. Мала діагностична значимість у виявленні пасивних та транзиторних МСР;
3. Неможливість оцінити сумарну та окрему функцію нирок;
4. Алергійні реакції на введення контрастного препарату;
5. Можливість інфікування пацієнта.
Найбільш поширеним методом діагностики МСР до сьогодення залишається рентгенівська МЦ. Головна перевага цього методу полягає в отриманні інформації про деталі будови сечового міхура та анатомії уретри. Це надає можливість класифікувати МСР відповідно із загально прийнятими критеріями. Однак, суттєве променеве навантаження на дитину, особливо небезпечна у дівчинок, яка пов¢язана із неможливістю екранувати ділянку гонад, змушує шукати альтернативні підходи до діагностики МСР. Крім того, будучи “дискретним”, рентгенівський метод не може гарантувати, що поява МСР, прояви якого в чималій частині випадків дуже обмежені часом (секундами), співпаде з моментами виконання знімків.
Ультразвукове дослідження застосовують з метою орієнтованого визначення ступеня розширення чашково-мискової системи, розмірів нирок, товщини паренхіми нирок, варіантів деформацій, уроджених вад. Ці дослідження проводять у випадках значного зниження функції нирок і коли за помощью інших методів дослідження неможливо візуалізувати верхні сечові шляхи та паренхіму нирок. З появою ультразвукових апаратів високого розрішення, які працюють в режимі "реального часу" розроблені методики діагностики МСР з використанням двомірного та допплерівського досліджень. Точність УЗД порівняно з МЦ у визначенні МСР склала по різним даним від 50% до 75% при 2-4 ступенях МСР.
Але більш перспективними для діагностики МСР є методики радіонуклідного обстеження: реноцистографія, урофлоуметрія, радіонуклідна ренографія, динамічна реносцинтиграфия з РФП тубулярного або клубочкового механізмів елімінації: 131J-гіпурана, 99mTc-MAG3 (меркаптоацетилтригліцина), 99mTc-ЕС (етилендіцистеїна) і 99mТс-ДТПО (діетилентриамінопентоцета). Реноцистографію та урофлоуметрію застосовують рідко. Маючи високу діагностичну значимість у виявленні МСР, ці методики не дозволяють оцінити морфофункціональний стан сечових шляхів. Діагностична значимість радіонуклідної ренографії також недостатня. Наявність МСР оцінюють по ренографічній кривій, яка має двогорбий екскреторний сегмент (рефлюксний тип). Ренографія не дозволяє візуалізувати нирки, сечоводи та сечовий міхур, має ряд недоліків, які пов¢язані з центрацією детекторів і інтерпретацією отриманих даних. Більш перспективною є методика ДРСГ. Вона дозволяє провести похвилинну візуалізацію нирок, сечоводів і сечового міхура з використанням комп¢ютерного аналізу результатів дослідження. Супроводжуючись невеликим променевим навантаженням на організм дитини, порівняно з рентгенурологічними дослідженнями, відсутністю алергійних реакцій на введення РФП, ДРСГ може використовуватись до та після проведеного лікування з подальшим динамічним спостереженням за перебігом захворювання.
Сцинтиграфичну виразність МСР визначають за ступенем візуалізації сечоводів (рис.5): I ступінь – візуалізація нижньої 1/3, II - нижньої та середньої 1/3, III - всього сечоводу, IV - візуалізація розширеного сечоводу (мегауретер).
 |  |  |  |
| I | II | III | IV |
Рисунок 5 – Ступінь візуалізації МСР на сцинтифото
При дослідженні з 99mTc-ПФ МСР I-III ступеня діагностується не завжди в зв`язку з фіксацією РФП на останніх хвилинах обстеження в крижово-клубових зчленуваннях, що має подібну до МСР сцинтіфотографічну картину. Лише при наявності МСР IV (мегауретер) ступеню діагностика вірогідна, оскільки сечоводи контрастуються з 3-4 до останньої хвилини дослідження.
Частота реєстрації МСР в порівнянні з мікційною цистографією за даними ДРСГ становить 60% для 99mTc-ДТПО і 85% - для 99mTc-ЕС. Більш детально можливість діагностики МСР за ДРСГ з різними РФП представлена в таблиці 3.
Таблиця 3 - Ознаки МСР при ДРСГ з різними РФП
| Сцинтиграфічна ознака | 131J-гіпуран | 99mTc–ЕС | 99mTc-ДТПО |
| Візуалізація на останніх хвилинах | немає | є | є |
| Похвилинна візуалізація сечоводів | немає | є | немає |
| Оцінка прохідності сечоводів | немає | є | є |
| Оцінка уродинаміки сечоводів | немає | є | немає |
| Точність математичної моделі | 50% | 85% | 60% |
| Реєстрація мегауретера | є | є | є |
При СРСГ з 99mTc-ДМСО візуалізуються ділянки склерозу ниркової тканини, визначається одно- чи двобічність ураження, що обумовлює важкість перебігу і прогноз захворювання.